Справа №1490/5907/12 17.01.2013 17.01.2013 17.01.2013
провадження № 11/784/84/13 головуючий суду І-ї інстанції: категорія: ч.2 ст.187 КК України Голубкін О..І.
доповідач апеляційної інстанції
Івченко О.М
17 січня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Пісного І.М.
суддів: Кваші С.В., Івченко О.М.
при секретарі: Гур'яновій А.Ю.
за участю прокурора: Кириленка Є.В.
захисника: ОСОБА_3
засудженої: ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційними скаргами прокурора, який приймав участь при розгляді справи, захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженої ОСОБА_4 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 жовтня 2012 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Миколаєва, громадянку України, раніше судиму: 10.10.2011 року Корабельним районним судом м. Миколаєва за ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнену від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік
- засуджено за ч.2 ст.187 КК України із застосуванням ст.69 КК України до 4 років позбавлення волі, без конфіскації майна;
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10.10.2011 року і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць, без конфіскації майна.
За вироком суду у 2011 році неповнолітня ОСОБА_4 разом з іншими дівчатами знімала кімнату в буд. АДРЕСА_1, що належить інваліду 1 групи, 69 - річному потерпілому ОСОБА_5 19.10.2011 року у вечірній час ОСОБА_4 за попередньою змовою з невстановленою слідством особою з метою викрадення майна ОСОБА_5 в напій какао підсипали медичний препарат клофелін. Застосувавши насильство, небезпечне для життя і здоров'я потерпілого, ОСОБА_6 і невстановлена слідством особа, заволоділи належним ОСОБА_5 майном: мобільним телефоном марки "Нокіа 3120" вартістю 1222 грн., сім-картою вартістю 30 грн., на рахунку якої було 20 грн., картою пам'яті вартістю 60 грн., а також грошима в розмірі 2500 грн. і 200 російських рублів, що еквівалентно 51.60 грн., чим спричинили потерпілому шкоду на загальну суму 3883 грн. 60 коп.
В апеляції прокурор просить вирок суду скасувати та постановити свій вирок через необхідність застосування більш суворого покарання. Просить призначити ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст.187 КК України у вигляді 7 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст.71 КК України частково приєднати не відбуте покарання за вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10.10.2011 року та остаточно призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців, без конфіскації майна. Посилається на те, що суд необгрунтовано застосував ст. 69 КК України, пославшись на неповнолітній вік засудженої, а також її стан вагітності. Звертає увагу на те, що з моменту складання довідки про вагітність ОСОБА_4 пройшло 2 місяці і вона відмовилася надати довідку суду, що на думку апелянта ставить під сумнів знаходження ОСОБА_4 у стані вагітності на момент постановлення вироку.
В апеляції захисник ОСОБА_3 просить вирок суду змінити в частині кваліфікації дій його підзахисної. Вважає, що в діях ОСОБА_4 містяться ознаки злочину, передбаченого ст. 198 КК України. Звертає увагу на відсутність доказів, які б свідчили про наявність попередньої змови між ОСОБА_4 та невстановленою судом особою про розбійний напад на потерпілого. Не підтверджується на думку апелянта застосування клофеліну, що виключає таку кваліфікуючу ознаку розбійного нападу , як застосування до потерпілого насильства, яке є небезпечним для життя і здоров'я. Також пославшись на ст.62 Конституції України, вимоги ст. 323 КПК України, вважає, що вирок суду є необґрунтованим та незаконним.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, пояснення засудженої та її захисника на підтримку своїх апеляцій, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції та провівши часткове судове слідство, колегія суддів дійшла наступного.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_4 у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, підтверджуються дослідженими та викладеними у вироку доказами.
Так, показаннями потерпілого ОСОБА_5 встановлено, що він для проживання здавав кімнати дівчатам, в тому числі і ОСОБА_4 з ОСОБА_7. 19.10.2011 року йому стало погано. Через деякий час він отямився і виявив пропажу свого майна: мобільного телефону з сім картою та картою пам'яті, а також грошей в розмірі 2500 грн. і 200 російських рублів. Підозра у заволодінні його майна пала на ОСОБА_4 і ОСОБА_7, оскільки вони раптово виїхали з його дому.
Підтверджувала факт розбійного нападу на ОСОБА_5 і засуджена ОСОБА_4 під час досудового слідства.
