26.10.06р.
Справа № А23/220
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСКАР", м.Павлоград, Дніпропетровської області
до Західно-Донбаської об"єднаної державної податкової інспекції, м.Павлоград, Дніпропетровської області
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Суддя Добродняк І.Ю.
Представники сторін:
Від позивача: Шульгат В.В. - ю/к, дов. від 21.07.06 №21/07-1
Від відповідача: Глушкевич Г.Є. - заст. нач. юр.відділу. дов. від 06.09.06 №20124/10
Звягіна В.В. - старший держподатковий ревізор-інспектор відділу, дов. від 01.02.06 №2065/10
Позивач звернувся з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень: № 0003912342/3 від 14.07.06 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 19197,79 грн. (основний платіж -14988,20 грн., штрафні (фінансові) санкції -4209,59 грн.) в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 19091,59 грн. (14917,40 грн. -основний платіж, 4174,19 грн. -штрафні (фінансові) санкції);
№ 0003922342/3 від 14.07.06 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 42560,78 грн. (основний платіж -28373,85 грн., штрафні (фінансові) санкції - 14186,93 грн.).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем зроблений неправильний висновок про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 14917,40 грн. і податку на додану вартість в сумі 11933,85 грн. через віднесення до складу валових витрат витрат у зв'язку з придбанням лікеро-горілчаних виробів за відсутності товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового, високооктанових киснево складових добавок та алкогольних напоїв, внаслідок чого ці витрати не підтверджені належним чином оформленими документами та не пов'язані з веденням господарської діяльності позивача.
Крім того, відповідачем безпідставно, без врахування положень пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлений факт заниження податку на додану вартість на суму 16440,00 грн. у зв'язку з тим, що, як зазначено відповідачем в акті перевірки, позивачем придбані товари, по яких у позивача відсутній факт отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які не взяли участь у створенні прибутку, а у відповідному періоді - не брали участі у господарській діяльності внаслідок відсутності убутку залишків товарів на складі, і, відповідно, у платника податків відсутнє право на зменшення податкових зобов'язань податковим кредитом.
Також позивач посилається на той факт, що повторна скарга №6 від 10.05.06 щодо перегляду рішення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 27.04.06 №10289/1025-008 про результати розгляду скарги позивача направлена позивачем на адресу ДПА України 10.05.06, а отримана - 12.05.2006 р.
Рішення ДПА України про результати розгляду скарги прийнято 07.07.06 (вих. №7482/6/25-0215), надіслано на адресу позивача 07.07.06, тобто після закінчення двадцятиденного строку.
Рішення ДПА України про продовження строку розгляду скарги позивач не отримував, внаслідок чого позивач вважає, що його скарга згідно вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" вважається повністю задоволеною.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені після проведеної на підприємстві-позивача перевірки, якою виявлені певні порушення чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією, м. Павлоград Дніпропетровської області (відповідач) за результатами планової комплексної документальної перевірки дотримання податкового та валютного законодавства позивача за період з 01.07.04 по 30.06.05 складений акт від 07.12.05 №19/280-23-1-30669334.
В ході проведеної перевірки, зокрема, встановлено, що позивачем в порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за 6 місяців 2005 року віднесено до складу валових витрат витрати, які належним чином не оформлені відповідними розрахунковими та платіжними документами на суму 59669,62 грн. (І квартал 2005 року -47628,42 грн., ІІ квартал 2005 року -12041,20 грн.), а саме: відсутні товарно-транспортні накладні на отримання лікеро-горілчаних виробів від постачальників. В результаті чого відповідачем зроблений висновок про заниження податку на прибуток на суму 14917,40 грн.
В порушення пп.7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з витрат по придбанню зазначених вище лікеро-горілчаних виробів в сумі 11933,85 грн.
Крім того, відповідачем встановлено, що в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" у червні 2005 року позивачем до складу податкового кредиту віднесений податок на додану вартість від вартості товарів, які склали приріст товарних запасів і які не віднесені до складу валових витрат у сумі 16440,00 грн.
Загальна сума донарахованого податку на додану вартість з зазначених порушень склала суму 28373,85 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем з урахуванням результатів оскарження позивачем в порядку ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначених податкових зобов'язань 14.07.06 прийняті податкові повідомлення-рішення:
№ 0003912342/3, яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 19197,79 грн., із якої основний платіж -14988,20 грн., штрафні (фінансові) санкції -4209,59 грн.
№ 0003922342/3 від 14.07.06, яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 42560,78 грн., із якої основний платіж -28373,85 грн., штрафні (фінансові) санкції - 14186,93 грн.
Посилання позивача на те, що повторна скарга позивача №6 від 10.05.06 щодо перегляду рішення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 27.04.06 №10289/1025-008 розглянута Державною податковою адміністрацією України з порушенням передбачених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" строків, внаслідок чого скарга позивача вважається повністю задоволеною, суд не приймає до уваги, оскільки даний факт не підтверджений матеріалами справи, поданими сторонами доказами.
Повторна скарга №6 від 10.05.06 щодо перегляду рішення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 27.04.06 №10289/1025-008 про результати розгляду скарги направлена позивачем на адресу Державної податкової адміністрації України 10.05.06, а отримана - 12.05.06.
23.05.06 Державною податковою адміністрацією України винесено рішення № 5735/6/25-0215 про продовження строку розгляду повторної скарги позивача до 10.07.06. Зазначене рішення направлено на адресу позивача рекомендованим листом № 03003860 з повідомленням 23.05.06, вручено останньому 26.05.06.
Внаслідок викладеного рішення Державної податкової адміністрації України про результати розгляду скарги вих. № 7482/6/25-0215 від 07.07.06 (надіслано на адресу позивача 07.07.06) прийнято та надіслано скаржнику (позивачу) в межах термінів, встановлених пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Із загальної суми визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0003912342/3 від 14.07.06 податкового зобов'язання з податку на прибуток позивачем оскаржується сума визначеного податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 19091,59 грн. (14917,40 грн. -основний платіж, 4174,19 грн. -штрафні (фінансові) санкції) по виявленому факту завищення валових витрат з операцій по придбанню лікеро-горілчаних виробів.
Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно п 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 того ж Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за період січень-травень 2005 року в межах укладених договорів купівлі-продажу (постачання) з постачальниками (ТОВ "ТД "Альфа", ТОВ "Пивний дім", ТОВ "Авілон", ТОВ "Одеський степ", ТОВ ТД "Мегаполіс", ТОВ "Союз Віктан" ЛТД, ПП Павловський, ПП "Рута", ПП "Зевс", ПП "Баядера") придбані лікеро-горілчані вироби в асортименті на загальну суму 71603,48 грн., в тому числі ПДВ - 11933,85 грн.
Вартість лікеро-горілчаних виробів -59669,62 грн. віднесена позивачем до складу валових витрат в І півріччі 2005року, податок на додану вартість -11933,85 грн. -до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах.
Відповідно до умов договорів купівлі-продажу з зазначеними вище суб'єктами підприємницької діяльності доставка товару здійснюється силами та засобами продавця, зобов'язання з перевезення товару, відшкодування витрат, пов'язаних з доставкою товару, у позивача відсутні.
Факт виконання договорів підтверджується позивачем видатковими накладними, підписаними повноважними представниками сторін за договорами, рахунками, виставленими постачальниками, банківськими виписками, які свідчать про здійснення позивачем оплати за отриманий товар.
Як вбачається з видаткових накладних, рахунків, податкових накладних, виданих постачальниками, товарно-транспортні витрати у позивача відсутні.
На вимогу суду позивачем подані копії товарно-транспортних накладних на переміщення алкогольних напоїв, виписані постачальниками у відповідності з умовами укладених з позивачем договорів купівлі-продажу (постачання), в яких містяться перелік лікеро-горілчаних виробів, посилання на видаткові накладні.
Усне клопотання відповідача, заявлене в судовому засіданні про надіслання запиту до підприємств -постачальників щодо отримання ними бланків товарно-транспортних накладних у зв'язку з тим, що у відповідача виникає сумнів в їх достовірності, судом залишено без задоволення на підставі ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки зазначені відповідачем докази не стосуються предмета доказування.
Приймаючи до уваги умови поставки, зазначені в договорах купівлі-продажу, постачання, фактичні дії сторін за цими договорами, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних при їх наявності у постачальників не спростовує факт придбання позивачем обумовленого цими договорами товару.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій згідно ст. 9 цього ж Закону є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Вимоги щодо порядку складення, форми та обов'язкових реквізитів первинних облікових документів визначені в ч.2 ст.9 цього Закону.
Наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних, що були подані відповідачеві під час здійснення перевірки, мають всі необхідні реквізити, відповідають всім вимогам первинних документів в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і є достатньою підставою для відображення операції з придбання продукції в бухгалтерському обліку і включення вартості придбаних лікеро-горілчаних виробів до складу валових витрат.
Висновок відповідача з посиланням на норми Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.93 №283 "Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів та документів сурової звітності", Інструкції про застосування форм товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового, високооктанових кисневмісних домішок та алкогольних напоїв, затвердженої наказом Міністерства транспорту України від 17.08.04 №736, відповідно до яких, як зазначає відповідач, товарно-транспортна накладна на переміщення спирту етилового, високооктанових кисневмісних домішок та алкогольних напоїв є єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбутковування їх у вантажоотримувача, для складського, оперативного та бухгалтерського обліку, відсутність під час перевірки цих товарно-транспортних накладних не дає стверджувати, що придбання товару, зазначеного у податкових накладних, здійснювалось з метою господарської діяльності, суд вважає помилковим, таким, що суперечить нормам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.
Віднесення зазначеною вище Постановою Кабінету Міністрів України товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового, високооктанових кисневмісних домішок та алкогольних напоїв до бланків суворої звітності, а також визначення необхідності застосування форм товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового, високооктанових кисневмісних домішок та алкогольних напоїв починаючи з 1 січня 2005 року стосується правовідносин перевезення (переміщення) зазначеного виду продукції, а не купівлі-продажу такої продукції.
За визначенням поняття товарно-транспортної накладної в Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерством транспорту України від 14.10.97 № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Жодний правовий акт не надає товарно-транспортній накладній статусу єдиного документа, виключно на підставі якого відбувається списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоотримувача.
Подані позивачем до суду документи в сукупності за своїм змістом в повній мірі відображають здійснені операції позивача з придбання лікеро-горілчаних напоїв за договорами купівлі-продажу (постачання). Із їх змісту вбачається, що позивачем придбані обумовлені цими договорами товари, а також те, що ці товари отримані в межах власної господарської діяльності позивача та є такими, що пов'язані з веденням його фінансово-господарської діяльності.
Таким чином, зазначені документи є достатньою підставою для відображення операції з придбання товару в бухгалтерському обліку і включення вартості цих товарів до складу валових витрат.
Пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.
У зв'язку з викладеним суд вважає віднесення до складу валових витрат витрат на придбання лікеро-горілчаних виробів в сумі 59669,62 грн. таким, що не суперечить Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Закон України "Про податок на додану вартість" встановлює, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону).
Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції Закону України від 25.03.05 № 2505-IV податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Як встановлено в пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту не включаються, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел податки, сплачені у зв'язку з придбанням платником товарів (робіт, послуг), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації. (за підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону в редакції Закону України від 25.03.05 № 2505-IV якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту).
Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" забороняє включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Таким чином, виходячи з тих обставин, що позивачем правомірно вартість отриманих лікеро-горілчаних виробів віднесена до складу валових витрат, податок на додану вартість в загальній сумі 11933,85 грн., нарахований (сплачений) у зв'язку з придбанням цих виробів, підлягає віднесенню до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.
Факт належного оформлення податкових накладних постачальниками позивача, на підставі яких позивачем зазначені в них суми податку на додану вартість були включені до складу податкового кредиту, відповідачем не заперечується, підтверджений матеріалами справи.
Щодо виключення відповідачем зі складу податкового кредиту позивача за червень 2005 року суми податку на додану вартість від вартості товарів, які склали приріст товарних запасів і які не віднесені до складу валових витрат - 16440,00 грн., суд вважає такі дії відповідача неправомірними, такими, що суперечать нормам діючого законодавства.
Відповідач обґрунтовує прийняте рішення тим, що придбані товари, по яких у позивача відсутній факт отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які не взяли участь у створені прибутку, а у відповідному періоді - не брали участі у господарській діяльності внаслідок відсутності убутку залишків товарів на складі, в результаті чого у платника податків відсутнє право на зменшення податкових зобов'язань податковим кредитом.
Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, яка діяла станом на червень 2005 року, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Таким чином, законодавець не ставить внесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду в залежність від результатів обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції в порядку, передбаченому пунктом 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
В абзацах 4, 5 пункту 5.9. ст. 9 цього Закону мова йдеться про різницю (приріст або убуток), яка впливає на визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а не про порядок віднесення (або невіднесення) витрат до складу валових витрат взагалі і порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Відповідно до ч.2 пп. 7.4.1. 7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З огляду на викладене, суд вважає, що правові підстави для виключення суми податку на додану вартість 16440,00 грн. зі складу податкового кредиту позивача за червень 2005 року відсутні, визначення з цього приводу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 16440,00 грн. є безпідставним.
Керуючись ст. 94, ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
Позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції № 0003912342/3 від 14.07.06 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 19091,59 грн., в тому числі за основним платежем - 14917,40 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4174,19 грн.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції № 0003922342/3 від 14.07.06.
Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСКАР", м. Павлоград, Дніпропетровської області 3 грн. 40 коп. судового збору.
Видати виконавчий лист.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
І.Ю. Добродняк
30.11.06
Згiдно з оригіналом
Помічник судді
Н.Ф. Голов'яшкіна