Справа № 2-605/11
іменем України
06 грудня 2011 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого - судді Некрасова О.О.
при секретарі Макарчук А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовною заявою Державного підприємства «Дніпропетровський проектний інститут»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі,-
В березні 2010 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх повнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням квартири № 18 будинку № 44-а по вулиці Кедріна в м. Дніпропетровську та скасувавши договір найму житлових приміщень від 01 березня 2005 року, а також стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати по справі. В обґрунтування позову вказали, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2001 року було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_3, а саме: у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 про видачу ордера на зайняті приміщення квартири АДРЕСА_1 було відмовлено, решту позовних вимог було задоволено, визнавши за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх неповнолітніми дітьми право користування житловими приміщеннями квартири АДРЕСА_1 та зобов'язано Державний Дніпропетровський проектний інститут укласти з ОСОБА_1 договір найму житлових приміщень на дану квартиру на склад сім'ї 4 чоловіка. На момент складання цієї позовної заяви ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 є повнолітніми. Відповідно до записів 208, 209, 227, 238 Домової книги будинку № 44-а по вулиці Кедріна в м. Дніпропетровську Черепкова ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 зареєстровані за вказаною адресою. 28 лютого 2005 року з метою виконання рішення Красногвардійського районного суду від 12 червня 2001 року на адресу ОСОБА_1 з супровідним листом за № Дкс-Р/98 було направлено 2 екземпляри проекту Договору найму житлового приміщення з проханням підписати їх та один екземпляр направити на адресу Державного Дніпропетровського проектного інституту, або в письмовій формі надати обґрунтовані та конкретні заперечення. 01 березня 2005 року на адресу Державного Дніпропетровського проектного інституту з супровідним листом ОСОБА_1 направив Договір найму житлових приміщень від 01 березня 2005 року з протоколом розбіжностей, який просив узгодити, підписати та направити на його адресу. В підписанні запропонованого ОСОБА_1 протоколу розбіжностей Державним Дніпропетровським проектним інститутом було відмовлено в повному обсязі, з посиланням на те, що житло надавалось йому виключно як тимчасове, у зв'язку з цим Договір найму житлових приміщень від 01 березня 2005 року вважається підписаним (узгодженим) в редакції Державного Дніпропетровського проектного інституту. Також вказали, що 13 грудня 2007 року за № 4231 Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення про оформлення права державної власності, з видючою свідоцтва, за державою, в особі Верховної ОСОБА_6 України, на житловий будинок літ. А-2, загальною площею 635, 1 кв.м., жилою 252,9 кв. м. Державного Дніпропетровського проектного інституту (Національне космічне агентство України) за адресою: вул.. Дмитра Кедріна, 44а. 24 грудня 2007 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САВ№673952 на вищевказаний об'єкт, яке зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 27 грудня 2007 року, про що свідчить відмітка на свідоцтві. 27 грудня 2007 року Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»було видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 1724649. З 25 квітня 2009 року відповідачі у спірній квартирі не проживають без поважних причин більш 6-ти місяців, тому вважає, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 втратили право користування даним житловим приміщенням. Також, у зв'язку з внесенням змін до установчих документів Державного Дніпропетровського проектного інституту відбулася заміна найменування Державного Дніпропетровського проектного інституту на Державне підприємство «Дніпровський проектний інститут».
11 травня 2011 року позивач уточнив свої позовні вимоги, просив визнати ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх повнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням квартири № 18 будинку № 44 -а по вулиці Кедріна в м. Дніпропетровську. В обґрунтування уточненого позову вказав, що у зв'язку з тим, що Державне підприємство «Дніпровський проектний інститут» не ідписувало запропонований ОСОБА_1 протокол розбіжностей від 01 березня 2005 року до Договору найму житлових приміщень від 01 березня 2005 року, тому відповідно до чинного законодавства договір вважається неукладеним.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 позовні вимоги підтримав повністю та проси його задовольнити, при цьому посилаючись на підстави зазначені в позовній заяві та уточненій заяві. Також суду пояснив, що виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за № 4231 від 13 грудня 2007 року було прийнято рішення про оформлення права державної власності з видачею свідоцтва, за державою, в особі Верховної ОСОБА_6 України, на житловий будинок літ. А-2, загальною площею 635, 1 кв. м., житловою площею 252,9 кв. м., Державного Дніпропетровського проектного інституту (Національне космічне агентство України) за адресою: вул. Дмитра Кедріна, 44 А. Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13 грудня 2007 року власником даного будинку є Держава в особі Верховної ОСОБА_6 України. 27 грудня 2007 року Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»було прийнято рішення про реєстрацію права власності, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно. На підставі постанови СМ СССР від 16 жовтня 1979 року № 940 відбулася прийомка-передачі житлового будинку № 44 по вул. Кедрина, який було передано з балансу Дніпропетровського агрегатного заводу ім. 50-ліття СССР на баланс підприємства п/с Р-6334. Таким чином, на балансі ДП «Дніпровський проектний інститут»знаходиться житловий будинок №44-А по вул. Дмитра Кедріна з балансовою вартістю 163869 грн. 94 коп. як виробничі площі з відселенням мешканців та відключенням від мереж міського електро- та теплопостачання. Рішенням Міськвиконкому від 27 листопада 1993 року за № 1145 із земель громадської забудови інституту була надана земельна ділянка з видачею державного акту постійного користування, в межах якої і знаходиться житловий будинок. Будинок був підключений до інженерних мереж інституту і використовувався як виробничі площі. Оскільки в будинку залишилися проживати вісім сімей, а теплопостачання та енергопостачання мешканців будинку від міських мереж неможливе, то єдиним джерелом тепла та світла та мешканців будинку є котельня та електрощитові інституту. В зв'язку з цим, в Статуті «ДПІ»п.2.2.8 передбачена можливість надання послуг теплопостачання в житловий будинок. ЖЕКа у них немає, але вони здійснювали утримання будинку та прибудинкової території, про комунальні послуги видавалися квитанції. Мешканці будинку відшкодовують свою частку по тарифам для населення. Згідно розпорядження ДП «Дніпровський проектний інститут»за № 05а від 23 березня 2009 року для встановлення факту наявності мешканців в квартирі АДРЕСА_2 та перевірку стану споживання енергоносіїв було створено комісію на яку покладено обов'язок в період з квітня 2009 року по жовтень 2009 року встановити факт наявності чи відсутності в квартирі № 18 мешканців та наявності чи відсутності підключення мереж електро-водо-теплопостачання, про що скласти відповідні акти. Актами від 25 квітня 2009 року, 21 вересня 2009 року16 жовтня 2009 року було встановлено, що осіб, які мешкають за даною адресою не встановлено.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_8 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, при цьому посилаючись на підстави викладені в позовній та уточненій заяві. Просив позов задовольнити.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав. Просив у позові відмовити. Суду пояснив, 02 серпня 2001 року ним було отримано виконавчий лист по справі № 2-210/2001, згідно якого суд зобов'язав Державний Дніпровський інститут укласти з ним договір найму житлового приміщення на квартиру АДРЕСА_3 на склад сім'ї 4 чоловік, проте позивачі не виконували рішення суду і тільки після того, як Державною виконавчою службою Красногвардійського районного управління юстиції м. Дніпропетровська до Прокуратури Красногвардійського району м. Дніпропетровська було надіслано подання про порушення кримінальної справі. Тільки після цього позивач йому надіслав проект договору про найм житлового приміщення, який відрізнявся від типового договору найму житлового приміщення. Він відмовився його підписати. Виконавчою службою було закрито виконавче провадження, у зв'язку з тим, що позивач повідомив прокурора про виконання рішення суду. Через 2 роки він знов звернувся до Прокурора Красногвардійського району йому було висланий другий проект договору найму житлового приміщення у той же інтерпретації, який вимагав від нього обов'язків а не надавав ніяких прав. Він надіслав позивачу протокол розбіжностей, в якому зазначені умови, передбачені типовим договором. Проте, протягом місяця, він отримав відповідь від позивача про те, що вони не бажають укладати договір з урахуванням протоколу розбіжності і вважають укладеним договір в їхній редакції. Але згідно законодавства вони повинні були узгодити цей договір з ним, тому вони не виконали рішення суду. З 1997 року у них перестали позивачі приймати комунальні послуги. З цього приводу він звертався з заявою до позивача. Виявилось, що позивач бажає змінити статус будинку, перевівши його в виробничі площі з відселенням мешканців. Вони підписали договір від 01 березня 2005 року у двох екземплярах, проте позивач не підписав і не вернув їм договір. Вважає, що комісія сфабрикувала акти про не проживання, оскільки він у спірній квартирі проживає частково. Де він був 21 вересня 2009 року він не пам'ятає, оскільки його графік роботи з 09 год. до 18 год. То він міг бути і на роботі, а 16 жовтня 2009 року він проживав ІНФОРМАЦІЯ_3.
У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, просила у задоволенні позовних вимог відмовити. Суду пояснила, що вона з сім'єю проживає у спірній квартирі, їх бачать сусіди. В квартиру комісія не заходила. В квартирі всі речі, меблі вони там проживають. Що стосується актів, то 25 квітня 2009 року о 10 год. 30 хвл. усі мешканці були на роботі. 21 вересня 2009 року о 07 год. 00 хвл. вона не пам'ятає де була, але на роботу вона виходить ще о 06 годині а приходе коли закінчиться ненормований робочий день. В квартирі вони проживають без світла та тепла, а взимку вони в спірній квартирі не проживають, але приходять навести порядок. Спірну квартиру вони отримали у 1987 року и вона зареєстрована за даною адресою з 1987 року. Весь час вони сплачували комунальні послуги, які надавав позивач, але відключили світло та тепло за борги. Заборгованість виникла у зв'язку з тим, що позивач зависив тарифи на комунальні послуги, а вони не були згодні з сумою, яку їм виставляли. З цього приводу вони не зверталися до суду і позивач також не звертався до суду з позовом про стягнення боргу. Електро- та теплопостачання було відключено з 2005-2006 років. Газопостачання є. Рахунки по комунальним послугам оформлені на її чоловіка. Також, пояснила, що фактично постоянко вони проживають у квартирі, яка розташована рядок і яка була успадкована чоловіком та його сестрою. Там є всі умови для існування. Квартиру отримали у 2002 році, яка складається з 3-х кімнат «хрущовка». В квартирі проживає вона та її чоловік з 2005 року. За цю квартиру вони своєчасно сплачують комунальні послуги по лічильнику. Квартира в якій вони проживають знаходиться від спірної квартири приблизно на відстані 200 метрів. Вони там не зареєстровані, тому що сестра не бажає їх там реєструвати. Право власності на квартиру в якій вони зараз мешкають зареєстровано в КП «ДБТІ». Сестра чоловіка проживає у свого чоловіка. Старший син, ОСОБА_4 працює за кордоном по контракту. Дія контракту закінчиться у вересні-жовтні 2011 року. Молодший син, ОСОБА_3 проживає у спірній квартирі.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 -ОСОБА_9 позовні вимоги не визнав та просив їх залишити без задоволення. Суду пояснив, що обґрунтування позивачем своїх позовних вимог не відповідають чинному законодавству, оскільки відповідно до ст. 137 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, згідно наданих документів власником майна є Верховна ОСОБА_6 України. Позивачу цей будинок переданий в оперативне управління. Тому вважає, що без письмової згоди власника квартири позивач не має права розпоряджатися спірним майном. Згідно рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2001 року по справі № 2-210/01 право користування спірною квартирою визнано за відповідачами. Позивач, як управитель спірного майна, неналежним чином виконує покладені на нього обов'язки по утриманню державного майна, а саме нехтуючи рішенням суду від 12 червня 2001 року позивач до цього часу не уклав з мешканцями спірної квартири договору найму житла. Також, позивач навмисно не призначає та тривалий час не отримує з мешканців спірної квартири платню за утримання квартири та прибудинкової території і фактично не надає цієї комунальної послуги. Акти про не проживання відповідачів були складені упереджено. З наданих актів вбачається, що хоч вони були складені за різними датами, вони складалися одноразово, однією ручкою, з дописками. Оскільки ОСОБА_4 з 12 квітня 2007 року до часу звернення позивача до суду, в тому числі і складання комісією позивача вищевказаних актів, знаходився на проживанні за кордоном в Ісландії, де мав обмежений дозвіл на роботу та проживання на термін до 31 січня 2011 року, то у відповідності до ст. 72 ЖК України не може бути визнаний особою, що втратила право користування квартирою, у зв'язку з відсутністю у неї на протязі шести місяців та дана вимога позивача є протиправною і незаконною. Також вказав, що ОСОБА_1, працюючи на підприємстві позивача, отримав спірну квартиру у володіння та користування і проживає у неї з родиною з 1987 року. На протязі п'ятнадцяти років він чесно виконував свої обов'язки наймача житлового приміщення, своєчасно сплачував витрати підприємства за надання йому та його родині комунальних послуг. У зв'язки з тим, що позивач відмовив їм у приватизації квартири та видачі ордерів, відмовився укладати з ним договір найму, відповідачі були вимушені звернутися з позовом до суду. 12 червня 2001 року рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська визнано за відповідачами право користування спірною квартирою та зобов'язано позивача укласти з відповідачами договір найму житлового приміщення квартири АДРЕСА_3. Позивач дане рішення проігнорував, укласти договір найму житлового приміщення відмовився. Відповідач ОСОБА_1 з цього приводу став писати скарги до різних державних установ та до прокуратури. Тільки 01 березня 2005 року ОСОБА_1, як наймачу квартири позивачем було надано на підпис проект договору найму житлового приміщення, але у зв'язку з відсутністю в проекті договору важливих, передбачених статтями 810-826 ЦК України положень, які обмежують права наймачів, ОСОБА_1 направив до позивача протокол розбіжностей, який позивач отримав поштою 17 березня 2005 року. Не отримавши відповіді на протокол розбіжностей до договору найму, відповідачі вважали, що заперечення та пропозиції. Викладені в ньому, прийняті позивачем та договір між ними укладений. Образившись на дії ОСОБА_1 позивач напередодні опалювального сезону, в жовтні 2004 року, безпідставно припинив подачу теплопостачання до спірної квартири, у результаті чого була розморожена система теплопостачання, а в квітні 2005 року відключив спірну квартиру від електропостачання. Незважаючи на неодноразові звернення відповідача до позивача з цього приводу, і до сіх пір ані опалення, ані електропостачання у спірній квартирі відсутні. Таким чином позивач створив перешкоди, які не надають можливості нормально проживати у спірному приміщенні відповідачів. Вважає, що періодична відсутність відповідачів у квартирі пов'язана з поважними причинами та викликана протиправними діями самого позивача. Також, суперечить обставинам справи твердження позивача, про те, що спірна квартира надавалась їм виключно як тимчасове. Оскільки відповідачі не мають спеціальних знань в галузі права, тому вони сплатили йому винагороду у розмірі 1 500 грн. 00 коп., а також було сплачено приватному нотаріусу ОСОБА_10 420 грн. 00 коп. за нотаріальне посвідчення отриманих від ОСОБА_4 з Ірландії документів, які підтверджують його статус законного тимчасового проживання за кордоном, тому він просить покласти на позивача понесені відповідачем судові витрати по справі.
У судове засідання ОСОБА_3 не з'явився, але надав заяву з проханням розглянути справу у його відсутності. У судовому засіданні 26 травня 2011 року суду пояснив, що він постійно проживає в квартирі № 18. будинку 4-А по вул. Кедріна в м. Дніпропетровську. Харчується у батьків або кафе. Що стосується актів про не проживання, то зазначив, що він у цей час міг спати або гуляти. Він студент, навчається у НГА України з 2006 року і продовжує навчатися. 21 вересня 2009 року о 07 год. 00 хвл. він спав, та не чув стук у двері. Комунальні услуги він сплачував зі своїх доходів, але особисто не сплачував. В спірній квартирі є холодна вода. Взимку бувало що він проживав у батьків а іноді і у спірній квартирі. Батьки проживають по вул. Робоча, б. 85 кв. 34 в м. Дніпропетровську з 2005-2006 років. Речі частково знаходяться в обох квартирах.
У судове засідання ОСОБА_4 не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Вислухавши представників позивачів, відповідачів, представників відповідачів, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню по наступним підставам.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 значаться зареєстрованими з 28 травня 1998 року за адресою: АДРЕСА_4, що підтверджується випискою із домової книги (а. с. 8-10).
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська по справі за № 2-210/2001 рік було зобов'язано державний Дніпровський проектний інститут укласти з ОСОБА_1 договір найму жилих приміщень в квартирі АДРЕСА_5 на склад сім'ї 4 чоловіка (а.с.7).
02 серпня 2001 року було видано виконавчий лист. У зв'язку з невиконанням рішення суду, 17 січня 2003 року, державним виконавцем Востріковою С.А. Державної виконавчої служби Красногвардійського районного управління юстиції м. Дніпропетровська було надіслано до Прокуратури Красногвардійського району м. Дніпропетровська подання за № 04/809 про притягнення до відповідальності директора Державного Дніпропетровського проектного інститут за невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця у відповідності з діючим законодавством. 02 червня 2004 року постановою державним виконавцем Алтуніним О.В. відділу державної виконавчої служби Красногвардійського районного управління юстиції м. Дніпропетровська було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
08 лютого 2005 року листом за № Дкс-Р/98 Державний Дніпровський проектний інститут надіслав вдруге ОСОБА_1 проект договору найму житлового приміщення, та запропонував підписати 2 екземпляра договору і один повернути, або письмово повідомити обґрунтовані заперечення.
Відповідно до ч.2 та 3 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
01 березня 2005 року відповідач ОСОБА_1 підписав договір найму житлового приміщення, проте надіслав його позивачу з протоколом розбіжностей до договору найму житлового приміщення. Даний договір, разом з протоколом розбіжностей позивач отримав 07 березня 2005 року, що підтверджується поштовим рекомендованим повідомленням (а.с.10).
Листом від 11 березня 2005 року за № Д-Р/145 позивач повідомив відповідача ОСОБА_1 про те, що відхиляє протокол розбіжностей, у зв'язку з тим, що приміщення йому надавалось тимчасово. Будинок розташований в промисловій зоні підприємства і тому з цієї причини було проведено відселення усіх проживаючих у ньому мешканців. У зв'язку з відсутністю спеціалізованого підрозділу з житлово - експлуатаційним роботам і відповідної ліцензії на даний вид діяльності ДДПІ не має права взивати квартирну плату з мешканців за користування приміщеннями. Оплата використаних комунальних послуг повинна проводитися мешканцями, оскільки ДДПІ з постачальниками цих послуг проводе розрахунки за рахунок власних коштів.
Таким чином, оскільки договір було підписано лише ОСОБА_1, то суд вважає, що договір найму житлових приміщень від 01 березня 2005 року не було укладено.
Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за № 4231 від 13 грудня 2007 року було прийнято рішення про оформлення право державної власності з видачею свідоцтва, за державою, в особі Верховної ОСОБА_6 України, на житловий будинок літ. А-2, загальною площею 635, 1 кв. м., житловою площею 252,9 кв. м., Державного Дніпропетровського проектного інституту (Національне космічне агентство України) за адресою: вул. Дмитра Кедріна, 44 А.(а. с. 17). Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13 грудня 2007 року власником даного будинку є Держава в особі Верховної ОСОБА_6 України (а.с.18). 27 грудня 2007 року Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»було прийнято рішення про реєстрацію права власності, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а. с. 19). На підставі постанови СМ СССР від 16 жовтня 1979 року № 940 відбулася прийомка-передачі житлового будинку № 44 по вул. Кедрина, який було передано з балансу Дніпропетровського агрегатного заводу ім. 50-ліття СССР на баланс підприємства п/с Р-6334.
