"17" січня 2013 р.Справа № 5016/1878/2012(4/55)
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Воронюка О.Л.
Суддів: Єрмілова Г.А., Лашина В.В.
При секретарі: Бендерук Є.О.
(Склад колегії суддів сформовано розпорядженням голови суду від 18.12.2012р. № 1001)
За участю представників сторін:
від ОСОБА_1 - ОСОБА_2, довіреність № 682961 від 05.09.2012р.
від ТОВ "Нікоавтоіндустрія" - Іванова Л.М., довіреність № б/н від 22.08.2012р.
Представники інших учасників процесу в судове засідання не з'явились. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на рішення господарського суду Миколаївської області від 08.11.2012р.
справа 5016/1878/2012(4/55)
за позовом ОСОБА_1,
до відповідачів: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікоавтоіндустрія",
2) Публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Порт Сервіс"
про визнання недійсним договору іпотеки
Відповідно до ст. 44, 811 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.
В судовому засіданні 17.01.2012р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 08.11.2012р. (суддя Дубова Т.М.) у позові ОСОБА_1 про визнання недійсним іпотечного договору № 030611-І від 03.06.2011р. - відмовлено, посилаючись на відсутність підстав для визнання його недійсним.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, зокрема ст.ст. 92, ч. 1 ст. 249 ЦК України, ст.ст. 17, 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", порушенням норм процесуального права, зокрема, вимог ст.ст. 32-34, 42, 84 ГПК України.
ОСОБА_1 також вважає, що іпотечний договір від 03.06.2011р. не відповідає за змістом вимогам чинного законодавства, а саме: ст.ст. 203, 215, 355-358, 578 ЦК України та ст. 6 Закону України "Про іпотеку". Укладення спірного договору іпотеки всупереч рішенню загальних зборів від 25.05.2011р. скликаних позивачем для недопущення укладення спірної угоди є прямим порушенням корпоративного права позивача на участь в управлінні справами товариства, яке передбачене як нормами чинного законодавства України так і Статутом ТОВ „Нікоавтоіндустрія".
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ „Банк Кредит Дніпро" вважає доводи ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Миколаївської області від 08.11.2012р. вважає обґрунтованим та таким, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
ТОВ „Нікоавтоіндустрія" вважає рішення господарського суду Миколаївської області від 08.11.2012р. незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню на підставі ст. 104 ГПК України, з мотивів викладених у поясненнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
07.04.2011р. загальними зборами учасників ТОВ „Нікоавтоіндустрія", яке оформлено протоколом загальних зборів учасників № 8, було вирішено одностайно виступити майновим поручителем по зобов'язанням ТОВ „Порт-Сервіс" перед ПАТ „Банк Кредит Дніпро" по одержанню кредиту у сумі 2 500 000,00 дол. США, зі строк на 18 місяців зі сплатою процентної станки 11,5 % річних, та передати в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля автосервісного центру загальною площею 2700 кв.м., та земельну ділянку загальною площею 3231 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 70)
Проте, як зазначає позивач, 25.05.2011р. було проведено позачергові загальні збори учасників ТОВ „Нікоавтоіндустрія", яке оформлено протоколом загальних зборів учасників № 9, за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_6, на якому було вирішено скасувати рішення загальних зборів від 07.04.2011р., щодо надання майнового поручительства за кредитним договором „Порт Сервіс".
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03.06.2011р. між ПАТ „Банк Кредит Дніпро" (далі-Банк) та ТОВ „Порт-Сервіс" (далі-Позичальник) укладено кредитний договір № 030611-КЛВ, згідно умов якого Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 2 500 000,00 дол. США з метою рефінансування заборгованості у ПАТ „Державний експортно-імпорний банк України" за кредитним договором № 6210К4 від 25.06.2010р. і кредитним договором № 62610К9 від 27.12.2010р., а Позичальник зобов'язується повернути кредити відповідно до графіку погашення кредитів, але не пізніше 03.12.2012р. зі сплатою по відсотковій ставці 11,5 % річних. (а.с. 92-98)
Пунктом 5.1 вказаного договору встановлено, що даний договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання зобов'язань сторонами за даним договором.
