27.11.06 р. Справа № 34/242пн
м. Донецьк, вул.Артема,157, зал судових засідань (кабінет)-212
Господарський суд Донецької області у складі судді Кододової О.В., при секретарі судового засідання Тараненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом - Закритого акціонерного товариства “Міні металургійний завод “Істіл» (Україна) м. Донецьк
до відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку
Третя особа - Головне управління Державного казначейства в Донецькій області
про зобов'язання відповідача надати до Управління Державного казначейства в Донецькій області висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету по декларації з податку на додану вартість за грудень 2005 року у розмірі 2124897,00грн.
Представників сторін:
від позивача - Мельник Н.В.(за довір.)
від відповідача - Перешивайло О.О.,Заікін Г.О., Марчук Н.В.(за довір.)
Третя особа - Саєнко Л.В.(за довір.)
СУТЬ СПОРУ: Заявлено позов Закритим акціонерним товариством “Міні металургійний завод “Істіл» (Україна) м. Донецьк до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про зобов'язання відповідача надати до Управління Державного казначейства в Донецькій області висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету по декларації з податку на додану вартість за грудень 2005 року у розмірі 2124897,00грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що п.п.7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість», передбачає, що податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Позивач зазначає, що перевірка закінчена 21 березня 2006року та відповідно до норм Закону України “Про податок на додану вартість» податковий орган був зобов'язаний надати висновок до Управління державного казначейства у Донецькій області із зазначенням підтвердженої суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню до 27 березня 2006року. Станом на 02 серпня 2006 року висновок до Управління державного казначейства в Донецькій області із зазначенням належної до відшкодування з бюджету суми ПДВ не надавався .
Відповідач у запереченнях від 07 вересня 2006 року (вхід. №02-41/33515) проти позову заперечує за тих підстав, що відповідно до п.4.5 наказу №359 від 18.08.2005року “Методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість» встановлена обов'язковість зустрічних перевірок по ланцюгу постачання, які проводяться по тих постачальниках платника ПДВ, у яких сума зобов'язань по ПДВ у податковому періоді по операціях з даним платником ПДВ складає 30 і більш відсотків від загальної суми податкових зобов'язань в цьому періоді. Під час надіслання запитів на проведення зустрічних перевірок податковим органом встановленою, що контрагенти позивача не є виробниками товарів, що викликало необхідність подальшого відпрацювання та надіслання запитів “по ланцюгу». Відповідач зазначає, що станом на 06.09.2006року за результатами зустрічних перевірок по ланцюгам постачання кінцевих виробників не встановлено. Триває робота по направленню запитів та отриманню результатів зустрічних перевірок від інших ДПІ. Таким чином, враховуючи, що зустрічні перевірки, за наслідками яких можливо дійти законного та обґрунтованого висновку щодо суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню позивачу, тривають, податковий орган не має підстав надання до органу казначейства відповідного висновку.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 07 листопада 2006 року залучено до участі у справі у якості третьої особи з боку відповідача Управління Державного казначейства в Донецькій області.
Третя особа через канцелярію надала суду клопотання від 27 листопада 2006 року у якому просить замінити третю особу Управління державного казначейства у Донецькій області його правонаступником Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області, у зв'язку з тим, що відповідно до Наказу Державного казначейства України від 12 липня 2006 року №343-к 19 жовтня 2006 року УДК в Донецькій області було припинено шляхом перетворення у Головне управління Державного казначейства у Донецькій області. Відповідно до п.13 Положення про головне управління Державного казначейства України у Донецькій області Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області є юридичною особою та відповідно до п.2 Наказу Державного казначейства України від 20 січня 2006року №7 новоутворене Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області є правонаступником УДК у Донецькій області.
Третя особа у Поясненнях від 27.11.2006 року посилається на те що висновок від ДПІ по декларації за грудень 2005року на суму 2124897,00грн. не надходив, тому не було здійснено відшкодування.
Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до пункту 2-1 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд встановив:
Позивач 20.01.2006 року надав до податкового органу декларацію з ПДВ за грудень 2005року та заяву про повернення повної суми бюджетного відшкодування, згідно графи 25.1 декларації позивачем відображена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку -21583228грн.
Позивачу частково відшкодовано суму бюджетного відшкодування у розмірі 19139666грн.та за наслідками позапланової виїзної перевірки позивача зменшена сума бюджетного відшкодування у розмірі 176грн.
Як вбачається із матеріалів справи відповідач здійснив позапланову документальну перевірку позивача правомірності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість за листопад 2005року та за грудень 2005року, результати якої відображені у акті від 21.03.2006року №76/15-16-23/1-30479040.
У висновку акту перевірки відповідачем було встановлено порушення п.п.7.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума відємного значення, що включається до складу наступного податкового кредиту підлягає збільшенню у розмірі 176грн.
У висновку акту перевірки зазначено, що перевіркою підтверджується сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації за грудень 2005року у сумі 21583052грн.
Суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на наступне:
Відповідно до п.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість» (у редакції яка діє з 01.06.2005року) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.
Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.
Підпункт 7.7.5. п.7.7. ст.7 (у редакції яка діє з 01.06.2005року) передбачає, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний надавати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, включаючи випадки, коли за результатами перевірок така сума визнана недостовірною.
Тобто зазначена правова норма чітко передбачає обов'язок податкового органу у будь - якому випадку надавати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. З огляду на це не приймається до уваги посилання відповідача на п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» та на необхідність отримання матеріалів зустрічних перевірок та встановлення факту сплати ПДВ
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах повноважень та способів, які передбачені Конституцією України та законами. Згідно ст. 48 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 р. № 2542-ІІІ в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає Державним казначейством України операцій з коштами Державного бюджету. Відповідно до п.4 Наказу ДПА та Державного Казначейства України від 21.05.2001року №200/86 “Про затвердження Змін та доповнень до Порядку відшкодування податку на додану вартість» відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Податковий орган подає висновки не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством, чого зроблено не було.
Основними засадами судочинства відповідно до ст. 129 Конституції України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає спір із застосуванням Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАСУ) виходячи з положень п.1 ст.3, п.1 ст.17 цього Кодексу, справа за позовом юридичної особи до державної податкової інспекції є справою адміністративної юрисдикції (адміністратиною справою). Відповідно до абзаців 1.2 пункту 6 розділу 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 06.10.2005року №2953, який набрав чинності з 01.11.2005року, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційний інстанціях відповідно місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. На це також зазначає Вищий господарський суд України в Ухвалі від 23.07.2006року по справі №22/66.
Одним із принципів ( п.4 ст.7 КАСУ) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до п.4 ст.70 КАСУ обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до п.п. 7.7.3. п.7.3 ст.7 Закону України «Про ПДВ» підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.
Згідно до приписів статті 86 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.
Відповідно до п.1 ст.2 цього Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пункти 1 абзацу 3 статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.11 КАСУ розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Стаття 69 КАСУ передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно до ст.70 КАСУ сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Стаття 71 КАСУ передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами відповідач не надав у строки, що визначені п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про ПДВ» до органу державного казначейства висновку про відшкодування позивачеві сум ПДВ за грудень 2005 року. Відповідно до п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи, що ДПІ не надала органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі Закону України »Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168\97-ВР із змінами та доповненнями, Бюджетного кодексу України, Закону України “Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України», Наказу ДПА України та Державного Казначейства України від 21.05.2001року №200/86, та ст.ст.17-20,69-72,86,94,158-163, 167,185,186,254, п.6,7 розділу V11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
Замінити третю особу Головне управління Державного казначейства в Донецькій області на Головне управління Державного казначейства у Донецькій області.
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Зобов'язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку надати до Головного Управління Державного казначейства у Донецькій області висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету на користь Закритого акціонерного товариства “Міні металургійний завод “Істіл» (Україна) (83062, м. Донецьк, вул. Івана Ткаченка,122, код ЄДРПОУ 30479040, поточний рахунок №26003198005502 у ДФ ВАТ “Кредит промбанк», МФО 335593, ІПН 218462535) по декларації за грудень 2005 року у розмірі 2124897,00грн.
Присудити з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства “Міні металургійний завод “Істіл» (Україна) (83062, м. Донецьк, вул. Івана Ткаченка,122, код ЄДРПОУ 30479040, поточний рахунок №26003198005502 у ДФ ВАТ “Кредит промбанк», МФО 335593, ІПН 218462535) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3грн.40коп.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подана, але апеляційна скарга не була подана у зазначений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку .Про апеляційне оскарження постанови суду спочатку подається заява. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через господарський суд Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кододова О.В.