Справа № 2-1977/11
14 січня 2013 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Некрасова О.О.
при секретарі Макарчук А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
У березні 2011 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якій просив ухвалити рішення за яким стягнути з ОСОБА_2 на його користь: суму неповернутої позики у розмірі 70 000,00 доларів США, що еквівалентно 555457 грн. 00 коп.; суму процентів від суми позики -15 061,97 доларів США, що еквівалентно 119518 грн. 24 коп.; 3% річних від суми заборгованості у розмірі 4596,99 доларів США, що еквівалентно 36477 грн. 58 коп. та судові витрати по справі. В обґрунтування позову вказав, що 10 вересня 2008 року він надав відповідачу позику у розмірі 30 000 доларів США, на підтвердження цього відповідач надав йому розписку, якою підтвердив отримання коштів у позику та зобов'язався повернути запозичені кошти у строк до 01 січня 2009 року. 23 вересня 2008 року відповідач звернуся до нього з прохання надати йому у позику 40000 доларів США в строк до 01 січня 2009 року, про що також надав йому розписку. Таким чином, між ними було укладено договір позики на суму 70 000 доларів США. Всупереч взятому на себе зобов'язанню відповідач не повернув йому отриману ним позику у повному обсязі. Станом на 12 березня 2010 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 70 000 доларів США, що на дату подання позовної заяви складає 555457 грн. 00 коп. по курсу НБУ на 12 березня 2011 року -7,935100. Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики. Оскільки сторонами не було визначено розмір процентів, які мають сплачуватися позичальником то відповідач повинен сплатити позивачу проценти від непогашеної суми позики у розмірі, що обчислюється за обліковою ставкою Національного Банку України. Таким чином, станом на 12 березня 2011 року відповідач має перед позивачем заборгованість по сплаті процентів за позику у сумі 15061,97 доларів США, що на момент подачі позовної заяви еквівалентно 119518 грн. 24 коп. Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 3% річних за користування чужими грошовими коштами від суми прострочених платежів по поверненню основної суми позики дорівнює 4596 ,99 доларів США, що на момент подання позовної заяви еквівалентно 36477 грн. 58 коп.
У судове засідання позивач не з'явився, але надав до канцелярії суду заяву з проханням розглянути справу без його участі та без участі його представника. Також, в разі неявки в судове засідання відповідача просить справу розглядати без його участі. Позовні вимоги підтримує. Просить позов задовольнити в повному обсязі.
У судовому засіданні 21 березня 2012 року позивач уточнив свої позовні вимоги і суду пояснив, що з відповідачем вони перебували у дружніх стосунках і тому коли відповідач звернувся до нього з проханням запозичити грошові кошти, то він по весні 2008 року запозичив йому суму у розмірі 30 000 доларів США, які йому були необхідні для розвитку бізнесу. Дані кошти відповідач пообіцяв повернути у вересні 2008 року. Потім, у відповідача захворіла мати і йому ще потрібно було 40 000 доларів на її лікування. Він запозичив у липні-серпні 2008 року відповідачу ще 40 000 доларів США, які він пообіцяв також повернути у вересні 2008 року. Дані кошти він запозичив без розписки, тому що довіряв відповідачу. Проте дані кошти відповідач у вересні 2008 року не повернув і сам запропонував йому в забезпечення виконання свого обов'язку по поверненню даних коштів написати йому розписки. Дані розписки відповідач писав власноруч в один день, дати отримання коштів, які вказані в розписках відповідач сам вказав, продовживши строк виконання грошового зобов'язання до 01 січня 2009 року. На дати отримання коштів, які вказав відповідач у розписки він не звертав уваги, оскільки йому було важливо щоб відповідач повернув кошти до 01 січня 2009 року. На той час він мав можливість надати таку суму коштів, оскільки у нього були збереження для придбання квартири. Відповідач знав що він оформив кредит в УкрСиббанку у розмірі 75 000 доларів США і пообіцяв не тільки повернути кошти у розмірі 30 000 доларів США, а й пообіцяв погасити відсотки за користування кредитними коштами. Квартиру він придбав за 150 000 доларів США Відповідач борг не повернув і до теперішнього часу. Один раз його співробітник вніс в банк 1 000 доларів США, від його імені, як проценти за користування кредитними коштами. У розписці не була зазначена загальна сума позики, оскільки відповідач вважав, що якщо кошти він брав двічі, тому і розписки він написав двічі.
У судовому засіданні 02 лютого 2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
У судове засідання відповідач не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Під час провадження справи позовні вимоги не визнавав та просив у задоволенні позову відмовити. У судовому засіданні відповідач позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що позивач після розлучення з дружиною жив у орендованій квартирі. Вони у той час створили сумісно Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток-Брідж». Ініціював створення компанії він. У травні 2008 року після його вмовлянь позивач вирішив придбати трьохкімнатну квартиру за 150 000 доларів США. Перший внесок якої складав 75 000 доларів США. Він особисто передав позивачу 45 000 доларів США, а решту коштів позивач отримав у його знайомих у УкрСиббанку і таким чином придбав дану квартиру. Грошові кошти у нього були на той час, оскільки він постійно отримував прибуток. В літку він побудував виробничі площадки у розмірі 2 000 кв. м., користуючись тільки своїми коштами. У цей час відбувся скачок курсу долара і позивач вже був не взмозі сплачувати кредитні кошти. До того ж він залишився без роботи. Сумісна фірма знаходилася в дуже скрутному стані і позивач пішов працювати у інше місце, щоб заробляти кошти покинувши усе на нього. До цього часу Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток-Брідж»мало контракт з фірмою Омега, якої дебіторська заборгованість складала 200 000 грн. 00 коп., що по курсу 5,5 доларів США за 1 долар становила саме 40 000 доларів США. Омега повернула кошти, які пішли на виплату заробітної плати працівників. Позивач просив його погасити заборгованість перед банком, оскільки нібито він умовив позивача придбати дану квартиру. Він неодноразово надавав кошти позивачу для оплати кредитних коштів. У загальній сумі він надав позивачу 20 000 доларів США. У грудні 2008 року закінчив сплачувати кредитні кошти позивача. Цей факт також він нічим не може підтвердити. Коли він надавав розписки позивачу він не пам'ятає. Давав розписки для того, щоб підтримати його дух і моральний стан, оскільки позивач потребував у цьому, його звідусіль було скорочено. Гроші він від позивача не отримував. Позивачу він надав розписки у якості гарантії, оскільки він, як засновник Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Брідж», мав прибуток, і коли від компанії Омега вони повинні були отримати дебіторську заборгованість у розмірі 200 000 грн. 00 коп., то повинні були їх поділити порівно, але ці кошти були потрачені на заробітну плату працівникам.
У судове засідання представник відповідача ОСОБА_3 не з'явилася, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила. З наданих представником відповідача у судовому засіданні 11 жовтня 2011 року заперечень вбачається, що відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування заперечень вказала, що позивач не надав відповідачу жодної суми з вказаних у розписках. Сума, яка була надана позивачем відповідачу значно перевищує розмір неоподаткованого мінімуму громадян, а отже на підставі ст. 1047 ЦК України договір позики повинен бути укладений у письмовій формі, засвідчений обома сторонами, а в ньому повинні бути визначені основні умови, як то дата укладання, предмет, строки чинності договору, ціна, умови повернення позики та інше. Вважає, що факт укладання договору позики чи то від 10 вересня 2008 року, чи то від 23 вересня 2008 року позивачем не доведено, так як до позовної заяви не надано належних доказів,а саме оригіналу чи копії відповідного договору. Розписки не замінюють сам договір позики і не є письмовою формою договору позики. Також вказала, що угода, яка ніби то була укладена між позивачем та відповідачем про надання позики у сумі 70000 доларів США є фактичною та взагалі не укладалася сторонами, оскільки позивач фактично не міг позичити відповідачу суму позики через фінансову неспроможність, що підтверджується договором про надання споживчого кредиту № 11345696000 від 14 травня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», відповідно до якого Банк надав позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 75000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 378750 грн.00 коп. за курсом НБУ на день укладання договору. Сума отриманого кредиту була використана позивачем на придбання квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2011 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2011 року з позивача стягнуто на користь банку 672 694 грн. 15 коп. заборгованості за кредитним договором, в тому числі 560 304 грн. 09 коп. заборгованість за кредитом, що в еквіваленті становить 70825,95 доларів США. Отже, позивач, у 2008 році, навіть не міг придбати квартиру у сумі 75 000.00 доларів США та був готовий сплачувати банку досить великі відсотки за користування кредитними коштами, однак невідомо звідки надав відповідачу позику у розмірі 70 000 доларів США. Також зазначила, що позивач ввів в оману відповідача та отримав від нього розписки від 10 вересня 2008року та 23 вересня 2008року,так як перебував з відповідачем у дружніх стосунках та мав спільний бізнес, вказані розписки слугували забезпеченням позивача щодо прибутковості майбутньої спільної діяльності та отримання відповідних грошових надходжень від підприємницької діяльності та слугувало додатковим забезпеченням позивача щодо повернення коштів по кредитному договору. Однак сумісно створене підприємство не надало від підприємницької діяльності очікуваних результатів, це й змусило позивача звернутися з позовом про витребування від відповідача нібито запозиченої суми у розмірі 70000,00 доларів США. Тобто, фактично відповідач не мав на меті та не отримував грошові кошти від позивача у розмірі 70 000,00 доларів США, а позивач фактично фінансово був неспроможний надати у борг дані кошти через наявність досить великих заборгованостей перед іншими кредиторами. Тобто фактично виконання угоди щодо позики позивачем відповідачу й передання грошових коштів у сумі 70000,00 доларів США не відбулося, не укладалися договори позики та не нараховувалися проценти від суми позики у момент нібито користування відповідачем позичених сум додати повернення передбачених відповідними розписками, тобто угода щодо позики 70000,00 доларів США є фіктивною, не направлена на настання відповідних подій та підлягає визнанню в суді недійсною. Також вважає, що позивачем не додано до матеріалів справи доказів укладання договору позики, як не додано й самого договору, а отже застосування норм чинного законодавства щодо нарахування процентів за користування начебто наданої позики також не доведено та не підлягає задоволенню.
У судовому засіданні 02 лютого 2012 року представник відповідача доповнила свої пояснення і вказала, що законодавством України Національному банку України не надано повноважень на встановлення облікової ставки для іноземних валют. Тобто, розрахунок відсотків позивачем у сумі 15061,97 доларів США нарахованих на облікову ставку НБУ для гривні є помилковим, надмірно завищеним та задоволенню не підлягає також не підлягають задоволенню нараховані позивачем 3% річних. Також вказала, що матеріали про відмову у порушенні кримінальної справи не є доказом та не містять факти які є загальновідомими та не є обов'язковими для суду.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_4 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно закону, договору.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
ОСОБА_4 ч. ч. 1, 2 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі і на підтвердження укладення договору та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
На підставі ст. 1049 ЦК України, боржник зобов'язаний повернути позикодавцу позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 на весні 2008 року у борг 30 000 доларів США. В літку, а саме липні-серпні 2008 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 ще у борг 40 000 доларів США, Між сторонами було усно домовлено, що ОСОБА_2 поверне борг у вересні 2008 року. Дані грошові зобов'язання не були письмово оформлені. Оскільки відповідач не повернув суму боргу, то він власноруч написав розписки, згідно яких 10 вересня 2008 року ОСОБА_2 взяв у позивача в борг 30 000, 00 доларів США, з зобов'язанням повернути гроші до 01 січня 2009 року, що підтверджене розпискою від 10 вересня 2008 року. Також, ОСОБА_2 23 вересня 2008 року написав розписку про те, що взяв у позивача в борг 40 000, 00 доларів США, з зобов'язанням повернути гроші до 01 січня 2009 року, що підтверджене розпискою від 23 вересня 2008 року.
Тобто, відповідні договори позики були укладені 10 вересня 2008 року та 23 вересня 2008 року.
До теперішнього часу відповідач гроші позивачу не повернув.
ОСОБА_4 ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання,то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Оскільки з договорів позики від 10 вересня 2008 року та 23 вересня 2008 року вбачається строк повернення позики до 01 січня 2009 року, то зобов'язання повинно було виконано в строк до 01 січня 2009 року.
