16.11.2006 Справа № А17/95
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецової І.Л.
суддів: Чимбар Л.О.(доповідач), Швеця В.В.,
при секретарі Чоха Є.О.
представники сторін:
від позивача: Есаулова Н.В., дов. №29 від 10.04.06, Бондар Ю.В., дов. №26 від 10.02.06,
від відповідача: Багно Ю.В., дов. №41 від 16.08.06,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нікопольської об"єднаної державної податкової інспекції, м.Нікополь на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.06р. у справі № А17/95
за позовом закритого акціонерного товариства "Нікопольський завод технологічного оснащення", м.Нікополь Дніпропетровської області
до Нікопольської об"єднаної державної податкової інспекції, м.Нікополь
про скасування податкових повідомлень-рішень
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17 травня 2006 року у справі № А17/95 (суддя Стрелець Т.Г.) позов закритого акціонерного товариства "Нікопольський завод технологічного оснащення" (далі- ЗАТ "Нікопольський завод технологічного оснащення") задоволено, скасовано у повному обсязі податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції (далі Нікопольська ОДПІ) № 0002102342/3/10868 від 17.03.2006р., № 0002112342/3/10869 від 17.03.2006р.
Не погодившись з постановою суду, відповідачем -Нікопольською ОДПІ, було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати постанову господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові. В апеляційній скарзі ДПІ посилається на те, що позивачем необгрунтовано включено до складу валових витрат суми грошових коштів у вигляді передплати за послуги згідно угоди №02-4/204 від 05.05.2004 року у сумі 1 141 666,67 грн., які (послуги) на момент закінчення перевіряємого періоду не отримані підприємством. Цитуючи п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.1.4 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2ст.7, п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість», ДПІ вказує, що операція з перерахування авансового платежу не підтверджує отримання товаро-матеріальних цінностей (робіт, послуг), ні переходу права власності на такі товари (роботи, послуги), а посилання господарського суду на часткове виконання підрядних робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт за серпень 2005 року на 63 970,8 грн., 43 512 грн., за вересень 2005 року на 64 783 грн, за грудень 2005 року на 16 404 грн. не свідчить про невідповідність висновків ДПІ, оскільки ці роботи були виконані після закінчення перевірки.
Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до п.6 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення цього Кодексу.
Вислухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.
Нікопольською ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання ЗАТ "Нікопольський завод технологічного оснащення" вимог податкового і валютного законодавства за період діяльності з 01.04.2004р. по 30.06.2005р., за результатами якої було складено акт за № 138/231.31760880 від 14.09.2005р.
Згідно акта перевірки було встановлено, що у порушення п. 1.32 ст. 1, п.п. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.25 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону «Про прибуток" ЗАТ "Нікопольський завод технологічного оснащення" було занижено податок на прибуток на суму 206469,22 грн., а у порушення п. 1.4 ст. 1, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону "Про ПДВ" занижено податок на додану вартість на суму 228333,33 грн.
За наслідками перевірки Нікопольською ОДПІ були винесені наступні податкові повідомлення-рішення: № 0002102342/0/37243 від 23.09.2005р., яким ЗАТ "Нікопольський завод технологічного оснащення" було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 452399,67 грн., у тому числі 206469,22 грн. -основний платіж, 245930,45 грн. -штрафні санкції; № 0002112342/0/37244 від 23.09.2005р., яким ЗАТ "Нікопольський завод технологічного оснащення" було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 342499,99 грн., у тому числі 228333,33 грн. -основний платіж, 114166,66 грн. -штрафні санкції.
Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями рішеннями, ЗАТ "Нікопольський завод технологічного оснащення" направило Нікопольській ОДПІ скаргу від 06.10.2005р. № 1131-09/1, у якій просило скасувати вказані податкові повідомлення-рішення.
Рішенням про результати розгляду скарги від 25.10.2005р. № 41780/10/23-150 Нікопольська ОДПІ скасувала податкове повідомлення-рішення № 0002102342/0/37243 від 23.09.2005р. в частині застосування штрафних санкцій по податку на прибуток підприємств в сумі 122048,92 грн., в решті податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарга ЗАТ "Нікопольський завод технологічного оснащення"-без задоволення.
