01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
24.07.2006 № 10/280(10/49)-7/399
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Капацин Н.В.
суддів: Данилової Т.Б.
Студенця В.І.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача-Соловйова К. М. (юрист, довіреність № 5/юр від 03.11.05);
від відповідача-Кармазіна О. А. (начальник відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління, довіреність № юр-581/д від 22.12.05)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернафтотрейд"
на рішення Господарського суду м.Києва від 01.06.2006
у справі № 10/280(10/49)-7/399 (Якименко М.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернафтотрейд"
до Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Суб'єкта господарювання «Спільна діяльність з освоєння та розробки газоконденсатних покладів Мільківського нафтогазоконденсатного родовища»
про відшкодування збитків в сумі 1065212 грн.
Позивач у грудні 2004 р. звернувся до суду з позовною заявою про стягнення із «Суб'єкта господарювання-«Спільна діяльність з освоєння та розробки газоконденсатних покладів Мільківського нафтогазоконденсатного родовища» збитків у сумі 1065212 грн..
09.12.04 позивач подав до Господарського суду м. Києва заяву про доповнення позовних вимог і просив стягнути із «Спільної діяльності» додатково збитки у сумі 10054955,40 грн. у формі втрат активів на майнові права у складі балансу Спільної діяльності по недоотриманні і продажу нафти у зв'язку з затримкою вводу в експлуатацію «Спільною діяльністю» свердловин № № 52, 54, 71.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається в позовній заяві та у заяві про доповнення позовних вимог на порушення з боку «Спільної діяльності» в особі виконавчих органів договору про спільну діяльність умов п. 11.6. договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.98, яке полягає, на його думку, у згоді «Спільної діяльності» покривати послуги, що надавались учасникам договору про спільну діяльність, а також у невиконанні «Спільною діяльністю» обов'язків по своєчасному введенню в експлуатацію свердловин. Надавши в обґрунтування розміру своїх вимог розрахунки «Спільної діяльності», позивач вважає, що «Спільною діяльністю» йому завдано збитків. З цих підстав він вимагає стягнути із «Спільної діяльності по договору № 6/25 від 04.09.98» збитки, заявлені в позовній заяві. Право на стягнення із «Спільної діяльності» збитків та право «Спільної діяльності» виступати стороною у спорі позивач обґрунтував п. 5 додаткової угоди від 05.09.98 до договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.98.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.06.06 провадження у справі припинено на підставі п. 1. ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована ст. ст. 1, 12, 18, 21 Господарського процесуального кодексу України, ст. 80 Цивільного кодексу України, ст. ст. 55, 179 Господарського кодексу України, з огляду на приписи яких суд першої інстанції дійшов висновку, що даний позов не підлягає розгляду в господарських судах України за непідвідомчістю.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернафтотрейд» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить її скасувати.
Свою скаргу позивач мотивує неправильним, на його думку, застосуванням судом приписів ст. ст. 1, 12, 18, 21 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що ухвала суду прийнята з порушенням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України без всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, без врахування всіх обставин в їх сукупності. У скарзі позивач також послався на незастосування судом приписів ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, а також на те, що він був позбавлений права на участь у судовому засіданні.
Відкрите акціонерне товариство «Укрнафта» вважає апеляційну скаргу безпідставною, заперечує проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Заслухавши пояснення представників Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернафтотрейд», дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між Відкритим акціонерним товариством «Укрнафта» та Закритим акціонерним товариством «Інтернафтотрейд» було укладено договір про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.98, який зареєстровано в органах державної податкової служби.
Згідно з рішенням Господарського суду м. Києва від 11.11.05 по справі № 22/609 договір про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.98 розірвано у зв'язку з істотним порушенням його умов з боку Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернафтотрейд». Рішення місцевого господарського суду залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.06 та постановою Вищого господарського суду України від 27.06.06.
У відповідності з ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій України", місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Виходячи зі змісту ст. ст. 1, 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає положенням ст. 1 цього Кодексу, а правовідносини, стосовно яких виник спір, носять господарський характер.
Положеннями ст. 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено право юридичних осіб на звернення до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні, виконанні господарських договорів, та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
Згідно з приписами ст. 18 Господарського процесуального кодексу України до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу. При цьому, відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу. П. 2 ч. 2. ст. 54 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позовна заява повинна містити, зокрема, найменування (для юридичних осіб) сторін.
