22 листопада 2006 р.
№ 10/16-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Пасека В.І., Должикова Л.А.
від відповідача: Гедзик Л.А., Форощук О.І.
розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства дослідного господарства “Каховське»
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 15-30.06.2006р.
у справі № 10/16-06 Господарського суду Херсонської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Лілія»
до Державного підприємства дослідного господарства “Каховське» Інституту землеробства південного регіону
про стягнення суми,
та за зустрічним позовом Державного підприємства дослідного господарства “Каховське» Інституту землеробства південного регіону
до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Лілія»
про стягнення суми,
Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Лілія» звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Державного підприємства дослідного господарства “Каховське» Інституту землеробства південного регіону про зобов'язання відповідача виконати обов'язок в натурі шляхом передачі ТОВ ВКФ “Лілія» гірчиці жовтої в кількості -103 тони, ячменю фуражного в кількості -99,6 тон, сої в кількості -540 тон, насіння соняшника в кількості -76,36 тон.
Заявою від 03.02.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Лілія» уточнило позовні вимоги та просить стягнути з відповідача гірчицю жовту в кількості -103 тони, ячмінь фуражний в кількості -160,8 тон, сої в кількості -807 тон, насіння соняшника в кількості -166,36 тон.
Заявою від 10.02.2006р. позивач збільшив позовні вимоги, та просить стягнути з відповідача гірчицю жовту в кількості -103 тони, ячмінь фуражний в кількості -160,8 тон, сої в кількості -807 тон, насіння соняшника в кількості -166,36 тон.
Державне підприємство дослідного господарства “Каховське» Інституту землеробства південного регіону подало до Господарського суду Херсонської області зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Лілія» про стягнення 8800,00 грн.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 01.03.2006р. (суддя Л.І.Александрова), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 15.06.2006р. (судді: Т.М.Шевченко, О.П.Радченко, О.М.Яценко), первісний позов задоволено, вилучено у ДП ДТ “Каховське» на користь ТОВ “Лілія» 103 тони гірчиці жовтої, 160,8 тон ячменю фуражного, 807 тон сої та 166,36 тон насіння соняшника, стягнуто з ДП ДГ “Каховське» на користь ТОВ “Лілія» 3527,79 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, зустрічний позов задоволено, стягнуто з ТОВ “Лілія» на користь ДП ДГ “Каховське» 8800,00 грн. боргу, 102,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Державне підприємство дослідного господарства “Каховське» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 01.03.2006р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 15.06.2006р. в частині задоволення первісного позову. Свою вимогу Державне підприємство дослідного господарства “Каховське» мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Лілія» доводить безпідставність вимог Державного підприємства дослідного господарства “Каховське» Інституту землеробства південного регіону та просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, априйняті у даній справі судові рішення залишити без змін.
Розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства дослідного господарства “Каховське», перевіривши правильність застосування місцевим та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Державного підприємства дослідного господарства “Каховське» підлягає задоволенню частково.
Господарським судом встановлено:
- Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Лілія» та Державне підприємство дослідного господарства “Каховське» Інституту землеробства південного регіону уклали 4 договору підряду, а саме:
1) Договір підряду №09-03-05/001 від 09.03.2005 року, відповідно до умов якого Державне підприємство дослідного господарства “Каховське» Інституту землеробства південного регіону взяв на себе зобов'язання виростити, гірчицю жовту і передати готову продукцію Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Лілія», а позивач зобов'язався профінансувати проведення зазначених робіт, прийняти готову продукцію, та не пізніше 30 днів після передачі Підрядником всієї вирощеної продукції і переходу права власності на неї до Замовника, сплатити відповідачу винагороду у розмірі 2000 грн.
2) Договір підряду №10-03-05/001 відЮ.03.2005 року, відповідно до умов якого Державне підприємство дослідного господарства “Каховське» Інституту землеробства південного регіону взяло на себе зобов'язання виростити, згідно затвердженої сторонами технологічної карти, ячмінь фуражний і передати готову продукцію Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Лілія», а позивач зобов'язався профінансувати проведення зазначених робіт, прийняти готову продукцію та не пізніше 30 днів після передачі Підрядником всієї вирощеної продукції і переходу права власності на неї до Замовника, сплатити відповідачу винагороду у розмірі 800грн.
3) Договір підряду № 25-04-05/002 від 25.04.2005 року, відповідно до умов якого Державне підприємство дослідного господарства “Каховське» Інституту землеробства південного регіону взяв на себе зобов'язання виростити, згідно затвердженої сторонами технологічної карти, сою і передати готову продукцію Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі “Лілія», а Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Лілія» зобов'язався профінансувати проведення зазначених робіт, прийняти готову продукцію та не пізніше 30 днів після передачі Підрядником всієї вирощеної продукції переходу права власності на неї до Замовника, сплатити відповідачу винагороду у розмірі 6000грн.
4) Договір №25-04-05/003 від 25.04.2005року, відповідно до умов якого Підрядник відповідач за первісним позовом) взяв на себе зобов'язання виростити, згідно затвердженої сторонами технологічної карти, насіння соняшнику і передати готову продукцію Замовнику позивачу), а позивач зобов'язався профінансувати проведення зазначених робіт, прийняти готову продукцію та не пізніше 30 днів після передачі Підрядником всієї вирощеної продукції переходу права власності на неї до Замовника, сплатити відповідачу винагороду у розмірі 3000грн.
