Справа № 0413/1649/2012
2/212/183/13
18 січня 2013 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого -судді Борис О.Н., при секретарі: Хазієвій Т.В., за участі прокурора прокуратури Жовтневого району міста Кривого Рогу Плющакової Л.М., відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа: виконавчий комітет Жовтневої районної у місті Кривому Розі ради, -
У лютому 2012 року представник позивача за довіреністю -ОСОБА_6 звернувся до суду з позовною заявою, у якій громадянка Росії ОСОБА_5 просить позбавити батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно дитини - неповнолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Обґрунтовуючи позовні вимоги вказала, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 2002 року по 2005 рік. У червні 2005 року шлюб між ними розірвано, після чого відповідач переїхав мешкати з Росії на Україну. З вказаного часу їхній спільний син ОСОБА_8 проживає з матір'ю, відповідач вихованням сина не займається, ухиляється від виконання своїх обов'язків. У 2009 році рішенням суду на утримання сина з відповідача було стягнуто аліменти. У 2011 році орган опіки та піклування Адміністрації Володарського муніципального району Нижньогородської області надав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно сина.
Допитана у судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити, посилаючись на ті самі підстави. Додатково пояснила, що на теперішній час вона проживає у зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком, який має намір усиновити її дитину ОСОБА_8. Сім'я їхня матеріально забезпечена, тому вона відмовилась від фактичного отримання аліментів від відповідача на утримання сина. Крім цього зазначила, що запис відповідача про батьківство позбавляє її можливості поїхати на відпочинок з дитиною та чоловіком за кордон.
Відповідач ОСОБА_2, допитаний у судовому засіданні 20 грудня 2012 року пояснив, що він не згоден з позовними вимогами, вважає їх безпідставними, оскільки він не ухиляється від участі у виховані сина. Про рішення суду про стягнення аліментів йому нічого не відомо, він не працює, проте направляє поштові грошові перекази, матеріально допомагаючи сину. При цьому їхні зустрічі та спілкування досить обмежені, оскільки він та син проживають у різних країнах. У судовому засіданні 18 січня 2013 року відповідач вказав, що він не відмовляється від своєї дитини, хоче з ним спілкуватись, виховувати, матеріально утримувати, проте погоджується з позовними вимогами, оскільки позивач у телефонному режимі попросила його про це.
Прокурор прокуратури Жовтневого району м. Кривого Рогу Плющакова Л.М. вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки у судовому засіданні не знайшло підтвердження того факту, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків.
Залучений до участі у справі орган опіки та піклування -виконком Жовтневої районної у місті ради представник якого пояснила , що виконком Жовтневої районної у місті ради вважає недоцільним позбавляти батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_8, про що рішенням від 16.01.2013 року затверджено висновок.
Вислухавши пояснення сторін, їх представників, проаналізувавши обставини справи, суд вважає, що заявлений позов не підлягає задоволенню. До такого висновку суд приходить на підставі з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 27.06.2005 року за рішенням мирового судді судового відділу №2 Володарського району Нижньогородської області (а.с. 11).
Від шлюбу у сторін народилась дитина -син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 9).
Рішенням суду Російської Федерації від 27 серпня 2009 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання сина, в частині позбавлення батьківських прав відмовлено (а.с. 15,16), виконання якого дозволено ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 28.09.2010 року на території України (а.с. 17).
У ході розгляду справи суду надано висновок виконкому Жовтневої районної у місті ради «Про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2», який затверджено рішенням органу опіки та піклування виконкому Жовтневої районної у місті ради від 16.01.2013 року.
У судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває (а.с. 62,63), за місцем проживання характеризується позитивно (додаток до висновку).
З акту обстеження матеріально - побутових умов проживання відповідача встановлено, що умови проживання у квартирі задовільні, є все необхідне для нормального проживання , дитячі речі відсутні, у зв'язку з фактичним проживання сина з матір'ю у Росії.
Таким чином, особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Пленум Верховного Суду України в п.п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Позивач в судовому засіданні зазначив, що відповідач ухиляється від участі у вихованні дитини, не виявляє до сина ніякого інтересу та не надає матеріальної допомоги на їх утримання, при цьому зазначила , що вона навмисне не отримує поштові грошові переводи від відповідача , оскільки вони мізерні , а вона проживає у шлюбі з іншим чоловіком , вони матеріально забезпечені.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що він не ухиляється від участі у вихованні сина, надає йому посильну матеріальну допомогу, хоча він і не працює офіційно.
Згідно із ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).
При цьому суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.
Висновок органу опіки та піклування має бути оформлений на бланку державних адміністрацій районів, районів міст Києва та Севастополя, виконавчих органів міських чи районних у містах, сільських, селищних рад, підписаний головою (заступником голови) та скріплений печаткою. Також до висновку органу опіки та піклування мають бути додані документи, зазначені у ч. 3 ст. 253 ЦПК України.
Суд погоджується з висновком органом опіки та піклування від 16.01.2013 року, який міститься у матеріалах справи, про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки він узгоджується з матеріалами справи, а доводи позивача у судовому засіданні щодо необхідності позбавлення батьківських прав відповідача у зв'язку з наміром її чоловіка ОСОБА_5 у майбутньому усиновити дитину не є підставою, відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України, для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2
Доводи позивача щодо особистої згоди дитини ОСОБА_8 на позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 суд не приймає до уваги, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.
Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57?60 ЦПК України.
Відповідно до п.п.15, 16 Постанови Пленум Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше) що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
У цьому випадку особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав із підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, повинна довести, що батьки (один із батьків) ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини. У свою чергу батьки (один із батьків) мають довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов'язки.
Однак матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками по відношенню до дитини , ухилявся від його виховання та утримання.
Доводи позивача на ту обставину, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини не можуть бути підставою для позбавлення його батьківських прав щодо дитини, оскільки позивачкою належним чином не доведено таких обставин, в той час як відповідач наполягає на тому, що він має наміри та бажання приймати участь у вихованні, матеріальному забезпеченні дитини, а проживання дитини у Росії позбавляє його як батька можливості приймати участь у вихованні дитини.
Суду не надано безсумнівних доказів, які б свідчили про ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків щодо виховання сина, у чому полягає винна поведінка відповідача, свідоме нехтування ним своїми обов'язками, суду також не надано доказів щодо притягнення відповідача до відповідальності, а також щодо вживання до нього заходів реагування за ухилення від виконання батьківських обов'язків.
Керуючись ст. 164, ст.165, ст. 180 Сімейного кодексу, ст.88,209,212,213,215 Цивільного процесуального кодексу України суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа: виконавчий комітет Жовтневої районної у місті Кривому Розі ради - відмовити.
Судові витрати у сумі 107 гривень 30 копійок віднести на рахунок ОСОБА_5.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О. Н. Борис