Справа № 117/5616/2012
"05" листопада 2012 р. м.Саки
Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді - Глухової Є.М.,
при секретарі - Шабелян О.С.,
за участю прокурорів - Вовк О.П., Супряга А.І.,
захисника - ОСОБА_1,
потерпілої - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням:
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Євпаторія, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, проживаючого по АДРЕСА_1
судимого:
- 9 листопада 1995 року Євпаторійським міським судом АР Крим за ст.ст. 143 ч.2, 141 ч.2 КК України (в ред. 1960 року) на 2 роки 6 місяців позбавлення волі,
звільненого 26 березня 1998 року за відбуттям строку покарання,
- 9 лютого 2000 року Євпаторійським міським судом АР Крим за ст. 140 ч.2 КК України (в ред. 1960 року) на 1 рік 6 місяців позбавлення волі,
звільненого 7 червня 2000 року,
- 28 грудня 2001 року Євпаторійським міським судом АР Крим за ст.ст. 122 ч.1, 185 ч.2 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі,
звільненого 17 жовтня 2003 року на підставі постанови Брянківського
міського суду Луганської області від 10 жовтня 2003 року на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково на 8 місяців 18 днів,
- 7 грудня 2006 року Євпаторійським міським судом АР Крим за ст.ст. 185 ч.2, 185 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі,
звільнений 5 січня 2010 року за відбуттям строку покарання,
- 8 жовтня 2010 року Сакським міськрайонним судом АР Крим за ст. 185 ч.2 КК України на 2 роки обмеження волі,
звільненого 27 травня 2011 року на підставі постанови Керченського міського суду АР Крим від 19 травня 2011 року умовно-достроково на 10 місяців,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України,
ОСОБА_3, у травні 2012 року, повторно, у квартирі по АДРЕСА_1 скориставшись відсутністю ОСОБА_2, таємно викрав належний їй холодильник «Самсунг», вартістю 3800 грн., заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на зазначену суму, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
ОСОБА_3, у кінці травня 2012 року, продовжуючи свої злочинні дії, з метою викрадання майна, яке належить ОСОБА_2, знаходячись у квартирі по АДРЕСА_1 скориставшись відсутністю потерпілої ОСОБА_2, таємно викрав належні їй телевізор «JVC» АV 2115, вартістю 1500 грн., пилосос Witek, вартістю 150 грн., а всього майна на загальну суму 1650 грн., розпорядившись викраденим на власний розсуд.
ОСОБА_3, у червні 2012 року, продовжуючи свої злочинні дії, з метою викрадання майна, яке належить ОСОБА_2, знаходячись у квартирі по АДРЕСА_1 скориставшись відсутністю потерпілої ОСОБА_2, таємно викрав належний їй кухонний гарнітур, який складається з шафи-тумби і трьох настінних шаф, загальною вартістю 300 грн., розпорядившись викраденим на власний розсуд, заподіявши потерпілій таким чином матеріальну шкоду на загальну суму 5750 грн.
Підсудний ОСОБА_3 вину визнав частково і пояснив, що після смерті його матері ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 року, яка проживала у квартирі по АДРЕСА_1 все майно, яке там знаходиться у її кімнаті, належало їй, а тому має бути належне йому як її спадкоємцю. Через важке матеріальне становище і погіршення його стану здоров'я він вирішив продати майно, яке, як він вважав, належало його матері, а саме холодильник «Самсунг», який знаходився у кімнаті його матері, який він продав приблизно у листопаді 2011 року за 800 грн. відразу після похорон матері, разом з документами на холодильник, які знайшов там же у кімнаті. Його родичи відмовляли його продавати майно з квартири і він уїхав до м. Керчі, а потім у березні-квітні 2012 року він приїхав і проживав у вищезазначеній квартирі, де також проживала його сестра ОСОБА_5, а квартира вже була переоформлена на його племінницю потерпілу ОСОБА_2 Через важкий матеріальний стан він знову вирішив продати майно, яке, як він вважав, належало його матері, і приблизно у кінці травня 2012 року він продав телевізор «JVC» разом з документами за 600 грн. ОСОБА_6, а через деякий час, коли в нього закінчилися гроші він продав частину кухонного гарнітура (а саме тумбу і три шафи) за 200 грн. сусідці, прізвище якої йому не відомо. Також пояснив, що пилосос він не продавав, а в вищезазначену квартиру мав доступ як родич і проживав там деякий час, майно продав, оскільки вважав, що воно належить йому як спадкоємцю, але пояснив, що будь-яких дій щодо оформлення спадщини у відповідному порядку не здійснював ні одразу після смерті матері, ні пізніше, а також не домовлявся зі своїми родичами, в тому числі і з потерпілою ОСОБА_2 про розпорядження майном у цій квартирі. Під час судового слідства підсудний ОСОБА_3 вину визнав у повному обсязі, пояснивши, що викрадав все зазначене в обвинуваченні майно за обставин, зазначених в обвинуваченні, пояснюючи свої дії важким матеріальним становищем, у вчиненому розкаявся.
