Справа 123/2288/2012
Іменем України
23.01.2013 року Чорноморський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Бондаренко А.А.
при секретарі - Куліковой В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у селищі міського типу Чорноморське, Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чорноморської селищної ради Автономної Республіки Крим, ОСОБА_2, про визнання недійсним ордеру, та визнання незаконним рішення виконавчого комітету Чорноморської селищної ради АРК, та виселення без надання іншого жилого приміщення,
Позивач ОСОБА_1 16.10.2012 року звернувся до Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Виконавчого комітету Чорноморської селищної ради Автономної Республіки Крим, ОСОБА_2 про визнання недійсним ордеру, та визнання незаконним рішення виконавчого комітету Чорноморської селищної ради АРК, та виселення без надання іншого жилого приміщення.
Свої позовні вимоги мотивуючи тим, що йому у 1984 році, як працівнику ВАТ «Чорноморський райагрохім», була надана кімната АДРЕСА_1.
12 листопада 1990 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був розірваний.
28.12.2004 року відповідно до договору піднайму у вказаному житлі була зареєстрована відповідач ОСОБА_2 на підставі укладеного з ВАТ «Чорноморський райагрохім»договору піднайму, який був розірваний відповідно до рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 липня 2009 року, яке набуло чинності відповідно до Закону.
Окрім того за рішенням цього ж суду від 15 листопада 2010 року, яке також набуло чинності відповідно до Закону, ОСОБА_2 було виселено з кімнати НОМЕР_1 (кімнати №5 за планом домоволодіння згідно з технічним паспортом на жилий будинок).
05.08.2008 року відповідно до акту міжвідомчої комісії №2 гуртожиток по АДРЕСА_1, визнано жилим будинком.
А згідно із рішенням Чорноморської селищної ради АРК №568 від 22.09.2010 року право власності на зазначений жилий будинок визнано за Чорноморською селищною радою АРК.
23.12.2010 року виконавчим комітетом Чорноморської селищної ради АРК прийнято рішення №632 «Про закріплення та мешкаючи ми та зареєстрованими громадянами у жилому будинку АДРЕСА_1, жилих приміщень, та видачі ордерів»також зазначеним рішенням питання що до закріплення квартирАДРЕСА_2за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відкладено до вивчення відповідного питання.
Але рішенням № 694 від 30.12.2010 року виконавчий комітет Чорноморської селищної ради АРК «закріпляє та видає ОСОБА_2 ордер на кімнати 1,2,3,4,6,7,8 у квартирі АДРЕСА_2.
У подальшому 26.01.2011 року згідно до протесту прокурора Чорноморського району зазначене рішення, воно було скасовано, відповідним рішенням за №51, із визнанням недійсним ордеру №8 від 30 грудня 2010 року, цього ж дня 26 січня 2011 року виконкомом Чорноморської селищної ради №53 прийняте рішення про закріплення за ОСОБА_2 приміщень 1,2,3,4,6,7,8 у квартирі АДРЕСА_3, з видачею ордеру.
Позивач та його представник вважають, що відповідне рішення виконавчого комітету Чорноморської селищної ради №53 від 26.01.2011 року прийнято з порушенням діючого законодавства а саме ст.ст. 47, 54, 58, 100, 116 ЖК України, та підлягає скасуванню у судовому порядку, як таке що порушує його права, та позбавляє його права щодо вільного користування належній йому кімнатою, окрім того посилається на ту обставину що надане відповідачу житло перевищує встановлену норму жилої площі.
А тому просить скасувати відповідне рішення, та визнати недійсним ордер №1 від 17.02.2011 року на приміщення 1,2,3,4,6,7,8 у квартирі АДРЕСА_3, та виселити із зазначеного житла без надання іншого жилого приміщення відповідача по справі.
У судовому засіданні позивач та його представник за дорученням підтримали вимоги позову, у повному обсязі, у подальшому подали заяву з проханням розглянути справу без їх участі.
У судовому засіданні представник виконавчого комітету Чорноморської селищної ради заперечував щодо задоволення позову, надав у розпорядження суду заперечення та вважає позов таким, що не заснований на вимогах закону, а тому у його задоволенні просив відмовити.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та представник ОСОБА_3 відповідача за дорученням заперечували щодо зазначеного позову, вважають його не заснованим на вимогах Закону.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного висновку, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, під час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 останньому у 1984 році як працівнику підприємства - Відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) «Чорноморський райагрохім»була надана кімната АДРЕСА_1.
12 листопада 1990 року шлюб між сторонами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано, а з 28 грудня 2004 року відповідачка ОСОБА_2 була зареєстрована за зазначеною вище адресою на підставі укладеного з ВАТ «Чорноморський райагрохім»договору піднайму, який рішенням Чорноморського районного суду АРК від 29 липня 2009 року, що набуло чинності відповідно до закону, визнано недійсним, окрім того, за рішенням цього ж суду від 15 листопада 2010 року, яке також набуло чинності, відповідача ОСОБА_2 виселено, з кімнати НОМЕР_1 (кімнати №5 по плану домоволодіння згідно до технічного паспорту», площею 18 кв. м. АДРЕСА_1 згідно до вимог ст. 109 ЖК України.
