01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"16" січня 2013 р. Справа № 3/137-12
Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсоюзфедерація", м. Суми
до Відкритого акціонерного товариства "Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство", м. Ірпінь
про стягнення 82781,29 грн.
за участю представників: згідно протоколу судового засідання.
Обставини справи:
Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрсоюзфедерація" (надалі позивач) заявлено позов до Відкритого акціонерного товариства "Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство" (надалі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 82781,29 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений позивачем товар за договором поставки № 12/12-11 від 12.12.2011 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 26.11.2012 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 12.12.2012 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.12.2012 р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 16.01.2013 р.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, хоча про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином ухвалами господарського суду від 26.11.2012 р. та 16.01.2012 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, яке долучено до матеріалів справи. Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, суд
встановив:
12 грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрсоюзфедерація" (продавець, позивач по справі) та Відкритим акціонерним товариством "Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство" (покупець, відповідач по справі) було укладено договір поставки № 12/12-11 (надалі договір) відповідно до п.п. 1.1. якого подавець зобов'язується у встановлений договором термін передати у власність покупцеві крісла стадіонні поліпропіленові 2500 штук синього та 2500 штук жовтого кольору зі спинкою, тип YK19 з металевими кріпленнями (надалі - товар), а покупець зобов'язується вчасно прийняти цей товар і оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п.п. 2.2. договору загальна вартість товару, що поставляється за цим договором становить 420000,00 грн. у тому числі ПДВ 70000,00 грн.
У п.п. 3.3. договору вказано, що факт передачі товару покупцеві оформляється сторонами шляхом підписання видаткової накладної у момент передачі-прийняття товару.
Згідно з п. 4.2. договору оплата товару здійснюється покупцем на наступних умовах: 1-й етап - 85 відсотків вартості товару, що становить 357000,00 грн. перераховуються покупцем на поточний рахунок продавця у строк, що не перевищує 5 робочих днів з моменту підписання цього договору; 2-й етап - 15 % вартості товару, що становить 63000,00 грн. перераховується покупцем на поточний рахунок продавця протягом 3 робочих днів з моменту належного прийняття покупцем товару.
Відповідно до п. 8.1. договору, останній набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов'язань згідно даного договору.
На виконання умов договору поставки № 12/12-11 від 12.12.2011 р. позивачем було поставлено товар відповідачеві, що підтверджується підписаною представниками сторін видатковою накладеною № 00033/12/11 від 23.12.2011 р. на суму 420000,00 грн.
Факт отримання відповідачем - ВАТ "Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство" товару підтверджується наявною в матеріалах справи копією зазначеної вище накладної, яка містить підпис представника відповідача в графі "отримав(ла)" та копією довіреності від 23.12.2011 р., яка видана відповідачем Тимченко Юрію Олександровичу на отримання від позивача матеріальних цінностей згідно договору № 12/12-11 від 12.12.2011 р. Вказана довіреність підписана керівником та головним бухгалтером відповідача та містить відтиск печатки
ВАТ "Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство".
Відповідно до п. 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.07.1965р. №П-6, приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб. Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).
Порядок використання доручень регулюється наказом Мінфіну України №99 від 16.05.96р. "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей" (зареєст. у Мін'юсті України 12.06.96р. №293/1318). Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.
Як зазначає позивач, відповідач частково сплатив вартість поставленого позивачем товару, а саме у розмірі 357000,00 грн. Отже, за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 63000,00 грн.
Станом на дату судового засідання ВАТ "Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство" належних та допустимих доказів сплати зазначеного боргу до суду не подано.
Врахувавши вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати коштів, за поставлений за договором поставки № 12/12-11 від 12.12.2011 р. товар, в розмірі 63000,00 грн. за умови поставки ТОВ "Укрсоюзфедерація" товару на загальну суму 420000,00 грн.
Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини другої ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами частини першої статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем дотримано вимог даних норм процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, в той час як
ВАТ "Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство" не спростовано існування заборгованості перед ТОВ "Укрсоюзфедерація" у розмірі 63000,00 грн.
Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 63000,00 грн. боргу за поставлений товар підлягає задоволенню.
Окрім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 1413,62 грн. 3% річних та 2367,67 грн. пені.
Дослідивши розрахунки позивача щодо нарахування пені та 3 % річних, судом встановлено, що ТОВ "Укрсоюзфедерація" невірно визначено період протягом якого мають нараховуватись пеня та 3 % річних.
Згідно з п. 4.2. договору оплата товару здійснюється покупцем на наступних умовах: 1-й етап - 85 відсотків вартості товару, що становить 357000,00 грн. перераховуються покупцем на поточний рахунок продавця у строк, що не перевищує 5 робочих днів з моменту підписання цього договору; 2-й етап - 15 % вартості товару, що становить 63000,00 грн. перераховується покупцем на поточний рахунок продавця протягом 3 робочих днів з моменту належного прийняття покупцем товару.
Як зазначено вище, товар позивачем було поставлено відповідачеві
23.12.2011 р. Враховуючи той факт, що 24 та 25 грудня 2011 року припадають на суботу та неділю (вихідні дні), пеню та 3 відсотки річних слід нараховувати з 29.12.2011 р.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зробивши розрахунок 3% річних за період з 29.12.2011 р. по 23.09.2012 р., суд встановив, що відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично невірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних суд задовольняє частково, а саме у розмірі 1398,08 грн.
Згідно частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.2. договору, за прострочення платежів, встановлених п. 4.2. договору покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Зробивши розрахунок пені, за період з 29.12.2011 р. по 22.06.2012 р., суд встановив, що результат відповідного розрахунку позивача значно менший, а тому вимоги останнього щодо стягнення з відповідача пені за несплату боргу за договором поставки суд задовольняє повністю, а саме у розмірі 2367,67 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 16000,00 грн. Обґрунтовує свою вимогу укладеним договором про надання юридичних послуг від 01.03.2012 р. та актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31.05.2012 р. на суму 6000,00 грн., від 31.08.2012 р. на суму 6000,00 грн. та від 31.10.2012 р. на суму 4000,00 грн., загалом на суму 16000.00 грн. Проте згадана вимога задоволенню не підлягає, оскільки суперечить закону, зокрема, ст. ст. 22, 623 Цивільного кодексу України, тому що такі витрати не мають обов'язкового характеру, їх здійснення не має безпосереднього впливу на відновлення порушеного права в межах підстав позову і факт їх наявності та розмір не знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з невиконанням
ВАТ "Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство" умов договору поставки № 12/12-11 від 12.12.2011 р. Разом з тим, вказані витрати не є судовими витратами на послуги адвоката у розумінні ст. 44 ГПК України.
За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 63000,00 грн. основного боргу, 1398,08 грн. 3% річних та
2367,67 грн. пені, а загалом 66765,75 грн.
Судові витрати, відповідно до частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Північна,
буд. 54; код ЄДРПО України 00293841) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсоюзфедерація" (40021, м. Суми, вул. Кірова, буд. 65; код ЄДРПО Україна 35172107) - 63000 (шістдесят три тисячі гривень) 00 коп. основного боргу, 2367 (дві тисячі триста шістдесят сім гривень) 67 коп. пені, 1398 (одну тисячу триста дев'яносто вісім гривень) 08 коп. 3 % річних та 1335 (одну тисячу триста тридцять п'ять гривень) 32 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 23.01.2013 р.
Суддя А.В. Лопатін