Справа №: 22-ц/191/146/13Головуючий суду першої інстанції:Лошакова Т.А.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Притуленко О. В.
"23" січня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим міста Феодосіі у складі:
Головуючого суддіПритуленко О.В.
СуддівЛоманової Л.О., Кустової І.В.,
При секретаріМартиненко М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 (третя особа - Перша Феодосійська державна нотаріальна контора) про продовження строку на прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визначення часток у спадковому майні, визнання права власності на майно в порядку спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 12 грудня 2012 року,
У квітні 2012 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до суду з вказаним позовом, в якому зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько - ОСОБА_9, після смерті якого залишилося спадкове майно, до складу якого входило і належне йому на праві власності домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.
Своєчасно з заявами про прийняття спадщини позивачі не звернулися, в зв'язку з чим у позові ставлять питання про продовження строку для прийняття спадщини.
Одночасно, просили визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_8, яка є спадкоємцем 1/2 частки вказаного домоволодіння, визначити рівним частки сторін на вказану частину домоволодіння та визнати за кожним зі спадкоємців право власності на 1/3 частину 1/2 частки домоволодіння, якій належав ОСОБА_9
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 12 грудня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На думку апелянта, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову не відповідає обставинам справи.
ОСОБА_8 подала до суду апеляційної інстанції заяву про розгляд справи у її відсутності, апеляційну скаргу ОСОБА_6 просить задовольнити.
ОСОБА_7 також звернулася до суду апеляційної інстанції з заявою про розгляд справи у її відсутності, зазначивши, що підтримує зазначену апеляційну скаргу.
Державний нотаріус Першої Феодосійської державної нотаріальної контори О.А.Жданова подала заяву про розгляд справи за її відсутності, зазначивши, що заперечує проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6 у зв'язку з її безпідставністю.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9 (а.с. 28,49), якому згідно свідоцтва про право власності на будинок від 2 грудня 1988 року належало домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 24).
Після смерті ОСОБА_9, 17 липня 2003 року з заявою про прийняття спадщини звернулися його дружина - ОСОБА_11 та дочка - ОСОБА_8., які проживали на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем (а.с. 48).
5 серпня 2003 року державним нотаріусом Першої Феодосійської державної нотаріальної контори видане свідоцтво про право на спадщину за законом (реєстраційний номер 1860 - копія а.с.50), яким посвідчено, що спадкоємцями майна померлого ОСОБА_9, що складається з добровільної одноразової фінансової допомоги як жертві рабської і примусової праці націонал-соціалізму в розмірі 2543,55 євро, є в рівних частках дружина ОСОБА_11 та дочка ОСОБА_8
Крім того, 27 квітня 2004 року видане свідоцтво про право на спадщину за законом (реєстраційний номер 1085 - копія а.с.51), яким посвідчено, що спадкоємцем 1/2 частки прав та обов'язків ОСОБА_9 на житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1, є його дружина ОСОБА_11
Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 548 ЦК УРСР в редакції 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
За змістом ч. 1 і 2 ст. 549 вказаного Кодексу визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав держаній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 550 вказаного Кодексу строк для прийняття спадщини, встановлений ст. 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів поважності причин пропуску позивачами встановленого законом строку на прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті їх батька.
Такий висновок слід визнати правильним.
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 24 червня 1983 року «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» передбачений ст. 549 ЦК шестимісячний строк для прийняття спадщини може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску.
Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця.
Оскільки позивачами не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що заявлена ними причина пропуску встановленого законом шестимісячного строку на прийняття спадщини реально перешкодила їм вчасно звернутися до нотаріальної контори із відповідною заявою, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність поважних причин продовження строку для прийняття спадщини.
Юридична неграмотність та необізнаність спадкоємців з правовими нормами, які регулюють спадкові правовідносини не звільняє їх від негативних наслідків.
Довід апелянта про те, що «неграмотність» позивачів є непереборною трудністю до захисту своїх прав та інтересів не можна визнати підставою для скасування оскарженого рішення, оскільки поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. В матеріалах справи відсутні докази, які засвідчують, що причина позивачами пропуску строку, встановленого законом, має об'єктивний і незалежний від них характер та яка позбавила їх можливості своєчасної подачі заяви про прийняття спадщини.
При цьому слід звернути увагу на те, що визначена апелянтом причина не була перешкодою для оформлення своїх спадкових прав на 1/3 частину спадщини після смерті матері - ОСОБА_11 (ІНФОРМАЦІЯ_2).
З урахуванням викладеного інші доводи апелянта не мають правового значення.
Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування ухваленого у справі рішення, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 12 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Кустова І.В.