03.06.2011р. між ПАТ „Банк Кредит Дніпро" (Іпотекодержатель) та ТОВ „Нікоавтоіндустрія", в особі директора ОСОБА_6, який діє на підставі Статуту (Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № 030611-І, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованим у реєстрі під номером 5492, за умовами якого Іпотекодавець передає в іпотеку Банку нерухоме майно - нежитлову будівлю автосервісного центру загальною площею 2700 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить Іпотекодавцю на праві власності та земельну ділянку, загальною площею 3231 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, яка належить Іпотекодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку.
Вказане нерухоме майно та земельна ділянка, були передани з метою забезпечення своєчасного повернення кредитів, виданих за кредитним договором № 030611-КЛВ, від 03.06.2011р. (основне зобов'язання), укладеним між ПАТ „Банк Кредит Дніпро" та ТОВ „Порт-Сервіс".
Відповідно до п. 2.1.10 цього іпотечного договору сторони підтвердили що предмет іпотеки не перебуває в спільній власності (колективні) власності; не є часткою, паєм (їх частинами) у статутному фонді інших підприємств; не часткою у спільному майні за договором про сумісну діяльність.
Згідно з п. 8.1, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і залишається чинним до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором та виконання Іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Стаття 203 ЦК України формулює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: - законність змісту правочину; - наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; - вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі; - відповідність форми вчинення правочину вимогам закону; - спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 даного Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. № 9, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Статтею 575 вказаного Кодексу встановлено окремі види застави, ч. 1 якої закріплено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про іпотеку" іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
За приписами вищевказаних норм права, іпотека є спеціальним заходом майнового характеру, який спрямований на забезпечення виконання основного зобов'язання, підставою якого є договір.
Частиною 1 ст. 18 Закону України „Про іпотеку" встановлено, що договір іпотеки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Крім того, ч. 1 ст. 18 вказаного Закону встановлено істотні умови договору іпотеки, до яких, зокрема, віднесено: зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; посилання на видачу заставної або її відсутність.
Положеннями ч. 3 ст. 18 Закону України „Про іпотеку" передбачено, що іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.
Умови передачі нерухомого майна в іпотеку встановлені ст. 6 Закону України "Про іпотеку".
Відповідно до ч. 4 ст. 6 вказаного Закону якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована.
Відповідно до пункту 10 Статуту ТОВ „Нікоавтоіндустрія" вищим органом товариства є Загальні збори учасників Товариства. До компетенцій Зборів учасників Товариства, відповідно до п.п. 10.4 (ї-н) питання щодо: встановлення розміру, форми, порядку внесення учасниками вкладів до Статутного (складеного) капіталу Товариства; встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; прийняття рішення про зміну розміру Статутного (складеного) капіталу Товариства; вирішення питання про придбання Товариством частки учасника; вирішення питання про виключення учасника з Товариства; прийняття рішення про припинення діяльності Товариства, призначення ліквідаційної комісії (ліквідатора), затвердження ліквідаційного балансу; прийняття рішення про відчуження, передачу у заставу, оренду, найм (піднайм) майна товариства відносяться до виключної компетенції Зборів учасників Товариства і не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу Товариства.
Підпунктами 11.1, 11.2, 11.6 Статуту ТОВ „Нікоавтоіндустрія" передбачено, що виконавчим органом Товариства є Директор, який призначається Зборами учасників Товариства. Директор є повноважним представником Товариства у взаємовідносинах з державними та іншими органами, організаціями, а також у відносинах з юридичними особами та громадянами. Директор організує роботу товариства, без довіреності діє від імені Товариства в межах своєї компетенції, передбаченої цим Статутом та чинним законодавством України, представляє інтереси Товариства в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, а також а також у відносинах з юридичними особами та громадянами, приймає та звільнює робітників та службовців, здійснює повсякденне керівництво діяльністю Товариством. Вчиняє від імені Товариства правочин, укладає договори, в тому числі купівлі-продажу ( в.т.ч. нерухомого майна), дарування (в т.ч. нерухомого майна), поставки, міни, ренти, лізингу, оренду (найму), суборенди (піднайму), позички, підряду, позики, кредиту, банківського вкладу, банківського рахунку, надання послуг, перевезень, зберігання, страхування ризиків та майна, доручення, комісії, управління майном, спільної діяльності та інші з урахуванням обмежень, зазначених в п. 10.4 цього Статуту. Директор діє від імені Товариства в межах, встановлених Статутом, представляє його в усіх установах, підприємствах та організаціях в Україні і за кордоном, видає довіреності від імені Товариства.
