"04" жовтня 2012 р. справа № 2а-0870/3523/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.
суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.
за участю секретаря судового засідання: Бідник М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Імідж Холдинг»акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС»
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року по справі за позовом заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України в Запорізькій області до Дочірнього підприємства «Імідж Холдинг»акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС», третя особа: головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області про стягнення коштів, -
В травні 2011 року заступник прокурора Запорізької області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України в якому просив стягнути з відповідача 2125139,69 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем порушені приписи Закону України «Про рекламу»та не здійснено спрямування коштів на розповсюдження соціальної реклами щодо шкоди тютюнопаління та зловживання алкоголем, в розмірі 5% від суми коштів, витрачений відповідачем на розповсюдження реклами алкогольних напоїв у 2010 році.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача кошти у розмірі 2279695,30 грн. на рахунок Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області за кодом класифікації доходів бюджету 24060500 «Відрахування від суми коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв у межах України».
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання доручення прокуратури Контрольно-ревізійним управлінням Запорізької області проведено перевірку, за результатами якої складено довідку від 04.04.2011 року. Під час перевірки встановлено та у довідці зафіксовано, що ДП «Імідж Холдінг»АК «Імідж Холдінг АпС»одночасно з переказом коштів ТОВ «Бренд Бенд»за рекламні послуги алкогольної продукції за 2008-2010 роки на загальну суму 150412033,70 грн. не було перераховано до бюджету 5% коштів від вказаної суми, які рекламодавці зобов'язані спрямовувати на виробництво та розповсюдження соціальної реклами щодо шкоди зловживання алкоголем.
11 квітня 2011 року прокуратурою Запорізької області прийнято вимогу №07/3-75 вих-11, яка адресована голові Державної податкової адміністрації України в Запорізькій області.
Прокуратура вимагала здійснити розрахунок суми коштів, які ДП «Імідж Холдінг»АК «Імідж Холдінг АпС»протягом 2008-2010 років було зобов'язане перерахувати до Державного бюджету України та просить організувати проведення перевірки ДП «Імідж Холдінг»АК «Імідж Холдінг АпС»щодо повноти сплати указаного платежу.
На виконання вимоги прокуратури позивачем прийнято наказ від 15.04.2011 року «Про проведення фактичної перевірки», відповідно до якого мала бути проведена фактична перевірка ДП «Імідж Холдінг»АК «Імідж Холдінг АпС»з питань дотримання Закону України «Про рекламу»щодо відрахувань на виробництво соціальної рекламної інформації від коштів, витрачених на рекламу алкогольних напоїв протягом 2008-2010 років.
15.04.2011 року ревізори прибули до ДП «Імідж Холдінг»АК «Імідж Холдінг АпС», проте їм було відмовлено у допуску до перевірки, про що складений акт відмови від допуску до перевірки від 15.04.2011 року та акт відмови від підпису у направленні на перевірку від 15.04.2011 року.
На підставі викладеного, прокурор звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено норми Закону України «Про рекламу»та Закону України «Про Державний бюджет України»щодо відрахування 5% від суми коштів, витрачених на розповсюдження реклами алкогольних напоїв у межах України, та безпідставно не відраховано на рахунок ГУДКУ у Запорізькій області кошти у розмірі 2279695,30 грн.
Проте апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Частиною 8 статті 22 Закону України «Про рекламу»передбачено, що рекламодавці алкогольних напоїв та тютюнових виробів зобов'язані у порядку, передбаченому законами України, спрямовувати на виробництво та розповсюдження соціальної реклами щодо шкоди тютюнопаління та зловживання алкоголем не менше 5 відсотків коштів, витрачених ними на розповсюдження реклами тютюнових виробів та алкогольних напоїв у межах України. Розпорядники цих коштів щоквартально оприлюднюють звіт щодо їх використання.
За своїм змістом наведена норма Закону є бланкетною, позаяк містить відсилку до інших нормативно-правових актів, а саме - законів України. Однак на момент прийняття Закону України «Про рекламу»у законодавстві України не існувало нормативних актів, які б регулювали порядок нарахування та сплати вказаних відрахувань. Пунктом 4 Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про рекламу»від 03.07.1996 року № 271/96-ВР було доручено Комісії Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності проаналізувати пропозиції про додаткове оподаткування в галузі реклами і зробити висновки щодо можливості внесення відповідних змін і доповнень до Закону України "Про систему оподаткування".
Разом з тим, в подальшому ані у Законі України «Про систему оподаткування», ані в інших законах України у сфері оподаткування не було закріплено порядок обчислення та сплати відрахувань від суми коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв в межах України. Більш того, Законом України від 18.02.1997 № 77/97-ВР «Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" було введено в дію норму, згідно з якою джерела сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються відповідними законами про податки, збори (обов'язкові платежі). Державні та інші цільові фонди, які не передбачені цим Законом, мають своїм джерелом виключно прибуток підприємств, який залишається після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених статтями 14 і 15 цього Закону. Відрахування до цих фондів здійснюються на добровільних засадах (стаття 16 Закону).
Таким чином, суд першої інстанції у висновку про те, що відрахування від суми коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв в межах України, мають статус обов'язкового платежу, помилково не застосував до спірних правовідносин положення частини другої статті 16 Закону України «Про систему оподаткування», з яких вбачається добровільний характер цих відрахувань з огляду на їх відсутність у переліку обов'язкових платежів, визначених статтями 14 та 15 згаданого Закону.
Крім того, згідно приписів Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, у пункті 3 мотивувальної частини якого зазначено, що «конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії нормативно-правового акту у часі за принципом пріоритетності тієї норми, яка прийнята пізніше.
Посилаючись на приписи Порядку відрахування на виробництво соціальної рекламної інформації про шкоду тютюнопаління та вживання алкогольних напоїв, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1997 № 997, суд не врахував, що юридична сила цього підзаконного нормативно-правового акту є нижчою у порівнянні із наведеною нормою статті 16 Закону України «Про систему оподаткування», якою визначено сплату вказаних відрахувань на добровільних засадах.
Визначення ж у додатках № 8 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»та Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»Державну податкову адміністрацію України органом, за яким закріплений контроль за справлянням (стягненням) до бюджету платежів по відрахуванням від суми коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв в межах України, жодним чином не змінює правову природу цих відрахувань як добровільних платежів.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про обов'язок відповідача відраховувати 5 відсотків коштів, витрачених ними на розповсюдження реклами тютюнових виробів та алкогольних напоїв у межах України, оскільки дані відрахування містять добровільний характер.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч. 1 ст. 202 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Імідж Холдинг»акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС»-задовольнити.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України в Запорізькій області відмовити.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.
Повний текст виготовлено 9 жовтня 2012 року.
Головуючий: В.Ю. Поплавський
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: Д.В. Чепурнов