Судом не можуть бути прийняті до уваги ствердження відповідача та його представника про те, що договори позики були укладені фактично та взагалі не укладалася сторонами, оскільки позивач фактично не міг позичити відповідачу суму позики через фінансову не спроможність, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 14 травня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11345696000. Предметом надання цього договору є кредитні кошти в іноземній валюті - Долар США в сумі 75 000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 378750 грн. 00 коп. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,0% річних на строк до 14 травня 2029 року. Сторони домовилися, що Банк надає позичальнику кредит у вигляді одного траншу в розмірі суми кредиту шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника. Тобто станом на 14 травня 2008 року позивач мав кошти у розмірі 75000, 00 доларів США.
31 березня 2011 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська було ухвалено рішення по справі № 0417/2-133/11 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «УкрСибанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про стягнення суми.
Даним рішенням було встановлено, що заборгованість за кредитним договором виникла станом на 10 листопада 2011 року у розмірі 70 825,95 доларів США, тобто даним рішенням, яке ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2011 року залишено без змін і набрало законної сили було встановлено, що Банк надав кредит у розмірі 75000 доларів США в обмін на зобов'язання по поверненню кредиту, сплати відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14 травня 2029 року, а також встановлено, що за даним кредитним договором виникла заборгованість станом на 10 листопада 2011 року.
Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, ані відповідачем ані його представником не доведено факт того, що станом на 10 вересня 2008 року та на 23 вересня 2008 року позивач був не спроможним надати у борг грошові кошти у розмірі 70 000 доларів США.
Також, відповідачем та його представником не було доведено у судовому засіданні факт того, що позивач ввів в оману відповідача та отримав від останнього розписки.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 визнав факт власноручного написання розписки від 10 вересня 2008 року, тому на підставі ч.1 ст. 61 ЦПК України, дані обставини не підлягають доказуванню.
ОСОБА_4 висновку № 3143-12 почеркознавчої експертизи, складеної Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз 12 листопада 2012 року, цифрові та літерні рукописні записи, якими виконаний текст розписки від імені ОСОБА_2 від 23 вересня 2008 року -виконані самим ОСОБА_2. Два підписи від імені ОСОБА_2, які розміщені під текстом розписки від 23 вересня 2008 року виконані самим ОСОБА_2.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
У судовому засіданні відповідачем не було доведено, що він у момент укладання даних договорів позики не був здатним усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, тобто був визнаний судом обмежено дієздатним або повно недієздатним,тобто він усвідомлював значення своїх дій і розумів наслідки невиконання даного зобов'язання.
Посилання представника відповідача на те, що дані угоди щодо позики у розмірі 70000 доларів США підлягають визнанню в суді недійсними, судом також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі і на підтвердження укладення договору та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Частиною 1 статті 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Оскільки відповідач до теперішнього часу не виконав свої зобов'язання щодо повернення боргу за договорами позики, а позивач просить стягнути дану заборгованість у гривневому еквіваленті, що відповідає ч.1 ст. 533 ЦК України про те, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях, та керуючись ст. 11 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути суму неповернутої позики від 10 вересня 2008 року у розмірі 238053 грн. 00 коп., а також слід стягнути суму неповернутої позики від 23 вересня 2008 року у розмірі 317404 грн. 00 коп., а всього 555457 грн. 00 коп.
ОСОБА_4 зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Крім того, проценти слід нараховувати на гривневий еквівалент зазначеної суми.
Як встановлено в судовому засіданні, договорами позики від 10 вересня 2008 року та 23 вересня 2008 року процентів від суми позики не встановлено.
Таким чином, розмір процентів від суми позики слід розраховувати за період з 02 січня 2009 року (з дня настання прострочення грошового зобов'язання до дня винесення рішення по справі).
Оскільки позивач під час провадження справи не уточнював свої позовні вимоги а суд не може вийти за межі позовних вимог, то слід розраховувати розмір процентів від суми позики за період з 02 січня 2009 року по 12 березня 2011 року, яка складає 799 днів.