Крім показань підсудного, в яких він визнав вину, вищенаведені обставини викрадання майна потерпілої ОСОБА_2 повністю підтверджуються зібраними під час досудового слідства і дослідженими у судовому засіданні наступними доказами.
Потерпіла ОСОБА_2 під час судового слідства пояснила, що квартира по вищезазначеній адресі належить їй і цю квартиру на спільні кошти купили вона, її мати ОСОБА_7, бабка ОСОБА_4, де вони і проживали. Підсудний є її дядьком і після продажу квартири в м. Євпаторії її бабка ОСОБА_4 отримані кошти поділила між дітьми, в тому числі віддала частину грошей ОСОБА_3, а вони на свою частину грошей купили квартиру по АДРЕСА_1 яку оформили на потерпілу. ОСОБА_3 разом з ними не проживав і його майна в цій квартирі не було. Після смерті її бабки ОСОБА_4, ОСОБА_3 приїхав до них, висловлював претензії з приводу квартири і майна, а також деякий час у листопаді 2011 року проживав в цій квартирі разом з її тіткою ОСОБА_5, яка є інвалідом 2 групи і має психічне захворювання, яка і впустила його проживати в квартиру. Після похорон ОСОБА_5 ОСОБА_3 уїхав до м. Керчі, а приблизно у квітні 2012 року повернувся і знову проживав у цій квартирі, не реагуючи на її вимоги залишити квартиру. Після цього з квартири почали зникати речі, які належали їй. Так, приїхавши за зазначеною адресою 1 липня 2012 року вона побачила, що вікна побиті, а в квартирі відсутні телевізор «JVC» АV 2115, вартістю 1500 грн., холодильник «Самсунг», вартістю 3800 грн., пилосос Witek, вартістю 150 грн., кухонний гарнітур з тумби і трьох шаф, вартістю 300 грн. Телевізор і холодильник купували її мати і бабка їй у подарунок на весілля, а пилосос і кухонний гарнітур їй подарувала її мати разом з покупкою квартири. ОСОБА_3 їй розповів, що він продав це майно, але пояснив, що має на це право як спадкоємець. Будь-яких домовленостей між ними на розподіл і розпорядження майном не було, оскільки це майно ОСОБА_3 не належить, а належить їй. Також будь-яких розпоряджень і пояснень щодо передачи ОСОБА_3 майна, яке знаходилось у квартирі, її бабка ОСОБА_5 не давала. Матеріальна шкода їй відшкодована частково шляхом повернення телевізора.
Аналогічно про обставини зникнення її майна, а також щодо його належності, пояснила потерпіла ОСОБА_7 під час очної ставки за участю ОСОБА_3 (а.с. 46-47).
