Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" грудня 2012 р.Справа № 5023/4412/12 (н.р. 5023/1431/12)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ольшанченка В.І.
при секретарі судового засідання Дородіної І.А.
розглянувши справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова (м. Харків)
до ПАТ "Точприлад" (м. Харків)
про стягнення 138488,06 грн.,
за участю представників сторін:
позивача - гол. спеціаліста-юрисконсульта юр. відділу Немченка Д.О. (довіреність №10928-07/26 від 31.05.11 р.),
відповідача - Лопатіна В.В. (довіреність від 19.10.12 р.),
В березні 2012 р. Управління пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова звернулося до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просило стягнути з відповідача 138488,06 грн. матеріальної шкоди. Свої позовні вимоги обґрунтовує ст. 1166 ЦК України та ч. 2 ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Рішенням господарського суду Харківської області від 23.04.12 р. у справі №5023/1431/12 (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Точприлад" на користь Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова 138488,06 грн. шкоди та 2769,76 грн. судового збору на користь державного бюджету України.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.12 р. (колегія суддів у складі: головуючого Слободіна М.М., суддів Бабакової Л.М., Гончар Т.В.) апеляційну скаргу товариства задоволено. Рішення господарського суду Харківської області від 23.04.12 р. у справі №5023/1431/12 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з державного бюджету України на користь товариства 1384,88 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.08.12 р. (колегія суддів у складі: головуючого Першикова Є.В., суддів Данилової Т.Б., Сибіга О.М.) частково задоволена касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова. Рішення господарського суду Харківської області від 23.04.12 р. та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.12 р. у справі №5023/1431/12 скасовані, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Після повернення справи №5023/1431/12 з суду касаційної інстанції до господарського суду Харківської області автоматизованою системою документообігу її призначено для розгляду судді Ольшанченко В.І. та присвоєно новий номер 5023/4412/12.
При новому розгляді справи суд встановив, що позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача на його користь 138488,06 грн. матеріальної шкоди. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що в період 2007 - 2009 років відповідачем були видані уточнюючи довідки колишнім працівникам, якими підтверджуються наявність в них пільгового стажу, необхідного для призначення пільгових пенсій за Списком № 2. У червні 2011 року позивачем була отримана ухвала Вищого адміністративного суду України від 15.07.2010 р., якою встановлено, що ВАТ «Точприлад» (колишнє найменування відповідача) є правонаступником ДП «Точприлад», тобто зовсім іншого підприємства, ніж того, на якому працювали зазначені в позовній заяві пенсіонери. Позивач вважає, що уточнюючи довідки були видані відповідачем неправомірно та безпідставно, з порушенням вимог пункту 20 Порядку підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 р. № 637, тому відповідач на підставі ч. 2 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» повинен відшкодувати матеріальну шкоду, завдану видачею недостовірних довідок.
У судових засіданнях представник позивача підтвердив свої позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач, в відзиві на позов, заперечує проти позову, посилаючись на те, що при призначенні пільгових пенсій позивач повинен був керуватися раніше діючим законодавством та користуватися Постановою Правління ПФУ №18-1 від 10.11.06 р., а не ЗУ "Про пенсійне забезпечення".
Також відповідач надав додаткові заперечення на позов.
У своїх запереченнях на позов відповідач просить відмовити повністю у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що надані ним уточнюючи довідки є достовірними, оскільки викладена в них інформація повністю співпадає із записами у трудових книжках пенсіонерів. Також у наданому через канцелярію суду клопотанні відповідач просить відмовити в позові у зв'язку із спливом строку позовної давності.
Відповідач надав письмове пояснення, в якому просить суд при розгляді справи врахувати, що позивач звертався і продовжує звертатися до Харківського окружного адміністративного суду з позовами до відповідача про стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених пенсіонерам по списку №2. При цьому позивач посилається на ті ж самі довідки, які є предметом розгляду у господарському суді. Вказуючи при цьому, що ПАТ «Точприлад» є правонаступником союзного підприємства Харківський завод точного приладобудування, на якому пенсіонери отримали пільговий стаж. На теперішній час за рішенням адміністративного суду з ПАТ «Точприлад» стягнуто на користь позивача 15699,81 грн. витрат на виплату пільгових пенсій, хоча у позові до господарського суду позивач просить стягнути 138488,06 грн., тобто всю суму пенсій, які були виплачені всім пільговим пенсіонерам за весь період з дати призначення пенсій по теперішній час без врахування вже стягнутих сум. Крім цього у своєму листі №19619-03/26 від 06.11.12 р. на ім'я ПАТ «Точприлад» позивач вказує, що заборгованість підприємства по списку №2 станом на 01.11.12 р. складає 114331,35 грн., тобто іншу суму, ніж вказана у позовній заяві.
28.11.12 р. в судовому засіданні була оголошена перерва до 03.12.12 р. о 15:00 год.
Позивач надав письмове пояснення, в якому вказує, що відповідно до п. 1. 23 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 р. №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою. Але зазначені у позові довідки видавалися відповідачем за підписами голови правління ВАТ «Точприлад» Печенова А.Ю., ст. інспектора відділу кадрів Дубовицької В.П. та скріплені печаткою підприємства. У трудових книжках пенсіонерів та довідках проставлено штамп «Харківський завод точного приборостроения переименован на ОАО «Точприбор» в соответствии с приказом №128 от 08.07.1994 г. по заводу и №589П от 27.06.1994 г. по Харьковскому региональному отделу фонда государственного имущества Украины». Зі змісту довідок позивач зробив висновок, що ВАТ «Точприлад» (зараз ПАТ «Точприлад») є правонаступником підприємства, на якому працювали зазначені у позові пенсіонери.
Згідно рішення Вищого адміністративного суду України від 15.07.2010 р. ВАТ «Точприлад» є правонаступником ДП «Точприлад», тобто зовсім іншого підприємства, ніж того, на якому працювали зазначені пенсіонери. Тобто, позивач вважає, що уточнюючі довідки несуть в собі недостовірні дані та видавалися відповідачем неправомірно та безпідставно.
Також позивач в цьому поясненні вказує, що він довідався про те, що відповідач (ПАТ «Точприлад») не є правонаступником лише 21.06.11 р., тобто коли отримав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15.07.2010 р., а відтак позивач не пропустив строк позовної давності.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Відповідачем в період 2007-2009 років видані довідки про характер трудової діяльності наступних осіб:
- Остапова О.В. - довідка № 126/03 від 30.03.09 р. за період роботи з 01.10.87 р. по 16.08.92 р.
- Гай В.К. - довідка від 27.08.08 р. за період роботи з 31.03.78 р. по 01.09.82 р.
- Овчаренко А.С. - довідка № 472-03 від 26.03.07 р. за період роботи з 03.05.84 р. по 03.09.87 р.
- Манжос О.В. - довідка № 435-03 від 10.09.07 р. за період роботи з 08.12.82 р. по 02.10.96 р.
- Нежуріна В.Л. - довідка № 446-03 від 29.07.08 р. за період роботи з 02.08.82 р. по 21.08.92 р.
- Зинов'єв М.О. - довідка від 08.2009 р. за період роботи з 05.05.91 р. по 21.10.97 р.
- Дударєва Г.Ю. - довідка від 24.12.09 р. за період роботи з 01.05.87 р. по 07.07.97 р.
- Александров О.Г. - довідка № 526-03 від 19.11.09 р. за період роботи з 19.06.79 р. по 10.02.97 р.
У всіх довідках, виданих вищевказаним особам зазначено, що необхідний для призначення пенсії за Списком № 2 пільговий стаж отриманий ними за період роботи до 21.08.1992 р. на Харківському заводі точного приладобудування.
Матеріали справи свідчать, що Харківський завод точного приладобудування входив в якості структурного підрозділу до складу Виробничого об'єднання «Точприлад», яке було створене та підпорядковане Міністерству приладобудування, засобів автоматизації та систем управління СРСР.
У зв'язку з розпадом Союзу РСР, у відповідності до Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» все майно та фінансові ресурси союзних підприємств були оголошені власністю України та передані Фонду державного майна України. Відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України у Харківській області № 9 від 23.09.92 р. було засновано Державне підприємство завод «Точприлад» та 26.10.92 р. здійснено його державну реєстрацію.
Відповідно до статуту ДП завод «Точприлад», зареєстрованого розпорядженням виконкому Дзержинської районної ради народних депутатів м. Харкова №572/2 від 26.10.1992 р., є державним підприємством без будь-якого правонаступництва. Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності Державне підприємство завод «Точприлад» перереєстроване у відкрите акціонерне товариство «Точприлад», як правонаступник. Виходячи з наведеного ВАТ «Точприлад» є правонаступником Державного підприємства завод «Точприлад». Разом з тим, Державне підприємство завод «Точприлад» не є правонаступником Харківського заводу точного приладобудування, на якому вказані в позовній заяві особи отримали пільговий стаж, необхідний для призначення пенсій по Списку № 2.
Таким чином, видаючи уточнюючі довідки про наявність пільгового стажу при наявності трудових книжок та відповідних записів у них, відповідач не будучи правонаступником підприємства, на якому особи заробили пільговий стаж, порушив вимоги пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 р. № 637. Але вся інформація відносно стажу та періодів роботи, яка міститься в уточнюючих довідках, наданих відповідачем, повністю співпадає із записами у трудових книжках осіб, яким вони були надані, тобто ці уточнюючи довідки є достовірними. Суд також враховує, що відповідач надавав уточнюючи довідки на підставі наказів по підприємству та особових карток працівників за період з 1978 р. по 2003 р., які були в розпорядженні відповідача та в подальшому передані ним до архівної установи.
Позивач не скористався своїм правом і ніяких довідок не вимагав - докази направлення відповідної вимоги до підприємства відповідача матеріали справи не містять.
Зі змісту залучених до справи довідок вбачається, що вони видані безпосередньо фізичним особам і на вимогу останніх, після чого цими фізичними особами були подані до органу ПФУ, хоча діюче законодавство України взагалі не покладає на фізичну особу, яка звертається за отриманням пенсії, обов'язку надавати органу ПФУ будь-які довідки.
Виходячи з цього позивач не повинен був приймати вказані уточнюючи довідки про наявність пільгового стажу, а мав керуватися Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою правління ПФУ № 18-1 від 10.11.2006 р., який визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховується до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.
Суд не приймає до уваги посилання позивача, що він вперше дізнався, що ВАТ «Точприлад» не є правонаступником підприємства, на якому вказані в позовній заяві особи отримали пільговий стаж з ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.07.2010 р., яку він отримав 21.06.2011 р., виходячи з наступного.
З повідомлення Управління пенсійного фонду України при взятті на облік ВАТ «Точприлад» як платника страхових внесків вбачається, що відповідач взятий позивачем на облік 02.10.2007 р. Згідно з діючим на той час Порядком взяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженим постановою правління ПФУ № 14-4 від 10.10.2006 р., взяття на облік юридичних осіб як платника податків страхових внесків здійснюється органами Пенсійного фонду України за місцезнаходженням юридичної особи на підставі відомостей з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи, наданих державним реєстратором. Як вбачається з виписки з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, датою державної реєстрації відповідача є 26.10.1992 р. Таким чином, починаючи з дати взяття на облік відповідача, тобто з 02.10.2007 р. позивач міг дізнатися, що ВАТ «Точприлад» не є правонаступником Харківського заводу точного приладобудування, на якому вказані в позовній заяві особи отримали пільговий стаж.
Суд також вважає, що позовна заява подана позивачем до господарського суду Харківської області 21.03.12 р. після спливу загального строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України, оскільки довідатися про те, що відповідач не є правонаступником Харківського заводу точного приладобудування позивач міг з моменту взяття відповідача на облік, тобто з 02.10.2007 р. Клопотання про відновлення пропущеного строку позовної давності позивач не надав суду.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно частин 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки позивач звернувся в суд з позовною заявою після закінчення строку позовної давності, не просить відновити пропущений строк позовної давності і не надав доказів наявності поважних причин його пропуску, суд вважає за необхідне застосувати за заявою відповідача позовну давність.
Враховуючи вимоги ст.ст. 1166, 1172 ЦК України, ч. 2 ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", якими визначено, що підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
В той же час майнова шкода, завдана працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, у зв'язку з неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
До того ж, позивач не надав доказів видачі недостовірних документів, доказів зазначення відповідачем в уточнюючих довідках недостовірних даних, доказів наявності прямого причинного зв'язку з видачею відповідачем уточнюючих довідок та завданої шкоди, обґрунтований розрахунок суми завданої шкоди.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючими задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України, п. 2 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 33-35, 43, 49, 82-85 ГПК України,
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 07.12.2012 р.
Суддя Ольшанченко В.І.