83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
23.11.06 р. Справа № 40/229
Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.
При секретарі судового засідання Пальчак О.М.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго» м. Дніпропетровськ
до відповідача закритого акціонерного товариства “Бетон-Нова» м. Дебальцеве
про стягнення 82787 грн. 71 коп.
за участю:
представників сторін:
від позивача Тищенко Т.А. - заступник начальника відділу
від відповідача Гуляєв О.О. - юрисконсульт
З урахуванням складності справи та витребування важливих доказів, про існування яких суд дізнався вже під час процесу, строк вирішення спору було продовжено за приписами частини третьої ст. 69 ГПК України.
Заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 82787 грн. 71 коп. за недопоставку продукції згідно договору поставки № 474/06 від 20.04.06р.
Позивач надав суду уточнення про те, що штраф утворився саме за договором поставки № 474/06 від 20.04.06р.
Відповідач позовні вимоги не визнав та до прийняття рішення по справі подав до суду зустрічний позов, предметом якого є розірвання договору поставки № 474/06 від 20.04.06р., який укладений між позивачем та відповідачем на підставі того, що відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго» відмовилось від пропозиції закритого акціонерного товариства “Бетон-Нова» розірвати договір поставки № 474/06 від 20.04.06р. та сторони не досягли згоди про розірвання договору.
Позивач зустрічний позов не визнав, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами:
- відповідно до положень ч. 1 ст. 651 ЦК України та ч. 1 ст. 188 ГК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом;
- договір поставки № 474/06 від 20.04.06р. не має змішаного характеру у розумінні ч. 2 ст. 628 ЦК України;
- згідно з положеннями ст. 652 ЦК України зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах, на момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
- у недопоставці продукції по спірному договору винен відповідач, адже він своєчасно, у строк, передбачений договором, не здійснив поставку всієї продукції, а поставив лише її частину.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представників сторін, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що відповідно до п. 1.1 укладеного між сторонами договору № 474/06 від 20.04.06р. відповідач зобов'язався передати у власність позивача продукцію, а останній зобов'язався прийняти та оплатити поставлену продукцію на умовах, зазначених у договорі.
Відповідно до п. 2.2 договору загальна сума договору складає 1083806 грн. 40 коп.
Згідно п. 3.3 поставка продукції здійснюється відповідачем на протязі 5 днів з моменту отримання від позивача підтвердження про готовність прийняти продукцію.
Таке підтвердження позивачем було направлене на адресу відповідача 12.05.06р.
Однак, у строк, встановлений договором, відповідач поставив позивачеві продукцію лише на суму 48960 грн. 00 коп., що підтверджується накладною № 550 від 19.05.06р.
Відповідно до п. 7.1 укладеного між сторонами договору у випадку несвоєчасної поставки або недопоставки продукції відповідач повинен сплатити позивачеві штраф у розмірі 8% від вартості непоставленої або недопоставленої продукції.
Відповідач свої зобов'язання не виконав, продукцію поставив на загальну суму 48960 грн. 00 коп., однак зобов'язаний був поставити на суму 1083806 грн. 40 коп., внаслідок чого позивач намагається стягнути з відповідача штраф в сумі 82787 грн. 71 коп.
Доводи позивача по первісному позову необґрунтовані та не приймаються судом за наступними обставинами:
- наявна в матеріалах справи накладна № 550 від 19.05.06р. не містить відомостей про відпуск спірної продукції саме за умовами договору поставки № 474/06 від 20.04.06р. як це визначено у наказі державного комітету статистики від 15.12.03р. за № 442 "Про затвердження типових форм первинного одліку та Інструкції про порядок їх виготовлення, зберігання і застосування". Накладна, за вимогами цього наказу, на відпуск товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-20) є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, для оприбуткування їх підприємством-одержувача та для дозволу на вивіз їх з території підприємства-постачальника, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку. У рядку "Підстава" записується № документа, що є підставою для видачі товарно-матеріальних цінностей (договір, наряд тощо). Порушення встановлених законодавством вимог до форми накладної, довіреності, на отримання цінностей не є підставою для безумовного висновку про те, що відповідні цінності на виконання зобов'язань не передавалися. Сторона яка передала цінності, може доказувати факт передачі цінностей будь-якими письмовими доказами, зокрема, засобами аудіо - та відеозапису і іншими доказами, у тому числі доказами свідків, особливо коли по факту отримання матеріальних цінностей та наступної відмови визнати цю обставину, порушено кримінальну справу, і докази свідків належним чином оформлені протоколами допитів;
- слід зазначити, що у якості обґрунтування своїх вимог та застосування цивільно-правової відповідальності позивачем пред'явлено суду у якості доказів спірну накладну № 550 від 19.05.06р. переданої за факсом, що не є доказами у розумінні вимог ст. ст. 33, 36 ГПК України;
- позивачем вміщено до накладної підставу для відвантаження продукції з посиланням на договір поставки № 474/06 від 20.04.06р., однак зроблено це за відсутністю представника відповідача;
- наявність відповідальності у вигляді неустойки має місце коли доведено існування основного зобов'язання про передачу товару, надання послуг, виконання робіт тощо.
- відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. за № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення;
- для всіх первинних документів, що підтверджують виконання договорів, обов'язкові такі реквізити: назва документа (форма); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції;
- відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання;
- згідно ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Однак за цивільним законодавством вона не є мірою відповідальності;
- майнова відповідальність відповідно до статті 614 ЦК України покладається на боржника лише при наявності його вини у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом;
- крім того, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання;
- відсутність вини доводиться стороною, яка порушила зобов'язання. Відповідач звільняється від відповідальності тільки тоді, коли невиконання або неналежне виконання зобов'язання мало місце, але він довів відсутність у цьому своєї вини;
- згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Як визначено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Оскільки накладна № 550 від 19.05.06р., яка знаходиться в матеріалах справи, не підтверджує факт відпуску продукції за умовами договору поставки № 474/06 від 20.04.06р. господарський суд визнає недоведеним факт поставки продукції згідно договору № 474/06 від 20.04.06р.
Позивачем не доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 474/06 від 20.04.06р. Відповідачем доведений факт відсутності вини у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язання.
Таким чином, у задоволенні позову щодо стягнення штрафу в сумі 82787 грн. 71 коп. за недопоставку продукції слід відмовити як необґрунтовано заявленого.
Витрати по державному миту та судовому процесу по первісному позову покладаються на позивача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.
У задоволенні зустрічного позову слід відмовити оскільки доводи позивача по зустрічному позову спростовуються наступними обставинами:
- наданий сторонами договір не є змішаним, а за своєю правовою природою є договором постачання і містить усі необхідні суттєві умови, от як: предмет, ціну та строк його дії;
- щодо змішаного договору, то сторони мають право укладати договір, котрий містить за своїм змістом елементи різних договорів, однак до правовідносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів законодавства про договори, елементи якого містяться у змішаному договорі, коли інше не передбачено договором або не витікає із суті змішаного договору;
- вимоги щодо розірвання договору можуть бути заявлені до суду тільки після отримання відмови іншої сторони на пропозицію розірвати договір або при неотриманні відповіді в строк, вказаний у пропозиції, або в строк, встановлений в договорі, а при його відсутності - у двадцятиденний строк, передбачений у ч. 2 ст. 11 ГПК України;
- договір може бути розірваний або змінений рішенням суду на вимоги зацікавленої сторони за наявністю одночасно чотирьох обов'язкових умов згідно ч. 2 ст. 652 ЦК України:
1) на момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин обумовлена причинами, які зацікавлена сторона не могла усунути після їх виникнення;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін та позбавило б зацікавлену сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обігу не випливає, що ризик зміни обставин несе зацікавлена сторона.
Таким чином, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити як необгрунтовано заявленого з віднесенням витрат по держмиту та судовому процесу згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача.
У зв'язку з тим, що у судовому засіданні за згодою сторін було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись частини 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. за № 996-XIV, 549, 614, 651, 652 ЦК України, ст. 230 ГК України, ст. ст. 22, 33, 43, 44, 49, 60, 69, 82, 84, частиною третьою ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.У задоволенні первісного позову відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго» відмовити.
2.Витрати по держмиту та по судовому процесу покладаються на позивача.
3.У задоволенні зустрічного позову закритого акціонерного товариства “Бетон-Нова» відмовити.
4.Витрати по держмиту та забезпечення судового процесу по зустрічному позову покласти на закрите акціонерне товариство “Бетон-Нова».
5.Рішення суду набирає законної сили після десятиденного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення, оформленого у відповідності зі ст. 84 ГПК України: 28.11.06р.
Суддя Підченко Ю.О.