Відповідно до показань свідка ОСОБА_7, під час судового слідства, вона пояснила, що квартира за зазначеною адресою була придбана частково на спільні кошти її, її дочки і її матері ОСОБА_5. Квартира була оформлена на ОСОБА_2 і вони разом проживали в цій квартирі. Після смерті її матері ОСОБА_5 до них приїхав її (свідка) брат ОСОБА_3 і почав говорити, що він має право власності на цю квартиру і деякий час він проживав в цій квартирі, проти чого висказувалися вона і її дочка ОСОБА_2 1 липня 2012 року від її дочки - потерпілої ОСОБА_2 по телефону їй стало відомо, що в квартирі вибиті вікна і відсутнє майно, а саме телевізор, холодильник, пилосос, кухонний гарнітур, який складається з тумби і трьох шаф, про що дочка повідомила правоохоронним органам, яких викликала на місце, виявивши пошкодження вікна. Пилосос свідку подарувала її свекруха, а вона в свою чергу подарувала потерпілій. Телевізор і холодильник свідок разом з її матір'ю ОСОБА_5 купували для потерпілої у подарунок. Кухонний гарнітур покупала її мати ОСОБА_5 і вони всі разом користувалися ним після переїзду у нову квартиру, яка була оформлена на ОСОБА_2. ОСОБА_5 не надавала будь-яких розпоряджень щодо належності будь-якого майна, в тому числі і того, про яке йдеться в обвинуваченні, ОСОБА_3, оскільки це майно належало її дочці ОСОБА_2.
Аналогічно про ці обставини свідок ОСОБА_7 пояснила під час очної ставки з ОСОБА_3, проведеної в ході досудового слідства (а.с. 48-49).
Показання підсудного про обставини і період викрадення і розпорядження телевізором узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_6, які останній надав під час судового слідства. Свідок пояснив, що у кінці травня 2012 року до нього у магазин по АДРЕСА_2 Сакського району звернувся ОСОБА_3 і запропонував придбати у нього телевізор «JVC», показавши гарантійний талон на нього. Свідок придбав у нього телевізор за 600 грн., приїхавши за ним у будинок в с. Каменоломня, який показав ОСОБА_3 і пояснив, що будинок він продає і продає всю техніку. Пізніше від працівників міліції йому стало відомо, що телевізор є викраденим майном.
Показання свідка ОСОБА_6 узгоджуються з даними протоколів огляду місця події, і виїмки, відповідно до яких за місцем проживання свідка по АДРЕСА_2 Сакського району виявлено і вилучено телевізор «JVC» АV 2115, який відповідно до розписки переданий потерпілій ОСОБА_2, як такий, що був викрадений в неї за вищенаведених обставин (а.с. 16, 40, 43).
Відповідно до показань свідка ОСОБА_8, вона будучи допитаною під час судового слідства пояснила, що деякий час проживала разом з ОСОБА_3 у м. Керчі, а потім неодноразово приїжджала разом з ним до його матері ОСОБА_5 у с. Каменоломня Сакського району, в тому числі і після смерті останньої. К квітні 2012 року ОСОБА_3 уїхав від неї до с. Каменоломня, де він проживав деякий час. Їй відомо, що в квартирі за місцем проживання знаходилися речі, в тому числі телевізор, холодильник, музичний центр, та інші. Вона вважає, що ОСОБА_3 речі не викрадав, а продав через те, що вони належали його матері і він мав на них право як спадкоємець, про що неодноразово говорила йому його мати.
Згідно з поясненнями свідка ОСОБА_9, показання якої, дані нею під час досудового слідства, оголошені у судовому засіданні у порядку ст. 306 КПК України, вона була знайома з ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Зі слів останньої свідку відомо, що її син ОСОБА_3 відбував покарання за крадіжку майна ОСОБА_4, а також ОСОБА_4 їй повідомила, що ОСОБА_3 приїжджав до неї і вимагав прописати його у неї в квартирі, але та відмовила. Після того, як ОСОБА_4 захворіла, ОСОБА_3 уїхав до м. Керчі і приїхав після її смерті, а після похорон уїхав і повернувся тільки у середині квітня 2012 року. Ій також відомо, що між ОСОБА_3 і потерпілою ОСОБА_2 мали місце конфлікти з приводу квартири, яка належить потерпілій (а.с. 101-102).
