26.10.06р.
Справа № А23/250
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Овен", м. Нікополь, Дніпропетровської області
до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Нікополь,Дніпропетровської області
про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000452342/3/31197 від 18.08.06, № 0000442342/3/31198 від 18.08.06
Суддя Добродняк І.Ю.
Представники сторін:
Від позивача:Волинець А.І. - представник, дов. від 17.08.06 №2 Баркова О.К. - представник, дов. від 17.08.06 №1
Від відповідача: Бєлінська Н.В. - головний держподатковий інспектор юр.відділу, дов. від 15.11.05 №85
Сотникова С.В.- головний держподатковий інспектор-ревізор, дов. від 13.03.06, №15 - С.В.
Позивачем заявлений позов про визнання податкових повідомлень-рішень від 18.08.06 № 0000452342/3/31197, №0000442342/3/31198 протиправними і їх скасування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем зроблений неправильний висновок про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість через віднесення до складу валових витрат витрат на маркетингові послуги згідно укладеному договору з ПП фірма "Арвіс", які, як зазначено відповідачем, не підтверджені належним чином оформленими документами та не пов'язані з веденням господарської діяльності позивача.
Відповідач подав відзив на позов, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені після проведеної на підприємстві-позивача перевірки, якою виявлено певні порушення чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією, м. Нікополь, Дніпропетровської області (відповідач) проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "Овен" (позивач) за період діяльності з 01.10.04 по 30.09.05, про що складений акт від 06.02.06 № 201/231.20241160.
В акті перевірки, зокрема, зазначено, що позивачем в порушення п.1.32 ст.1, п. 5.1,пп..5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність і Україні" склад валових витрат завищений на суму маркетингових послуг по операціям в межах укладеного договору на отримання маркетингових послуг з ПП фірмою "Арвіс" (комісіонер) № 11 від 16.09.04, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства та не підтверджені належним чином оформленими первинними документами за 3 квартали 2005 року на суму 35481,41 грн.
Згідно звітів про виконану роботу комісіонер просить перерахувати грошову винагороду за договір, укладений при сприянні комісіонера з ТОВ "ІнтерСтіл", але в ході перевірки встановлено, що між ТОВ "Овен"(покупець) та ТОВ "ІнтерСтіл" (постачальник) укладено угоду №2005-0113/8 від 13.01.05 без посилання на взаємовідносини з третьою особою, накладні, рахунки, податкові накладні на отримання чавуна Л6 виписані без посилання на взаємовідносини з третьою особою (в даному випадку ПП фірма "Арвіс"). Оскільки документально участь ПП фірми "Арвіс" в укладенні угоди з ТОВ "ІнтерСтіл" не підтверджується, відповідачем зроблений висновок, що оплата маркетингових послуг є безпідставно включеною до складу валових витрат.
Крім того, відповідачем зазначено, що позивачем в порушення вимог пп.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту по податку на додану вартість зайво віднесено суми податку на додану вартість по отриманим вище маркетинговим послугам, які не відносяться до валових витрат підприємства і не пов'язані з господарською діяльністю позивача в сумі 7096,29грн., внаслідок чого позивачем занижений податок на додану вартість за перевіряємий період у сумі 7096,29 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 17.02.06 прийняті податкові повідомлення-рішення:
№ 0000452342/0/5444, яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 11049,25 грн., із якої 8870,35 грн. -основний платіж, 2178,90 грн. -штрафні (фінансові) санкції;
№0000442342/0/5443, яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10644,44 грн., із якої 7096,29 грн. -основний платіж, 3548,15 грн. -штрафні (фінансові) санкції.
Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". За результатами розгляду скарг позивача скарги залишені без задоволення податкові повідомлення-рішення -без змін.
18.08.06 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:№ 0000452342/3/31197 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 11049,25 грн., із якої 8870,35 грн. -основний платіж, 2178,90 грн. -штрафні (фінансові) санкції;
№0000442342/3/31198 - про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10644,44 грн., із якої 7096,29 грн. -основний платіж, 3548,15 грн. -штрафні (фінансові) санкції.
Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються, зокрема, згідно пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) (пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").
Як зазначено в пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 зазначеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Позивачем укладений з ПП фірмою "Арвіс" (комісіонер) договір про співробітництво № 11 від 16.09.04, відповідно до умов якого позивач доручив комісіонеру за винагороду здійснити комерційно-маркетингову роботу: знайти продавців чи покупців товарів, провести переддоговірну роботу, здійснювати контроль виконання зобов'язань за договорами, укладеними при їх сприянні, на протязі всього періоду їх дії, а також надавати всебічну допомогу позивачу в придбанні або продажі товарів на умовах, найбільш вигідних для позивача.
Згідно п.2.1 договору комісіонер зобов'язувався до 25 числа місяця, наступного за звітним, надавати звіт і передавати всі отримані по виконаному дорученню документи та на вимогу позивача передати йому всі права по відношенню до покупця (продавця).
Згідно з п.2.3 договору комітент зобов'язується сплатити належну комісіонеру винагороду у порядку і розмірі, обумовлену п. 3 цього договору; відшкодувати комісіонеру понесені ним витрати, які були необхідні для виконання доручення комітента при умові їх документального підтвердження.
У відповідності з п.3.5 договору підставою для отримання комісіонером винагороди є звіт комісіонера, прийнятий комітентом.
Розмір комісійної винагороди визначається у відсотках від ціни товару, придбаного або проданого при його сприянні (п.3.1 договору № 11 від 16.09.04).
В межах зазначеного договору позивачем з комісіонером укладені додаткові угоди: № 1 від 16.09.04, за умовами якого комісіонер зобов'язувався провести необхідну комерційно-маркетингову роботу і знайти до 15.10.04 в Україні постачальників чавуна ливарного Л1-Л6 по ціні, яка не перевищує 1600,00 грн. з ПДВ за тонну і здійснити переддоговірну роботу. Комісійна винагорода визначена сторонами в розмірі 5% від договірної ціни товару (з ПДВ), придбаного у постачальника, і підлягає сплаті комісіонеру за фактично придбаний чавун (згідно накладних);
№ 2 від 05.01.05, якою сторони продовжили термін дії договору до 31.12.05, комісіонером прийнято зобов'язання провести необхідну маркетингову роботу і знайти в України постачальників чавуна ливарного Л1-Л6 на 2005 рік. Винагорода визначена в розмірі 8% від договірної ціни товару (з ПДВ), придбаного у постачальника і підлягає сплаті за фактично придбаний чавун (згідно накладних);
За умовами додаткової угоди № 4 від 02.09.05 позивач доручив комісіонеру провести необхідну маркетингову роботу і знайти до 20.09.05 в Україні постачальників катанки для виробництва метізів ст.10КП по ціні, яка б не перевищувала 2500,00 грн. без ПДВ. Розмір комісійної винагороди визначений сторонами за договором № 11 від 16.09.04 -50% різниці договірних цін (з ПДВ) закупівлі та продажу товару, виплачується за фактично придбаний товар згідно накладних.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності з звітами комісіонера про виконану роботу (т.1 а.с.116-124) комісіонером здійснено вивчення ринку пропозицій на продаж чавуна ливарного в Україні, в результаті проведеної переддоговірної роботи в якості найбільш вигідного постачальника чавуна ливарного визначено ТОВ "ІнтерСтіл"(м. Київ), постачальника катанки -ПП "Камо" (м.Вишневе), внаслідок чого позивачем при сприянні ПП фірми "Арвіс" укладені господарські договори, а саме: договір № 2004-0920 від 20.09.04 та договір № 2005-0113/8 від 13.01.05 з ТОВ "ІнтерСтіл", а також договір № 8/05 від 12.09.05 з ПП "Камо" (копії договорів залучені до матеріалів справи), на підставі яких позивачем за період вересень 2004 -вересень 2005 років придбано 286 тн. необхідного товару (217,6 тн. чавуна ливарного та 68,4 тн. катанки).
В подальшому придбаний товар реалізований позивачем за договорами № 9/04 від 07.04.04, № 350/05 від 05.01.05, № 17 від 06.04.05.
Таким чином, договір № 11 від 16.09.04 з ПП фірми «Арвіс»укладений позивачем в межах власної господарської діяльності, визначеної Статутом позивача, законодавчо встановлені обмеження щодо укладення позивачем такого типу договорів відсутні.
Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", надаючи право платнику податків відносити до валових витрат суми витрат, здійснених в зв'язку з придбанням послуг, для подальшого їх використання у господарській діяльності підприємства, не визначає граничного терміну такого подальшого використання отриманих послуг у господарській діяльності підприємства.
На підставі звітів про виконану роботу та додатків до договору № 11 від 16.09.04 позивачем за березень-вересень 2005 року перерахована ПП фірмі "Арвіс" в якості винагороди загальна сума 35481,41 грн., крім того ПДВ -7096,29 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, належним чином оформленими податковими накладними. Вартість цих послуг віднесена позивачем до складу валових витрат у відповідних податкових періодах, податок на додану вартість -до складу податкового кредиту.
В результаті дослідження вищезазначених документів в їх сукупності, суд вважає, що наявні в матеріалах справи звіти про виконані роботи, рахунки, виставлені комісіонером -ПП фірмою "Арвіс", копії договорів позивача з постачальниками - ТОВ "ІнтерСтіл" та ПП "Камо", видаткові накладні, підтверджуючі факт отримання товару позивачем від цих постачальників, є достатніми документами, що підтверджують факт здійснення господарської операції з надання маркетингових послуг позивачу.
Відповідно до ст. 1022 Цивільного кодексу України, після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Ніяких правил і вимог до форми та змісту звіту комісіонера закон не встановлює.
Факти надання маркетингових послуг також підтверджені рахунками, виписками банку про оплату цих послуг.
Оплата наданих позивачеві послуг здійснена ним в повному обсязі на підстави виставлених рахунків, в яких зазначено найменування послуги -маркетингові та відповідний звіт комісіонера, як підстава для виставлення рахунку.
Згідно зі ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Фінансова, податкова та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Подані позивачем до суду документи за своїм змістом в повній мірі відображають здійснені операції з надання послуг за договором від 16.09.04 № 11. Із їх змісту вбачається, що виконавцем надані саме види послуг, обумовлені цим договором, їх обсяг із зазначенням періоду виконання та конкретної вартості, а також той факт, що ці послуги надавались в межах господарської діяльності позивача та є такими, що пов'язані з веденням його фінансово-господарської діяльності.
Таким чином, зазначені документи є достатньою підставою для відображення операції з надання послуг в бухгалтерському обліку і включення вартості цих послуг до складу валових витрат.
Посилання відповідача на те, що при проведенні перевірки позивачем надавались звіти про виконані роботи з відомостями іншими, ніж ті, що містяться в звітах, залучених до матеріалів справи, суд не приймає до уваги, оскільки докази в підтвердження викладених фактів відповідачем, як того вимагає ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, не подані, в матеріалах справи відсутні.
Твердження відповідача про необхідність посилання в договорі у випадку його укладення при сприянні третьої особи, а також складанні первинних документів при виконанні такого договору на взаємовідносини з цією третьою особою є необґрунтованими та неправомірними, оскільки не ґрунтуються на жодній нормі діючого законодавства.
За встановлених обставин відсутність в договорах № 2004 - 0920 від 20.09.04, № 2005 - 0113/8 від 13.01.05 з ТОВ "ІнтерСтіл", № 8/05 від 12.09.05 з ПП "Камо" та первинних документах на виконання цих договорів посилання на взаємовідносини з комісіонером позивача - ПП фірмою "Арвіс" не впливає на підтвердження факту отримання позивачем маркетингових послуг та не позбавляє його права на відображення зазначеної операції в бухгалтерському та податковому обліках.
Крім того, згідно з п. 5.11. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Таким чином, відповідач неправильно дійшов до висновку про те, що позивачем неправомірно віднесена до валових витрат вартість отриманих від ПП фірми «Арвіс»маркетингових послуг, а до податкового кредиту - податок на додану вартість з вартості даних послуг.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий, кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до склад) податкового кредиту.
Оскільки вартість отриманих маркетингових послуг відносяться до валових витрат, то на підставі пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у зв'язку з придбанням цих послуг, правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту.
Право позивача на податковий кредит підтверджено належним чином оформленими податковими накладними.
З огляду на викладене, винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є неправомірним, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
Позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Нікополь, Дніпропетровської області №0000452342/3/31197 від 18.08.06, № 0000442342/3/31198 від 18.08.06.
Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Овен", м. Нікополь, Дніпропетровської області 3 грн. 40 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
І.Ю. Добродняк
Згiдно з оригіналом
27.11.06
Помічник судді
Н.Ф. Голов'яшкіна