10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"23" листопада 2006 р. Справа № 6/77-НА
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Веденяпіна О.А.
суддів: Іоннікової І.А.
Черпака Ю.К.
при секретарі Войцешуку В.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Василівець І. В. (довіреність № 01/11-д від 01.11.2006 року),
від відповідача: Савчук Ю. М. (довіреність № 8065/10/10 від 20.10.2006 року),
розглянувши апеляційну скаргу Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції (м. Шепетівка Хмельницької області)
на постанову господарського суду Хмельницької області
від "19" червня 2006 р. у справі
за позовом відкритого акціонерного товариства "Шепетівський цукровий комбінат" (м.Шепетівка Хмельницької області)
до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції (м. Шепетівка Хмельницької області)
про визнання протиправним і скасування рішення Шепетівської ОДПІ № 0000132301/0 від 27 лютого 2006 року,
Відкрите акціонерне товариство "Шепетівський цукровий комбінат" звернулось до господарського суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції №0000132301/0 від 27 лютого 2006 року, яким підприємству визначено зобов'язання за платежем "частина прибутку господарських організацій", код платежу 3021010200 в сумі 93 660,00 грн.
Позивач в позовній заяві вказує, що норма ст.65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік», відповідно до якої «... господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку» не узгоджується із ст.14 Закону України "Про систему оподаткування», якою встановлено вичерпний перелік податків, зокрема податок на прибуток підприємств, в тому числі і дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами. В зв'язку із вищевказаним, звертає увагу суду на те, що акціонерних товариств серед суб'єктів господарювання, які сплачують дивіденди, не зазначено.
На думку ВАТ "Шепетівський цукровий комбінат", Кабінетом Міністрів України в порушення ст.65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік» не проінформовано Комітет ВРУ з питань бюджету про прийняту 15.01.2005 року постанову за №50, якою затверджено "Порядок і нормативи відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році", в зв'язку з чим встановлені ним нормативи і порядок відрахування частини прибутку (доходу) не підлягають застосуванню.
Також позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до п.1.9. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, тому позивач стверджує, що акціонерне товариство не входить в перелік підприємств, як сплачують прирівняні до дивідендів платежі, а рішення щодо виплати позивачем дивідендів (їх розміру, порядку та строків сплати) має право приймати лише саме акціонерне товариство на загальних зборах акціонерів, що випливає з Господарського кодексу України та його статуту.
Крім того, позивач вказує, що органи податкової служби не наділені правом стягнення зазначеного платежу шляхом винесення рішення, оскільки Законами України "Про Державний бюджет України на 2005 рік», "Про державну податкову службу в Україні», "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Інструкцією про застосовування штрафних (фінансових санкцій) органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 року №110 не передбачений такий спосіб дії. Позивач наполягає, що органи державної податкової служби можуть приймати рішення тільки у випадку застосування штрафних санкцій та у випадках, визначених в законодавстві.
Постановою господарського суду Хмельницької області від 19 червня 2006 року у справі №6/77-НА позов задоволено.
Скасовано рішення Шепетівської ОДПІ №0000132301/0 від 27 лютого 2006 року.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства "Шепетівський цукровий комбінат" судовий збір в розмірі 3,40 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Шепетівська об'єднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ВАТ "Шепетівський цукровий комбінат" в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі відповідач вказує, що відповідно до ч.1 ст.8 Розділу І "Загальні засади» Конституції України закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Ч.2 ст.113 Конституції передбачає, що Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією.
Згідно п.20 ст.2 Бюджетного кодексу України закон про Державний бюджет України - це закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду, згідно п.19 ст.2 БК України доходи - це усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України.
Відповідач зазначає, що відповідно до п.18 та п.36 ст.2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік» до доходів державного бюджету відносяться дивіденди (п.18) та частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету (п.36).
Крім того, в Законі України "Про Державний бюджет України на 2005 рік» прямо передбачено, що господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належить частки (акції, паї) та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки у їх статутних фондах.
Щодо твердження позивача про невизначеність порядку відрахування та форми відображення такого платежу в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств, то відповідач вказує, що на виконання постанови КМУ №50, ДПА України прийнято наказ "Про затвердження форми розрахунку частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році, та порядку його складання» від 22.08.2005 року №354, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.09.2005 року за №1003/11283 в якому передбачено, що господарські організації, які підпадають під дію ст.65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік» заповнюють та подають до державного податкового органу розрахунок частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримує.
Представник позивача заперечує проти доводів, викладених у скарзі, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що законодавством України не передбачено права та механізму стягнення податковими органами за своїми рішеннями інших платежів господарюючих суб'єктів, які не є податковим зобов'язанням та штрафними санкціями, у зв'язку з чим вважав дії відповідача по прийняттю оспорюваного рішення неправомірними та такими, що суперечать вимогам Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив.
Згідно довідки регіонального відділення Фонду державного майна України в Хмельницькій області №09/01-42-836/06 від 22.03.2006 року станом на 15.03.2006 року в статутному фонді ВАТ "Шепетівський цукровий комбінат» державна частка акцій становить 10%. При цьому згідно декларації з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2005 року та доданого до неї розрахунку частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, вартість державної частки майна в статутному фонді підприємства складає 1 252,0 тис. грн.
18.02.2006 року працівниками Шепетівської ОДПІ проведено виїзну планову, документальну перевірку щодо дотримання ВАТ "Шепетівський цукровий комбінат» вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.09.2005 року.
За результатами вказаної перевірки складено акт перевірки №206/23-12700373391 від 18 лютого 2006 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п.п.7.8.1, п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік», а саме: не здійснення відрахувань до бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності за ІІ квартал 2005 року на загальну суму 93 660,00 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято спірне рішення №0000132301/0 від 27 лютого 2006 року, яким позивачу донараховано зобов'язання по сплаті частини прибутку господарських організацій в сумі 93 660,00 грн.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її необґрунтованість, виходячи із наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно ст.65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" визначено, що господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу).
Частина прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності 2004 року (крім результатів фінансово-господарської діяльності у 2004 році, з яких сплачено частину прибутку (доходу) відповідно до ст.72 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік» та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році.
Для акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніх підприємств зазначені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.
Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України з інформуванням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.
У відповідності до вищевказаної статті, постановою Кабінету Міністрів України №50 від 15.01.2005 року (в редакції постанови КМУ від 28.02.2005р. №157) затверджено Порядок і нормативи відрахувань господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році.
Даним Порядком та нормативами визначено, що акціонерні компанії, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї) здійснюють відрахування частини прибутку ( доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах (п. 4), частина прибутку (доходу), що підлягає сплаті розраховується відповідно до порядку, встановленого Державною податковою адміністрацією (п.5), визначена частина прибутку (доходу) сплачується у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств ( п.6).
Відповідно до вищевказаної постанови КМ України, наказом ДПА України №354 від 22.08.2005 року затверджено форму розрахунку частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році та порядок його складання .
З наведених норм вбачається, що серед суб'єктів господарювання, які зобов'язані перераховувати даний вид платежу зазначено і акціонерні товариства.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що зазначений платіж не є податковим зобов'язанням для акціонерних товариств, оскільки не входить до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених в ст.14 Закону України "Про систему оподаткування» (далі - Закон), відповідно до п.3 якої до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належить: податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.
При цьому виходить з наступного.
Згідно абз.1 ст.1 Закону передбачено, що встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.
Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування (абз.3 ст.1 Закону).
Передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають (абз.7 ст.1 Закону) та зазначено, що зміни і доповнення до цього Закону, інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року. (абз.8 ст.1 Закону).
Абз.9 ст.1 Закону вказує, що будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші Закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.
В акті перевірки №206/23-12700373391 від 18 лютого 2006 року відповідач стверджує, що позивачем порушено п.п.7.8.1, п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств».
Однак із таким висновком колегія суддів не погоджується, оскільки зазначені норми визначають обов'язок сплати платежів (дивідендів та прирівняних до них платежів), які є податковими зобов'язаннями і поширюються на чітко визначене коло осіб, які є його платниками.
При цьому суд зважає на те, що відповідно до п.1.9. статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств», дивіденд - це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства.
Згідно п.п.7.8.1 вищевказаного Закону у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному фонді підприємства-емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.
Згідно п.п.7.8.2 даного Закону емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п.10.1 ст.10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.
Виходячи з вищевикладеного, зазначені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" на позивача, як акціонерне товариство, не поширюються, оскільки не визначають його в переліку підприємств, які сплачують прирівняні до дивідендів платежі.
Отже, визначений оспорюваним рішенням платіж - "частина прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій) у статутному фонді" не є податком чи збором, тобто податковим зобов'язанням, а це є інший платіж, контроль за сплатою якого здійснюється органами державної податкової служби відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік".
Проте, механізму стягнення зазначеного платежу чинним законодавством не встановлено.
Механізм стягнення податковими органами податків, зборів (обов'язкових платежів) та штрафних санкцій, визначений Законами України "Про державну податкову службу в Україні», "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Інструкцією про застосування штрафних (фінансових санкцій) органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 року №110. Так, податкових зобов'язань - на підставі податкових повідомлень-рішень, штрафних санкцій - на підставі рішень.
Відповідно до п.2.6 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 року №110 передбачено, що рішення приймається керівником органу державної податкової служби (його заступником) лише у випадку застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Згідно із п.1.5 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що дії податкового органу по прийняттю оспорюваного рішення є протиправними, оскільки не відповідають вимогам Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.
Оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим, відсутні правові підстави для його скасування чи зміни.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, п.п.6,7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову господарського суду Хмельницької області від 19 червня 2006 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Веденяпін О.А.
судді:
Іоннікова І. А.
Черпак Ю.К.
Віддрук. 4 прим.
1 - до справи
2 - 3- сторонам
4-внаряд
друк. Гаврилюк Т.