25.10.2005р. Нікопольською ОДПІ були винесені нові податкові повідомлення-рішення, а саме: № 0002102342/1/41776, яким ЗАТ "Нікопольський завод технологічного оснащення" було визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 330350,75 грн., у тому числі 206469,22 грн. -основний платіж, 123881,53 грн. -штрафні санкції; № 0002112342/1/41775, яким позивачу було визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 342499,99 грн., у тому числі 228333,33 грн. -основний платіж, 114166,66 грн. -штрафні санкції.
Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ЗАТ "Нікопольський завод технологічного оснащення" звернулося до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області зі скаргою від 03.11.2005р. № 1654-09/1, у якій просило скасувати вказані вище податкові повідомлення-рішення.
Рішенням про результати розгляду скарги від 19.12.2005р. №32476/10/25-008 Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області залишила податкові повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ без змін, а скаргу -без задоволення.
26.12.2005р. Нікопольською ОДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення, а саме: № 0002102342/2/51980, яким ЗАТ "Нікопольський завод технологічного оснащення" було визначено податкове
зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 330350,75 грн., у тому числі 206469,22 грн. -основний платіж, 123881,53 грн. -штрафні санкції; № 0002112342/2/51981, яким ЗАТ "Нікопольський завод технологічного оснащення" було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 342499,99 грн., у тому числі 228333,33 грн. -основний платіж, 114166,66 грн. -штрафні санкції.
Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ЗАТ "Нікопольський завод технологічного оснащення" звернулося до Державної податкової адміністрації України зі скаргою від 30.12.2005р. №1890-09/1, у якій просило скасувати вказані вище податкові повідомлення-рішення.
Рішенням про результати розгляду скарги від 09.03.2006р. №2086/6/25-0115 Державна податкова адміністрація України скасувала податкові повідомлення-рішення № 0002102342/0/37243 від 23.09.2005р., №0002102342/1/41776 від 25.10.2005р., № 0002102342/2/51980 від 26.12.2005р. в частині віднесення до складу валового доходу 57610,21 грн. кредиторської заборгованості, по якій не минув термін позовної давності, та у відповідній частині застосовану штрафну санкцію у розмірі 103234,61 грн., в решті податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарга ЗАТ "Нікопольський завод технологічного оснащення"-без задоволення.
17.03.2006р. Нікопольською ОДПІ були винесені нові податкові повідомлення-рішення, а саме: № 0002102342/3/10868, яким ЗАТ "Нікопольський завод технологічного оснащення" було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 211273,34 грн., у тому числі 192066,68 грн. -основний платіж, 19206,66 грн. -штрафні санкції; № 0002112342/3/10869, яким ЗАТ "Нікопольський завод технологічного оснащення" було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 342499,99 грн., у тому числі 228333,33 грн. -основний платіж, 114166,66 грн. -штрафні санкції.
28.03.06р. ЗАТ "Нікопольський завод технологічного оснащення" звернулося з позовом до господарського суду про скасування актів ненормативного характеру -податкових повідомлень-рішень Нікопольської ОДПІ за№ 0002102342/3/10868 від 17.03.2006р., № 0002112342/3/10869 від 17.03.2006р.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області позов задоволено.
Апеляційний господарський суд вважає постанову суду першої інстанції правильною та обгрунтованою з наступних підстав.
Відповідно до розділу 1 договору № 02-4/204 на виконання генпідрядних функцій при виконанні будівельно-монтажних робіт при новому будівництві, реконструкції, ремонті і технічному обслуговуванню об'єктів ЗАТ "Нікопольський завод технологічного оснащення" , укладеного між ЗАТ "Нікопольський завод технологічного оснащення" (замовник) і Приватним підприємством "Ферум" (генпідрядник) 05.05.2004р. (у подальшому -договір), ЗАТ "Нікопольський завод технологічного оснащення" доручає, а ПП "Ферум" приймає на себе зобов'язання по виконанню генпідрядних функцій на об'єктах позивача при проведенні всіх видів будівельно-монтажних робіт, що стосуються реконструкції, капітальних, поточних ремонтів і технічного обслуговування будівель, споруд і окремих технологічних вузлів, за рахунок коштів, що надаються позивачем; згідно з п.2.1 договору вартість робіт визначається сторонами договору на підставі додаткових угод і проектно-кошторисної документації, що додається до них, і фіксується протоколом про договірну ціну, що є невід'ємною частиною додаткової угоди і договору. Приблизна вартість договору становить 1370000,00 грн., у тому числі ПДВ.
Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що оплата робіт здійснюється на умовах попередньої оплати у розмірі 100% шляхом здійснення безготівкових переказів платіжними дорученнями.
Відповідно до п. 4.1 Договору строки виконання робіт встановлюється календарним планом робіт, який погоджується і підписується сторонами; 05.05.2004р. між позивачем і ПП "Ферум" були укладені додаткові угоди до договору №№ 1-19, у яких визначався конкретний етап робіт (відновлення футерування газових нагрівальних печей) на користь позивача та їх вартість. Загальна вартість робіт за додатковими угодами становила 1370000,00 грн.
До кожної додаткової угоди додавались протоколи договірної ціни та локальні кошториси на відповідні етапи робіт.
На виконання умов договору та на підставі рахунку № 89 від 05.05.2004р. позивач перерахував на користь ПП "Ферум" платіжними дорученнями №№ 975, 976, 977 від 26.05.2004р. загальну суму 1370000,00 грн., у тому числі ПДВ 228333,33 грн. Грошові кошти у розмірі 1141666,67 грн. були віднесені позивачем до складу валових витрат 2 кварталу 2004р., а сума ПДВ у розмірі 228333,33 грн. була віднесена до складу податкового кредиту травня 2004р. Згідно з календарним планом, який є невід'ємною частиною договору, всі роботи мали бути виконані у 2004 році. Додатковою угодою до договору без номеру від 27.12.2004р. сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2005р., додатковою угодою № 22 від 28.12.2005р. сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2006р.
Позивачем надано у матеріали справи акти приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2005р. на 63970,80 грн. (додаткова угода № 11 від 05.05.2004р.), за серпень 2005р. на 43512,00 грн. (додаткова угода № 12 від 05.05.2004р.), за вересень 2005р. на 64783,20 грн. (додаткова угода № 13 від 05.05.2004р.), за грудень 2005р. на 16404,00 грн. (додаткова угода № 16 від 05.05.2004р.); відповідно до довідки про включення позивача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 7253 основними видами діяльності позивача є виробництво інструменту, металевих конструкцій, дослідження і розробки в галузі природничих та технічних наук, оброблення металевих відходів та брухту чорних металів і т. ін.
ДПІ вважає, що право на віднесення до складу валових витрат сум перерахованої попередньої оплати підприємство набуває з моменту отримання матеріальних цінностей (робіт, послуг).
Разом з тим, такий висновок не узгоджується з нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовими витратами являється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Таким чином, зазначеною статтею надане лише визначення терміну «валові витрати», а порядок формування валових витрат регламентується іншими нормами цього Закону, а саме:
- пунктами 5.2, 5.3 ст. 5 Закону визначені витрати, суми яких відносяться та не відносяться до складу валових витрат;
- п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону визначено дату виникнення права платника податків на валові витрати по першій з подій: або списання коштів з рахунку платника податків, або оприбуткування товарів платником податку;
- п.п.11.2.3 п.11.2 цієї ж статті визначені обмеження в оподаткуванні з передплати.
З зазначених норм убачається, що виникнення права на включення будь-яких витрат до складу валових витрат не ставиться нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в залежність від фактичного отримання робіт (послуг), від наявності дебіторської чи кредиторської заборгованості тощо. Даний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду України щодо включення до складу валових витрат сум передоплат, по яким не отримано матеріальні цінності (постанова ВСУ від 29.06.2004р. у справі №А27/18).
Основною умовою віднесення суми витрат, пов'язаної з придбанням товарів (робіт, послуг), до валових витрат підприємства є направленість витрат на використання у власній господарській діяльності.
В силу п. 5.11 ст. 5 зазначеного Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
З посиланням на Положення про технічне обслуговування устаткування підприємств гірничо-металургійного комплексу, затвердженого Наказом Міністерства промислової політики України № 285 від 15.6.2004р. та даних про види діяльності підприємства згідно Довідки про включення позивача до ЄДРГТОУ, господарський суд обгрунтовано прийшов до висновку про те, що позивач оплатив роботи по відновленню вогнетривкого футерування і кладки нагрівальних та коксових печей, виконання яких безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, і тому правомірно відніс вартість оплачених робіт до складу валових витрат 2 кварталу 2004р. у розмірі 1141666,67 грн. у тому податковому періоді, у якому відбулось списання грошових коштів з банківського рахунку позивача, тобто по першій події.
Посилання апеляційної скарги на те, що позивачем необгрунтовано включено до складу валових витрат суми грошових коштів у вигляді передплати за послуги згідно угоди №02-4/204 від 05.05.2004 року у сумі 1 141 666,67 грн., які (послуги) на момент закінчення перевіряємого періоду не отримані підприємством, необгрунтоване, оскільки в матеріали справи позивачем надано документи, які підтверджують часткове виконання підрядних робіт, крім того, підлягає врахуванню той факт, що на момент перевірки та розгляду справи господарським і апеляційним судами строк дії договору не закінчився.
Стосовно визначення позивачеві податкові зобов'язання з податку на додану вартість, апеяційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Господарський суд правильно вказав у постанові про необгрунтованість висновків відповідача про те, що неотримання позивачем робіт (послуг) у травні 2004р. позбавляє його права на податковий кредит, цей висновок суперечить положенням Закону України "Про податок на додану вартість".
Відповідно до п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 ст.7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів(робіт, послуг).
Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна, складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) згідно з п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку, як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкою грошові кошти -дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Пунктом 1.4. ст.1 Закону передбачено, що поставка послуг -будь-які операції цивільно-правового характеру з поставки послуг, поставки права користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об»єктів власності за компенсацію...
Отже зі змісту наведених норм випливає, що загальними підставами віднесення сум податку до складу податкового кредиту є: або оплата сум податку, в ціні товарів (робіт, послуг); або наявність податкової накладної, яка складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, а саме також за першою з подій, у тому числі, за фактом отримання грошових коштів.
З огляду на викладене, твердження податкової інспекції про те, що підставою для віднесення до складу податкового кредиту може бути лише факт поставки робіт (послуг), а податкова накладна може бути виписана лише при отриманні таких робіт (послуг), не узгоджуються з нормами Закону.
Таким чином, сукупність вищезазначених фактичних обставин свідчить про наявність у товариства права на податковий кредит в травні 2004 року, оскільки факт сплати коштів в оплату робіт (послуг), які підлягають поставці за договором, підтверджується матеріалами справи і не оспорюється представниками податкової інспекції. Тому включення до складу такого кредиту відповідної суми в зазначеному періоді є правомірним.
За таких обставин рішення податкової інспекції господарським судом правильно визнано недійсним.
Доводи скаржника визнані колегією суддів необґрунтованими, оскільки Закон України “Про податок на додану вартість» не встановлює стадії реалізації платником податку права на податковий кредит, зокрема, виникнення та набуття такого права і не передбачає будь-яких обмежень в оподаткуванні операцій купівлі-продажу за передоплатою, крім експортних операцій (п.п.7.3.8 п.7.3 ст.7 Закону).
За таких обставин апеляційний суд вважає, що господарський суд правильно задовольнив позов, підстави для скасування постанови господарського суду відсутні, вона є правильною та обгрунтованою.
Керуючись ст.ст.160, 167, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.06р. у справі № А17/95 залишити без змін, а апеляційну скаргу Нікопольської об"єднаної державної податкової інспекції, м.Нікополь - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня її складання в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л. Кузнецова
Судді Л.О.Чимбар
В.В. Швець