Справа № 2п/0109/106/2012
Номер провадження 2-п/123/59/2013
06.09.2012 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя у складі:
головуючого - судді Тонкоголосюка О.В.,
при секретарі - Селезньовій О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі заяву ОСОБА_1 про скасування заочного рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 09 липня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,
09.07.2012 року Київський районним судом м.Сімферополя ухвалено заочне рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, яким позовні вимоги задоволені частково.
13.07.2012 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про скасування зазначеного рішення, в обґрунтування якої вказує, що він не був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, внаслідок чого був позбавлена права надати свої заперечення. Також зазначив, що умисних тілесних ушкоджень він позивачу не завдавав, що підтверджується постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 12 липня 2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи за скаргою ОСОБА_2 в порядку ст. 27 КПК України у відношенні ОСОБА_1 за ст. 125 ч.1 КК України.
Заявник та його представник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали в повному об'ємі.
Заінтересована особа - ОСОБА_2, проти заяви заперечувала посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.
Вислухав сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
У відповідності до ст. 232 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з змісту заяви, заявник посилається на те, що про час слухання справи повідомлений не був. Проте, це не є обов'язковою підставою для скасування заочного рішення. Тим паче, що у відповідності до наявних матеріалів справи (а.с. 30, 34) заявник повідомлявся про час та місце слухання справи саме за місцем реєстрації, про що свідчить повідомлення ВАДР УПРГРФО ГУ ДМС України в АР Крим (а.с. обр. 32). Між тим, конверт двічі повернувся за закінченням терміну зберігання. Тобто у встановлений строк заявник не явився на поштове відділення для отримання кореспонденції.
Згідно до ч. 8 ст. 76 ЦПК України, у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.
Суд також не приймає до уваги й твердження заявника про те, що істотне значення для правильного вирішення справи є те, що постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 12 липня 2012 року ОСОБА_2 відмовлено в порушенні кримінальної справи за скаргою в порядку ст. 27 КПК України у відношенні ОСОБА_1 за ст. 125 ч.1 КК України, оскільки цієї постанови не існувало на день ухваленні оскаржуваного заочного рішення від 09.07.2012 року.
Більш того, в самому заочному рішенні судом було встановлено, що позивачка не надала доказів того, що вона лікувалася саме з приводу отриманих від відповідача тілесних ушкоджень, які були їй нанесені при встановлений постановами про відмову в порушені кримінальної справи від 22.07.2011р., 17.06.2011р. фактах.
Суд прийшов до висновку, що в наслідок неправомірної поведінки відповідача, позивачці завдані моральні страждання, які виразилися в ушкодженні здоров'я, що встановлено постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 17.09.2010 року, а також у душевних стражданнях, у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, що встановлено постановами про відмову в порушені кримінальної справи від 22.07.2011р., 17.06.2011р.
Тобто, насамперед суд вважає встановленим вчинення насильства в сім'ї сторін по справі з боку саме ОСОБА_1 на підставі постанови Київського районного суду м. Сімферополя від 17.09.2010 року, в якій чітко встановлено, що в діях ОСОБА_2 вбачається склад правопорушення, передбаченого ст. 173- 2 ч. 1 КУпАП, тобто вчинення насильства в сім'ї.
Наявність конфліктний ситуацій, які зафіксовані в постановах про відмову в порушені кримінальної справи від 22.07.2011р., 17.06.2011р. не спростовані жодним процесуальним документом, як й те, що ініціатором цих конфліктів був саме ОСОБА_1, тому суд прийшов до висновку, що позивачці задана моральна шкода з вини останнього та виходячи саме з цього, суд визначав розмір грошової компенсації позивачці за понесені нею незручності саме в сумі 3000 грн., в той час коли позивачка просила у відшкодування завданих їй моральних страждань присудити до стягнення грошову суму в розмірі 300000 грн.
Таким чином, суд вважає , що заява не обґрунтована й задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 229-232 ЦПК України, с у д
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заочного рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 09 липня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - відмовити.
Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку у відповідності до ст. 231 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя