ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-45/16866-2012 21.01.13
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг "
до відповідача 1: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро"
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімінвест-плюс"
про: стягнення 151 776,41 грн.
Суддя Балац С.В.
Представники:
позивача: Григоренко В.І. - представник за довіреністю від 28.11.2012, б/н;
відповідача 1: не з'явилися;
відповідача 2: не з'явилися.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладеного між сторонами даного спору Договору поставки від 30.03.2012 № АП-11-0043 товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" поставило товар сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпро", однак останній, в порушення умов Договору та прав позивача, отриманий ним товар оплатив лише частково у зв'язку з чим у відповідача 1 виникла перед позивачем заборгованість у розмірі 122 238,18 грн.
Для забезпечення виконання грошових зобов'язань відповідача 1 перед позивачем за Договором та Додатковими договорами 31.07.2012 між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Хімінвест-плюс" укладено Договір поруки № ПР-11-0043, відповідно до якого відповідач 2 поручився перед позивачем за виконання обов'язків відповідачем 1 за Договором та Додатковими договорами до нього.
Проте, відповідач 1 та відповідач 2 своїх зобов'язань щодо погашення заборгованості перед позивачем не виконали.
За таких підстав позивач просить суд стягнути з відповідачів 1, 2 солідарно суму основної заборгованості у розмірі 122 238,18 грн. та з відповідача 1 пеню у розмірі 1 657,75 грн.; 15 % штрафу в сумі 23 459,81 грн. та 40 % річних у розмірі 4 420,67 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2012 порушено провадження у справі № 5011-45/16866-2012, а її розгляд призначено на 17.12.2012.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2012 розгляд справи відкладено на 21.01.2013.
До відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача 1 про розгляд справи за відсутністю представника останнього у зв'язку з відсутністю можливості направлення повноважного представника у судові засідання.
В порядку ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, до суду надійшов відзив відповідача 1, яким останній суму основної заборгованості та штрафні санкції у розмірі 40 % річних визнав у повному обсязі.
Крім того, від відповідача 1 до суду надійшла заява про відстрочку виконання рішення, яка обґрунтована тим, що у останнього відсутня можливість для виконання рішення у зв'язку із форс-мажорними обставинами.
Представник позивача до відділу діловодства суду 21.01.2013 подав письмові заперечення на відзив відповідача 1.
Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 21.01.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши доводи представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -
Між товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (далі - позивач) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро» (далі - відповідач 1) укладено договір поставки від 30.03.2012 № АП-11-0043 (далі - Договір).
Як вбачається з предмету Договору (п. 1.1 Договору) позивач зобов'язався передавати у власність відповідача 1, а відповідач 1 приймати та оплачувати засоби захисту рослин (далі - товар). Найменування, кількість та ціна товару зазначена у даному пункті Договору.
Вартість товару станом на момент укладення Договору становить 210 298,32 грн. (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 1.5 Договору, загальна вартість товару (Договору) визначається як сума поставленого товару на умовах Договору та Додаткових угод до нього.
Згідно з п. 2.1 Договору відповідач 1 зобов'язався сплатити позивачеві вартість товару у наступні строки:
- не пізніше 30.04.2012 - 63 089,50 грн.;
- не пізніше 20.10.2012 - 147 208,82 грн.
Пунктом 2.4 Договору встановлено, що у випадку будь-якого порушення відповідачем 1 розділу 2 Договору позивач має право відмовити у поставці товару та вважається, що строк оплати за товар, поставлений раніше, відповідно до умов Договору настав. При цьому відповідач 1 зобов'язаний оплатити в повному розмірі поставлений товар на протязі 3 (трьох) календарних днів з моменту пред'явлення вимоги позивачем.
Датою виконання зобов'язання по оплаті товару вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок позивача (п. 2.7 Договору).
Між сторонами даного спору 03.04.2012 укладено Додатковий договір № АП-11-0043ДС1 до Договору, який є його невід'ємною частиною, згідно з яким останні доповнили основний Договір додатковим товаром, який підлягає поставці позивачем відповідачеві 1, на загальну суму 31 160,30 грн. (п. 1.1 Додаткового договору від 03.04.2012 № АП-11-0043ДС1).
Виходячи з п. 3 Додаткового договору від 03.04.2012 № АП-11-0043ДС1 відповідач 1 зобов'язався здійснити оплату в наступні строки:
- не пізніше 30.04.2012 - 9 348,09 грн.;
- не пізніше 20.10.2012 - 21 812,21 грн.
Також між позивачем та відповідачем 1 03.05.2012 укладено Додатковий договір № АП-11-0043ДС2 до Договору, який є невід'ємною частиною Договору, відповідно до якого сторони даного спору доповнили основний Договір додатковим товаром, який підлягає поставці позивачем відповідачеві 1, на загальну суму 10 928,00 грн. (п. 1.1 Додаткового договору від 03.04.2012 № АП-11-0043ДС2).
Пунктом 3 Додаткового договору від 03.05.2012 № АП-11-0043ДС2 встановлено, що відповідач 1 зобов'язався здійснити оплату в наступні строки:
- не пізніше 10.05.2012 - 3 278,40 грн.;
- не пізніше 20.10.2012 - 7 649,60 грн.
Зазначеними вище Додатковими договорами передбачено, що до даних Договорів застосовуються всі положення основного Договору (п. 8 Додаткового договору від 03.04.2012 № АП-11-0043ДС1 та п. 10 Додаткового договору № АП-11-0043ДС2).
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України договір встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Отже, позивач, виконуючи взяті на себе зобов'язання за Договором та на його умовах, поставив відповідачеві 1 товар на загальну суму 170 440,20 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних.
Факт отримання відповідачем 1 товару підтверджується підписами, які водночас скріплені печатками товариства відповідача 1, уповноважених останнім осіб на отримання товарно-матеріальних цінностей у видаткових накладних, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Належним чином засвідчені копії довіреностей, якими відповідач 1 уповноважив відповідних осіб на одержання товарно-матеріальних цінностей містяться у матеріалах даної справи.
З тверджень позивача випливає, що у зв'язку зі зменшенням потреби відповідача 1 в асортименті й кількості товару, сторони даного спору домовилися зменшити кількість товару, який підлягає поставці позивачем відповідачеві за Договором та Додатковими договорами до нього, на загальну суму 81 946,42 грн., а також відповідач 1 повернув позивачеві товар на суму 14 041,50 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією прибуткової накладної від 16.05.2012 № АП-11-0001.
Виходячи з наведеного, загальна вартість поставленого позивачем відповідачеві 1 товару складає 156 398,70 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 692 передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Проте, відповідач 1 отриманий ним товар оплатив лише частково в розмірі 34 160,52 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача від 09.04.2012 № 67, належним чином засвідчена копія якої міститься у матеріалах даної справи.
Таким чином, внаслідок невиконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за Договором, щодо оплати отриманого ним товару в повному обсязі, у останнього виникла заборгованість перед позивачем за поставлений йому товар у розмірі 122 238,18 грн.
Для забезпечення виконання грошових зобов'язань відповідача 1 перед позивачем за Договором та Додатковими договорами 31.07.2012 між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Хімінвест-плюс" (далі - відповідач 2) укладено Договір поруки № ПР-11-0043 (далі - Договір поруки), відповідно до якого відповідач 2 поручився перед позивачем за виконання обов'язків відповідачем 1 за Договором та Додатковими договорами (п. 1.1 Договору поруки).
Як вбачається з п. 1.2 Договору поруки у разі порушення відповідачем 1 Договору - відповідачі 1 та 2 відповідають перед позивачем як солідарні боржники.
Згідно із п. 1.3 Договору поруки обсяг відповідальності відповідача 2 перед позивачем обмежується сплатою суми основного боргу.
Положеннями п. 4.3 Договору поруки передбачено, що порука припиняється з припиненням зобов'язання. Також порука припиняється, якщо позивач на протязі трьох років з дня настання строку виконання зобов'язання за Договором не звернеться з вимогою до відповідача 2.
Приписами ст. 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Отже, з огляду на те, що відповідач 1 не виконав своїх зобов'язань за Договором та Додатковими договорами до нього стосовно оплати отриманого товару у повному обсязі, позивач 16.10.2012 звернувся до відповідача 2 із вимогою сплатити протягом трьох днів з моменту отримання зазначеної вимоги суму основної заборгованості у розмірі 122 238,18 грн.
Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Проте, згадана вище вимога позивача залишена відповідачем 2 без відповіді та задоволення.
Як вбачається з поданого до суду відповідачем 1 відзиву на позов, останній суму основної заборгованості визнав у повному обсязі.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Суд відзначає, що жодного підтвердження щодо погашення заборгованості відповідачами 1, 2 перед позивачем до суду не подано.
Отже, враховуючи вказані норми права та встановлені обставини, вимога позивача про стягнення солідарно з відповідачів 1, 2 суми основної заборгованості за поставлений товар у розмірі 122 238,18 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.
А оскільки Відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.
Виходячи з відзиву відповідача 1 на позовну заяву, то останній проти задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1 пені та 15 % штрафу заперечив, посилаючись на форс-мажорні обставини. В підтвердження зазначених обставин відповідач 1 подав до суду висновки Торгово-промислової палати України від 18.01.2012 № 117; від 01.06.2012 № 1095/05-4; від 03.09.2012 № 2027/05-4; 04.09.2012 № 2039/05-4.
Крім того, відповідач 1 звернувся до суду із заявою про відстрочку виконання рішення, обґрунтовуючи це тим, що у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин у відповідача 1 відсутня можливість виконання рішення.
Частиною 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
В свою чергу, розділом 6 Договору (форс-мажор) передбачено, що сторони не несуть відповідальності за невиконання своїх зобов'язань, передбачених Договором, якщо невиконання обумовлене обставинами непереборної сили, які не могли бути передбачені й відвернені сторонами, зокрема: стихійними лихами, діями органів державної влади та управління, воєнними діями, блокадами, епідеміями, страйками й т.д. (далі - " Форс-Мажор"). У випадку настання форс-мажорних обставин сторона, що не може виконати свої договірні зобов'язання, у строк не більше 2 днів з моменту настання й закінчення дії форс-мажору, письмово повідомляє іншу сторону. Підтвердженням наявності форс-мажорних обставин є довідка (висновок) Торгово-промислової палати або іншого компетентного органу (п. 6.1 Договору).
Як передбачено п. 6.3 Договору, недотримання строків повідомлення, зазначених у п. 6.1 Договору, позбавляють сторін права посилатися надалі на форс-мажорні обставини (дії непереборної сили) як на причину невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань.
Проте, у суду відсутні будь-які докази того, що відповідач 1 повідомив позивача про настання форс-мажору у встановлені Договором строки.
Крім того, з висновку Торгово-промислової палати України від 18.01.2012 № 117 вбачається, що даний висновок виданий відповідачеві 1 до укладення Договору, а щодо решти обставин викладених у висновках Торгово-промислової палати України від 01.06.2012 № 1095/05-4; від 03.09.2012 № 2027/05-4; 04.09.2012 № 2039/05-4 про форс-мажорні обставини, як зазначалося вище, позивача відпровідачем1 повідомлено не було.
За таких обставин, заперечення викладені у відзиві відповідача 1 до уваги судом не приймаються, а заява про відстрочку виконання рішення задоволенню не підлягає.
Таким чином, пунктом 5.1 Договору встановлено, що сторони відповідають за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, за Договором і чинним законодавством України.
Відповідач 1 відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 2 даного договору) й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені (п. 5.2 Договору).
Відповідно до п. 5.4 Договору, у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 Договору, більше ніж 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків від ціни договору.
Згідно з п. 5.5 Договору сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої часткою 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі сорока відсотків річних від не сплаченої загальної вартості товару протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений відповідачем 1 та дев'яносто шість відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених п. 2.1. Договору, вважається, що позивачем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних. При затримці платежу позивач має право виставити рахунок по сплаті відсотків за користування чужими грошима та інфляційних нарахувань з моменту прострочення до фактичної оплати, а відповідач 1 зобов'язаний оплатити його в срок не більше 3 (трьох) банківських днів.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, виходячи з наведеного вище, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 1 пені за період з 21.10.2012 по 22.11.2012 у розмірі 1 657,75 грн. підлягає задоволенню, за розрахунками позивача, які, в свою чергу, перевірені та визнані судом вірними.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 - 15 % штрафу у розмірі 23 459,81 грн., то вона підлягає задоволенню повністю, за вірними та визнаними судом розрахунками позивача.
Крім того, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 40 % річних за період з 21.10.2012 по 22.11.2012 у сумі 4 420,67 грн. підлягає задоволенню, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро" (74230, Херсонська обл., Нововоронцовський р-н, с. Михайлівка, вул. Леонтіївська, буд. 40; ідентифікаційний код 03784887) та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімінвест-плюс" (02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, буд. 7-А; ідентифікаційний код 35646846) з будь-яких їх рахунків виявлених державним виконавцем під час виконання рішення суду - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, буд. 15; ідентифікаційний код 30262667), на будь який його рахунок виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду - 122 238,18 (сто двадцять дві тисячі двісті тридцять вісім) грн. 18 коп. - основного боргу; 2 933,05 (дві тисячі дев'ятсот тридцять три) грн. 05 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро" (74230, Херсонська обл., Нововоронцовський р-н, с. Михайлівка, вул. Леонтіївська, буд. 40; ідентифікаційний код 03784887), з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, буд. 15; ідентифікаційний код 30262667), на будь який його рахунок виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду - 1 657,75 (одна тисяча шістсот п'ятдесят сім) грн. 75 коп. - пені; 23 459,81 (двадцять три тисячі чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 81 коп. - 15 % штрафу; 4 420,67 (чотири тисячі чотириста двадцять) грн. 67 коп. - 40 % річних.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 25.01.2013 року.
Суддя С.В. Балац