Справа № 1819/4227/12 р.
Провадження № 2/1819/917/12
28.12.2012 р. Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Прачук О. В.,
з участю секретаря судового засідання Афанасенко Т. Л.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Матях Н. І.,
третьої особи ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця», третя особа: в. о. начальника відокремленого підрозділу локомотивне депо Конотоп ОСОБА_9,
- про визнання незаконним наказу про оголошення догани, визнання незаконним наказу про переведення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання незаконним п. 2 наказу в. о. начальника локомотивного депо Конотоп від 22 червня 2012 року № 17 про оголошення йому догани, скасування вказаного пункту та стягнення на його користь моральної шкоди в сумі 3 000 гривень. Позовні вимоги мотивував тим, що 07 жовтня 2011 року його було переведено на посаду майстра обігового депо Терещенська. Наказом від 22.06.2012 року № 17 до нього було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за неналежне виконання посадових обов'язків, порушення вимог п. 4.15 та 4.16 Інструкції ЦТ-0056 щодо ведення журналу реєстрації локомотивів, що пройшли ТО-2, порушення вимог місцевої інструкції (розділ 12 п. 7.1) та неналежний контроль за діями підлеглих працівників. З вказаним позивач не погоджується, оскільки з посадовими обов'язками його ознайомили тільки 22 червня 2012 року, його посадова інструкція не погоджена з профспілковим комітетом і записи в ній не відповідають записам в трудовій книжці, застосування до нього дисциплінарного стягнення є результатом упередженого ставлення до нього з боку керівництва і зведенням рахунків з ним. Крім того неналежне виконання посадових обов'язків не є порушенням трудової дисципліни.
Внаслідок таких незаконних дій відповідача йому була завдана моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав в зв'язку з порушенням його прав, множинних нервуваннях, пов'язаних з відстоюванням своєї позиції перед керівництвом та втрати життєвих зв'язків і авторитету серед друзів, знайомих, колег та підлеглих.
Пізніше ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання переведення незаконним, поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Вказані позовні вимоги обґрунтовував тим, що внаслідок завзятого до нього відношення з боку машиніста-інструктора ст. Терещенська ОСОБА_5, керівництвом було запропоновано йому перейти на посаду слюсаря пункту технічного огляду локомотивів ст. Терещенська, на що позивач погодився, і власноруч написав заяву про переведення. Однак 30 липня 2012 року наказом 155/ос його спочатку було переведено з посади майстра слюсарем з огляду та ремонту локомотивів на пунктах технічного обслуговування 4 розряду в пункт технічного обслуговування локомотивів Конотоп, а потім цією ж датою та наказом за тим же номером
переведено з посади майстра на посаду слюсаря з ремонту рухомого складу 4 розряду цеху з ремонту тепловозів.
Вказаний наказ є незаконним, оскільки в порушення вимог ст. 32 КЗпП України, переведення здійснили без його згоди. Крім того м. Конотоп, куди його було переведено, знаходиться на відстані 100 км від м. Шостка, в зв'язку з чим йому потрібно витрачати багато часу для того, щоб прибути на роботу, а ст. Терещенська, де він працював до переведення, розташована на відстані 10 км від Шостки.
Ухвалою суду від 21.08.2012 року вказані позовні вимоги були об'єднані в одне провадження.