Відповідно до Постанови НБУ від 21 квітня 2008 року за № 107 розмір облікової ставки Національного банку України з 30 квітня 22008року по 16 лютого 2009 року становить 12,00 %. ОСОБА_4 НБУ від 16 лютого 2009 року розмір облікової ставки Національного банку України з 16 лютого 2009 по 14 червня 2009 року року становить 12,0 %. З 15 червня 2009 року по 11 серпня 2009 року на підставі Постанови НБУ від 12 червня 2009 року за № 343 розмір облікової ставки Національного Банку України становить 11,00%. З 12серпня 2009 року по 07 червня 2010 року на підставі Постанови НБУ від 10 серпня 2009 року за № 468 розмір облікової ставки Національного Банку України становить 10,2500%. З 08 червня 2010 року по 07 липня 2010 року на підставі Постанови НБУ від 07 червня 2010 року за № 259 розмір облікової ставки Національного Банку України становить 9,50%. Відповідно до Постанови НБУ від 07липня 2010 року за № 320 розмір облікової ставки НБУ за період з 08 липня 2010 року по 09 серпня 2010 року становить 8,5%, а з 10 серпня 2010 року по 22 березня 2012 року на підставі Постанови НБУ від 09 серпня 2010 року за № 377 розмір облікової ставки НБУ становить 7.75.
Таким чином, сума процентів
- за період з 02 січня 2009 року по 14 червня 2009 року становить: 555457грн.00коп. х 12%/365х 163дні= 29766 грн. 40 коп.;
- за період з 15 червня 2009року по 11 серпня 2009 року становить: 555457грн.00коп. х 11%/365х 58дні= 9709 грн. 08 коп.;
- за період з 12 серпня 2009 року по 07 червня 2010 року становить: 555457грн.00коп. х 10,25%/365х 300дні= 46794 грн. 00 коп.;
- за період з 08 червня 2010року по 07 липня 2010 року становить: 555457грн.00коп. х 9,5%/365х 30дні= 4337 грн. 10 коп.;
- за період з 08 липня 2010 року по 09 серпня 2010 року становить: 555457грн.00коп. х 8,5%/365х 33дні= 4268 грн. 65 коп.;
- за період з 10 серпня 2010 року по 12 березня 2012 року становить: 555457грн.00коп. х 7,75%/365х 215дні= 25356 грн. 99 коп., а всього сума процентів складає 120 232 грн. 22 коп.
Проте позивач просить стягнути суму пені у розмірі 119 518 грн. 24 коп. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, то позов повинен бути задоволений в межах заявлених вимог, тобто з відповідача на користь позивача слід стягнути суму пені у розмірі 119 518 грн. 24 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суму 3 % річних, які на підставі ст. 625 ЦК України причитаються позивачу за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, належить розраховувати наступним чином: 3% / 365 днів = 0,00822 (сума основного боргу х 0,00822 / 100) х кількість днів прострочення зобов'язання = сума пені.
Сума 3 % річних складає 36 481грн. 19 коп., проте позивач просить стягнути 36 477 грн. 58 коп., яка і повинна бути стягнута з відповідача на користь позивача.
Таким чином, загальна сума, яка причитається до сплати позивачці, визначається наступним чином:
- сума неповернутої позики від 10 вересня 2008 року та 23 вересня 2008 року у розмірі 555457 грн. 00 коп. + 119518 грн. 24 коп. -проценти від суми позики + 36477 грн. 58 коп. -3% річних = 711 542 грн. 82 коп.
ОСОБА_4 ч. 1 ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Тому, з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати: судовий зір у розмірі 1700 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. 00 коп., а всього 1820 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,14, 509, 525, 526, 530, 533, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050 ЦК України, 10, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості -задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 7 кв. 16, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 53-А кв. 107, паспорт серії АН 902612, виданий Довгинцівським РВ КриворізькМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області 21 жовтня 2010 року на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 суму заборгованості за договором позики у розмірі 711 452 (сімсот одинадцять тисяч чотириста п'ятдесят дві) грн. 82 коп., яка складається з таких складових: суму неповернутої позики - 555457 грн. 00 коп.; проценти від суми позики - 119518 грн. 24 коп.; 3% річних від суми заборгованості у розмірі -36477 грн. 58 коп.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 7 кв. 16, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 53-А кв. 107, паспорт серії АН 902612, виданий Довгинцівським РВ КриворізькМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області 21 жовтня 2010 року на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 1700 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. 00 коп., а всього 1820 (одну тисячу вісімсот двадцять) грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.О.Некрасов