14 листопада 2006 р. Справа № 17/213
За позовом управління Пенсійного фонду України у Свалявському районі (далі - управління) до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Свалявському районі (далі - відділення)
Суддя господарського суду Ушак І.Г.
представники:
позивача: Маса лик Л.М. -представник за довіреністю
відповідача: Нитка М.І.- представник за довіреністю
СУТЬ СПОРУ: про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити дії та стягнення заборгованості в сумі 33 310,83гтрн.
Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання незаконними дій відповідача та зобов'язання відповідача вчинити дії -включити до акта щомісячної звірки сторін особові справ потерпілих (гр.гр. Миговича, Титенця, Нитки, Миговича, Харченка, Слепко), яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з квітня 2001р. по червень 2006р. на загальну суму 33310,83 грн. - та стягнення цієї суми як заборгованості відповідача на користь позивача,
Представник позивача у ході судового розгляду наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на приписи Законів України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788), «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі -Закон № 1105) та Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. (далі -Угода у галузі пенсійного забезпечення) щодо обов'язку відповідача відшкодувати управлінню витрати, пов'язані з виплатою останнім зазначеним громадянам пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві призначених відповідно до приписів Закону № 1788 за зазначений період.
Відповідач письмовим відзивом на позов та його представник у судовому засіданні заперечує проти позовних вимог, посилаючись, зокрема, на те, що потерпілі отримали трудове каліцтво на підприємствах поза межами України, не є застрахованими особами за змістом Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», тому відсутні правові підстави для відшкодування відповідачем позивачеві виплачених пенсій. Відповідач вважає також відсутніми підстави для спонукання його до прийняття до відшкодування спірної суми, включення її до акту звірки сторін та безпосередніх розрахунків між сторонами на рівні районних структурних підрозділів сторін з огляду на існуючий Порядок відшкодування витрат, розроблений Фондами на централізованому рівні.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається також на приписи Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров'я, які пов'язані із виконанням трудових обов'язків від 09.09.1994р. (далі -Угода про визнання прав на відшкодування шкоди) щодо покладення обов'язку відшкодування шкоди на роботодавця сторони, законодавство якої поширювалося на працівника під час отримання каліцтва.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
При цьому суд виходив з наступного.
Матеріалами справи встановлено, що згідно з актами про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 з гр.гр. Мигович В.Й., Титенець Л.М., Нитка І.Ю., Мигович М.М., Харченко В.Г., Слепко О.Г. сталися нещасні випадки на виробництві поза межами України (в т.ч., на території колишнього СРСР та на території країн-учасниць Співдружності Незалежних Держав), , зазначеним громадянам виплачуються пенсії за рахунок коштів Пенсійного Фонду України. За спірний період -з квітня 2001р. по червень 2006р. - їм виплачено суму 33310,83 грн., включаючи витрати на доставку пенсій. Дані обставини у ході судового розгляду не заперечуються та не спростовані відповідачем.
Пенсійне забезпечення громадян України -призначення та виплата пенсій, зокрема, пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання здійснюється органами Пенсійного фонду України відповідно до приписів ст.ст. 2, 10 23, 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, шляхом, зокрема, виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Ст. 2 Закону передбачено, що сфера дії Закону щодо права на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку на виробництві поширюється на осіб, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР про відшкодування шкоди, завданої працівникам внаслідок травмування на виробництві.
Цим Законом (ч. 2 п. 5 ст. 24) встановлено, що, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг, якими є, зокрема, пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований має право звернутись до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Законом України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» (ст. 7) передбачено, що органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, починаючи з 1 квітня 2001 р. відшкодовують органам Пенсійного фонду України суми сплачених пенсій, особам, яким призначено пенсії внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Спільною постановою Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4.03.03 за № 5-4/4 затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі -Порядок відшкодування), яким встановлено механізм погодження та відшкодування таких витрат. Даним порядком визначено процедуру проведення взаєморозрахунків шляхом складання територіальними управліннями ПФУ списків осіб, яким виплачено пенсії, на підставі яких сторонами здійснюється звірка витрат за особовими справами потерпілих та складається відповідний акт, яким визначається загальна сума витрат, що підлягають відшкодуванню, акт же надсилається головним управлінням фондів для здійснення відшкодувань на рівні їх центральних органів.
Таким чином, проаналізувавши чинне законодавство та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про підставність позовних вимог управління в частині зобов'язання відповідача включити до акту щомісячної звірки сторін особові справ потерпілих (гр.гр. Миговича, Титенця, Нитки, Миговича, Харченка, Слепко), яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з квітня 2001р. по червень 2006р. на загальну суму 33310,83 грн.
За умовами Порядку відшкодування такий акт звірки є підставою для здійснення відшкодувань узгоджених сум на рівні центральних органів Фондів, територіальні підрозділи яких є сторонами у даній справі, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заявлених грошових сум, у задоволенні позовних вимог у цій частині належить відмовити.
Суд, вирішуючи даний спір, не приймає до уваги заперечення відповідача проти позовних вимог, оскільки вони спростовуються наведеними приписами чинного законодавства, що регулює правовідносини управління та відділення як страховиків по виплаті та відшкодуванню пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання. Посилання відповідача на приписи Угоди про визнання прав на відшкодування шкоди є неправомірними, оскільки вказана Угода передбачає відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров'я, які пов'язані із виконання ними трудових обов'язків і не регулює питання виплати пенсій.
З огляду на вищевикладене, керуючись Законами України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ст.ст. 17, 49, 51, 71, 86, ст. ст. 158 - 163, п. 6 розділу УІІ Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України,
суд постановив :
1. Позов задоволити частково.
Зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Свалявському районі включити до акту щомісячної звірки з управлінням Пенсійного Фонду України у Свалявському районі особові справи потерпілих Миговича В.Й., Титенця Л.М., Нитки І.Ю., Миговича М.М., Харченка В.Г., Слепко О.Г., яким виплачено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з квітня 2001 р. по червень 2006 р
2. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
Дана постанова (вступна та резолютивна частина) оголошена в судовому засіданні 14.11.06 та набирає законної сили в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 цього ж кодексу до Львівського апеляційного господарського суду шляхом подання відповідної заяви протягом 10-ти днів з дня складення постанови у повному обсязі та апеляційної скарги протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова у повному обсязі виготовлена 27.11.06.
Суддя Ушак І.Г.