79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
21.01.13 Справа № 7/17/5022-147/2012
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Бойко С.М.,
суддів Бонк Т.Б.,
Костів Т.С.,
при секретарі Томкевич Н.,
за участю представників:
від позивача з'явився,
від відповідача з'явився,
від третіх осіб не з'явилися
розглянув апеляційну скаргу Тернопільського національного економічного університету, м.Тернопіль за №126-22/2943 від 05.10.2012 року
на рішення господарського суду Тернопільської області від 14.09.2012 року, суддя Стадник М.С.
у справі за №7/17/5022-147/2012
за позовом: суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, м.Тернопіль
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
- комунальне підприємство «Тернопільводоканал», м.Тернопіль
- публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз», м.Тернопіль
до відповідача: Тернопільського національного економічного університету, м.Тернопіль
про встановлення земельного сервітуту,
рішенням господарського суду Тернопільської області від 14.09.2012 року позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 задоволено повністю, встановлено суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_2 земельний сервітут на право прокладання трубопроводу від торгового закладу з житловими приміщеннями та гаражами по АДРЕСА_1 по земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні Тернопільського національного економічного з метою підключення до існуючого каналізаційного колектора від гуртожитку АДРЕСА_2, згідно плану зовнішнього водопроводу і каналізації виготовленого ПП "Сантехсервіс-Є"; встановлено суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_2 земельний сервітут на право прокладання газопроводу від торгового закладу з житловими приміщеннями та гаражами по АДРЕСА_1, по межі земельної ділянки по АДРЕСА_2, що перебуває у постійному користуванні Тернопільського національного економічного університету, з метою підключення до газорозподільного пункту згідно плану зовнішнього газопроводу низького тиску виготовленого ПП"Сантехсервіс-Є".
Рішення суду мотивоване тим, що позивач не має іншого можливого способу використати майно, а саме ввести об'єкт будівництва в експлуатацію, як шляхом встановлення земельного сервітуту, а відповідач не підтвердив наявність можливості у позивача використати інші шляхи задоволення своїх потреб.
В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, апелюючи тим, що позивачем не доведено того, що потреби останнього не можуть бути задоволені іншим способом, ніж встановленням земельного сервітуту.
Скаржник також покликається на те, що позивач не звертався до відповідача з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту у встановленому законом порядку.
Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не вирішено питання внесення плати за користування каналізаційною мережею відповідача, приведення території відповідача в порядок після приєднання об'єкта позивача до каналізаційної мережі та не встановлені інші витрати.
Скаржник покликається на те, що судом першої інстанції не спростовано доводи відповідача про недійсність технічних умов №314/04 від 22.07.2004 року (абз.19 Інструкції про порядок видачі технічних умов на підключення споживачів до систем господарсько-питного водопостачання і каналізації).
Скаржник також зазначає, що станом на момент розгляду апеляційної скарги, змінено конфігурацію меж земельної ділянки відповідача.
Відзив на адресу суду не надходив.
В судове засідання представники третіх осіб повторно не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає за можливе розгляд справи завершити без їхньої участі за наявних в справі документів про права і обов'язки сторін.
Суд, розглянувши апеляційну скаргу та дослідивши наявні докази по справі, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, який підтримав свою позицію, пояснення дав аналогічні, викладені в апеляційній скарзі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Тернопільської міської ради №4/7/106 від 29.05.2003р. "Про затвердження проекту відведення земельної ділянки в користування суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2" вирішено надати земельну ділянку площею 1000,00 кв. м. в оренду терміном на двадцять п"ять років суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 під розташування торгового закладу з надбудовою адміністративних приміщень за адресою АДРЕСА_1. На виконання вищезазначеного рішення, між Тернопільською міською радою та підприємцем ОСОБА_2 укладено 10.07.2003р. договір оренди земельної ділянки терміном на 25 років під розташування торгового закладу з надбудовою адміністративних приміщень за адресою АДРЕСА_1, який посвідчений державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Кашанською М.І. (зареєстрований в реєстрі за № 2946), та 29.12.2003року за №040364400113 проведено державну реєстрацію договору Тернопільською регіональною філією Центру ДЗК.
Рішення міської ради від 06.05.2004 р. № 4/11/3516.06.2004 р. між міською радою та підприємцем укладено 16.06.2004р. нотаріально посвідчену додаткову угоду про внесення змін та доповнень до договору оренди землі від 10.07.2003р., згідно яких земельна ділянка передається на умовах оренди терміном на двадцять п'ять років (до 29.05.2028р.) під розташування торгового закладу з житловими приміщеннями та гаражами.
