Справа № 419/1224/12
22 січня 2013 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
при секретарі Сорокіної А.С.
за участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про припинення права власності на частину майна, -
В лютому 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, в якому з урахуванням уточнених та доповнених позовних вимог, остаточно просив припинити право власності на 30/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстрованого за ОСОБА_5, згідно свідоцтва про право на спадщину від 28.12.1971 року, виданого Третьою ДДНК за реєстром № 1-4220, яке зареєстровано в КП «ДМБТІ»03.01.1972 року за № 275-53 в будинку А-1 та припинити право власності на 11/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстрованого за ОСОБА_3, згідно свідоцтва про право на спадщину від 23.11.1984 року, виданого Третьою ДДНК за реєстром № 1-5660. В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначив, що він являється власником 423/800 частин домоволодіння АДРЕСА_1 згідно рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13.03.2007 року. Дане домоволодіння складалося з житлового АДРЕСА_2. Позивач зазначив, що на даний час домоволодіння повністю зруйноване. З метою узгодження часток співвласників та у зв'язку з руйнацією житлового будинку літ. А-1, позивач звернувся до КП «ДМБТІ», де йому було відмовлено та роз'яснено, що спочатку необхідно анулювати свідоцтва про право власності власників будинку А-1 у зв'язку з його руйнацією. Як зазначав позивач, власниками даного домоволодіння згідно рішення народного суду Красногвардійського району м. Дніпропетровська від 01.10.1979 року були: ОСОБА_4 (належить 129/800 частин домоволодіння), ОСОБА_6 ( 215/800 частин), ОСОБА_5 ( 23/100 частин), ОСОБА_7 (26/100 частин), ОСОБА_8 (8/100 частин). Частка, що належала ОСОБА_7 та ОСОБА_6 перейшла у спадок позивачу ОСОБА_2 в розмірі встановленому рішенням народного суду. ОСОБА_5 не перереєстрував свою частку, згідно рішення нарсуду, тому згідно свідоцтва про право на спадщину від 28.12.1971 року його частка складалася з 30/100 частин домоволодіння. Частка, яка належала ОСОБА_8 перейшла у спадок ОСОБА_3, згідно свідоцтва від 23.11.1984 року в розмірі 11/100 частин домоволодіння, що, як вважає позивач, перевищує розмір встановлений рішенням нарсуду, а тому -є таким, що порушує права інших співвласників домоволодіння, і тому підлягає скасуванню. З 1983 року як зазначив позивач, лише він та його мати ОСОБА_9 мешкали в житловому будинку літ. АДРЕСА_1 в підтвердження чого позивач надав довідку квартального комітету. На сьогоднішній день, співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1, згідно даних КП «ДМБТІ»є ОСОБА_2 (позивач), ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який на даний час вже помер. У зв'язку з тим, що в даному домоволодінні ніхто не мешкав, будинок повністю зруйнувався. Згідно Акту наданого КП «ДМБТІ»проведено обстеження земельної ділянки АДРЕСА_1 та виявлено, що на момент обстеження житловий будинок літ. А-1 знесений. Його власниками являлися ОСОБА_3, яка виписалася з будинку 25.01.1983 року та з того часу в ньому не з'являлася та ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Зі слів позивача спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не відкривалася, свідоцтво про право на спадщину нікому не видавалося. Позивач зазначив, що відсутність житлового будинку літ. А-1 підтверджується технічним паспортом КП «ДМБТІ»від 23.12.2005 року та Актом ідеальних часток від 23.01.2006 року, де в примітці зазначається: «У зв'язку зі зносом житлового будинку літ. А-1 необхідно анулювати свідоцтво про право на спадщину від 28.12.1971 року на 30/100 частин домоволодіння, зареєстрованих за громадянином ОСОБА_5 та свідоцтво про право на спадщину від 23.11.1984 року
на 11/100 частин домоволодіння за громадянкою ОСОБА_3». Отже, позивач вважає, що право власності ОСОБА_5 припинилося з його смертю та не перейшло у спадок, крім того, воно не відповідає часткам встановленим згідно рішення нарсуду. А частка, яка належала ОСОБА_8 перейшла у спадок ОСОБА_3 в розмірі 11/100 частин домоволодіння, що перевищує права інших співвласників домоволодіння та підлягає скасуванню, У зв'язку з цим позивач був вимушений звернутися з даним позовом до суду.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила суд винести рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі.
Представник Дніпропетровської міської ради в судове засідання не з'явився, але будучи присутнім в попередніх судових засіданнях заперечував проти позову в повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні.
Відповідачка ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про час та місце слухання сповіщалися належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В силу ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. У ст. ст. 10, 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
За ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За змістом ст. 346 ЦК України одними із підстав припинення права власності зазначені: у разі знищення майна та у разі припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.