- 21 вересня 2005 року сторони склали та підписали Акти виконаних робіт до Договорів підряду, в яких підтверджується факт фінансування позивачем робіт за договорами підряду.
- Виходячи з умов зазначених Договорів підряду та відповідних розрахунків, Підрядник повинен був передати Замовнику 103 т. гірчиці жовтої, 160,8 т. ячменю фуражного, 507 т. сої, 262,5т. насіння соняшнику
- Підрядник свої зобов'язання виконав частково, передавши позивачу лише 96,14т соняшника (замість 262,5 т.), згідно накладних №6/381, 6/382а, копії яких містяться в матеріалах справи.
- Іншу вирощену сільськогосподарську продукцію (сою, ячмінь фуражний, гірчицю жовту) не передав взагалі.
- Сторони уклавши договори підряду №№09-03-05/001, 10-03-05/001, 25-04-05/002, 25-04-05/003 п. 6.2. передбачили, що сторона, яка посилається на будь-яку форс-мажорну обставину, зобов'язана на протязі трьох днів у письмовій формі сповістити іншу сторону про настання та припинення дії цієї обставини. Сторона, якої стосується ця обставина, якщо своєчасно не повідомила про її настання, не може посилатися на неї, окрім випадку, коли сама ця обставина перешкоджала відправленню такого повідомлення.
- Згідно висновку торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини №441/05-4 від 15.02.2006р. (а.с.84) несприятливі погодні умови, що спричинили загибель сільськогосподарських культур на площах ДП ДГ «Каховське»станом на 14 червня 2005р. є форс-мажорними обставинами. Вказано також, що загибель підтверджується актом від 14.06.2005р. затвердженим Каховським районним управлінням сільського господарства і продовольства. Таким чином, відповідач усвідомлюючи, що такі обставини настали 14.06.2005р., повинен був, відповідно до умов договору, повідомити на протязі 15, 16, 17 червня позивача про їх настання. Таких повідомлень відповідач позивачу не надсилав в встановлений Договорами термін. Більш того, 21 вересня 2005 року сторони підписали Акти виконаних робіт за Договорами підряду, в яких йдеться про виконання сторонами умов зазначених договорів і нічого не сказано про форс-мажорні обставини.
Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Таким чином, як випливає з приписів вищенаведеної правової норми, істотними умовами договору даного виду є, зокрема, певна робота, яку має виконати підрядник та вартість даної роботи, яку має сплатити замовник. Проте, господарський суд попередніх інстанцій, встановивши, що Державне підприємство дослідного господарства “Каховське» Інституту землеробства південного регіону зобов'язалось за відповідними договорами виростити відповідну продукцію на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку не встановив обставин щодо того чи була встановлена сторонами вартість відповідних робіт.
Згідно ст. 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб. Таким чином, як випливає з приписів даної правової норми, за договором підряду підрядник зобов'язаний виконати роботу визначену договором із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором, при цьому він відповідає за якість наданих матеріалів та устаткування на якому виконувались дані роботи.
Як вже було зазначено, Державне підприємство дослідного господарства “Каховське» Інституту землеробства південного регіону зобов'язалось виростити на землі відповідну зернову продукцію, проте, господарським судом попередніх інстанцій на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку не було досліджено обставин щодо того на чиїй землі вирощувалась відповідна продукція, хто був власником зерна, із якого вирощувалась зернова продукція, якість цього зерна та інше.
Згідно ст. 840 ЦК України якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків. Підрядник відповідає за невиконання або неналежне виконання роботи, спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не доведе, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні матеріалу. Отже враховуючи приписи даної правової норми, господарський суд, мав встановити обставини, які мають значення для вирішення даного спору.
Згідно ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. Таким чином, як випливає із приписів даної правової норми, у договорі підряду визначається ціна робіт, проте, як вже було зазначено, господарський суд попередніх інстанцій обставини щодо ціни на здійснювані Державним підприємством дослідного господарства “Каховське» Інституту землеробства південного регіону роботи не досліджував.
Згідно ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту. Таким чином, як випливає з приписів даної правової норми, строк договору підряду має відповідати, зокрема, суті зобов'язання та його характеру. Проте, господарський суд попередніх інстанцій, встановивши обставини щодо зобов'язання Державного підприємства дослідного господарства “Каховське» Інституту землеробства південного регіону виростити відповідні зернові культури після укладення договорів від 25.04.2005р. не встановив обставини щодо аграрно-технічних можливостей вирощування відповідних зернових культур з даного періоду часу.
Правила щодо розрахунків між сторонами у разі випадкового знищення предмета договору підряду або неможливості закінчення роботи встановлені ст. 855 ЦК України, якщо предмет договору підряду до здачі його замовникові був випадково знищений або закінчення роботи стало неможливим без вини сторін, підрядник не має права вимагати плати за роботу. Підрядник має право на плату, якщо знищення предмета договору підряду або неможливість закінчення роботи сталися через недоліки матеріалу, переданого замовником, чи внаслідок його вказівок про спосіб виконання роботи або якщо таке знищення чи неможливість закінчення роботи сталися після пропущення замовником строку прийняття виконаної роботи. Проте, вирішуючи даний спір, господарський суд попередніх інстанцій вимоги даної статті не врахував. Не звернув господарський суд попередніх інстанцій і на вимоги закону щодо умов про якість робіт.
Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державного підприємства дослідного господарства “Каховське» Інституту землеробства південного регіону задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Херсонської області від 01.03.2006р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 15.06.2006р. у справі № 10/16-06 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Уліцький А.М.