Комунальним підприємством "Тернопільводоканал" 22.07.2004р. видано підприємцю ОСОБА_2 для проектування об'єкта будівництва технічні умови №314/04 на під'єднання торгового закладу з житловими приміщеннями та гаражами по АДРЕСА_1 до каналізаційної мережі - колектор діаметром 200мм від гуртожитку Тернопільського національного економічною університету за їх погодженням, який перебуває на балансі університету. Технічні умови дійсні до 22.07.2006р., та їх дію продовжено до 14.07.2013р.
Схема підключення до каналізаційних мереж відображена на плані зовнішнього водопроводу і каналізації виготовленого ПП"Сантехсервіс-Є" (ліцензія видана Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області від 05.10.2010р. №48-Л для здійснення господарської діяльності пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, дійсна до 05.10.2015р.). Дана схема не погоджувалася КП "Тернопільводоканал", так як колектор є власністю університету.
ВАТ "Тернопільміськгаз" видано для проектування 06.07.2004року за № 1402 технічні умови на газопостачання запроектованого торгового закладу з житловими приміщеннями та гаражами. Дані технічні умови передбачають газопостачання об'єкта від існуючого підземного газопроводу низького тиску по АДРЕСА_1 до найближчого газорозподільного пристрою газорозподільного пункту (ГРП), який знаходиться на балансі ПАТ "Тернопільміськгаз", є майном державної форми власності за №161300000320100021.
Згідно схеми підключення до ГРП, яка відображена на плані зовнішнього газопроводу низького тиску по АДРЕСА_1 виготовленого ПП"Сантехсервіс-Є", та погодженого ПАТ "Тернопільміськгаз" 12.10.2011р., прокладання газопроводу до найближчого газорозподільного пункту передбачено по межі земельної ділянки Тернопільського національного економічною університету.
Позивач 24.01.2012р. звернувся до Тернопільського національного економічного університету (далі університет), з проханням погодження схеми підключення торгового закладу з житловими приміщеннями та гаражами до каналізаційних мереж, що проходять по території університету згідно ТУ №31404 від 22.07.2004р., а також надання згоди на прокладання газопроводу по межі земельної ділянки університету, відповідно до схеми погодженої ПАТ "Тернопільміськгаз".
У відповідь листом № 126-22/285 від 07.02.2012р. університет повідомив підприємця, що не може погодити схему підключення торгового закладу з житловими приміщеннями та гаражами до каналізаційних мереж, які проходять по території і стоять на балансі університету, у зв'язку з тим, що до каналізаційної мережі будуть під'єднані новий 9-ти поверховий студентський гуртожиток, бібліотека та плавальний басейн і спортивний комплекс, та що таке погодження повинно було бути одержано від університету на стадії виготовлення проектної документації. Щодо прокладання газопроводу по межі землі університету, зазначив що університет не може задовольнити таке прохання у зв'язку з тим, що нова схема розміщення земельної ділянки по АДРЕСА_2 не перенесена в натурі, і не затверджена міською радою.
Місцевий господарський суд ухвалою від 25.05.2012 року призначив будівельно-технічну експертизу. Висновком судової будівельно -технічної експертизи №3398 від 16.07.2012р., встановлено, що існує технічна можливість під'єднання торгового закладу з житловими приміщеннями та гаражами по АДРЕСА_1 до каналізаційного колектора університету згідно Технічних умов №314/04 від 22.07.2004; технічні умови №314/04 від 22.07.2004р. видані виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства КП "Тернопільводоканал", в яких зазначені нормативні строки проектування і будівництва та додана стисла характеристика системи водопостачання та каналізації населеного пункту відповідають Державним будівельним нормам та Інструкції про порядок видачі технічних умов на підключення споживачів до системи господарсько-питного водопостачання і каналізації, затвердженої наказом № 67 Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 02.12.1992 р.
Згідно з ст.42 ГПК України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.
У відповідності до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Судом апеляційної інстанції не встановлено жодних обставин суперечності висновку судової будівельно -технічної експертизи №3398 від 16.07.2012р., а відтак висновок експерта ґрунтується на результатах дослідження, проведеного у відповідності з вимогами законодавства України, і є належним доказом у справі.