Згідно ст. 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 з моменту народження проживає та зареєстрований в домоволодіння АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою квартального комітету № 2551 від 25.06.2010 року (а.с.6). В даному домоволодінні зареєстровані два будинки під літ. А-1 та Б-1, право власності в якому згідно відповіді КП «ДМБТІ»від 11.03.2006 року № 2201 було зареєстровано за ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_3 (а.с.7). Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом та за заповітом виданого Третьою ДДНК від 28.12.1971 року за реєстром № 1-4220, що зареєстровано в КП «ДМБТІ» 03.01.1972 року за № 253-53 в будинку АДРЕСА_2 зареєстровано право власності 30/100 частин за ОСОБА_5, 11/100 частин за ОСОБА_8, 11/100 частин за ОСОБА_7 (а.с.8).
Відповідно до рішення нарсуду Красногвардійського району м. Дніпропетровська від 01.10.1979 року у зв'язку з будівництвом квартири АДРЕСА_1 змінились, тому було встановлено, що ОСОБА_5 належить 23/100 частин, ОСОБА_7 -26/100 частин в тому числі і частка, яка належала йому у квартирі № 1, та ОСОБА_8 - 8/100 частин вказаного домоволодіння (а.с.10-13). Згідно вищезазначеного рішення суду за ОСОБА_6 (матір'ю позивача), визнано право власності на 215/800 частин вказаного домоволодіння.
Згідно рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13.03.2007 року № 2-0293-2007 вбачається, що частка ОСОБА_9 складалася з 423/800 частин (так як частка ОСОБА_7 у розмірі 26/100 або 208/800 частин перейшла у її власність і склала 215/800+208/800=423/800 частин) (а.с.14-15). Згідно вказаного рішення частку ОСОБА_9 у розмірі 423/800 частин успадкував по закону позивач ОСОБА_2 Дана частка зареєстрована у КП «ДМБТІ»за № 20912420 (а.с.16).
Частка, яка належала ОСОБА_8 перейшла у спадок до ОСОБА_3 згідно свідоцтва від 23.11.1984 року у розмірі 11/100 частин домоволодіння, хоча відповідно до рішення нарсуду Красногвардійського району від 01.10.1979 року частка складала 8/100 частин вказаного домоволодіння.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.17). Після його смерті з заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався, тому спадкова справа не заводилася, свідоцтво про право власності ніким не отримувалося (а.с.18)
ОСОБА_3 знялася з реєстрації 25.01.1983 року, що підтверджується записами в домовій книзі (а.с.19-20). Її мати -ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Згідно даних, які маються в матеріалах справи вбачається, що з 1983 року в домоволодінні АДРЕСА_1 проживали позивач ОСОБА_2 та його мати -ОСОБА_9, про що свідчить довідка квартального комітету № 2551 від 25.06.2010 року (а.с.6).
Згідно відповіді Відділу комунального господарства Красногвардійського району № 5/552 від 02.10.1986 року встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_1 знаходиться в аварійному стані та не підлягає продажу (а.с.23). Згідно довідки з квартального комітету № 2209 від 25.06.2010 року за зазначеною вище адресою ніхто не мешкав з 1990 року (а.с.24), тому на момент обстеження цього будинку він значився як «знесений», про що свідчить Акт КП «ДМБТІ»від 27.07.2007 року (а.с.34).
Відсутність будинку літ. А-1 підтверджується також Технічним паспортом виданим КП «ДМБТІ»від 23.12.2005 року (а.с.25-28) та Актом ідеальних часток від 23.01.2006 року, де зазначено «У зв'язку зі зносом житлового будинку літ. А-1 необхідно анулювати свідоцтво про право на спадщину від 28.12.1971 року на 30/100 частин домоволодіння, зареєстрованих за громадянином ОСОБА_5 та свідоцтво про право на спадщину від 23.11.1984 року на 11/100 частин домоволодіння за громадянкою ОСОБА_3»(29-30).
Згідно рішення виконавчого комітету Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради № 140 від 21.04.2006 року про втрату чинності правовстановлюючих документів на співвласників домоволодіння вирішено «вважати такими, що втратили чинність, свідоцтво про право на спадщину від 28.12.1971 року на померлого ОСОБА_5 та свідоцтво про право на спадщину від 23.11.1984 року на ім'я ОСОБА_3»(а.с.31).
Як вбачається, для реєстрації даного рішення позивач звернувся до КП «ДМБТІ», де йому було відмовлено та роз'яснено, що у відповідності до ст. 349 ЦК України право власності, у даному випадку, припиняється лише з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру»(а.с.32-33).
Отже, суд ґрунтуючись на нормах ст. 349 ЦК України, вважає, що у позові ОСОБА_2 необхідно відмовити, а також необхідно зазначити, що судом встановлено, що ні ОСОБА_5 ні спадкоємці за законом після його смерті, ні ОСОБА_3 у встановленому законом порядку не були позбавлені права власності на свої частки домоволодіння, і з заявами до відповідних органів про внесення змін до державного реєстру щодо припинення їх права власності на належне їм майно не зверталися.
Відповідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Таким чином, суд вважає що не має підстав для повернення позивачу судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 346, 349 ЦК України, ст. 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про припинення права власності на частину майна -відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Т.О. Дубіжанська