23.11.06
Справа №АС12/430-06.
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Шостка-Технокат», м. Шостка
За позово до відповідача - Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції
про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення
СУДДЯ Л.А. КОСТЕНКО
Представники сторін:
Від позивача: Рапута М.В., Донехно Г.Б. - директор
Від відповідача: Чередниченко М.В. (дов. № 1414/10/10-030 від 14.02.06 р.), Околіта В.І. (11739/10/10-030)
За участю секретаря судового засідання Лєпкової О.О.
(Відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства ухвалами суду від 11.09.2006 року розгляд справи відкладався до 05.10.2006 р., з 05.10.2006 р. до 30.10.2006 р., з 30.10.2006 р. оголошено перерву до 11:00 годин 23.11.2006 року).
Предмет спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Шостка-Технокат» просить визнати протиправним та таким, що не відповідає чинному законодавству податкового повідомлення-рішення Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції від 28.07.2006 року № 0003861502/0/416 з одночасним його скасуванням. Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним: рішення безпідставне, не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи; всі відомості по сумам за податковим векселем, погашених шляхом включення до податкових зобов»язань в розмірі 160 494 грн. знайшли повне підтвердження в заповнених деклараціях та додатках до них; у податковій декларації з ПДВ за квітень 2006 року було зазначено про те, що погашення податкових векселів відбулося у звітному періоді на суму 160 494 грн., що надало право, на думку позивача, на збільшення податкового кредиту в звітному періоді; позивач зазначає, що дотримався вимог Закону України «Про податок на додану вартість» в процедурі погашення податкових векселів та відображення цих відомостей у податкових деклараціях, в доданих до них розрахунках та заявах про відшкодування.
Відповідач вимоги позивача не визнав, мотивуючи тим, що спірне рішення прийняте без порушень діючого податкового законодавства.
(Відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства ухвалами суду від 11.09.2006 року розгляд справи відкладався до 05.10.2006 р., з 05.10.2006 р. до 30.10.2006 р., з 30.10.2006 р. оголошено перерву до 11:00 годин 23.11.2006 року).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
За результатами документальної невиїздної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ (акт № 855/15-3 від 19.07.2006 року) ТОВ «Шостка-Технокат», поданої за травень 2006 року, відповідачем прийняте повідомлення-рішення від 28.07.2006 року № 0003861502/0/416, яким зменшена сума ПДВ, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 160 494 грн.
З акту перевірки матеріалів справи вбачається, що в березні 2006 року позивач імпортував обладнання із Іспанії на суму 962 962 грн., в тому числі ПДВ - 160 494 грн. Відповідно до вантажно-митних декларацій обладнання отримане позивачем як внесок до статутного фонду. Для оплати ПДВ 29.03.2006 р. був оформлений податковий вексель № 783378360207 на суму 160 494 грн. із строком погашення 27.04.2006 року. В декларацію з ПДВ в квітні 2006 року в податковий кредит позивач також включив суму податкового векселя. Згідно декларації з ПДВ за квітень 2006 року податковий кредит склав 176 694 грн., із яких становить оплата коштів постачальникам - 2 856 грн., вартість погашеного податкового векселя - 160 494 грн. В подальшому зазначена сума ПДВ - 163 350 грн. була включена в розрахунок суми бюджетного відшкодування в травні 2006 року.
Але з матеріалів справи вбачається, що бюджетному відшкодуванню ПДВ за травень 2006 року підлягає лише 2 856 грн. суми ПДВ, які фактично були сплачені контрагентам позивача: ТОВ «НК Альфа-Нафта філія № 15 Сумська; ПП Гуленко, інші. Розмір ПДВ, який визначив позивач у розрахунку бюджетного відшкодування є більшим ніж визначений за результатами невиїздної перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації за травень 2006 року у рядку 25.1 до суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню вимагає несплачений позивачем податок на додану вартість, а погашений податковий вексель на суму 160 494 грн., що суперечить п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 ВР від 03.04.1997 р., а саме: бюджетному відшкодуванню підлягає частина від»ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
В даній справі фактичної сплати ПДВ 160 494 грн. позивачем не відбулося.
Відповідно до п. 1.16 ст. 1 Закону України «Про додаток на додану вартість» податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов»язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Законом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України. Протест податкового векселя не здійснюється, сума, зазначена в непогашеному векселі, розглядається як податкова заборгованість, яка погашається у порядку, передбаченому законодавством для погашення податкового боргу.
Також п.1.8 ст. 1 зазначеного Закону визначено бюджетне відшкодування як сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв»язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
За таких обставин суд дійшов висновку про правомірність прийняття спірного повідомлення-рішення відповідачем і підстави для визнання його нечинним відсутні.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. В задоволенні позову - відмовити.
2. Порядок і строки апеляційного оскарження встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого, зокрема, заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
3. Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. В разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.