Окрім цього, додатковим поясненням до висновку експерта від 04.09.2012р.зазначено, що експертом не встановлено іншого колектора, можливого місця під"єднання до каналізаційних мереж, враховуючи існуючі колодязі і відмітки дна. Додатковим поясненням також повідомляється, що технічні умови №314/04 видані КП «Водоконал» видано на основі проведених розрахунків та фактичної спроможності пропуску строків від торгового закладу з приміщеннями та гаражами по АДРЕСА_1. Чим спростовуються доводи скаржника про те, що позивачем не доведено того, що потреби останнього не можуть бути задоволені іншим способом, а також те, що технічні умови №314/04 від 22.07.2004 року є недійсними.
Щодо прокладання газопроводу, то технічні умови видані у відповідності до Державних будівельних норм України Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди. Газопостачання. ДБН.В.2.5-20-2001, вимоги яких є обов'язковими для організацій і установ, юридичних та фізичних осіб, що здійснюють проектування, будівництво та експлуатацію систем газопостачання незалежно від форм власності і підпорядкування.
Так, відповідно до п.4.52 ДБН.В.2.5-20-2001, надземні газопроводи слід прокладати на розташованих окремо опорах, етажерках та колонах із негорючих матеріалів або по стінах будинків. При цьому дозволяється прокладання на розташованих окремо опорах, колонах, естакадах та етажерках - газопроводів усіх тисків.
Згідно ст.401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Таким чином, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі й у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном -сервітуту.
В силу ст.98 Земельного кодексу України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками), при цьому земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення земельних сервітутів, види яких передбачені ст.404 ЦК України, ст.99 ЗК України, серед яких такий як право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій.
Отже, ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, що потребує використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені місцем розташування або природним станом.
Відповідно до ст.100 ЗК України, 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Таким чином, судове рішення є окремою формою сервітуту. При цьому, підставою для такої форми сервітуту є відсутність домовленості сторін.
Отже, як правильно встановлено місцевим господарським судом, позивач не має іншого можливого способу введення об'єкта будівництва в експлуатацію, як шляхом встановлення земельного сервітуту, а тому його вимоги підлягають задоволенню.
Щодо доводів скаржника про те, що станом на момент розгляду апеляційної скарги, змінено конфігурацію меж земельної ділянки відповідача, то суд зазначає, що апеляційним судом здійснюється перегляд рішення місцевого суду станом на момент його прийняття. Згідно довідки ТОВ "Регіональний земельно-кадастровий центр "Галицькі землі" від 07.05.2012р. №0505 /12 технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою ТНЕУ по АДРЕСА_2 (уточнено межі земельної ділянки відповідно до фактичного землекористування) передана тільки на узгодження у відповідні державні установи та станом на момент прийняття оскаржуваного рішення ще не була погоджена.
Разом з тим, скаржник покликається на ч. 3 статті 403 Цивільного кодексу України відповідно до якої особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. У зв'язку з тим, що відповідачем не наведено правових підстав наявності відповідної плати на користування земельним сервітутом в даному спорі , а тому висновок суду про безоплатне використання є правильним. Окрім того, в судовому засіданні позивач зобов'язався після виконання робіт привести земельну ділянку відповідача у стан, який існував до початку робіт.
Доводи скаржника про відсутність пропозиції позивача про укладення договору про встановлення сервітуту спростовуються матеріалами справи, оскільки позивач надсилав на адресу відповідача лист з проханням погодження схеми підключення торгового закладу з житловими приміщеннями та гаражами до каналізаційних мереж, що проходять по території університету згідно ТУ №31404 від 22.07.2004р., а також надання згоди на прокладання газопроводу по межі земельної ділянки університету, відповідно до схеми погодженої ПАТ "Тернопільміськгаз" (а.с.25). Окрім того, судом надавалася сторонам можливість погодити спірні питання в добровільному порядку.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами чинного законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Зважаючи на те, що апеляційним судом відмовлено в задоволенні апеляційної скарги Тернопільського національного економічного університету витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України залишаються на скаржнику.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-
рішення господарського суду Тернопільської області від 14.09.2012 року у справі №7/17/5022-147/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Тернопільського національного економічного університету № 126.22/2943 від 05.10.2012 року - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий -суддя: С.М.Бойко
Судді: Т.Б.Бонк
Т.С. Костів
Повний текст постанови виготовлено 24.01.2013р.