Ст. 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, визначені у ст. 2 цього кодексу, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання визначено: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦКУ, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Як свідчать матеріали справи, позов фактично пред'явлений до договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.98. Свій позов позивач обґрунтовує порушеннями прав позивача з боку «Спільної діяльності» (договору). Збитки, які на думку позивача завдані йому «спільною діяльністю» (договором), він також просить стягнути з договору. Тобто предмет і підстави позову стосуються неправосуб'єктного утворення-«спільної діяльності» (договору). У зв'язку з цим, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку, що договір про спільну діяльність не є суб'єктом господарювання, не є юридичною особою. Договору не властива така ознака, як власна відповідальність, що притаманно лише суб'єктам господарювання. Колегія суддів вважає, що позивач помилково ототожнює «спільну діяльність» (договір про спільну діяльність) за своїм правовим статусом з юридичною особою, суб'єктом господарювання, а виконавчі органи договору про спільну діяльність з виконавчим органом юридичної особи.
Враховуючи те, що позов пред'явлений до Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» в особі «Спільної діяльності», дослідивши матеріали справи та правовий статус «спільної діяльності» колегія суддів враховує також те, що договір про спільну діяльність не є, та не може бути структурним підрозділом Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта», участь яких у судовому процесі та представницькі повноваження яких щодо юридичної особи регулюється з урахуванням положень ст. 15 та ст. 28 Господарського процесуального кодексу України.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів враховує висновки Київського апеляційного господарського суду по справі № 6/240, викладені у постанові від 19.04.05, що положення п. 5 додаткової угоди від 05.09.98 до договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.98, на який посилається позивач в обґрунтування права «Спільної діяльності» (договору про спільну діяльність) бути стороною у спорах, є нікчемними.
Таким чином, суд першої інстанції законно і обґрунтовано зробив висновок про те, що «Спільна діяльність» (договір про спільну діяльність) не може бути стороною або учасником процесу і правомірно припинив провадження у справі на підставі п. 1. ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підвідомчий господарському суду, предмет і підстави позову стосуються договору про спільну діяльність, який розірваний згідно з рішенням суду по справі № 22/609.
Суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що суд повинен був застосувати приписи ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, як зазначено вище, позов фактично пред'явлений до «спільної діяльності», а господарський суд позбавлений права змінювати замість позивача підставу або предмет позову. До того ж, положення ст. 24 Господарського процесуального кодексу України встановлюють право суду на вчинення відповідних процесуальних дій, визначених цією статтею, а не обов'язок.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача про неправомірну відмову суду першої інстанції у витребуванні доказів. Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а не перекладати обов'язок та тягар доказування своїх вимог на інших осіб або суд. Позивач не довів неможливості надати відповідні докази та те, що ці докази мають значення для правильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає також безпідставними та необґрунтованими доводи позивача про те, що його було позбавлено права на участь у судовому засіданні 01.06.06. Як свідчать матеріали справи представник позивача та Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» були повідомлені 29.05.06 під розписку про те, що наступне судове засідання відбудеться 01.06.06.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та ухвали Господарського суду м. Києва від 01.01.06 представник позивача з'явився до початку судового засідання в зал судового засідання, але залишив його до початку судового засідання. В даному випадку позивач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні. Колегія суддів враховує при цьому, що згідно з ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.
Що стосується доводів про те, що представник позивача знаходився на лікарняному, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що доказів цього позивач не надав. Крім того, знаходження на лікарняному представника позивача ніяким чином не обмежує цивільну дієздатність юридичної особи. Відповідно до приписів ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи. Зазначеним органом позивача є виконавчий орган-керівник позивача, який мав право або самостійно представляти інтереси юридичної особи, або видати у встановленому порядку довіреність іншій особі. Отже, доводи позивача про порушення його прав на участь у розгляді справи є безпідставними.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності та керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернафтотрейд» на ухвалу Господарського суду м. Києва від 01.06.06 у справі № 10/280 (10/49)-7/399 залишити без задоволення.
2.Ухвалу Господарського суду м. Києва від 01.06.06 у справі № 10/280 (10/49)-7/399 залишити без змін.
3.Справу № 10/280 (10/49)-7/399 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Капацин Н.В.
Судді Данилова Т.Б. (переведена)
Студенець В.І.
27.07.06 (відправлено)