В подальшому позивач позовні вимоги неодноразово уточнював і остаточно просив: визнати незаконним п. 2 наказу в. о. начальника Локомотивного депо Конотоп від 22 червня 2012 року № 17 про оголошення йому догани та скасувати вказаний пункт; визнати незаконним наказ № 155/ос від 30 липня 2012 року про переведення позивача на роботу слюсарем з ремонту рухомого складу 4 розряду цеху з ремонту тепловозів та скасувати його; поновити на роботі майстра обігового депо ст. Терещенська; стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 1 727 грн. 10 коп.; стягнути з відповідача завдану моральну шкоду в сумі 3000 гривень; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі і стягнення заробітної плати, але не більше чим за один місяць.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на підстави, зазначені в позовних заявах.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, зазначивши, що до ОСОБА_1 незаконно було застосовано заходи дисциплінарного впливу, а саме: в порушення вимог ст. 29 КЗпП України ОСОБА_1 не було роз'яснено його права і обов'язки, не проінформовано під розписку про умови праці. Крім того в письмових поясненнях, що були надані ОСОБА_1 за результатами перевірки, він не визнавав невиконання ним своїх посадових обов'язків. В копіях протоколів комісії з перевірки знань Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи, Інструкції з сигналізації та інших нормативних актів з безпеки руху не зазначено, що ОСОБА_1 ознайомлено з посадовими обов'язками майстра. З порушенням законодавства відбулося і переведення позивача на посаду слюсаря, оскільки ОСОБА_1 надавав згоду на переведення його на посаду слюсаря з ремонту та огляду локомотивів на ПТО по ст. Терещенська, а не в Цех ремонту тепловозів в Конотоп.
Представник відповідача Матях Н. І. позовні вимоги не визнала, вказавши, що ОСОБА_1 дійсно було ознайомлено з посадовою інструкцією пізніше переведення на посаду майстра, але зазначене було викликане неодноразовими змінами в штатному розкладі, крім того позивач здавав іспити на знання інструкцій ЦТ-0056, ВНД 32.0.07.001-2001 ЦТ-0165 та інших нормативних документів, на підставі яких і складається посадова інструкція. Тому притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності було викликане не упередженим ставленням до нього, як стверджує позивач, а неякісним та не в повному обсязі виконанням ним своїх трудових функцій. Законним є і переведення позивача на посаду слюсаря, оскільки майстром він сам відмовився працювати і власноруч написав заяву про переведення. Так як позивач приймався на роботу до відокремленого підрозділу локомотивне депо Конотоп Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» його переведено в межах цього підприємства на наявну вакантну посаду, оскільки по ст. Терещенська вакантних посад слюсаря не було і не має. Видання наказу за тим же номером і тією ж датою про переведення слюсарем на ст. Терещенська було технічною помилкою, що було негайно виправлено в той же день і повідомлено про це позивача.
Третя особа - в.о. начальника локомотивного депо Конотоп ОСОБА_9 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив та пояснив, що застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 було викликане неналежним виконанням останнім своїх обов'язків, в чому він - ОСОБА_9 - особисто пересвідчився кілька разів приїжджаючи на ст. Терещенська з раптовими перевірками. Виявлені при перевірці недоліки в ремонті локомотиву безпосередньо загрожували б безпеці руху при експлуатації локомотиву. З ОСОБА_1 неодноразово проводили бесіди щодо належного ставлення до виконуваної роботи і застосування дисциплінарного стягнення та переведення слюсарем є крайніми
заходами, на які він, як керівник, був змушений піти.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представників, третьої особи, свідків, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.
Статтею 29 КЗпП України визначено, що до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний:
1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;
2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;
3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;
4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.
Як встановлено в судовому засіданні і підтверджується записами в трудовій книжці 29.07.2009 року позивач був прийнятий звільненим бригадиром 5 розряду заготівельного цеху виробничих дільниць в локомотивне депо Конотоп (а.с. 4). 07 жовтня 2011року наказом № 419/ос (а.с. 83) його було переведено на посаду майстра в обігове депо Терещенська.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що працює машиністом-інструктором на ст. Терещенська. За час роботи з ОСОБА_1 виникали ситуації, коли після проведеного ТО-2 (технічний огляд-2) локомотиву, він, ОСОБА_5, був змушений повертати локомотив на повторний ТО-2, оскільки виявлялись недоліки, за яких локомотив не можна було експлуатувати. Оскільки випадки неякісного ТО-2 не припинялись - свідок почав повідомляти про це керівництво. 10 червня 2012 року при раптовій перевірці роботи ПТОЛ (пункт технічного обслуговування локомотивів) Терещенська ОСОБА_9 знову ж таки були виявлені недоліки. Недоліки в роботі ПТОЛ були виявлені і під час перевірки, яка відбулася 08 липня 2012 року. Зазначив, що упередженого ставлення до ОСОБА_1 не має, хоча останній посилається на це. Вважає, що ОСОБА_1 зробив такий висновок в зв'язку з тим, що він, ОСОБА_5, просив позивача надати допомогу у вичищанні вигрібної ями, вбиранні сміття та зчищання снігу з даху на ст. Терещенська, на що ОСОБА_1 відмовився, зазначивши, що не для того отримував вищу освіту.
Свідок ОСОБА_6 пояснив, що є головою профкому локомотивного депо Конотоп; на профком надійшло подання в.о. начальника локомотивного депо Конотоп про надання згоди профкому на звільнення ОСОБА_1 за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. На засіданні профкому були досліджені акти перевірки роботи ПТОЛ Терещенська, виступили і ОСОБА_9, і ОСОБА_1, який зазначав, що не хоче працювати майстром, а бажає працювати слюсарем. За результатами обговорення профком згоди на звільнення ОСОБА_1 не надав, зваживши на молодий вік позивача та бажаючи надати йому можливість ще проявити себе в роботі.
Свідок ОСОБА_7 пояснив, що працює машиністом-інструктором локомотивного депо Конотоп з 2005 року. 08 липня 2012 року вранці він заступив на чергування, невдовзі йому зателефонував ОСОБА_9, який повідомив, що він, свідок, йому потрібен. Після цього на службовій машині вони поїхали, куди саме свідок почав здогадуватись лише, коли авто звернуло в сторону м. Кролевець, після цього ОСОБА_9 повідомив йому, що вони їдуть перевірять роботу ПТОЛ ст. Терещенська. Приїхавши на станцію і зайшовши в цех ремонту, вони побачили, що на локомотиві знаходиться лише один слюсар - решта слюсарів почала займатись локомотивом тільки після їх появи, хоча до завершення часу, який відводиться для технічного огляду локомотиву, залишалось приблизно 15 хвилин. Особисто свідок перевіряв екіпажну частину локомотиву. При огляді були виявлені грубі недоліки, які загрожували б безпеці руху, про що було складено акт та вручено його ОСОБА_1
Свідок ОСОБА_8, пояснив, що є членом профспілки локомотивного депо Конотоп, на засіданні профкому, яке відбулося 24.07.2012 року розглядалось питання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 На засіданні заслухали ОСОБА_1, ОСОБА_9 ОСОБА_1 був присутній при обговоренні, погоджувався працювати на будь-якій роботі. За результатами обговорення профком не надав згоди на звільнення позивача.
Наказом № 17 від 22.06.2012 р. за неналежне виконання своїх посадових обов'язків, порушення пунктів 4.15 та п. 4.16 Інструкції ЦТ-0056 щодо ведення журналу реєстрації локомотивів, що пройшли ТО-2, порушення вимог місцевої інструкції (розділ 12 п. 7.1) та неналежний контроль за діями підлеглих працівників ОСОБА_1 згідно пункту 1 статті 147 КЗпП України оголошено догану (а.с. 3).
Як вбачається з протоколу оперативної наради від 13.06.2012 р. при проведенні 10.06.2012 року об 11.00 раптової перевірки роботи ПТОЛ обігового депо Терещенська було виявлено, що тепловоз ЧМЕЗ № 913 знаходився на оглядовому стійлі з 10.30 год., слюсаря на робочих місцях були відсутні, знаходились за межами цеху на подвір'ї (в курилці), тепловоз стояв без огляду. При перевірці технічної документації було також виявлено ряд недоліків, а саме:
- в порушення вимог п 4.16. Інструкції № ЦТ-0056 щодо ведення журналу реєстрації локомотивів, що пройшли ТО-2 (зауваження по тепловозу переписуються з журналу ф.ТУ-152 не в повному обсязі);
- при зберіганні швидкостемірів мають місце невідповідності номерів, які фактично знаходяться на ПТОЛ та які обліковуються;
- порядок внесення та обліку зауважень, виявлених при ремонті тепловозів не відповідають вимогам інструкції ЦТ-0056 п.4.15 та п.4.16;
- відсутні відмітки майстра про усунення зауважень машиністів в період
між виконанням ТО-2;
- неякісно проводяться технічні заняття з підлеглими працівниками;
- якість ремонту тепловозів не перевіряється майстром;
- санітарний стан канав знаходиться в незадовільному стані.
Наявність порушень проведення ТО-2 підтверджується і поясненнями слюсарів (а.с. 76-79).
З аналізу змісту посадової інструкції майстра пункту технічного огляду локомотивів Терещенська ОСОБА_1, затвердженої в.о. начальника локомотивного депо Конотоп 22 червня 2012 року ( а.с. 5-7), вбачається, що посадові обов'язки майстра, функції, права та відповідальність збігаються з положеннями Інструкції з технічного обслуговування електровозів і тепловозів в експлуатації (Інструкція ЦТ-0056), затвердженої наказом Укрзалізниці від 27 грудня 2002 р. № 670-Ц, Інструкції з формування, ремонту та утримання колісних пар тягового рухомого складу залізниць України колії 1520 мм, затвердженої наказом Укрзалізниці від 29.05.2001 р. № 305-Ц зі змінами (ВНД-32.0.07.001-2001), та Інструкції з технічного обслуговування, ремонту та випробування гальмового устаткування локомотивів і моторвагонного рухомого складу (Інструкція ЦТ -0058), Правилами технічної експлуатації залізниць України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 р. № 411 зі змінами (ПТЕ).
Так п. 4.11 Інструкції ЦТ-0056 передбачає, що ПТОЛ очолюється старшим майстром (майстром, звільненим бригадиром). На нього покладається відповідальність за загальну організацію роботи ПТОЛ, контроль за дотриманням установленої технології ТО-2, виконання вимог охорони праці і пожежної безпеки, за утриманням обладнання й інвентарю в справному стані, а також за координацію робити з іншими ділянками депо і дистанцією сигналізації і зв'язку, задіяними у проведенні ТО-2 і ремонті вузлів для забезпечення роботи ПТОЛ. Майстер несе відповідальність за якість робіт, виконаних його підлеглими. При проведенні ТО-2 майстер безпосередньо організовує взаємодію з працівниками інших ділянок депо і працівниками дистанції сигналізації і зв'язку, задіяними у проведенні ТО-2 і ремонті вузлів локомотивів, а також з черговим по депо і локомотивними бригадами, що здають і приймають локомотиви.
Відповідно до п. 4.15. Інструкції ЦТ-0056 при випуску локомотива з ТО-2 майстер (бригадир) зобов'язаний у журналі форми ТУ-152 поставити штамп - довідку про виконання ТО-2 і заповнити його, а також зробити відмітку про усунення зауважень машиністів з зазначенням свого прізвища і дати. Пункт 4.16. Інструкції ЦТ-0056 передбачає, що на кожнім ПТОЛ повинен вестися журнал реєстрації локомотивів, що пройшли ТО-2, за формою відповідно до додатку W . У журналі 22 вказується час початку і закінчення ТО-2, виконані під час ТО-2 операції і прізвища (табельні номери) виконавців. Операції, виконані персоналом ПТОЛ, завіряються підписом майстра (бригадира). Операції, виконані працівниками інших ділянок депо чи працівниками дистанції сигналізації і зв'язку, заносяться ними в журнал самостійно або
бригадиром (майстром, старшим майстром, старшим електромеханіком), якому ці працівники підпорядковані. Випускати локомотив після проведення ТО-2, робити відповідні оцінки в журналі реєстрації і ставити штамп про виконання ТО-2 у журналі форми ТУ-152 майстер (бригадир) ПТОЛ має право тільки після того, як не підпорядковані йому працівники поставлять у журналах відмітки про виконання ними робіт.
Додатками до Інструкції ЦТ-0056, зокрема додатками Д, С, Ш, К, передбачено обсяг робіт, які виконуються при ТО-2, та зазначено, що за якість робіт відповідальність несе майстер.
Протоколами засідань комісії з перевірки знань Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи, Інструкції з сигналізації на залізницях України та інших нормативних актів з безпеки руху ( а.с. 89-95) підтверджується, що ОСОБА_1 успішно складав як періодичні іспити на знання нормативних актів з безпеки руху, так і іспити при переведенні на іншу посаду. Зокрема з протоколу № 408 від 06.09.2011 року вбачається, що ОСОБА_1 - в.о. майстра - склав іспит на знання ВНД-32.0.07.001-2001, посадових обов'язків, Інструкції ЦТ-0056 та Інструкції ЦТ-0058 (а.с. 93). Вказаний іспит проводився в зв'язку переведенням на іншу посаду.
Протоколом № 546, 547, 548 від 09.11.2011 року підтверджується складання ОСОБА_1 - ТЧМ - періодичного екзамену на знання ВНД-32.0.07.001-2001. Вказане підтверджується і книгами обліку результатів перевірки знань нормативних актів з безпеки руху поїздів та маневрової роботи ( а.с. 187-192). Як вбачається з книги обліку за період з 04.01.2011 р. по 19.06.2012 р. ( а.с. 189) ОСОБА_1 складав також періодичний іспит на знання відповідних нормативних актів 22.03.2012 року. Про те, що ОСОБА_1 дійсно складав ці іспити і був обізнаний та погоджувався з результатами цих іспитів, свідчать підписи позивача в протоколах та книгах обліку.
Як підтверджується показами свідків, протоколом наради та поясненнями слюсарів, виявлені за результатами перевірок порушення дійсно мали місце і позивач не спростував вказане належними і допустимими доказами, навпаки позивач не заперечував результати перевірок, а лише посилався на те, що вказані недоліки в його роботі виникли внаслідок несвоєчасного ознайомлення його з посадовими обов'язками.
Але суд приходить до висновку, що позивач, незважаючи на те, що був ознайомлений з посадовою інструкцією після винесення догани, фактично був обізнаний зі своїми посадовими правами і обов'язками як майстра ПТОЛ, здавав іспити на знання відповідних нормативних актів, які в тому числі містять положення про права, обов'язки та відповідальність майстра ПТОЛ, а тому посилання позивача на незаконне його притягнення до дисциплінарної відповідальності є безпідставними і вимоги про визнання незаконним п. 2 наказу від 22.06.2012 року № 17 та його скасування задоволенню не підлягають.
Статтею 32 ч. 1 КЗпП України передбачено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених законодавством.
Не вважається переведенням, що потребує згоди працівника, переміщення його на тому ж підприємстві (в установі, організації) на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ на території підприємства в межах тієї ж місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою і з тими ж істотними умовами праці.
В судовому засіданні встановлено, що наказами за одним номером - 155/ос та однією датою 30.07.2012 р. позивача спочатку було переведено слюсарем з огляду та ремонту локомотивів на пунктах технічного обслуговування 4 розряду в ПТОЛ ( який, згідно пояснень сторін, знаходиться на ст. Терещенська), а потім слюсарем з ремонту рухомого складу 4 розряду в цех з ремонту тепловозів (що знаходиться в м. Конотоп) (а.с. 50-51).
З заяви ОСОБА_1 від 31.05.2012 року (а.с. 53) вбачається, що позивач надавав згоду на переведення його слюсарем з огляду та ремонту локомотивів на ПТО по ст.
Терещенська. Доказів, що позивач надавав згоду на переведення його до м. Конотоп, відповідачем суду не надано.
Суд не вважає належним доказом покази свідків, що ОСОБА_1 погоджувався на будь-
яку роботу, оскільки згода працівника має бути виражена і зафіксована таким чином, який унеможливить тлумачення волевиявлення працівника роботодавцем лише на свою користь.
Таким чином відповідачем при переведенні позивача на іншу роботу не було дотримано вимог ст. 32 КЗпП України, а саме отримано згоду ОСОБА_1 на переведення його слюсарем до м. Конотоп.
Не можуть бути враховані посилання відповідача на те, що переведення відбулось в межах підприємства в інший структурний підрозділ, оскільки не враховано, що цех з ремонту тепловозів знаходиться в м. Конотоп, а позивач проживає в м. Шостка, і відстань між містами складає більше 100 км, а тому переведення позивача не може вважатись переміщенням, оскільки фактично його було переведено в структурний підрозділ, розташований в іншій місцевості.
Відповідно до ст. 235 ч. 1 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Таким чином, судом вставлено, що наказ про переведення ОСОБА_1 слюсарем з ремонту рухомого складу 4 розряду в цех з ремонту тепловозів є незаконним та підлягає скасуванню, тому позивача слід поновити на роботі на посаді майстра обігового депо Терещенська з 30.07.2012 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Хоча позивач просить стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, фактично зміст його позовних вимог полягає у проханні стягнути різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, про що свідчить розрахунок, наведений в заяві позивача від 18 грудня 2012 року ( а.с. 183).
Тому, відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця в заробітку за час роботи ОСОБА_1 слюсарем.
Визначаючи розмір різниці слід враховувати, що робочий час ОСОБА_1 обліковується не в робочих днях, а робочих годинах.
Так, згідно довідки поданої відповідачем за фактично відпрацьовані дні та нараховані доходи ОСОБА_1, (а.с. 209) за період з 30.07.2012 року по 18 грудня 2012 року загальна кількість робочих годин ОСОБА_1 складає - 814, за цей період фактично нараховано 17 150 грн. 37 коп.; з них 84 години оплачувались по середньому заробітку за попередньою посадою, а саме: 1 895 грн. 88 коп.
Середня заробітна плата, яка передувала переведенню, розрахована згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, склала 22 грн. 57 коп. за годину.
Суд не враховує посилання представника відповідача на те, що підлягають виключенню з розрахунку години, які позивач провів в судових засіданнях, оскільки це відволікання було пов'язане з захистом позивачем своїх прав. Тому виключенню з розрахунку підлягають лише години, за які сплачувався середній заробіток за попередньою посадою майстра.
Таким чином різниця в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи становить 1 221,61 грн.:
1. (814 - 84) х 22,57 = 730 х 22,57 = 16 476,1 грн. - середній заробіток за період з 30.07.2012 р. по 18.12.2012 року за посадою майстра;
2. 17 150,37 - 1 895,88 = 15 254,49 грн. - доходи позивача за виключенням збереження середнього заробітку за попередньою посадою протягом 2 тижнів;
3. 16 476,1 - 15 254,49 = 1 221,61 грн.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Судом встановлено, що відповідач порушив трудові права позивача, що в будь-якому
випадку викликає моральні страждання та потребує додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи фактичні обставини справи, характер, обсяг та тривалість моральних страждань позивача, докази, якими він обґрунтовував свої вимоги, виходячи з характеру його немайнових втрат та можливості їх відновлення, засад розумності, виваженості та справедливості, оцінює розмір моральної шкоди ОСОБА_1 в 300 грн.
Статтею 6 ч. 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайнових характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 321 грн. 90 коп., за частково задоволені вимоги майнового та не майнового характеру.
Керуючись ст.ст. 29, 147, 235 КЗпП України, 10, 60, 209, 212, 213-215,367 ЦПК України, -
Позов задовольнити частково.
Визнати наказ № 155/ос від 30 липня 2012 року про переведення ОСОБА_1 слюсарем з ремонту рухомого складу 4 розряду Цеху з ремонту тепловозів незаконним та скасувати його.
Поновити ОСОБА_1 на посаді майстра пункту технічного обслуговування локомотивів обігового депо Терещенська з 30 липня 2012 року.
Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» на користь ОСОБА_1 різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи у сумі 1 221 грн. 61 коп. з послідуючим відрахуванням всіх обов'язкових податків та зборів при виплаті грошової суми.
Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 300 гривень.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» на користь держави судовий збір в сумі 321 грн. 90 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Сумської області через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області О. В. Прачук