Аналогічно про ці обставини пояснила і свідок ОСОБА_10 під час досудового слідства, показання якої оголошено і досліджено під час судового слідства у порядку ст. 306 КПК України, відповідно до яких вона також пояснила, що зі слів ОСОБА_4 їй було відомо, що син останньої ОСОБА_3 відбував покарання за крадіжку майна ОСОБА_4, а після звільнення вимагає у неї переоформити житло на нього, яке було оформлено на внучку ОСОБА_4 - ОСОБА_2 З ОСОБА_3 вона познайомилася на похоронах ОСОБА_4, після яких він уїхав і повернувся тільки у середині квітня 2012 року, проживши у квартирі до середини липня 2012 року (а.с. 89-90).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 раніше був судимий вироком Сакського міськрайонного суду АР Крим від 8 жовтня 2010 року за ст. 185 ч.2 КК України, відповідно до якого, 26 березня 2010 року він вчинив крадіжку майна ОСОБА_4, а саме пральної машини, з квартири за вищезазначеною адресою (а.с. 115).
Не можуть бути взяті до уваги доводи підсудного про те, що він мав право на розпорядження зазначеним в обвинуваченні майном, оскільки його пояснення в цій частині у повному обсязі спростовуються поясненнями потерпілої ОСОБА_2 і свідка ОСОБА_2 про належність потерпілій цього майна, а крім того підсудним на підтвердження його доводів не вживались будь-які заходи для оформлення права на майно, яке знаходилося за місцем проживання потерпілої, в тому числі і протягом тривалого часу після смерті ОСОБА_4, тому суд вважає, що такі доводи є обраним підсудним засобом захисту від пред'явленого обвинувачення. Крім того, про протиправність його дій відносно майна за місцем проживання потерпілої свідчить також і його попередня поведінка з викрадення майна його матері, що також ставить під сумнів його доводи про розпорядження його матір'ю майном на його користь.
Таким чином, враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні вищенаведеного злочину.
Дії ОСОБА_3 підлягають кваліфікації за ст. 185 ч.2 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
При вирішенні питання про призначення покарання, суд, відповідно до ст. 65 - 67 КК України, враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, враховуючи ступень тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, враховуючи обставину, що обтяжує покарання, якою відповідно до вимог ст. 67 КК України є рецидив злочинів, враховуючи дані про особу підсудного, який раніше був неодноразово судимий, в тому числі і за корисні злочини, вчинив аналогічний злочин через незначний час після закінчення строку умовно-дострокового звільнення його від відбування покарання за попереднім вироком, офіційно не працює, тобто не має постійного джерела доходів, суд дійшов висновку про те, що необхідним для виправлення підсудного є покарання, пов'язане з ізолюванням від суспільства, яке підлягає реальному виконанню.
Разом з тим, враховуючи щире каяття підсудного у вчиненому, що відповідно до ст. 66 КК України суд визнає обставиною, що пом'якшують покарання, а також враховуючи дані про особу ОСОБА_3, який задовільно характеризується за місцем проживання (а.с. 107), враховуючи часткове відшкодування заподіяної шкоди шляхом вилучення і повернення викраденого майна потерпілій ОСОБА_2, а також враховуючи думку потерпілої, яка просила призначити мінімальне покарання, передбачене кримінальним законом за вчинення цього злочину, суд дійшов висновку про можливість призначення покарання у виді арешту в межах санкції ст. 185 ч.2 КК України.
Речові докази - телевізор «JVC» АV 2115, переданий потерпілій ОСОБА_2, залишити їй за належністю (а.с. 42,43).
Керуючись ст. ст. 323, 324, 327, 332-335 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України, і призначити йому покарання за ст. 185 ч.2 КК України у виді 6 (шести) місяців арешту.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити взяття під варту з подальшим триманням у СІ № 15 м. Сімферополь.
Строк покарання рахувати з моменту затримання, тобто з 17 липня 2012 року з урахуванням вимог ст. 72 КК України, відповідно до яких один день тримання під вартою відповідає одному дню арешту.
Речові докази - телевізор «JVC» АV 2115, переданий потерпілій ОСОБА_2, залишити їй за належністю.
Вирок може бути оскаржено протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку, до Апеляційного суду АР Крим через Сакський міськрайонний суд АР Крим.
Суддя Глухова Є.М