Справа № 122/7555/2012
22.01.2013 року м. Сімферополь
Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого - судді Кучеренко Н.В.,
при секретарі - Гумбатовій А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про визнання останнього таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Позовні вимоги мотивовані тим, позивач ОСОБА_1 з 1995 року була наймачем квартири АДРЕСА_1. З нею в квартирі проживали та були зареєстровані син - ОСОБА_2 та чоловік - ОСОБА_3 У серпні 2010 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 розірвали шлюб. Як вказують позивачі, з 2010 року відповідач ОСОБА_3 не проживає у зазначеній квартирі. Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 14.02.2011р. між сторонами у справі був визначений порядок користування спірною квартирою. Крім того, рішеннями Центрального районного суду м. Сімферополя від 10.01.2011р. та 17.08.2011р. відповідач ОСОБА_3 був визнаний таким, що втратив право користування даною квартирою. Але, рішенням Апеляційного суду АРК від 26.01.2012р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування квартирою - відмовлено. Разом з цим, майже після цього рішення відповідач ОСОБА_3 не виявив наміру повернутися до спірного житла. Таким чином, позивачі, вважаючи, що відповідач втратив право користування цим житлом на підставі положення ст. 71 ЖК України, звернулися до суду з відповідним позовом.
У судовому засіданні позивачі та їх представник за угодою - адвокат ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали. Уточнили, що ОСОБА_3 фактично не проживає у спірній квартирі з 2010 року по теперішній час. Але, для застосування положення ст.71 ЖК України, тобто, юридично на їх думку, втратив право користування житловим приміщенням в силу відсутності без поважних причин у житлі на протязі 6-ти місяців з моменту винесення Апеляційним судом АРК рішення 26.01.2012р. по день звернення позивачів з позовом до суду - по вересень 2012р.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник за угодою - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, вважаючи заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не засновані на законі. Наголосили, що відповідачу й досі чиняться перешкоди у праві користування житловим приміщенням, а після рішення Апеляційного суду АРК у січні 2012 року у суді йшов спір щодо неправомірної приватизації позивачами вказаної квартири.
Суд, вислухавши сторони, їх представників, дослідивши матеріали цивільної справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.
Судом встановлено, що з 1995 року наймачем квартири АДРЕСА_1, що знаходилася на балансі КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя, була ОСОБА_1 (а.с.10). З нею проживали та були зареєстровані: син ОСОБА_2 та чоловік ОСОБА_3.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 19.08.2010р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано (а.с.8).
Заочним рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 10.01.2011р. ОСОБА_3 за позовом ОСОБА_1 визнано таким, що втратив право користування спірною квартирою (а.с.13).
При цьому, заочним рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 14.02.2011р. частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя, третя особа - Сімферопольська міська рада, про поділ майна, визначення порядку користування квартирою та зобов'язання вчинити певні дії. Суд, у тому числі, вирішив: визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1. Виділити ОСОБА_3 в користування кімнату площею 17,7 кв.м. Виділити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житлові кімнати площею 13 кв.м., 13 кв.м., 12,8 кв.м. Коридор, комірку, ванну кімнату, туалет, кухню, балкон залишити у спільному користуванні. Зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не чинити перешкод у користуванні кімнатою площею 17,7 кв.м., коридором, коміркою, ванною кімнатою, туалетом, кухнею, балконом (а.с.11-12).
Дане судове рішення набрало законної сили 25.02.2011р.
У подальшому, ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 27.04.2011р. скасоване вищезазначене заочне рішення від 10.01.2011р. та у загальному порядку прийнято у цій же справі рішення від 17.08.2011р.: ОСОБА_3 за позовом ОСОБА_1 визнано таким, що втратив право користування спірною квартирою (а.с.14). При цьому, період його не проживання у житлі без поважним причин було вказано судом як з січня по вересень 2010 року.
Однак, рішенням Апеляційного суду АРК від 26.01.2012р. рішення суду першої інстанції від 17.08.2011р. в цій частині було скасоване, ухвалено нове, яким у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, - відмовлено (а.с.15-16).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходить з того, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими.
Так, відповідно до ст.71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Статтею 72 ЖК України передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки провадиться в судовому порядку.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснюється, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї такими, що втратили право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
З аналізу зазначених правових норм слідує, що наймач (член сім'ї наймача) може бути визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням, на підставах відсутності понад 6 місяців у цьому жилому приміщенні, якщо він був відсутній протягом цього строку підряд без поважних причин, і саме ці факти повинні бути встановлені судом під час вирішення спору, згідно з вимогами ст.214 ЦПК України.