Так, із досліджених в апеляційній інстанції показань ОСОБА_4 вбачається, що в жовтні 2011 року вона разом з іншими дівчатами знімали кімнати у будинку ОСОБА_5 Одна із дівчат - ОСОБА_8 говорила їй про те, що хоче дати ОСОБА_5 клофеліну та викрасти його майно. 19.10.2011 року ОСОБА_8 попросила її подивитися за ОСОБА_5, оскільки вона йому дала клофеліну. Коли вона сиділа поряд з ОСОБА_5, ОСОБА_8 запропонувала йому ще випити какао. Перед цим вона бачила, як ОСОБА_8 розім'яла 3 таблетки клофеліну. Приблизно через 20 хвилин ОСОБА_5 попросив, щоб його відвели до ліжка, так як йому захотілося спати. Впевнившись, що потерпілий спить, ОСОБА_8 зайшла в його кімнату та викрала гроші і мобільний телефон. Після чого вона з ОСОБА_8 виїхали з будинку ОСОБА_5 На слідуючий день вона за проханням ОСОБА_8 здала у ломбард викрадений мобільний телефон за 370 грн., які віддала ОСОБА_8. ОСОБА_8 дала їй 1000 грн., які вона витратила на свої потреби (а.с.28-29).
Ці показання засудженої узгоджуються із дослідженими судом 1 інстанції показаннями свідків.
Свідок ОСОБА_9 підтвердила те, що 19.10.2011 року ОСОБА_5 випив какао, після чого йому стало погано і він впав на підлогу. Вона з ОСОБА_10 поклали потерпілого, який марив, в ліжко. Коли ОСОБА_4 з ОСОБА_8 раптово виїхали з будинку ОСОБА_5, вона здогадалася, що вони щось підсипали у какао потерпілого, щоб його обікрасти, оскільки про намір це зробити говорила раніше ОСОБА_4.
Про раптове погіршення стану здоров'я ОСОБА_5 19.10.2011 року показав і свідок ОСОБА_10, який на слідуючий день на кухні бачив порожню упаковку з-під клофеліну.
Свідок ОСОБА_11 показала, що сама ОСОБА_4 говорила про викрадення нею та ОСОБА_8 мобільного телефону у ОСОБА_5, який знаходився під дією таблеток (а.с.34).
Проаналізувавши докази у їх сукупності, суд дійшов вірного висновку, що між ОСОБА_4 та невстановленою особою була попередня домовленість про заволодіння майном та грошима ОСОБА_5 із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого.
Саме наслідки застосування клофеліну, що виразилися в різкому погіршенні стану здоров'я ОСОБА_5, який по показанням свідків марив, не міг відповісти на питання свідчать про застосування ОСОБА_12 та невстановленою особою насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.
При цьому, як вірно встановив суд, ОСОБА_4 та невстановлена особа, заволоділи майном та грошима в той час, коли ОСОБА_5 перебував у вищеописаному безпорадному стані внаслідок застосування клофеліну.
З огляду на наведене, суд вірно кваліфікував дії ОСОБА_4 за ч.2 ст.187 КК України.
Є безпідставними доводи захисника про наявність в діях ОСОБА_4 іншого складу злочину, а саме передбаченого ст. 198 КК України з огляду тільки на показання засудженої, яка стверджувала, що ОСОБА_8 викрала майно ОСОБА_5 та потім передала їй мобільний телефон. А вона збула викрадений телефон через ломбард.
Ці показання ОСОБА_4 спростовуються вищенаведеними доказами і тому колегія суддів їх відкидає та бере до уваги її показання, які вона давала під час досудового слідства.
Таким чином, висновки суду в частині кваліфікації дій ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам справи і апеляція захисника в цій частині не підлягає задоволенню.
Відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої і призначене судом покарання.
Згідно вимогам ст. 65 КК України суд врахував вчинення ОСОБА_4 особливо тяжкого злочину, дані про особу винної, яка за місцем проживання характеризується посередньо; обставини, що пом'якшують покарання: вчинення злочину у неповнолітньому віці та знаходження у стані вагітності.
З урахуванням особи винної та наявності зазначених обставин, що пом'якшують покарання, суд обґрунтовано призначив основне покарання ОСОБА_4, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст. 187 КК України та з урахуванням вимог ст. 98 КК України не застосував додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
На думку колегії суддів призначене ОСОБА_4 основне покарання є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку через необхідність застосування більш суворого покарання ОСОБА_4, про що просив прокурор.
У апеляційній інстанції ОСОБА_4 надала довідку з Жовтневої ЦРЛ від 17.01.2013 року на підтвердження тієї обставини, що вона знаходиться в стані вагітності, що спростовує твердження прокурора про відсутність визнаної судом цієї пом'якшуючої покарання обставини.
Під час вивчення матеріалів справи також не було виявлено порушень норм Конституції України та КПК України, на що вказував захисник.
Таким чином, апеляції прокурора та захисника є необґрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню, а вирок суду є обґрунтованим, законним, який слід залишити без зміни.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів -
Апеляції прокурора, захисника залишити без задоволення, а вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 жовтня 2012 року відносно ОСОБА_4 - без зміни.
Головуючий:
Судді: