Справа № 0432/2730/2012
Провадження № 2/188/40/2013
22 січня 2013 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Ніколаєвої І. К.
при секретарі Карпенко С. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"про відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"про відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем на протязі 13 років 7 місяців ,працюючи на шахтах «Дніпровська»,імені Сташкова та « Степова».
19.05.2012 року позивача було звільнено з ВСП « Шахта « Степова» за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи.
Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, серії 10 ААА № 076931 від 19.09. 2012 року встановлено ступінь втрати його професійної працездатності в розмірі 40 % первинно, оскільки внаслідок тривалого виконання професійних обов'язків в нього виникли наступні захворювання: емфізема легень першої- другої ст. деф. Артроз, колінних і ліктьових суглобів, двосторонній плечолопатковий періартроз другого ступеня. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеню.
У зв'язку з отриманим захворюванням та неможливістю в подальшому виконувати професійні обов'язки, йому було спричинено моральну шкоду, яка виявилася у стражданнях та у фізичному болі, що відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України відноситься до виду моральної шкоди, за яку особа має право отримати відшкодування. Тому позивач просить задовольнити його позов та стягнути з відповідача 20 000 гривень.
Позивач в судове засідання не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи в його відсутність, позов підтримує повністю.
Від представника відповідача надійшла до суд заява про розгляд справи в його відсутність та письмове заперечення в якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з оглядом на наступні обставини.
Судом встановлено, що позивач з відповідачем по справі ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля"знаходився у трудових відносинах працюючи гірничим мастром на протягом 13 років 7 місяців, звільнений 19.05.2012 року за станом здоров'я, що підтверджується трудовою книжкою.
Шкідливі умови праці на виробництві призвели до появи у позивача професійного захворювання. Ці обставини підтверджує Інформаційна довідка про умови праці, затверджена головним державним санітарним лікарем м. Першотравенська Дніпропетровської області від 22.06.2012 року за № 2/2-43- 1630 та Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 10 серпня 2012 року, складеним компетентною комісією та затверджений головним державним санітарним лікарем м. Першотравенська Дніпропетровської області . Згідно вказаного акту професійне захворювання позивача полягає в наступному: двохстронній плечолопатковий періартроз , деф. Артроз колінних та ліктьових суглобів, хронічне обструктивне захворювання легень 1-2 ст., нейросенсорна приглухуватість.
В цьому ж акті вказано, що директору ВСП « Степова»", надається строк до 10.09..2012 року надати до Першотравенської міської СЕС комплекс заходів щодо поліпшення умов праці
Керівництво відповідача допустило порушення ст. 13 Закону України "Про охорону праці", ст. 22 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", тобто факт протиправності з боку відповідача був доведений і зафіксований у акті про розслідування хронічного професійного захворювання, який був складений відносно позивача. Постільки позивач перебував з відповідачем у трудових стосунках працюючи в умовах впливу шкідливих факторів протягом 13 рокив 7 місць, а на цей час позивач не перебуває з відповідачем в трудових стосунках і на момент складання акту був звільнений з підприємства, суд вважає, що при вирішенні спору по справі необхідно керуватися як нормами КЗпП України так і нормами цивільного права.
Дніпропетровський обласний МСЕК, довідка серії 10 ААА № 076931 від 17.09.2012 року, встановлений позивачеві ступінь втрати його професійної працездатності в розмірі 40% оскільки внаслідок тривалого виконання професійних обов'язків в нього виникли наступні захворювання: емфізема легень 1-2 ст. деф. артроз колінних та ліктьових суглобів, хронічне обструктивне захворювання легень 1-2, ст. нейросенсорна приглухуватість.
Отже, суд дійшов до висновку, що вина відповідача в тому, що позивач втратив 40 % професійної працездатності встановлена та доведена.
Щодо стверджень представника відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності, суд вважає їх безпідставними, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
При встановленні наявності моральної шкоди суд враховує, те що позивач через професійне захворювання та втрату професійної працездатності - 40 %, знаходився на лікуванні:
· в Дмитрівській Амбулаторії ;
· в Українському науково-дослідному інституті промислової медицини м. Кривий Ріг.
Дані обставини підтверджуються епікризами вказаних медичних закладів та виписками із амбулаторної карти.
Отже, суд вважає, що наявність моральної шкоди у позивача, у зв'язку з отриманим професійним захворюванням при виконанні трудових обов'язків і у зв'язку з встановленою йому 40 % стійкої втрати працездатності, а також у зв'язку із тим, що позивач постійно відчуває наслідки професійного захворювання, фізичний біль та страждання, не підлягає сумніву. Вищевказані обставини свідчать про спричинення позивачеві моральних страждань та душевних хвилювань через те, що вказані обставини привели до порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, потребують від нього додаткових зусиль для влаштування подальшого життя.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування власника або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Стаття 23 ЦК України вказує, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Суд не приймає доводи представника відповідача про те, що для визнання факту завдання моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу завдана втрата працездатності безстроково, наявність якої у зв'язку із професійним захворюванням встановлена МСЕК.
Суд вважає, що, право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання на відшкодування моральної шкоди, в зв'язку з внесеними змінами від 23.02.2007 року до Закону України №1105-ХІУ, реалізується відповідно до норм статті 1167 Цивільного кодексу України та статті 237-1 Кодексу законів про працю України, за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Також суд враховує, що відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" та п. 22 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" зупинено дію абз. 4 ст. 1, підп. "є"п.1 ч.1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105 -Х1У "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Судом встановлено, що на час виникнення в позивача права на відшкодування моральної шкоди - 17.09.2012 року - зазначені положення ст.ст. 21,28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачали відшкодування не діяли, тому відповідно до ст. 237 -1 КЗпП України обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємство відповідача з вини якого позивачеві заподіяно моральну шкоду.
Доводи не визнання відповідачем позову суперечать Конституції України та порушують право позивача на відшкодування спричиненої моральної шкоди, яке йому надано ст. 12 Закону України "Про охорону праці", статтею 22 Конституції України вказує, що конституційне право і свободи гарантуються не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди суд виходить з засад розумності, виваженості та справедливості і вважає, що розмір відшкодування завищений, а тому суд, враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань позивача від отриманого професійного захворювання на виробництві, втрати професійної працездатності, постійне лікування, втрату його загальної трудової та соціальної реабілітації, що привело до тяжких змін його житті, втрату можливості утримувати свою родину і вважає за необхідне задовольнити позов частково і стягнути з відповідача на користь позивача 5000 гривень.
При цьому суд враховує, що максимальний розмір відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 мінімальних заробітних плат при умовах відсутності стійкої втрати працездатності на день прийняття рішення судом і керується п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику по справам про стягнення моральної /немайнової/ шкоди" у випадках, коли межа відшкодування моральної шкоди визначається у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати або неоподатковуваного мінімуму доходу громадян, що діють на час розгляду справи .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 212-214 ЦПК України, ст. 11,12 Закону України "Про охорону праці", ст. 23 ЦК України, ст. 22 Конституції України, ст. 237-1 КЗпП України суд, -
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"про відшкодування моральної шкоди, у звязку з ушкодженнями здоровя при виконанні трудових обов'язків задо
вольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 / п"ять тисяч/ гривень.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"на користь держави судовий збір в сумі 107, 30 гривень.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя І. К. Ніколаєва