79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
24.11.06 Справа№ 1/799-29/214
За позовом:
Прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів,
до відповідача:
Спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми “Синевір», м. Пустомити,
третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог:
Відкрите акціонерне товариство “Львівська ПМК-7», м. Пустомити,
про:
витребування майна.
Суддя М. Синчук
За участю представників:
прокурора:
Шумега,
позивача:
не з'явився,
відповідача:
не з'явився,
третя особа:
Ждиняк.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.03.2006 р. рішення Господарського суду Львівської області від 27.09.2005 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2005 р. у справі №1/412-2/172 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області. Ухвалою від 21.07.2006 р. справу призначено до розгляду на 04.09.2006 р. Розгляд справи відкладено на 18.09.2006 р., 29.09.2006 р.. 16.10.2006 р., 30.10.2006 р., 10.11.2006 р., 24.11.2006 р. з підстав, наведених у відповідних ухвалах суду.
Позовні вимоги з урахуванням уточнень до позову обгрунтовуються наступним. Просить витребувати майно від недобросовісного набувача. У поясненнях, поданих 18.09.2006 р. позивач зазначив, що позовна давність не підлягає застосуванню, оскільки позов подано прокурором, який є самостійним учасником судового процесу, самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту. Що стосується добросовісності набуття переданого майна до статуного фонду, то позивач пояснив, що відповідно до норм ЦК України, володілець речі, який знав або міг знати, що набуває річ від особи, яка не уповноважена на її відчуження, визнається недобросовісним (ст. 390 ЦК України).
Відповідач проти позову заперечував повністю, посилаючись на безпідставність позовних вимог.
Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.
05.02.1998 р. наказом №124 РВ ФДМУ у Львівській області прийнято рішення про приватизацію Державного підприємства Львівська ПМК №7 РВО «Укрсільпродбуд», і наказом №1023 РВ ФДМУ у Львівській області від 16.09.1998 р. воно було перетворено у відкрите акціонерне товариство «Львівська ПМК №7».
Під час проведення інвентаризації майна цілісного майнового комплексу Львівської пересувної механізованої колони №7 було встановлено, що підприємство виступило одним із засновників СП «Синевір» та внесло до його статуного фонду державне майно -основні засоби, а саме: арматурний цех, автомашини КАМАЗ-5410, КАМАЗ-55102, КАМАЗ-5511, автопричіп ОДАЗ 9370, автонавантажувач, загальна вартість яких згідно із актом оцінки, затвердженого 21.08.1998 р. начальником РВ ФДМУ по Львівській області, становить 330'658,00 грн.
При винесенні рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 76 ЦК УРСР, що діяв на момент виникнення правовідносин, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до представлених позивачем Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого 01.08.1998 р., Плану приватизації Львівської пересувної механізованої колони №7 Республіканського виробничого об'єднання «Укрсільпродбуд», власнику -ФДМУ, було відомо про порушення його права, оскільки наведені документи свідчать про передачу до статуного фонду СП «Синевір» майна на суму 330'658,00 грн. Тому ще у 1998 р. у ФДМУ виникло право на позов та почався перебіг строку позовної давності, який завершився у 2001 р. Тому до цих відносин слід застосовувати положення ЦК УРСР, а не ЦК України.
Однак, ФДМУ позов подано 04.05.2005 р., вх. реєстраційний номер 4203, тобто після спливу 3-річного строку позовної давності.
Відповідно до ст. 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторони. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
За таких обставин суд вважає, що позов подано з пропуском позовної давності, відтак, в задовленні позовних вимог слід відмовити повністю.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Синчук М.М.