ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-14/18789-2012 23.01.13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КБФ"
про стягнення 425 621,53 грн.
Суддя: Мельник С.М.
Представники сторін:
від позивача: Синюкова Л.М.- за довіреністю;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПА" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КБФ" про стягнення 425 621,53 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати вартості товару.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.12 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.01.13 р.
23.01.13р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали по справі та письмові пояснення, клопотання в якому просить не накладати арешт на кошти боржника.
23.01.13р. через відділ діловодства суду позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача 285 621,53 грн.
Представник відповідача в судове засідання 23.01.13 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
В судовому засіданні 23.01.13 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПА" (позивач) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "КБФ" (відповідач) за видатковими накладними №2902 від 07.09.2012 року на суму 30618,43 грн., №2903 від 07.09.2012 року на суму 3348,00 грн., №2979 від 14.09.2012 року на суму 69483,38 грн., №3264 від 09.10.2012 року на суму 24552,00 гри., №3263 від 09.10.2012 року на суму 51713,52 грн., №3569 від 02.11.2012 року на суму 6696,00 грн., №3568 від 02.11.2012 року на суму 247537,80 грн., товар на загальну суму 433 949,13 грн.
Відповідачем було оплачено отриманий від позивача товар лише частково, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на час прийняття рішення з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог становить 285 621,53 грн.
21.11.2012 р. відповідачу була нарочно особисто вручена письмова вимога про виконання зобов'язання сплатити за продукцію, за вих. №548 від 19.11.2012р., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частинами 1, 2 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, сплачений позивачем судовий збір відшкодовуються йому за рахунок відповідача.
За таких обставин та керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КБФ" (03148, м. Київ, вул. Пшенична, 8; код ЄДРПОУ 30471628) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА" (83009, м. Донецьк, вул. Новоросійська, 9; код ЄДРПОУ 32123193) 285 621 (двісті вісімдесят п'ять тисяч шістсот двадцять одну ) грн. 53 коп. заборгованості, та 8 512 (вісім тисяч п'ятсот дванадцять) грн. 43 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Повне рішення складено 25.01.13 р.
Суддя С.М. Мельник