Заявляючи позовні вимоги про втрату відповідачем права користування спірним житловим приміщенням, позивачі виходять з того, що відповідач, більш ніж 6 місяців, тобто, після рішення суду від 26.01.2012р. і по вересень 2012 року, користування спірним жилим приміщенням не здійснював без поважних причин, а тому втратив право на нього.
Однак, як встановлено, у лютому 2012 року спір між сторонами щодо вказаної квартири продовжився. Так, ОСОБА_3 звернувся до Центрального районного суду м. Сімферополя з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, Сімферопольської міської ради, КП «Приватизаційне бюро» про визнання приватизації недійсною. Зі змісту позову вбачається, що ОСОБА_3 був фактично знятий з реєстрації по даній квартирі на підставі заочного рішення суду від 10.01.2011р. (яке у подальшому було скасоване). І, на підставі розпорядження органу приватизації №351 від 19.08.2011р., спірна квартира передана у приватну власність на праві загальної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 14.06.2012р. позов ОСОБА_3 задоволено. Суд вирішив: скасувати розпорядження органу приватизації №351 від 19.08.2011р., яким квартиру АДРЕСА_1 було передано у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Визнано недійсним свідоцтво про право власності на дану квартиру від 19.08.2011р. (а.с.68-71, 72).
Ухвалою апеляційної інстанції від 24.07.2012р. рішення суду першої інстанції від 14.06.2012р. залишено без змін (а.с.73-74).
Тобто, у період з 19.08.2011р. і по 24.07.2012р. спірна квартира знаходилася у приватній спільній частковій власності позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Тому, судом у вказаний період (у томі числі, з січня 2012 року, як вказують позивачі) не може застосовуватися до правовідносин сторін положення ст.71 ЖК України, адже у цей період позивачі були власниками квартири, а не наймачами або членами сім'ї наймача. В цьому випадку підлягає застосуванню положення ст.405 ЦК України, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. При цьому, припинення сімейних відносин із власником помешкання не припиняє житлового сервітуту.
Але, як встановлено судом, реєстрації у вказаний період відповідач у спірній квартирі не мав, реєстрація ОСОБА_3 у спірній квартирі була поновлена лише у листопаді 2012 року (а.с.116).
Після скасування розпорядження про приватизацію даної квартири, вона повернулася у комунальну власність, про що свідчить оформлений та виданий ОСОБА_3 в КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя особовий рахунок, де ОСОБА_3 зазначений в якості наймача кімнати у спірній квартирі (а.с.129).
Слід зазначити, що застосування положень ст.71 ЖК України до правовідносин сторін після 24.07.2012р. хоча і можливе, але, 6 місяців з цієї дати до звернення позивачів до суду з позовом у вересні 2012 року - не пройшло, поновлення реєстрації у квартирі відповідача відбулося, як вже зазначалося, лише у листопаді 2012р.
Крім того, як встановлено, 21.12.2012р., тобто, протягом 6-ти місяців після 24.07.2012р., Відділом державної виконавчої служби Центрального району м. Сімферополя відкриті виконавчі провадження з примусового виконання судового рішення від 14.02.2011р. щодо усунення перешкод ОСОБА_3 зі сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у користуванні квартирою.
При цьому, як встановлено, між сторонами фактично з 2010 року й досі продовжуються спірні відносини з приводу користування зазначеною квартирою, що підтверджується багаточисленними рішеннями суду у справах, заявами сторін, що, на думку суду, безперечно говорить про факт відсутності ОСОБА_3 у квартирі з поважних причин.
Доводи представника позивачів ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_3 мав можливість з січня 2012 року по вересень 2012 року без перешкод користуватися виділеною йому судом кімнатою у квартирі, суд вважає неспроможними, оскільки на той час квартира змінила статус з комунальної власності на приватну. При цьому, власниками квартири були виключно позивачі, а відповідач взагалі не був зареєстрований. Тому, у відповідача, на думку суду, були відсутні законні підстави на входження у квартиру позивачів. Такі підстави в нього з'явилися лише після скасування розпорядження органу приватизації, тобто, влітку 2012 року.
За встановлених обставин, судом не вбачається правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
На підставі викладеного, ст.ст. 71, 72 ЖК України, ст.ст. 402-406 ЦК України, керуючись постановою Пленуму Верховного суду України від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», ст.ст. 10, 11, 16, 60, 61, 88, 209, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АРК через Центральний районний суд м. Сімферополя шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Н. В. Кучеренко