Справа № 2о/0109/296/2012 Номер провадження 2-о/123/98/2013
02.10.2012 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя в складі:
головуючого судді - Тонкоголосюка О.В.,
при секретарі - Селезньовій О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Київський РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим про встановлення особистості та факту проживання на території України,
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, після уточнення своїх вимог, про встановлення її особистості та факту проживання на території України з часу оформлення паспорту та проходження реєстрації в ВГІРФО Бахчисарайського району МУ ГУ МВС України в Криму. В обґрунтування заяви вказує, що вона - ОСОБА_1, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Ростов-на-Дону, Росія, де виходила заміж та розлучалася.
В 1968 році, вона переїхала на постійне місце проживання до Криму, де залишилася проживати з початку у м. Сімферополі, а потім зареєструвалася у с. Верхорічьє, Бахчисарайського району АР Крим, (що підтверджується довідкою Виконавчого комітету Верхоріченської сільської ради Бахчисарайського району АР Крим), де працювала до 1982 року.
У 1984 року вона потрапила в ДТП, яке завдало їй тяжкі ушкодження, внаслідок чого вона була госпіталізована у РКЛ ім. М.О. Семашка де проходила лікування та курс реабілітації. На час ДТП в неї були її особисті документі, а саме паспорт, свідоцтво про народження та інші, які під час ДТП зникли.
Після тривалого часу реабілітації вона не змогла оформити собі нові документи, та працювала без офіційного оформлення з 1989 року по 1993 рік та з 1995 по 1998 роки - прибиральницею в художньому фонді-салоні, який належав до Будинку художників.
При зверненні до заінтересованої особи з питання надання сприяння в отримані паспорта громадянина України, їй було відмовлено та запропоновано звернутися до суду для вирішення питання щодо встановлення її особистості та факту проживання на території України. Тому вона змушена звернутись до суду із цією заявою.
В судовому засіданні заявник заяву підтримав в повному об'ємі. Представник заінтересованої особи проти задоволення заяви не заперечував.
Вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судовим розглядом встановлено, що заявник ОСОБА_1, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Ростов-на-Дону, Росія. У 1968 році, остання переїхала на постійне місце проживання до Криму, зареєструвалася у с. Верхорічьє, Бахчисарайського району АР Крим, що підтверджується довідкою Виконавчого комітету Верхоріченської сільської ради Бахчисарайського району АР Крим (а.с.7), де почала працювати в Сонячної Долині робочою, а з 1970 року робочою в ПМК-5, що підтверджується копією Господарської книги № 10а на 1967-1969 р.р. ( ас. 10-12).
З 1978 року ОСОБА_1 була прийнята в Кримське обласне об'єднане автобусних станцій 11199 в контрольно-ревізійну групу на посаду старшого ревізора та звільнена з посади за власним бажанням у 1982 році, що підтверджується довідкою ВАТ «АК» Кримавтотранс» від 22.06.2011 року № 4 (а.с.8) та архівною довідкою ВАТ «АК» Кримавтотранс» від 22.06.2011 року № 4 (а.с. 9).
Як вбачається з копії книги обліку надходження паспортів та видачі їх громадянам за період часу з 18.12.1982 року по 08 травня 1984 року та повідомлення начальника Бахчисарайського РВ ГУ МВС України в АР Крим від 21.09.2012р. № 333, ОСОБА_1 07.09.1983 року була документована паспортом СРСР НОМЕР_1 (а.с. 35-36).
У 1984 року ОСОБА_1 потрапила у ДТП, внаслідок якого отримала значні тілесні ушкодження, була госпіталізована у РКЛ ім.. М.О. Семашка де проходила лікування та курс реабілітації. Під час зазначеного ДТП втратила особисті документи, які відновити не змогла.
ТОВ «Будинок художника» засвідчили той факт, що ОСОБА_1 працювала без офіційного оформлення з 1989 року по 1993 рік та з 1995 по 1998 роки - прибиральницею в художньому фонді-салоні, який належав до Будинку художників (а.с. 5).
При зверненні до зацікавленої особи з питання надання сприяння в отримані паспорта громадянина України, їй було відмовлено та запропоновано звернутися до суду для вирішення питання щодо встановлення її особистості та факту проживання на території України.
Той факт, що ОСОБА_1 з 1989 року до цього часу проживає в м. Сімферополі, підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які пояснили, що вони працювали разом із ОСОБА_1 в Будинку художників в період часу з 1989 року до закриття салону в 1998 році.
Таким чином, вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 дійсно мешкає в АР Крим тривалий час, а саме з 1983 року - дати отримання паспорту в с. Верхорічьє, Бахчисарайського району АР Крим, а в м. Сімферополі з 1989 року до цього часу.
Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: всі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.
Крім того, суд вважає можливим встановити особистість заявника, оскільки ВГІРФО Київського РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим відмовлено заявнику в видачі паспорту та запропоновано встановити його особу в судовому порядку.
Обставини, зазначені заявником в обґрунтування заявлених вимог, підтверджуються наданими письмовими доказами, поясненнями свідків, які підтвердили, що заявниця дійсно є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Встановлення особистості та факту постійного проживання на момент проголошення незалежності України в АР Крим необхідно заявнику для одержання паспорту громадянина України.
На підставі викладеного, ст. ст. 213-215, 234, 256,259 ЦПК України, суд
Заяву задовольнити.
Встановити той факт, що особа, яка зображена на фотокартці, завіреній печаткою Київського районного суду м. Сімферополя , є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженкою м. Ростов-на-Дону, Росія.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, АР Крим з 1989 року до цього часу.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя