Справа № 119/2346/12
21 січня 2013 року Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого - судді Шевченка В.В.
при секретарі - Коль Н.О.
за участю позивача - ОСОБА_1
відповідачки - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Совєтський Совєтського району АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Совєтський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби України в Автономної Республіці Крим,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття її з реєстрації. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу на праві власності належить будинок АДРЕСА_1. Позивач зазначає, що за зазначеною адресою зареєстрована відповідачка. При цьому, відповідачка не проживає за зазначеною адресою з 2004 року, особистого майна в будинку, належному позивачу, не має, тому, на його думку, є підстави для задоволення заявленого ним позову.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. При цьому пояснив, що він є єдиним власником будинку АДРЕСА_1. В зазначеному будинку також зареєстрована, але не проживає вже протягом 8-ми років його колишня дружина - відповідачка.
Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала. При цьому пояснила, що не бажає зніматися з реєстрації, оскільки в такому випадку її молодший син також буде знятий з реєстрації. Крім того пояснила, що вона перебувала з позивачем у шлюбі та мала прізвище «ОСОБА_2», після розірвання шлюбу, а саме з березня 2004 року, вона не проживає в спірному будинку, проживає в іншому населеному пункті та має іншу сім'ю.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Совєтського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Автономної Республіці Крим у судове засідання не з'явився, про час і місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали цивільної справи, суд встановив наступне.
21 вересня 2011 року виконавчим комітетом Пушкінської сільської ради на ім'я позивача видано свідоцтво про право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7) та згідно витягу про державну реєстрацію прав №31384967 Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м.Джанкоя» 21 вересня 2011 року прийнято рішення про державну реєстрацію права власності позивача на зазначений житловий будинок (а.с.8). При цьому, з зазначених правовстановлюючих документів вбачається, що право власності позивача на будинок складає 1/1 частку, тобто будинок АДРЕСА_1 належить лише позивачу. Зазначені обставини також підтверджуються відмітками, що маються в технічному паспорті на житловий будинок індивідуального житлового фонду будинку АДРЕСА_1 (а.с.13-18). Крім того, саме на ім'я позивача на підставі рішення Пушкінської сільської ради 19 сесії 6 скликання №12 від 21 травня 2012 року було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №731709 площею 0,1447 гектара, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, тобто на земельну ділянку, на якій розташований будинок, належний на праві приватної власності позивачу (а.с.9).
Як вбачається з довідок №170 та №176, які відповідно видані 01 червня 2012 року та 19 червня 2012 року Виконавчим комітетом Пушкінської сільської ради Совєтського району АР Крим відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, тобто в будинку, належному на праві приватної власності позивачу (а.с.4,17). Разом з цим, згідно зазначених довідок відповідачка в зазначеному будинку не проживає з 01 березня 2004 року. Крім того, факт реєстрації відповідачки у будинку позивача підтверджується випискою з погосподарської книги, здійсненою виконавчим комітетом Пушкінської сільської ради Совєтського району Ар Крим за №177 від 19 червня 2012 року (а.с.20).
05 березня 2004 року між позивачем та відповідачкою розірвано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1, виданим 25 липня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Совєтського районного управління юстиції АР Крим (а.с.12).
Судом безспірно встановлено, що відповідачка і в цей час зареєстрована у будинку позивача, що підтверджується адресною довідкою за Вх.№8882/12-Вх від 18 грудня 2012 року, наданою Совєтським районним сектором Головного управління Державної міграційної служби України в АР Крим (а.с. 27).
Частиною 1 ст.383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Згідно з частиною 1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до вимог частини 2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дій, які порушують право. Зазначеною статтею також передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що відповідачка ОСОБА_2 не проживає у квартирі з березня 2004 року, особистого майна у будинку немає, протягом восьми років жодного разу не з'являлася за місцем реєстрації, витрати за комунальні послуги та утримання будинку не несе, шлюб з нею розірвано 05 березня 2004 року, в неї є інша сім'я, що не заперечується відповідачкою та підтверджується у сукупності довідками №170 та №176, що видані Виконавчим комітетом Пушкінської сільської ради Совєтського району АР Крим, свідоцтвом про розірвання шлюбу та актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї (а.с.4, 12, 17-18).
Частиною 2 ст.405 ЦК України передбачено, що член сімї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сімї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Обставин, які б свідчили про поважність причин відсутності відповідачки у спірному будинку або про наявність умов, передбачених ст. 71 Житлового кодексу України, за якими жиле приміщення за тимчасово відсутніми особами зберігається понад шести місяців, судом не встановлено, а відповідачкою вони суду не надані.
Відповідно до вимог ст.ст. 10,11, 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин суд доходе висновку, що позовні вимоги в частині визнання відповідачки такою, що втратила право користування спірним житловим приміщенням обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Доводи відповідачки про те, що в разі визнання її такою, що втратила право користування спірним житловим приміщенням, її неповнолітній син також втратить право користування цим приміщенням є неспроможними, оскільки позовні вимоги до неповнолітнього сина відповідачки не заявлялися і питання щодо визнання його таким, що втратив право користування житлом, не ставилося.
Разом з цим, позовні вимоги ОСОБА_1 про зняття з реєстрації відповідачки у спірному будинку не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до матеріалів справи позивач залучив Совєтський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби України в Автономної Республіці Крим, тобто орган, до компетенції якого належить зняття з реєстраційного обліку громадян на території Совєтського району АР Крим, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Таким чином, зазначений орган не є відповідачем по справі, клопотання про залучення його в якості співвідповідача відповідно до ст.33 ч.1 ЦПК України від позивача не надходило, а суд в розумінні положень ст.ст.11, 33 ч.1 ЦПК України розглядає справи лише в межах заявлених вимог і тільки відносно осіб, які є відповідачами. Положення Цивільного процесуального кодексу України не надають суду можливості з власної ініціативи залучати співвідповідачів до справи. У зв'язку з чим, покладення судовим рішенням відповідних обов'язків на вказану особу неприпустимо.
Судом оцінені доводи відповідачки про те, що в разі визнання її такою, що втратила право користування спірним будинком, то її син також втратить право на користування ним. Проте, вони не можуть бути підставою для відмови позивачу в задоволені частини позовних, з огляду на те, що відповідні позовні вимоги до неповнолітнього сина сторін не заявлені.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 61, 212-215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщення, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі апеляційної скарги через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть оскаржити рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя : В.В. Шевченко