Згідно довідки за № 10-28 від 14 червня 2011 року, на балансі ДП «Дніпровський проектний інститут»знаходиться житловий будинок № 44-А по вул. Дмитра Кедріна з балансовою вартістю 163869 грн. 94 коп. як виробничі площі з відселенням мешканців та відключенням від мереж міського електро- та теплопостачання.
Таким чином, Державне підприємство «Дніпровський проектний інститут»є належним позивачем по справі.
Також, у судовому засіданні встановлено, що рішенням Міськвиконкому від 27 листопада 1993 року за № 1145 із земель громадської забудови інституту була надана земельна ділянка з видачею державного акту постійного користування, в межах якої і знаходиться житловий будинок. Будинок був підключений до інженерних мереж інституту і використовувався як виробничі площі. Оскільки в будинку залишилися проживати вісім сімей, а теплопостачання та енергопостачання мешканців будинку від міських мереж неможливе, то єдиним джерелом тепла та світла та мешканців будинку є котельня та електрощитові інституту. В зв'язку з цим, в Статуті «ДПІ»п.2.2.8 передбачена можливість надання послуг теплопостачання в житловий будинок.
Суд вважає, що відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 втратили право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_6.
Даний висновок суду підтверджується як показами відповідачів так і зібраними по справі доказами.
Відповідно до ч.1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Згідно ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
У судовому засіданні встановлено, що комісією в складі ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12 у присутності свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 встановлено, що 25 квітня 2009 року о 10 год. 30 хвл., 21 вересня 2009 року о 07 год. 00 хвл.,16 жовтня 2009 року о 17 год. 30 хвл. в квартирі № 18, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Кедріна, 44-А, осіб, які мешкають за даною адресою не виявлено. Про що було складено акти про встановлення факту наявності мешканців за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Кедріна, б. 44-А кв. 18 від 25 квітня 2009 року, 21 вересня 2009 року, 16 жовтня 2009 року (а.с.26-28).
Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Відповідачі та їх представник суду пояснили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в спірній квартирі не проживають з 2005 року, вони мешкають за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, б. 85 кв. 34.
Оскільки відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їх представником ОСОБА_9 визнано факт їхнього не проживання у спірній квартирі з 2005 року, тому ці обставини не підлягають доказуванню.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що вона проживає у квартирі № 24 даного будинку. ОСОБА_2 проживають у спірній квартирі двадцять п'ять років постійно. Можливо у суботу та неділю виїжджають на дачу, проте вона практично кожного дня їх бачить, а ОСОБА_3 постійно в спірній квартирі проживає, оскільки його машина стоїть перед її вікнами. Щомісяця вона сплачує комунальні послуги водопостачання, електроенергію і опалення. За кварплату вона не сплачує, тому що позивач їм не виставляє рахунки. Вона з цього приводу зверталася до позивача, але договір не було укладено, оскільки позивач виставив вимоги про ремонт покрівлі, каналізації. Позивач надав їй договір найму житлового приміщення, але вона його не підписала та повернула його. Лише один раз приходила комісія з приводу проживання чи не проживання ОСОБА_1 і просила підписати акт, вона ніякий акт не підписувала і пояснила що відповідачів немає дома, оскільки вони працюють. Графік її роботи складає добу через троє і тому хоч раз на тиждень вона відповідачів бачить. Взимку вона давала їм кабель та вони грілися електрообігрівачем. Провід для опалення проходив через площадку. Їсти готували вони у неї один-два рази на тиждень.
Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що вона проживає у квартирі № 19 і відповідачів дуже добре знає. Коли приходила комісія їх не було дома і вона посвідчила даний факт, пояснивши комісії, що ОСОБА_3 увесь час проживає у спірній квартирі. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вона бачить ріже. Взимку вони брали енергопостачання з її квартири, а також вона бачила, що вони брали світло з квартири № 24. Комісію вона бачила лише один раз Однин раз комісія приходила до неї на роботу з актом та вона його теж підписала. Взагалі вона не пам'ятає скільки разів вона підписувала акт про не проживання відповідачів. Вона акти читала і повідомляла комісію про те, що ОСОБА_3 в спірній квартирі проживає постійно, а батьки до нього лише приходять.
Суд критично відноситься до показів свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 про те, що ОСОБА_3 проживає у квартирі № 18 будинку № 44-А в м. Дніпропетровську, оскільки дані ствердження спростовуються самими відповідачами по справі. Ствердження свідка ОСОБА_15 про те, що один-два рази на тиждень відповідачі готували у неї їжу, спростовуються показами відповідача ОСОБА_3, який суду пояснив, що харчується він то у батьків то в кафе. Також, згідно показів відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з жовтня 2004 року та з квітня 2005 року у спірній квартирі відсутнє електропостачання та теплопостачання, що робить неможливим проживання відповідача ОСОБА_3 у спірній квартирі. Також, суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_16 про те, що вона комісію сповістила про постійне проживання у спірній квартирі ОСОБА_3, оскільки вона пояснила суду, що акти про встановлення факту наявності мешканців за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Кедріна, б. 44-А кв. 18 від 25 квітня 2009 року, 21 вересня 2009 року, 16 жовтня 2009 року вона читала, проте в актах відмітки свідка ОСОБА_16 про постійне проживання відповідача ОСОБА_3 не зазначено.
Суд не може прийняти до уваги ствердження представника відповідачів ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_4 з 12 квітня 2007 року до часу звернення позивача до суду, в тому числі і складання комісією позивача вищевказаних актів, знаходився на проживанні за кордоном в Ісландії, де мав обмежений дозвіл на роботу та проживання на термін до 31 січня 2011 року, то у відповідності до ст. 72 ЖК України не може бути визнаний особою, що втратила право користування квартирою, у зв'язку з відсутністю у неї на протязі шести місяців та дана вимога позивача є протиправною і незаконною, оскільки відповідно до ст. 71 ЖК України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках: тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.
Як вбачається з матеріалів справи, (а. с. 69-77), ОСОБА_1 має обмежений дозвіл на роботу, офіційно проживає за адресою: Драпухлід 9,105 Рей'кявік, Ісландія, має ісландський особистий ідентифікаційний номер 211283-3279, і згідно з Національним реєстром Ісландії, є належним до оподаткування в Ісландії з усього його особистого прибутку, що дає суду підстави вважати, що ОСОБА_4 проживає в Ісландії не за умовами та характеру його роботи, а виїхав до Ісландії для свого працевлаштування, тому за ним не може бути збережено жиле приміщення в розумінні ст. 71 ЖК України.
Ствердження відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_9 про те, що позивач створив неможливі умови для їх проживання у спірній квартирі, теж судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки з показів самих відповідачів вбачається, що послуги електропостачання та послуги теплопостачання були припинені внаслідок того, що у відповідачів виникла заборгованість по даним видам послуг. Тим більш, 01 березня 2000 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про участь у витратах на енергопостачання будинку і відповідно до п.4.1.1 даного договору передбачає відключити енергопостача в випадках, передбачених п. 35 «Правил користування електричною енергією для населення», та в разі несвоєчасної сплати за спожиту теплову енергію, холодну і гарячу воду.
Оскільки відповідачі в порядку ст. 123 ЦПК України не зверталися до суду з зустрічною позовною вимогою,то вимоги представника відповідачів ОСОБА_9 у своїх поясненнях про стягнення з позивачів винагороди у розмірі 1 500 грн. 00 коп., а також сплачені приватному нотаріусу ОСОБА_10 420 грн. 00 коп. за нотаріальне посвідчення отриманих від ОСОБА_4 з Ірландії документів не підлягають задоволенню.
Згідно ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому солідарно з відповідачів на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 08 грн. 50 коп., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн. 00 коп., а всього 45 грн. 50 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 626, 627, 638, 639 ЦК України, 71,72 ЖК України, ст. ст. 10, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Державного підприємства «Дніпропетровський проектний інститут»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі -задовольнити.
Визнати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_5.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Державного підприємства «Дніпропетровський проектний інститут»судові витрати по справі в сумі 45,5 грн.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.О. Некрасов