10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"07" листопада 2006 р. Справа № 12/119-06
м. Житомир
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Майора Г.І.
суддів: Голубєвої Г.К.
Щепанської Г.А.
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Чешковський В.А., довіреність №389-НЮ від 28.03.2006р.,
від відповідача: Гнатюк М.А., довіреність №07/1252 від 15.09.2005р., Осьмірко О.П., довіреність №07/1255 від 15.09.2005р.,
розглянувши апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", м.Київ в особі структурного підрозділу Козятинської дирекції залізничних перевезень, м.Козятин Вінницької області
на постанову господарського суду Вінницької області
від "30" травня 2006 р. у справі № 12/119-06 (суддя Кожухар М.С.)
за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", м.Київ в особі структурного підрозділу Козятинської дирекції залізничних перевезень, м.Козятин Вінницької області
до Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Вінниця
про скасування рішення №1139 від 23.12.2005 року в частині нарахування фінансових санкцій в сумі 49183,41 грн.,-
Постановою господарського суду Вінницької області від 30.05.2006 року у справі №12/119-06 позов задоволено частково Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" в особі структурного підрозділу Козятинської дирекції залізничних перевезень: скасовано рішення №1139 від 23.12.2005 року Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності в частині нарахування фінансових санкцій в сумі 1093,63 грн. В решті позову відмовлено.
Крім того, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 1,70 грн. витрат зі сплати судового збору (а.с.331-336, т.2).
Не погоджуючись з прийнятою постановою Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" в особі структурного підрозділу Козятинської дирекції залізничних перевезень звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову в частині залишення без задоволення вимог позову та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю з підстав, викладених у скарзі (а.с.4-7, т.3).
Посилається на те, що у колективному договорі підрозділу БМЕУ-2, прийнятого на конференції трудового колективу БМЕУ-2 27.05.2005 року, в розділі "Оплата праці" зазначення про надання працівникам путівок на лікування, відпочинок та екскурсії за рахунок підприємства відсутнє (тобто, підрозділ не має обов'язку щорічно надавати працівникам підрозділу певну кількість путівок, а отже, закупівля путівок носить разовий характер). Вважає, що фактичні витрати на оплату праці по БМЕУ-2 за перевіряємий період відповідають даним звітності ф-4 ФСС з ТВП.
Вказує, що перевірка відповідачем Козятинського БМЕУ-2 Південно-Західної залізниці носила локальний характер (перевірявся саме структурний підрозділ залізниці, а не юридична особа в цілому), а тому для вирішення спірного питання необхідно було керуватися нормами локального колективного договору Козятинського БМЕУ-2.
В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.
Відповідач - Виконавча дирекція Вінницького відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності та його представник в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги.
Вказує, що Козятинське БМУ №2 не включило до складу фонду опати праці виплати, пов'язані з наданням безкоштовного проїзду своїм працівникам та надання їм путівок і відповідно не нараховувало на ці суми страхові внески. Це в свою чергу призвело до обмеження прав застрахованих осіб на отримання належного матеріального забезпечення в разі настання страхового випадку.
Просить постанову господарського суду Вінницької області залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" в особі структурного підрозділу Козятинської дирекції залізничних перевезень - без задоволень.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
12.12.2005 року працівниками Козятинської районної виконавчої дирекції відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було проведено перевірку Козятинського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №2 - структурного підрозділу ДТГО "Південно - Західна залізниця" з питань правильності нарахування, перерахування, своєчасності і повноти сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та порядку витрачання страхових коштів за період з 01.10.2004 р. по 30.09.2005 р., за наслідками якої складено акт від 12.12.2005 року (а.с.8-9, т.1).
Перевіркою, зокрема, встановлено заниження суми фактичних витрат на оплату праці за перевіряємий період в розмірі 49183,41 грн., що становить вартість путівок, наданих працівникам підприємства та членам їх сімей з частковою оплатою в розмірі 48089,78 грн., та вартість безкоштовного проїзду працівників БМЕУ №2 в розмірі 1093,63 грн.
На підставі цього акту, директором виконавчої дирекції прийнято рішення №1139 від 23.12.2005р., зокрема, про застосування фінансових санкцій в сумі 49183,41 грн., в зв'язку з заниженням фактичних витрат на оплату праці.
В судовому засіданні представники позивача підтвердили факт невключення до витрат на оплату праці суми 49183,41 грн., а саме: вартість путівок, наданих працівникам підприємства та членам їх сімей з частковою оплатою в розмірі 48089,78 грн., та вартість безкоштовного проїзду працівників БМЕУ №2 в розмірі 1093,63 грн.
Відповідно до п.1 ст.21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб у відсотках: в т. ч. для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.
З аналізу зазначених норм вбачається, що вони встановлюють розмір внесків, виходячи з сум фактичних витрат на оплату праці.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року №108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу; структура заробітної плати визначена ст.2 зазначеного Закону, де встановлено, що до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного, законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. №889-ІV (далі - Закон №889-ІV) загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
У свою чергу до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються зокрема доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору (п. 4.2.1 ст. 4 Закону №889-ІV).
Пунктом 4.4 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що базою (об'єктом) для нарахування збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян є заробітна плата платника цього податку.
Для цілей цього Закону під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Відповідно до п.5.6 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін.
З аналізу наведених норм Закону вбачається, що до складу заробітної плати, а відтак до об'єкту для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування відносяться також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Тобто до складу заробітної плати відноситься зокрема вартість путівок, наданих працівникові за рахунок підприємства за умовами трудового або колективного договору.
Колегія суддів не бере до уваги поданий позивачем аудиторський висновок №32 від 01.01.2006 року (а.с.9-10, т.3) щодо визначення санаторно-курортних путівок як додаткове благо, а не оплата праці, оскільки аудитор фактично аналізує законодавство, що регулює спірні правовідносини і висловлює своє міркування з правового питання.
Колективним договором ДТГО "Південно - Західна залізниця" на 2004-2005р.р. зокрема встановлено, що норми цього колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств, структурних підрозділів, організацій і установ Південо - Західної залізниці, пенсіонерів, в тому числі тих, які до виходу на пенсію займали виборні та штатні посади в організаціях галузевої профспілки, студентів та учнів залізничних навчальних закладів, виборних та штатних працівників профспілкових органів і закладів галузевої профспілки (п.1.10 Колективного договору).
Відповідно до п. 7.11, 7.15 колективного договору адміністрація ДТГО "Південно-Західна залізниця" зобов'язалась щорічно виділяти кошти на придбання санаторно-курортних путівок для лікування працівників залізниці, які видавати за спільним рішенням адміністрації та профспілкових комітетів структурних підрозділів залізниці з оплатою 10 відсотків їх вартості, а також організовувати проведення оздоровлення працівників залізниці та членів їх сімей і літнє оздоровлення дітей залізничників на базі пансіонату-дитячого оздоровчого табору "Променистий".
Відповідно до умов колективного договору на підставі постанов керівництва і президії Дорпрофсоржу Південно-західної залізниці названі путівки виділялись на структурні підрозділи залізниці, де за спільною постановою адміністрації і профкому надавались працівникам відповідно до їх заяв. Наведене стверджується наданими позивачем матеріалами: копією колективного договору ДТГО "Південно-Західна залізниця", постановами керівництва і президії дорпрофсоржу залізниці №Н-4-832 від 30.09.2004р., №Н-4-267 від 16.05.2005р., постановами керівництва і профкому Козятинської дистанції цивільних споруд та водопостачання та її правонаступника БМЕУ-2 про розподіл путівок в оздоровчий табір "Променистий" та в санаторій "Хмільник", протоколами спільних засідань адміністрації Галузевої служби будівельно-монтажних та цивільних споруд і профбюро служби НГС ПЗ та іншими матеріалами, що стосуються розподілу путівок (а.с.128-157, т.1, а.с.6-28, 126-317, т.2).
Пунктом 2 частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" №2240-ІІІ від 18.01.2001 року (далі - Закону України №2240-ІІІ) страхувальник зобов'язаний нарахувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до абз.4 ч.1 ст.30 Закону України №2240-ІІІ за неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми.
Право застосовування фінансових санкцій, передбачених цією статтею, мають керівники виконавчої дирекції Фонду та його відділень, їх заступники (ч. 4 ст. 30 Закону №2240-ІІІ).
Посилання позивача на Інструкцію зі статистики заробітної плати суд вважає помилковим, оскільки відповідно до її преамбули вона не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11 січня 2001 року №2213-III розмір внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, для роботодавців встановлений у розмірі 2,9 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.
Відповідно до ст.16 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 року №273/96-ВР соціальний захист працівників залізничного транспорту загального користування здійснюється у встановленому порядку згідно з чинним законодавством України. Працівники залізничного транспорту загального користування та члени їх сімей (утриманці) користуються правом на безплатний проїзд залізничним транспортом. Порядок та умови надання цих та інших пільг встановлюються Кабінетом Міністрів України, колективними договорами та угодами.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію частин другої та третьої статті 16 Закону України "Про залізничний транспорт" №160 від 21.02.2001р. встановлено, що витрати підприємств залізничного транспорту, пов'язані з безоплатним проїздом зазначених осіб, не включаються до складу валових витрат цих підприємств.
Отже, право працівників залізничного транспорту на безоплатний проїзд є засобом соціального захисту, право на який зберігається також за працівниками залізничного транспорту, які вийшли на пенсію по інвалідності чи за віком, або були переведені на іншу роботу в цій галузі внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання.
Внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням на соціальні пільги, право користування якими надано працівникам залізничного транспорту статтею 16 Закону України "Про залізничний транспорт" не нараховуються.
З урахуванням наведеного, господарський суд першої інстанції обгрунтовано частково задовольнив позов Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" в особі структурного підрозділу Козятинської дирекції залізничних перевезень скасувавши рішення №1139 від 23.12.2005 року Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності в частині нарахування фінансових санкцій в сумі 1093,63 грн., в решті позову обгрунтовано відмовив.
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу спростовуються вищевказаним, матеріалами справи та не грунтуються на вимогах чинного законодавства.
Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла до висновку, що постанова господарського суду Вінницької області від 30.05.2006 року у справі №12/119-06 є законною і обгрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 160,195,196,198,200,205,206,212,254, п.п.6-7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд ,-
1. Постанову господарського суду Вінницької області від 30 травня 2006 року у справі №12/119-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного територіально- галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", м. Київ в особі структурного підрозділу Козятинської дирекції залізничних перевезень, м. Козятин Вінницької області - без задоволення.
2. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга на ухвала Житомирського апеляційного господарського суду подається протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
3. Справу №12/119-06 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Майор Г.І.
судді:
Голубєва Г.К.
Щепанська Г.А.
віддрук. 5 прим.
1 - до справи
2,3 - позивачу
4 - відповідачу
5 - в наряд