"11" січня 2012 р. справа № 2а-55/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Лукманової О.М.
суддів: Суховарова А.В. Божко Л.А.
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області на постанову Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 01.07.2009 року у справі №2а-55/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області про зобов'язання здійснити виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -
Постановою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 01.07.2009 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Управління щодо нездійснення перерахунку та виплати на користь позивача надбавки до пенсії, як дитині війни; зобов'язано Управління здійснити перерахунок та виплати на користь позивача недоплачену надбавку до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.05.2008 року по 01.07.2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з відрахуванням раніше проведених виплат у вказаний період; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України від 18.11.2004 року №2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни»(далі -Закон №2195-ІV) має статус «дитини війни», а тому згідно зі ст. 6 цього Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст.6 Закону №2195-ІV (чинна з 01.01.2006 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до вимог ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (із змінами, внесеними 19.12.2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватися поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни», то вимоги позивача, які стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп було визнано неконституційним положення п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»є підзаконним нормативним актом, який не може вносити зміни до Закону, тому відповідач неправомірно керувався цією постановою при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу у 2008 році.
Відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік»встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто цей розмір складає 498 грн.
Судом не можуть бути враховані доводи відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни»відповідно до ст.6 Закону. Положення ст.28 Закону України «Про загальнодержавне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Таким чином, після прийняття зазначених рішень Конституційним Судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачці та виплати у розмірах, передбачених Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач з адміністративним позовом звернувся до суду 03.03.2009 року (а.с. 2).
Як вбачається з матеріалів справи відповідач в запереченні на позовну заяву наполягав на застосуванні ст. 99 КАС України (а.с. 24).
Отже, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги за період з 22.05.2008 року по 01.07.2009 року.
Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанова КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначено розмір виплат підвищення до пенсії, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення до пенсії, слід керуватися Законом (Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а не підзаконним нормативно-правовим актом (Постановою КМУ від 28.05.2008р. №530).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову суду -без змін.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області -залишити без задоволення.
Постанову Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 01.07.2009 року у справі №2а-55/09 -залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: О.М. Лукманова
Суддя: А.В. Суховаров
Суддя: Л.А. Божко