02 листопада 2006 р.
№ 20-10/038-11/343
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий),
Харченка В.М.,
Борденюк Є.М.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні у м.Києві
за участю представника
відповідача -Зайця С.А.
касаційну скаргу
Приватного підприємства “Рост-Крим»
на постанову
від 11.05.2006
Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі
№ 20-10/038-11/343
господарського суду
міста Севастополя
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю “Комбікорм»
до
Приватного підприємства “Рост-Крим»
третя особа:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Фортуна-Крим»
про
визнання договорів цесії недійсними
В судове засідання представники позивача та третьої особи не з'явилися, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.
У березні 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю “Комбікорм» звернулося з позовом до приватного підприємства “Рост-Крим», згідно якого, уточнивши в ході розгляду справи свої позовні вимоги, просило визнати договори цесії недійсними.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 20.12.2005 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Фортуна-Крим».
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 09.02.2006 у справі № 20-10/038-11/343 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.05.2006 вищезазначене рішення суду скасовано. Позов задоволено. Визнано недійсними договори цесії №№ 001, 002, 003, 004, 005, 006 від 01.07.2003, №№ 007, 008, 009, 010, 011, 012 від 02.07.2003, №№ 013, 014, 015, 016, 017, 018 від 03.07.2003, №№ 019, 020, 021 від 04.07.2003, №№ 022, 023, 024, 025, 026 від 05.07.2003, укладені між ПП “Рост-Крим» та ТзОВ “Комбікорм».
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду від 11.05.2006, а рішення господарського суду першої інстанції від 09.02.2006 залишити без змін. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови порушив вимоги процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 41, 42, 43, 44 ГПК України, ст.ст. 197, 203 ЦК УРСР.
Відзивів на касаційну скаргу позивач та третя особа до Вищого господарського суду України не надіслали.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування Севастопольським апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено апеляційним судом, 01.07.2003, 02.07.2003, 03.07.2003, 04.07.2003 та 05.07.2003 між сторонами у справі були укладені 26 договорів цесії, згідно умов яких відповідач уступив позивачу право вимоги по зобов'язаннях ТзОВ “Агрофірма “Фортуна-Крим» з повернення коштів, отриманих від нього зазначеним боржником.
Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи зазначені договори цесії недійсними, апеляційний суд виходив з того, що ТзОВ “Агрофірма “Фортуна-Крим» мало заборгованість перед ПП “Рост-Крим» як первісним кредитором по виконанню різних зобов'язань в натурі, тобто відповідач мав право уступки права вимоги новому кредитору до спонукання товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Фортуна-Крим» на постачання товару в натурі, а не по стягненню грошових коштів, а тому приватне підприємство “Рост-Крим», змінивши зміст зобов'язаннь на грошові кошті, здійснило уступку права вимоги з порушенням діючого цивільного законодавства, у зв'язку з чим, апеляційний суд визнав зазначені угоди недійсними на підставі ст. 48 ЦК УРСР.
З такими висновками суду не можна погодитись, оскільки вони не ґрунтуються на законі.
Як вбачається з матеріалів справи, і ці обставини були встановлені судом першої інстанції, передане позивачу право вимоги безпосередньо випливає із перерахованих відповідачем, як першим кредитором, грошей боржнику.
Таким чином, фактично при укладенні договорів уступки вимоги відповідач передав позивачу частину вимоги, яка є похідною від тих зобов'язань, що з'єднували боржника та першого кредитора, тоді як передача частини вимоги від усього комплексу прав, що належали відповідачу (першому кредитору) не суперечить законодавству.
Із змісту ст. 48 ЦК України випливає, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Відповідно до статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину повинно бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вищенаведеним обставинам справи суд першої інстанції дав належну оцінку і дійшов до обґрунтованого висновку про те, що всім зазначеним умовам оспорювані позивачем договори відповідають і це не надає суду підстав визнавати договори цесії, укладені між ПП “Рост-Крим» та ТзОВ “Комбікорм», недійсними.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, що дає підстави залишити його без змін.
Відповідно до цього, оскаржувана постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Приватного підприємства “Рост-Крим» задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.05.2006 скасувати.
Рішення господарського суду міста Севастополя від 09.02.2006 у справі № 20-10/038-11/343 залишити без змін.
Головуючий Остапенко М.І.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.