Розпорядженням Чорноморської районної державної адміністрації №1042-р від 10 вересня 2008 року був затверджений акт комісії щодо зміни статусу гуртожитку на жилий будинок, а рішенням 50 сесії 5 скликання Чорноморської селищної ради, №4206 від 24 лютого 2010 року гуртожиток по АДРЕСА_1, був прийнятий до комунальної власності територіальної громади, смт. Чорноморське, з подальшою реєстрацією права комунальної власності, на зазначений будинок за територіальною громадою смт. Чорноморське, у особі Чорноморської селищної ради 5 листопада 2010 року відповідно до свідоцтва про право власності виданого 4 листопада 2010 року виконкомом Чорноморської селищної ради.
Рішенням виконавчого комітету Чорноморської селищної ради №401 від 28 липня 2010 року ОСОБА_2 була взята на квартирний облік у загальної черзі, під №260, а згідно із рішення цього ж органу, №694 від 30 грудня 2010 року за ОСОБА_2 були закріплені приміщення 1,2,3,4,6,7,8 у квартирі АДРЕСА_3 загальною площею 70.5 кв.м., жилою площею 46.3 м.кв., як за особою, що проживає і зареєстрована за зазначеною адресою, з видачею ордера на склад сім'ї з однієї особи, а на підставі цього рішення 30 грудня 2010 року ОСОБА_2 був виданий ордер №8.
26 січня 2011 року зазначене рішення було скасоване рішенням виконкому Чорноморської селищної ради №51 на підставі протесту прокурора із визнанням недійсним ордеру №8 від 30 грудня 2010 року, виданого відповідачу ОСОБА_2, цього ж дня 26 січня 2011 року виконкомом Чорноморської селищної ради, було прийнято рішення №53 про закріплення за ОСОБА_2, приміщень №1,2,3,4,6,7,8 у квартирі АДРЕСА_3, як за особою що проживає та зареєстрована за вказаною адресою, з видачею відповідного ордеру і зняттям відповідача з реєстраційного обліку, як забезпеченого житлом.
17 лютого 2011 року на підставі вказаного рішення ОСОБА_2 був виданий ордер №1 на право заняття трьохкімнатної квартири АДРЕСА_3.
Відповідно до татті 10 ЦПК України - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтєю 59 ЦПК України -зазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до татті 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
Відповідно до ст. 41 Конституції України право власності набувається у порядку визначеному Законом.
Ні хто не може бути противоправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним.
Відповідно до частини 3 ст. 9 ЖК України, передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення інакше як на підставі та у порядку, передбачених законом.
Відповідно до ст. 16 Житлового Кодексу України -виключно до компетенції виконавчих комітетів селищних сільських рад народних депутатів у галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду належить право здійснювати облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, а також контроль за станом цього обліку на підприємствах, в установах, організаціях, затверджують рішення про взяття громадян за місцем роботи на облік потребуючих поліпшення житлових умов; прийняття рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду Ради, затверджують спільні рішення адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації про надання жилих приміщень у будинках відомчого жилого фонду також видача ордерів.
Згідно із статті 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Згідно із ст. 59 ЖК України ордер на жиле приміщення, може бути визнаний недійсним у судовому порядку у випадку подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей, про потребу у поліпшені житлових умов, порушення права інших громадян або організацій, на зазначене у ордері житло, (жиле приміщення), неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.
У разі визнання у судовому порядку ордеру на жиле приміщення недійсним у наслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.
А якщо громадянин, зазначений у ордері, раніше користувався жилим приміщенням у будинку державного, або громадського житлового фонду, їм повинно бути надано жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше жиле приміщення.
У випадку визнання ордеру на жиле приміщення недійсним, з інших підстав, окрім випадку передбаченого частиною першою цієї статі, громадянин, зазначений у ордері, підлягає виселенню з наданням іншого жилого приміщення, або приміщення яке вони раніше займали.
Приймаючи до уваги, той факт, що ОСОБА_2 займає зазначені приміщення №1,2,3,4,6,7,8 у квартирі АДРЕСА_3, не самовільно, а на підставі виданого у встановленому законом порядку, та відповідним органом а саме, виконавчим комітетом Чорноморської селищної ордеру, то суд приходить до висновку, що вимоги позову, не ґрунтуються на вимогах закону, та не підлягають задоволенню.
На думку суду, посилання позивача та його представника, що до порушення його прав з боку відповідачів, є припущенням, та не знайшло свого підтвердження у ході судового слідства.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5,16,31,51,58 ЖК України, ст.ст. 10,11,60,88, 215-218 ЦПК України, суд
У задоволені позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чорноморської селищної ради Автономної Республіки Крим, ОСОБА_2, про визнання недійсним ордеру, та визнання незаконним рішення виконавчого комітету Чорноморської селищної ради АРК, та виселення без надання іншого жилого приміщення відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду АР Крим, через Чорноморський районний суд АР Крим протягом 10 днів, у порядку передбаченому ст.ст. 292-295 ЦПК України.
Суддя: Бондаренко А.А.