І інстанція
Справа 2/2702/7968/12
Категорія __
14 січня 2013 року Гагарінський районний суд м. Севастополя у складі:
головуючого - судді Батуріна А.С.,
при секретарі -Грищук Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -
13 серпня 2012 року до суду звернувся позивач з названим позовом, в якому посилаючись на те, що незважаючи на досягнення повноліття, син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і надалі потребує матеріальної допомоги, в зв'язку з тим, що він навчається у вищому учбовому закладу, але заробіток позивача, яка є інвалідом 3-ї групи, не дає можливості самостійного утримання сина, позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина який продовжує навчання в розмірі 1/4 частини всіх його доходів щомісячно до досягнення сином навчання, починаючи з 26.05.2012 року -дати вступу сина на 3 курс заочного відділення факультету «Здоров'я людини»Таврійського Національного університету ім. В.І. Вернадського до досягнення дитиною 23-річного віку.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, але належним чином був повідомлений про місце та час розгляду справи під розпис, причин неявки не повідомив, заяв по відкладення судового засідання не надав. В попередньому судовому засіданні відповідач позов не визнав з підстав його необґрунтованості, вважає, що син має можливість працювати, проте не бажає цього робити, так як йому зручніше жити за рахунок батьків. Також зазначив, що на його утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей.
В попередньому судовому засіданні судом було зобов'язано відповідача надати документи, які б підтвердили його сімейний та матеріальний стан, проте таких доказів надано не було.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 199 ч.1 СК України, якщо повнолітня дочка, син продовжує навчання і в зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Так судом встановлено та сторонами не заперечується, що повнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином сторін, мешкає з позивачем та є студентом заочної форми навчання факультету «Здоров'я людини»Таврійського Національного університету ім. В.І. Вернадського, що знаходиться в м. Сімферополі АР Крим, з 01.09.2012 року, де буде навчатися до 30.06.2015 року. Навчання відбувається на контрактній основі розміром 4000,00 гривень на рік, стипендія не передбачена. Зазначені обставини також підтверджуються набутими матеріалами справи. Також надані підтвердження виконання договору та сплати вартості навчання за 2 семестри.
Надані докази витрат на проїзд до місця навчання в розмірі 24,96 гривень в одну сторону.
Як вбачається з направлення Центра зайнятості від 20.12.2012 року, ОСОБА_3 був направлений на роботу до КЗ «Міська лікарня № 1 ім. Пірогова»на посаду медичної сестри. Зазначений доказ також підтверджує, що ОСОБА_3 до 20.12.2012 року офіційно не працював. Відповідно до довідки від 08.01.2013 року, ОСОБА_3 працює на посаді медичної сестри хірургічного відділення КЗ «Міська лікарня № 4»та отримує заробітну плату в розмірі 1225,00 гривень.
Позивачем надана довідка, яка підтверджує рекомендацію проходження сином стоматологічного лікування, вартістю 7000,00 гривень. Проте, суд не враховує цю довідку при визначенні необхідності в отриманні допомоги від батька, так як по перше, ці витрати не пов'язані з продовженням навчання, по друге довідка не містить кінцевого діагнозу, в зв'язку з чим неможливо визначити необхідність таких витрат.
Необґрунтованими суд вважає посилання позивача при обґрунтуванні витрат на навчання, на витрати, пов'язані зі спробами вступу до інших закладів освіти протягом 2012 року, так як положення ч. 1 ст. 199 ЦПК України, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, застосовуються лише за умови факту навчання в учбовому закладі, а не направлення документів до закладів освіти або складення іспитів та пов'язані з цим витрати на переїзд.
Таким чином, до витрат, пов'язаних з навчанням, суд відносить витрати за контрактом щодо надання освітніх послуг в розмірі 4000,00 гривень на рік, витрати на переїзд з місця проживання до навчального закладу та назад (49,80 гривень в день, 40 днів на рік, відповідно до ст. 216 КЗпП України), що складають (49,80х40) 1992,00 гривень на рік, витрати на канцелярські приладдя, підручники та навчальні посібники розмір яких встановити неможливо.
За таких обставин, враховуючи, що необхідні щорічні витрати на навчання становлять близько 6000,00 гривень, проте щорічний дохід сина сторін становить (1225,00х12) 14700,00 гривень, в зв'язку з чим його витрати становлять близько половини доходу, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 потребує допомоги в зв'язку з навчанням.
Позивачка по справі, яка є інвалідом 3-ї групи, отримує зарплатню в середньому розмірі 1101,40 гривень, та пенсію по інвалідності в середньому розмірі 883,50 гривень, що підтверджується відповідними довідками. Тобто, середньомісячний дохід позивача складає 1984,90 гривень. Страждає рядом захворювань, хронічними з яких є хвороби нирок.
В ході попереднього судового засідання відповідачем, який є військовослужбовцем ЧФ РФ, визнано отримання заробітної плати в розмірі 14800,00 гривень. Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 03.05.2012 року, яке набрало чинності, по справі № 2702/2969/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час навчання, встановлена заробітна плата відповідача в розмірі 15471,36 гривень, в зв'язку з чим, враховуючи положення ст. 61 ЦПК України та ненаданням відповідачем доказів про свій дохід, суд вважає можливим враховувати заробітну плату відповідача в розмірі 15471,36 гривень. Крім того, зазначеним рішенням встановлено, що на утриманні відповідача перебуває дві неповнолітні дитини, що суд також враховує при визначенні можливості відповідача надавати допомогу повнолітньому сину. В ході попереднього судового засідання відповідач повідомив, що ні він, ні неповнолітні діти, ні його дружина хронічних хвороб не мають. Відповідно до довідки, а також зазначеного рішення суду, дружина відповідача ОСОБА_4 отримує заробітну плату в розмірі 3083,95 гривень.
Таким чином, суд приходить до висновку про можливість відповідача надавати допомогу сину на період навчання.
При цьому, враховуючи матеріальне та сімейне становище сторін, їх сина, який отримує з січня 2013 року самостійний дохід, цілі на які стягуються аліменти, суд приходить до висновку про необхідність надання ОСОБА_3 допомоги та вважає можливим визначити участь відповідача в наданні такої допомоги (враховуючи положення ст. 11 ЦПК України щодо обраної позивачем форми стягнення аліментів) в розмірі 1/40 частини доходів відповідача, що складає від встановленого доходу відповідача (15471,36:40) 386,78 гривень. Такий розмір з одного боку в повному обсязі покриває витрати за контрактом про надання освітніх послуг (4000,00:12) 333,33 гривень та частково покриває витрати на канцелярські приладдя, з іншого боку незначною мірою впливає на матеріальний стан сім'ї відповідача, так як його щомісячний дохід складатиме (15471,36-386,78) 15084,58 гривень. Інші витрати, пов'язані з навчанням, зокрема харчування та проїзд в розмірі близько 2000 гривень на рік, витрати на канцелярські приладдя, придбання підручників та посібників покладаються на позивача, інші можливі витрати, пов'язані з навчанням покладаються на сина сторін, що на думку суду є справедливим розподілом таких витрат. Також зазначений розмір відповідає вимогам ч. 2 ст. 182 СК України з урахуванням положень Закону України «Про державний бюджет України в 2013 році», відповідно до яких 30% прожиткового мінімуму на працездатну особу становить (1147х0,3) 344,10 гривень.
При визначенні періоду стягнення аліментів, суд вважає необґрунтованою вимогу позивача про стягнення аліментів з 26.05.2012 року по 03.03.2017 року, так як відповідно до положень ст.ст. 191, 199 СК України, аліменти стягуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову; батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею 23 років, якщо вона продовжує навчання та в зв'язку з цим потребує допомоги; право на утримання припиняється у разі припинення навчання. За таких обставин, враховуючи, що син сторін почав навчатись з 01.09.2012 року та буде навчатися до 30.06.2015 року, підлягає задоволенню період стягнення з 01.09.2012 року до 30.06.2015 року.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання судових рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ст. ст. 81, 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягають судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 214,60 гривень.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 81, 88, 208, 209, 213-215, п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, ст. ст. 180, 182, 198-201 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/40 частини доходів відповідача, починаючи з 01.09.2012 року до 30.06.2015 року.
В іншій частині позову -відмовити.
В частині стягнення аліментів за один місяць допустити негайне виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 214,60 гривень.
Рішення суду може бути оскаржено в палату по цивільним справам Апеляційного суду м. Севастополь шляхом подання апеляційної скарги через Гагарінський районний суд м. Севастополь, протягом 10 днів з дня його проголошення, а для учасників процесу, що не були присутні при його оголошенні -протягом 10 днів з дня його отримання.
Суддя Гагарінського районного
суду м. Севастополя /підпис/ А.С. Батурін
З оригіналом згідно. Рішення не набрало чинності.
Суддя Гагарінського районного
суду м. Севастополя А.С. Батурін