ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
20.11.06 Справа № 18/437н.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Лутугинська пересувна механізована колона № 3» м. Лутугіне
до Луганського обласного об'єднання по агропромисловому будівництву “Луганськоблагробуд» м. Луганськ, вул. Луначарського б. № 122а, м. Луганськ
третя особа -Товариства з обмеженою відповідальністю “Творець», м. Лутугине
про визнання недійсним розпорядження
Суддя
Яресько Б.В.
За участю:
Від позивача
Космінін А.С., дов. б/н від 28.08.2006 р.; Рой А.А. дов. б/н від 28.08.2006 р.
Від відповідача
Сергіенко О.О., дов. № 20-1/10-214 від 16.06.06 р.
Радіонова Ю.А. дов. № 10-1/10-213 від 16.06.06 р.
Третя особа
Старецький В.В. дов. б/н від 13.09.2006 р.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Позивачем заявлена вимога про визнання недійсним розпорядження № 11 від 04 лютого 2001 р. виданого відповідачем.
Позивач позов підтримав.
Відповідач та третя особа проти задоволення позову заперечують, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,
ВСТАНОВИВ, що 25 червня 1998 р. Лутугинською міжрайгосподарською пересувною механізованою колоною № 3 та Луганським обласним об'єднанням по агропромисловому будівництву “Луганськоблагрострой» (відповідач по справі) було прийнято рішення про створення товариства з обмеженою відповідальністю “Лутугинська пересувна механізована колона № 3» (позивач по справі).
Товариство було зареєстроване 30 червня 1998 року, та внесено до ЕДРПОУ 01 липня 1998 року.
Згідно статуту та установчого договору позивача Лутугинською міжрайгосподарською пересувною механізованою колоною № 3 повна була внести до статутного фонду товариства 483 916 грн. 00 коп.
04.02.2001 р. генеральним директором Луганського обласного об'єднання (асоціації) по агропромисловому будівництву “Луганськоблагрострой» приймається розпорядження № 11 про створення нової будівельної організації в м. Лутугине. Керівника Лутугинської міжрайгосподарської пересувною механізованою колоною № 3 зобов'язано передати до статутного фонду створеної будівельної організації майно на суму долі позивача на загальну суму 57 825 грн.
04.02.2001 р. Лутугинська міжрайгосподарська пересувна механізована колона № 3 передала ТОВ “Творець» (третя особа) майно згідно розпорядження від 04.02.2001 р. № 11, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі майна.
04.09.2006 р. позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд визнати недійсним розпорядження № 11 від 04.02.2001 р. видане позивачем, посилаючись на те, що спірне розпорядження було прийнято з порушенням Законів України “Про власність», “Про господарські товариства», оскільки зазначене розпорядження було прийнято не уповноваженим органом позивача, а іншою особою, але стосується розпорядження майном позивача. Позивач зазначає, що вказане розпорядження порушує його права та обов'язки оскільки спірне майно було одержано ним від Лутугинської міжрайгосподарської пересувної механізованої колони № 3 за актом прийому-передачі (а.с. № 28).
Позивачем заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності, оскільки ліквідатор ТОВ “Лутугинська ПМК № 3» Рой О.А. був призначений 03.06.2004 р.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що спірне майно ніколи не належало позивачу, відповідач в межах повноважень прийняв спірне розпорядження. Позивачем пропущений строк позовної давності.
Третя особа підтримала доводи відповідача, зазначило, що спірне розпорядження не стосується прав, обов'язків, інтересів позивача, відповідно у позивача відсутні підстави для подання позову.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Позивачем не надано суду належних доказів, що майно зазначене у спірному розпорядження належало йому на праві власності, або іншому праві на момент прийняття спірного розпорядження.
Наданий позивач акт передачі майна Лутугинської МПМК № 3 до статутного фонду ТОВ “Лутугинська ПМК № 3», оцінюється судом критично, з огляду на те, що в акті не зазначена дата його підписання, зазначений акт з обох сторін підписаний однією особою. З боку позивача зазначений акт підписано начальником Гончаровим С.Ф., в той час як згідно статуту позивача виконавчим органом товариства є директор; акт не скріплено печаткою позивача.
Спірне розпорядження № 11 від 04.02.2001 р. стосувалося прав та обов'язків Лутугинської міжрайгосподарської пересувної механізованої колони № 3, та було відповідно виконано зазначеною особою, що підтверджується актом прийому-передачі від 04.02.2001 р.
Як зазначено в п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України “ Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» N 02-5/35 від 26.01.2000 р., обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Позивачем не доведено суду які саме його права та охоронювані законом інтереси були порушені спірним розпорядженням.
Крім того, позивачем пропущений строк позовної давності, відповідачем подана заява про застосування наслідків її пропуску, що відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у позові.
За таких обставин, позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволені позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача по справі.
У судовому засіданні 20.11.2006 р. за згодою сторін була оголошена тільки вступна та резолютивна частина рішення.
Дата підписання рішення 27.11.2006 року.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Б.В. Яресько