Таким чином, вищенаведені положення установчого документу ТОВ „Нікоавтоіндустрія" свідчать про обмеження повноважень директора на укладення договорів від імені цього Товариства в межах зазначених в п. 10.4 цього Статуту.
Отже, директор ТОВ „Нікоавтоіндустрія" при укладанні та підписанні спірного договору іпотеки діяв у межах повноважень, визначених Статутом Товариства та на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства, оформлених протоколами № 8 від 07.04.2011р.
Згідно ст. 89 Господарського кодексу України, управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.
Статтею 97 Цивільного кодексу України також встановлено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган. Відповідно до ст. 99 цього ж Кодексу передбачено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.
Відповідно до ст. 62 Закону України „Про господарські товариства" у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).
Як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2011р. загальними зборами учасників ТОВ „Нікоавтоіндустрія", яке оформлено протоколом загальних зборів учасників № 8, було вирішено одностайно виступити майновим поручителем по зобов'язанням ТОВ „Порт-Сервіс" перед ПАТ „Банк Кредит Дніпро" по одержанню кредиту у сумі 2 500 000,00 дол. США, зі строк на 18 місяців зі сплатою процентної станки 11,5 % річних, та передати в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля автосервісного центру загальною площею 2700 кв.м., та земельну ділянку загальною площею 3231 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 70)
Проте, як стверджує позивач в позовній заяві та підтверджує в апеляційній скарзі, 25.05.2011р. було проведено позачергові загальні збори учасників ТОВ „Нікоавтоіндустрія", яке оформлено протоколом загальних зборів учасників № 9, за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_6, на якому було вирішено скасувати рішення загальних зборів від 07.04.2011р., щодо надання майнового поручительства за кредитним договором „Порт Сервіс".
Відповідно до приписів ст. 92 , ст. 97 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з п.п. 10.1, 10.4 статуту „Нікоавтоіндустрія", вищим органом товариства є загальні збори учасників товариства. До компетенції зборів учасників товариства належить, зокрема, прийняття рішення про відчуження, передачу у заставу, оренду, найм (піднайм) майна товариства.
Частиною 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків. коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Факт прийняття рішення загальними зборами учасників ТОВ „Нікоавтоіндустрія" про майнову поруку перед ПАТ „Банк Кредит Дніпро", надання майна в іпотеку та заставу, надання повноважень директору ОСОБА_6 на підписання договору іпотеки, підписання цього приводу протоколу № 8 від 07.04.2011р. сторонами по даній справі не спростовуються. (а.с.70)
За змістом ст.ст. 17, 18, 21 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, а саме: прізвище, ім'я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дій від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори; наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи або фізичної особи -підприємця.
Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; а якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати про ці відомості.
Тобто, виписка або витяг з ЄДРПОУ є офіційним документом (належним доказом в розумінні ч. 2 ст. 34 ГПК України), який підтверджує дійсну інформацію щодо представництва від імені юридичної особи та наявності обмеження представництва від імені юридичної особи, що дає можливість стороні у договорі перевірити повноваження представника.
Згідно витягу з ЄДРПОУ № 281083 від 01.06.2011р., відомостей про наявність обмежень керівника ТОВ „Нікоавтоіндустрія" - ОСОБА_6, щодо представництва від імені юридичної особи без довіреності в Єдиному державному реєстрі зареєстровано не було, судова колегія вважає, що це підтверджує той факт, що ПАТ „Банк Кредит Дніпро" належно перевірив повноваження директора ТОВ „Нікоавтоіндустрія" - ОСОБА_6 з урахуванням протоколу № 8 від 07.04.2011р., та будь-яких обмежень щодо представництва юридичної особи виявлено не було.
На підставі викладеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що протокол № 8 від 07.04.2011 року та витяг з ЄДРПОУ від 01.06.2011р. є належними доказами щодо волевиявлення ТОВ „Нікоавтоіндустрія" на укладення спірного іпотечного договору № 030611-І від 03.06.2011р., а також представництва та повноважень його керівника щодо укладення договору.
Як вбачається з пояснень ПАТ „Банк Кредит Дніпро", про існування протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Нікоавтоіндустрія" № 9 від 25.05.2011р. йому стало відомо лише в судовому засіданні по господарській справі №5016/1531/2012(14/68), яке проводилось 10.09.2012 року (справа за позовом ПАТ „БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" про звернення стягнення на предмет іпотеки).
У зв'язку з викладеним судова колегія вважає, рішення загальних зборів учасників від 25.05.2011р., оформлене протоколом № 9 не може бути розцінене судом як доказ своєчасного повідомлення ПАТ „БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" про скасування волевиявлення щодо укладення угоди та надання повноважень на її укладення керівнику, відповідно до вимог ст.34 ГПК України. (а.с.30)
До того ж, цей протокол не містить рішення зборів щодо скасування права ОСОБА_6 на підписання договорів застави, іпотеки, страхуванню, про що було визначено в пункті 3 протоколу № 8 від 07.04.11р. (а.с.70).
Відповідно до п. 40 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008р. „Про практику розгляду судами корпоративних спорів" встановлено, що судам необхідно враховувати, що в пункті „і" частини п'ятої статті 41 Закону про господарські товариства до компетенції загальних зборів віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства, а не їх укладення. У разі, якщо в установчих документах товариства право виконавчого органу товариства на укладення договору не обмежено, факт не затвердження договору після укладення не зумовлює його недійсності.
Судова колегія зазначає, що чинним законодавством не передбачено правових наслідків не затвердження загальними зборами товариства угод, які укладені на суму, яка перевищує визначену у статуті товариства, у випадку наявності у виконавчого органу господарського товариства повноважень на їх укладення.
Також, судова колегія вважає необхідним зазначити, що звертаючись до суду з відповідним позовом ОСОБА_1 обґрунтовував позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.
Положеннями статті 237 Цивільного кодексу України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Між тим, пунктом 51 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів" зазначено, що законом не передбачено право учасника господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти учасникам господарського товариства в задоволенні позовів про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством. (пункт 51).
Такої ж позиції дотримується і Вищий господарський суд України (пункт 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2009 р. №01-08/631 „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)".
Отже, з огляду на вищенаведене, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що позивачем не доведений факт визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „Нікоавтоіндустрія" оформленого протоколом зборів учасників від 07.04.2011р. №8 не зумовлює недійсності спірних договорів, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Крім іншого, судова колегія зазначає, згідно зі ст. 12 Закону України „Про господарські товариства" товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу: продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
Згідно зі ст. 85 Господарського кодексу України господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески.
Частина 1 статті 115 Цивільного кодексу України встановлює, що господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
Згідно з п. 6.1. статуту ТОВ „Нікоавтоіндустрія" товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу, продукції виробленої товариством в результаті господарської діяльності, одержаних доходів, іншого майна, набутого на підставах не заборонених законом.
Згідно з п. 6.2. статуту ТОВ „Нікоавтоіндустрія" товариство володіє, користується і розпоряджається власним майном на свій розсуд, здійснює по відношенню до нього дії, що відповідають цьому Статуту та не суперечать чинному законодавству.
Нерухоме майно, передане ТОВ „Нікоавтоіндустрія" в іпотеку за Договором іпотеки № 030611-1 від 03.06.2011р. не є внеском до статутного (складеного) капіталу, а є набутим в процесі господарської діяльності у власність товариства майном.
Згідно статті 319 Цивільного кодексу України власник на власний розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
Учасники товариства не наділені суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна, а є власниками належних їм часток, якими вони можуть вільно розпоряджатися.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні правові підстави для застосування при вирішення даного спору приписів ст.ст. 203, 215 ЦК України, оскільки іпотечний договір від 03.06.2011р., відповідає вимогам чинного законодавства, та укладений з дотриманням вимог Закону України „Про іпотеку", а також, що ОСОБА_1 не мав права на захист своїх цивільних прав по оспореній угоді.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржене судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи.
За таких обставин рішення господарського суду Миколаївської області від 08.11.2012р. відповідає чинному законодавству, матеріалам та обставинам справи, підстав для його скасування і задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99,103-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -
Рішення господарського суду Миколаївської області від 08.11.2012р. у справі № 5016/1878/2012(4/55) - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
Повний текст постанови складено та підписано 22.01.2013р.
Головуючий суддя О.Л. Воронюк
Суддя Г.А. Єрмілов
Суддя В.В. Лашин