04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"24" січня 2013 р. Справа№ 5011-42/13539-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
За участю представників:
Від позивача: Олійник М.М. - юрист
Від відповідача: Цибізова О.О. - юрист
розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2012
у справі № 5011-42/13539-2012 (суддя Паламар П.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива»
до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 2124222,45 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива» задоволено.
Відповідно до прийнятого рішення стягнуто з Дочірньої компанії «Газ України» Національної компанії «Нафтогаз України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива» 1840970,23 грн. безпідставно набутих коштів, 82697,17 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 187304,73 грн. три проценти річних з простроченої суми та 42219,44 грн. витрат по оплаті судового збору.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2012 в частині стягнення 82697,17 грн. інфляційних витрат, 187304,73 грн. три проценти річних.
В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначав, що рішення суду прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права, на підтвердження чого в своїй апеляційній скарзі виклав ряд обставин, які, на його думку, виступають підтвердженням правової позиції відповідача та спростовують правильність винесеного рішення.
27.12.2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження.
23.01.2013 відповідачем через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подані доповнення до апеляційної скарги.
В судовому засіданні, призначеному на 24.01.2013, повноважні представники сторін надали пояснення стосовно предмету даного спору з обґрунтуванням своїх правових позицій.
Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегією встановлено наступне:
08.09.2011 між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - відповідач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива» (далі - позивач, покупець) укладено договір № 06/11-1510 поставки природного газу (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2 цього договору.
Згідно з пунктом 1.2. договору постачальник передає покупцю в період з 01 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року природний газ (надалі - газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 6700,00 (шість мільйонів сімсот тисяч) тис.куб.м.
Як визначено пунктом 3.1 договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 3023,50 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2 %, податок на додану вартість за ставкою 0 %.
Відповідно до умов пункту 4.1 договору оплата за природний газ та послуги з його транспортування здійснюється в наступному порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованого місячного обсягу проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу, послідуючі оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованого місячного обсягу до 5-го та 15-го числа поточного місяця, остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 5 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Строк дії договору відповідно до умов пункту 10.1 договору в частині постачання природного газу встановлений з 1 вересня 2011 по 30 вересня 2011 року включно, а в частині розрахунків за газ - до повного їх здійснення.
Позивач зазначив, що на виконання укладеного між ним та відповідачем договору поставки природного газу № 06/11-1510 від 8 вересня 2011 року він перерахував останньому 17000000 грн. в рахунок попередньої оплати за поставку природного газу у вересні 2011 року.
Позивачем 16 грудня 2011 року направлено лист до ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» № 468 з проханням повернути кошти в сумі 17000000,00 грн., оскільки відповідач протягом вересня-листопада постачання природного газу не здійснив.
Позивачем на користь відповідача перераховано 17000000,00 грн. з призначенням платежу: «оплата за поставку газу природного зг. договору № 06/11-1510 від 08.09.2011», про що свідчать наступні платіжні доручення, які містяться в матеріалах справи:
- № 2732 від 14 вересня 2011 року на суму 4000000,00 грн.;
- № 2750 від 15 вересня 2011 року на суму 3000000,00 грн.;
- № 2759 від 16 вересня 2011 року на суму 4000000,00 грн.;
- № 2751 від 03 жовтня 2011 року на суму 700000,00 грн.;
- № 2952 від 04 жовтня 2011 року на суму 300000,00 грн.;
- № 2951 від 04 жовтня 2011 року на суму 4000000,00 грн.;
- № 3706 від 28 листопада 2011 року на суму 500000,00 грн.;
- № 3707 від 28 листопада 2011 року на суму 500000,00 грн.
Відповідач тільки частково повернув передплату за природний газ та транспортування в розмірі 15159029,70 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:
- № 4024 від 21 червня 2012 року на суму 500000,00 грн.;
- № 3986 від 27 квітня 2012 року на суму 2659029,77 грн.;
- № 3973 від 20 квітня 2012 року на суму 5000000,00 грн.;
- № 3969 від 18 квітня 2012 року на суму 7000000,00 грн.
Позивач на підставі заяви від 9 листопада 2012 року зменшив розмір заявлених збитків внаслідок інфляції за час прострочення до 82697,17 грн. та збільшив розмір трьох процентів річних з простроченої суми до 187304,73 грн.
Відповідачем не надано доказів поставки газу у відповідності до розміру передплаченої суми.
В своїй апеляційній скарзі ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» зазначає, що стягнення з нього суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, а є поверненням сплаченого авансу за не поставлений природний газ. За своєю суття обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.
Проте, згідно вимог частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Спірний договір припинив свою дію в частині поставки газу 30 вересня 2011 року.
Таким чином, підстава набуття відповідачем грошових коштів у вказаному розмірі як оплату за поставку природного газу на підставі договору № 06/11-1510 від 8 вересня 2011 року відсутня.
Доказів належного повернення відповідачем попередньої оплати суду не надано.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вказано в частині 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач не виконав свої зобов'язання за договором в частині поставик природного газу.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, з відповідача на користь позивача відповідно до вимог частини 2 статті 693, статті 1212 Цивільного кодексу України підлягає стягненню 1840970,23 грн. (17000000,00 грн. - 15159029,77 грн.) безпідставно набутих коштів.
Враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, з нього на користь позивача підлягає стягненню 82697,17 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення та 187304,73 грн. три проценти річних з простроченої суми.
Згідно з пунктом 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та цим договором.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тривале безпідставне утримання чужих коштів призводить до їх знецінення для власника внаслідок інфляційних процесів.
Інфляція - знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Держкомстату України від 14.11.2006 № 519).
Відповідно до п. 1.14 Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27 грудня 2007 року № 480 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 січня 2008 року за № 32/14723, індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.
Тому, при прийнятті рішення про стягнення коштів, суд має визначити їх реальну вартість на час відшкодування - з урахуванням індексу інфляції за весь час користування такими коштами.
Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.
Таким чином, передбачене законом право вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту майнового права та інтересу особи, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, які давали б підстави для задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2012 у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2012 у справі № 5011-42/13539-2012 залишити без змін.
Матеріали справи № 5011-42/13539-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Отрюх Б.В.
Судді Михальська Ю.Б.
Тищенко А.І.