Справа № 118/6871/12
28.01.2013 року м. Сімферополь
Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кулішова А.С., при секретарі судового засідання Синельщікові О.А., за участі прокурора Фурман В.О., захисника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі кримінальну справу за обвинуваченням:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Інта Республіки Комі Російської Федерації, громадянки України, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1; не одруженої, не працюючої, середньої спеціальної освіти, раніше судимої: вироком Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 24.09.2010 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнена від відбування покарання на підставі статті 75 КК України, випробувальний термін встановлено на 3 роки,
у скоєнні злочинів, передбачених частиною 2 статті 185 КК України, -
ОСОБА_2., будучи судимою вироком Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням на строк 3 роки, 17.07.2012 року приблизно о 10 годині 30 хвилин, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, знаходячись у дворі домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, таємно викрала мобільний телефон марки «Nokia» модель 1280 в корпусі чорного кольору вартістю 229,95 грн., який належав ОСОБА_3, завдавши тим самим потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму. З місця скоєння злочину зникла, викраденим розпорядилась за власним розсудом.
Вона ж, у точно не встановлений день (24 або 25 серпня 2012 року), приблизно о 20 годині, діючи із корисливих спонукань, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, знаходячись в будинку АДРЕСА_3 таємно викрала гроші у сумі 200,00 грн., які належали ОСОБА_4, завдавши потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму. З місця скоєння злочину зникла, викраденим розпорядилась за власним розсудом.
Допитана в судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у скоєнні злочинів не визнала повністю і пояснила, що у липні 2012 року із молодшою донькою ОСОБА_6 зустріла в с. Мирне Сімферопольського району зустріла раніше знайому ОСОБА_5, із якою вони придбали в магазині пляшку горілки та продукти харчування, після чого вони пішли до місця проживання ОСОБА_5 - домоволодіння АДРЕСА_2, яке належить ОСОБА_3. Там підсудна попросила дати їй мобільний телефон, щоб зателефонувати батьку ОСОБА_6 зі своєї сім-картки. Після цього ОСОБА_5 почала звинувачувати підсудну у пропажі грошей, ОСОБА_2 пішла додому. Вдома вона помітила в куртці мобільний телефон і повернулась щоб віддати його. ОСОБА_3 і ОСОБА_5 спали, тож підсудна вирішила не залишати телефон. Наступного вечора вона прийшла до домоволодіння АДРЕСА_2 і віддала мобільний телефон особисто в руки ОСОБА_5. Потім приїхав дільничний інспектор міліції і повідомив підсудній про те, що написано заяву про крадіжку мобільного телефону. На досудовому слідстві зізнавальні показання давала під психологічним тиском дільничного інспектора, який сказав, що якщо вона зізнається, то залишиться на свободі із дітьми.
У серпні 2012 року (зі слів ОСОБА_2 - 25.08.2012 року) підсудна разом із молодшою дитиною після прогулянки зайшли до бабки підсудної (ОСОБА_4, померла ІНФОРМАЦІЯ_2), де хотіла забрати документи. Підсудна заходила лише до кімнати своєї старшої дитини - ОСОБА_8. Коли прийшла бабця і ОСОБА_8 вони посварились і підсудна пішла додому. Грошей не брала, мала із собою того дня суму в 240,00 грн., які збирала, щоб купити телефон.
Не зважаючи на невизнання підсудною, її винність в інкримінованих злочинах повністю підтверджується сукупністю досліджених судом доказів.
Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що проживає в домоволодінні АДРЕСА_2 разом із своєю племінницею, ОСОБА_5. В липні 2012 року до нього прийшла підсудна разом із молодшою дитиною ОСОБА_6 і попросилась переночувати. Він дозволив і провів підсудну всередину будинку. Прокинувшись зранку, він побачив, що у нього зник телефон «Nokia» чорного кольору, який йому купувала племінниця. Ніхто сторонній в будинок не заходив. В крадіжці телефону підозрює підсудну. Після того, підсудна до нього не приходила і телефон не повертала.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 дала пояснення, аналогічні по суті показанням ОСОБА_3 Також зазначила, що підсудна після зникнення мобільного телефону до них не приходила і телефон не повертала.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що він біля Центрального ринку м. Сімферополя займається діяльністю з продажу і ремонту мобільних телефонів. Влітку 2012 року до нього прийшла підсудна із дитиною і просила взяти в залог телефон «Nokia» чорного кольору. Він погодився і дав за той телефон 50 або 100 грн.
В судовому засіданні, в порядку, передбаченому статтею 306 КПК України, оголошено показання потерпілої ОСОБА_4, згідно із якими старша донька підсудної ОСОБА_8 проживає з ОСОБА_4 з віку 6 місяців, оскільки підсудна кинула її. 24.08.2012 року вона пішла в гості до сусідки, де була ОСОБА_8. Повернувшись із ОСОБА_8 додому вона побачила на дворі молодшу доньку підсудної ОСОБА_6, віком 3 роки, яка стояла на дворі і плакала. ОСОБА_4 побачила, що в кімнаті, де мешкала ОСОБА_8, горить світ. Вони відкрили двері в будинок, там знаходилась підсудна. Підсудна почала розпитувати про свій паспорт, ОСОБА_4 відповіла, що не знає де він знаходиться. Підсудна почала сварку із ОСОБА_8, а ОСОБА_4 пішла до своєї кімнати, де під подушкою вона зберігала гаманець із двомастами гривень. Гаманець знаходився під подушкою однак грошей у ньому не було. ОСОБА_4 попросила підсудну повернути гроші, на що та відповіла, щоб їй повернули паспорт. Також потерпілою надані пояснення, що дата, вказана в протоколі усного повідомлення про злочин (25.08.2012 року) не відповідає дійсності, насправді події відбувались 24.08.2012 року у п'ятницю.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що у серпні 2012 року мати (підсудна) прийшла до будинку, де жила свідок із ОСОБА_4. На той час нікого в будинку не було, однак коли ОСОБА_8 і ОСОБА_4 повернулись, підсудна знаходилась всередині, хоча до того двері закривали на ключ. Після того ОСОБА_4 казала, що в неї зникло 200 грн., які були в гаманці, який вона тримала під подушкою.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що вона працює продавцем в продуктовому магазині в с. Белоглінка Сімферопольського району. Наприкінці серпня 2012 року до неї в магазин зайшла підсудна із маленькою дитиною, купила пиво, сигарети і пряник «Барні» для дитини. Розплатилась купюрою в 200 грн.
Крім того, винність підсудної підтверджується сукупністю письмових доказів: протоколом пред'явлення особи для впізнання від 31.08.2012 року (а.с. 19), в ході якого ОСОБА_7 впізнав підсудну як жінку, у якої він придбав телефон «Нокіа 1280»; протоколом відтворення обстановки і обставин події від 25.09.2012 року (а.с. 68-70), в ході якого підсудна показала на місцевості як відбувалась крадіжка телефону; протоколом відтворення обставини і обставин події від 25.09.2012 року, в ході якого підсудна показала на місцевості як відбувалась крадіжка 200 грн.; копією фіскального чеку про сплату вартості мобільного телефону «Нокіа 1280» (а.с. 10, зворотній бік).
Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_12 пояснив, що він працює дільничним інспектором міліції на ділянці за місцем проживання підсудної. Під час досудового слідства він роз'яснював підсудній необхідність явки за викликами слідчого та радив більше уваги приділяти дітям. Психічного тиску на неї з метою отримання зізнавальних свідчень не вчиняв, про факти такого тиску свідку не відомо.
Постановою слідчого прокуратури Сімферопольського району АР Крим від 25.12.2012 року закрито кримінальне провадження за відсутністю в діяння складу злочину (кримінальне провадження розпочато за постановою Сімферопольського районного суду АР Крим від 12.12.2012 року про проведення перевірки заяви підсудної про вчинення щодо неї незаконних методів досудового слідства).
Під час досудового слідства підсудна, будучи допитана у якості підозрюваної і обвинуваченої, дала зізнавальні свідчення, які у повній мірі узгоджуються між собою і з іншими доказами у справі.
Неузгодженості в показаннях свідка стосовно місця знаходження коштів, викрадених у ОСОБА_4 та в показаннях ОСОБА_2 стосовно дати подій (потерпіла ОСОБА_4 наполягала на тому, що 200 гривень у неї було викрадено 24.08.2012 року, а підсудна на досудовому слідстві вказувала дату - 25.08.2012 року) не мають значення для встановлення винності підсудної та кваліфікації злочинного діяння.
За таких обставин, невизнання підсудною своєї вини під час судового розгляду справи суд розцінює як спосіб ухилення від відповідальності, натомість показання підсудної, надані під час досудового слідства, визнаються судом належними і допустимими доказами у справі.
Прийнявши передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, суд приходить висновку про доведеність винуватості підсудної у вчиненні злочину в межах пред'явленого обвинувачення та кваліфікує дії ОСОБА_2 за частиною 2 статті 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
При цьому суд виключає із обвинувачення вказівку на вчинення підсудною злочину (крадіжку 200,00 грн.) саме 25.08.2012 року, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які вказують саме не цю дату вчинення злочину. Вказана дата підтверджується лише показаннями підсудної, однак ці показання суперечать показанням потерпілої ОСОБА_4, яка наполягала на вчиненні злочину саме 24.08.2012 року, пояснивши, що це було у п'ятницю.
При призначенні виду і розміру покарання підсудній, суд, відповідно до статті 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а, крім цього, характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, його обставини. Злочин, передбачений частиною 2 статті 185 КК України, віднесено до злочинів середньої тяжкості. Підсудна за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у психіатра та нарколога на перебуває, раніше притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 КК України.
Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання підсудній суд не встановив.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що виправлення підсудної можливо за умови призначення покарання у межах санкції частини 2 статті 185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк один рік. Підстав для застосування статі 69 КК України на вбачає.
Призначене судом покарання підлягає складанню із покаранням, призначеним вироком Сімферопольського районного суду АР Крим від 20.10.2010 року за правилами, встановленими статтею 71 КК України, шляхом часткового приєднання.
Заявлений у справі позов ОСОБА_3 на суму 229,95 грн. підлягає задоволенню, оскільки він підтверджується матеріалами справи.
Позов, заявлений ОСОБА_4 на суму 200,00 грн. суд, керуючись положеннями статті 291 КПК України, залишає без розгляду, враховуючи те, що прокурор заявлений позов не підтримав.
Речові докази та судові витрати у справі відсутні.
Керуючись статтями 323, 324 КПК України, суд, -
ОСОБА_2 визнати винною у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 185 КК України та призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі на строк ОДИН рік.
Відповідно до частини 1 статті 71 КК України частково приєднати не відбуте покарання, призначене вироком Сімферопольського районного суду АР Крим від 20.10.2010 року і остаточно визначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк ЧЬОТИРИ роки ДВА місяці.
Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний - тримання під вартою.
Строк покарання обчислювати з 26.11.2012 року, зарахувавши попереднє ув'язнення.
Цивільний позов ОСОБА_3 на суму 229,95 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 229,95 грн. (двісті двадцять дев'ять грн. 95 коп.).
Цивільний позов ОСОБА_4 на суму 200,00 грн. залишити без розгляду.
Апеляція подається до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим протягом п'ятнадцяти днів з моменту проголошення вироку, а засудженим, що перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку, через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим.
Суддя: