27.10.06 р. Справа № 34/268
13 годин25 хвилин, м. Донецьк, вул. Артема, 157,
зал судових засідань ( кабінет) 212
Господарський суд Донецької області у складі судді Кододової О.В., при секретарі судового засідання Тараненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Донсплав» м. Донецьк
до відповідача 1. Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька
2. Відділення Державного казначейства у Куйбишевському районі м. Донецька
про визнання протиправним порушення відповідачем 1. строків відшкодування податку на додану вартість по декларації за травень 2006 року, повернення позивачу з Державного бюджету України суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації за травень 2006 року у розмірі 185117,00грн. шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на банківський рахунок позивача та визначення строку його виконання на рівні 10 операційних днів або іншого розумного строку.
За участю
представників сторін:
від позивача Апонащенко С.С. (за дорученням)
від відповідача 1. Зюкін А.В., Абарцумова Н.Г., Мар,євська Ю.В. (за дорученнями)
від відповідача 2. Калюжна В.С. (за дорученням)
По справі була оголошена перева з 26.10.2006року до 27.10. 2006року на 13,00 год.
Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю “Донсплав» м.Донецьк до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька та Відділення Державного казначейства у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання протиправним порушення відповідачем 1. строків відшкодування податку на додану вартість по декларації за травень 2006 року, повернення позивачу з Державного бюджету України суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації за травень 2006 року у розмірі 185117,00грн. шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на банківський рахунок позивача та визначення строку його виконання на рівні 10 операційних днів або іншого розумного строку.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що виконав вимоги Закону України “Про ПДВ», що є необхідним для одержання відшкодування ПДВ по декларації за травень 2006року. Строк відшкодування ПДВ минув, але відшкодування у сумі 185117,00грн. з Державного бюджету України не здійснено, оскільки ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька не надано відповідних висновків до ВДК у Куйбишевському районі м. Донецька.
Позивач заявою від 26.10.2006року (вхід. №02-41/41056) змінив позовні вимоги і просить визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька щодо відшкодування ТОВ «Донсплав» сум податку на додану вартість по декларації за травень 2006року, повернути ТОВ «Донсплав» з Державного бюджету України суму, що підлягає відшкодуванню по декларації за травень 2006року у розмірі 185117,00грн., вказати в судовому рішенні строк його виконання, судові витрати присудити на користь ТОВ «Донсплав».
У запереченнях від 29 серпня 2006 року (вхід. № 02-41/32190) відповідач 1. проти позову заперечує за тих підстав, що законодавством чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Відповідач зазначає, що за змістом Закону України “Про податок на додану вартість» право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару. Законом встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість.
Відповідач - 2 у запереченнях на позовну заяву від 29 серпня 2006 року (вхід. № 02-41/32192) також заперечує за тих підстав, що згідно з сумісним наказом ДПА України та Державного казначейства України № 200/86 від 21.05.2001 р. відшкодування ПДВ здійснюється органами Держказначейства на підставі висновків, які надаються податковими органами, або за рішенням суду. Відповідач - 2 не має права самостійно відшкодовувати ПДВ, висновки від ДПІ не отримував.
У судовому засіданні досліджені надані сторонами письмові докази, що знаходяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд встановив:
Відповідно до поданої до ДПІ декларації позивача з податку на додану вартість (графи 25.1) за травень 2006 року сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню за підсумками поточного (звітного) періоду склала 185117,00 грн.
Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
У підпункті 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно до п.п. 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.
Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування (п.п.7.7.4 Закону), подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.
Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.
Як вбачається із матеріалів справи позивач 20.06.2006року подав до податкового органу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с.12) за травень 2006року на суму 185117,00грн.
Відповідно до п.п. 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового
законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Як вбачається із матеріалів справи відповідач здійснив перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період травень 2006року, результати якої відображені у акті перевірки від 10.08.2006року №1731/23-3/31018374. У висновку акту перевірки зазначено, що за результатами перевірки підтверджено заявлену ТОВ «Донсплав» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2006року на суму 185117,00грн. Правомірність заявленого до відшкодування ПДВ у сумі 185117,00грн. буде підтверджено після отримання матеріалів зустрічних перевірок та встановлення факту сплати ПДВ до Державного бюджету.
Наявність бюджетної заборгованості з ПДВ за цей період у сумі 185117,00 грн. підтверджується розпечаткою особового рахунку станом на 28 серпня 2006 року, яка надана відповідачем 1, та актом звірки розрахунків за податкової декларацією за травень 2006року. У акті звірки (а.с.49) сторонами підтверджена наявна заборгованість у розмірі 185117грн. за даними позивача по строку відшкодування 01.08.2006року , за даними відповідача по строку 19.08.2006року. Тобто, на момент винесення рішення ця заборгованість підтверджується відповідачем.
Відповідно до абзацу другому підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції Закону N 2642-IV від 03.06.2005року) податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачами, ДПІ у порушення вимог п.п. 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не надала висновок органу державного казначейства із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету за травень 2006року. Відтак бездіяльність податкового органу є протиправною і вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Судом не приймається до уваги посилання податкового органу на необхідність проведення зустрічних перевірок за тих підстав, що ним були направлені запити від 26.06.2006року, 30.08.2006року на проведення зустрічних перевірок (а.с. 70-79), однак на момент розгляду справи не надано жодного акту який би не підтверджував заявленої до відшкодування суми ПДВ. Згідно до приписів п.п. 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган повинен надіслати платнику податку податкове повідомлення. Відповідачем не надано податкового повідомлення із зазначенням підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
Щодо посилання податкового органу на судову практику по відшкодуванню ПДВ, то суд зазначає що нова редакція Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає право платника податку на бюджетне відшкодування тільки у тій частині від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) (абз.»а» п.п.7.7.2).
Щодо позовних вимог позивача до відповідача - 2 то відповідно до положень ст. 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах повноважень та способів, які передбачені Конституцією України та законами. Згідно ст. 48 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 р. № 2542-ІІІ в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами Державного бюджету. Відповідно до п.4 Наказу ДПА та Державного Казначейства України від 21.05.2001року №200/86 “Про затвердження Змін та доповнень до Порядку відшкодування податку на додану вартість» (до його прийняття - п.4 Наказу № 209/72 від 02.07.97 р. зі змінами) відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Податковий орган подає висновки не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством. Цього зроблено не було, тому відповідач - 2 не порушував прав та законних інтересів позивача.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах повноважень та способів, які передбачені Конституцією України та законами. Згідно ст. 48 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 р. № 2542-ІІІ в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає Державним казначейством України операцій з коштами Державного бюджету. Відповідно до п.4 Наказу ДПА та Державного Казначейства України від 21.05.2001року №200/86 “Про затвердження Змін та доповнень до Порядку відшкодування податку на додану вартість» відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Податковий орган подає висновки не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством, чого зроблено не було.
Основними засадами судочинства відповідно до ст. 129 Конституції України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає спір із застосуванням Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАСУ).
Одним із принципів ( п.4 ст.7 КАСУ) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до п.4 ст.70 КАСУ обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до п.п. 7.7.3. п.7.3 ст.7 Закону України «Про ПДВ» підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.
Згідно до приписів статті 86 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.
Відповідно до п.1 ст.2 цього Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пункти 1 абзацу 3 статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.11 КАСУ розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Стаття 69 КАСУ передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно до ст.70 КАСУ сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (п. 6 ч. 3 ст. 105); звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин із зазначенням способу, який, на думку суду, не приводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто захисті права, що порушуються. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162). На це звернув увагу Верховний Суд України у постанові від 24 січня 2006 року.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами відповідач-1 не надав у строки, що визначені п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про ПДВ» до органу державного казначейства висновку про відшкодування позивачеві сум ПДВ за травень 2006 року. Відповідно до п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони своєчасно, тобто протягом розумного строку. Враховуючи, що ДПІ не надала органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Вимога позивача про визначення у судовому рішенні строку його виконання не є позовною вимогою визначеною частиною третьою статті 105 КАСУ, а за своєю суттю є клопотання яке не підлягає задоволенню з огляду на наступне:
Відповідно до пункту 1 ст. 257 КАСУ у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на
відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Позивач обґрунтовує своє клопотання тим, що чинним законодавством України взагалі не визначено строків виконання судових рішень про стягнення коштів з Держбюджету. З даним твердженням позивача суд не може погодитися за тих підстав, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, пункт 4 ст.257 КАСУ передбачає, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Нова редакція Закону України «Про податок на додану вартість» містить пряму норму ( підпункт 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 в редакції Закону N 2771-IV від 07.07.2005 ), яка передбачає, що після закінчення процедури судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Відповідно (п.п.7.7.6) орган державного казначейства на підставі отриманого висновку податкового органу надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу. Тобто законом визначений порядок та строки виконання рішення по відшкодуванню з бюджету суми податку на додану вартість. Відтак, клопотання позивача не обґрунтоване та задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
У судовому засіданні 27.10.2006року була оголошена вступна та резолютивна частина постанови.
На підставі Конституції України, Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 р. № 2542-ІІІ, Закону України »Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168\97-ВР із змінами та доповненнями, Наказу ДПА України та Державного Казначейства України від 21.05.2001року №200/86, та керуючись ст.ст.17-20,69-72,86,94,158-163, 167,185,186,254, п.6,7 розділу V11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька щодо відшкодування ТОВ «Донсплав» сум податку на додану вартість по декларації за травень 2006року
Повернути з Держбюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донсплав» (83008, м. Донецьк, вул. Югославська 28, р/р.26001198018171 у Донбаській філії ВАТ «Кредит промбанк», МФО 335593, ЄДРПОУ 31018374) суму, що підлягає відшкодуванню по декларації за травень 2006року у розмірі 185117,00грн., Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Донсплав» (83008, м. Донецьк, вул. Югославська 28, р/р.26001198018171 у Донбаській філії ВАТ «Кредит промбанк», МФО 335593, ЄДРПОУ 31018374) судові витрати по сплаті мита ( судового збору) у розмірі 1700грн.00коп.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подана, але апеляційна скарга не була подана у зазначений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Про апеляційне оскарження постанови суду спочатку подається заява. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через господарський суд Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова виготовлена у повному обсязі 31.10.2006року.
Суддя Кододова О.В.