83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
16.10.06 р. Справа № 36/245
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Л.Ф.Чернота
при секретарі судового засідання Семенюшко Г.Р.
за позовом: Закритого акціонерного товариства “Нафтохімімпекс» м.Київ
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь» м.Маріуполь
про стягнення заборгованості в сумі 47 961,97грн. та витрат по оплаті адвоката в сумі 14 700,00грн.
Представники :
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Калабухова С.В. - за довіреністю
Позивач, Закрите акціонерне товариство “Нафтохімімпекс» м.Київ, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь» м.Маріуполь, про стягнення заборгованості в сумі 47 961,97грн. та витрат по оплаті адвоката в сумі 14 700,00грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення копію договору № ДГ - 2385 від 14.05.1998р., копію акту прийому-передачі векселя № 66334389203885 від 22.05.1998р., акт звірки взаєморозрахунків від 30.03.1999р., копії листів № 107/349 від 18.05.2001р., № 337/9251 від 12.10.2001р., № 08/488 від 03.11.1999р., копію векселя № 66334389466939 на суму 39764,94грн від 12.10.2001р., копії листів № 23 від 14.02.2002р., № 352 від 22.05.2003р., копію телеграми від 22.05.2003р., копію відмови про оплату векселя від 23.05.2003р., копію акту протесту векселя від 23.05.2003р., копію виконавчого напису на векселі № 3-64 від 18.02.2004р., копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.02.2004р., копію постанови про зупинення виконавчого провадження від 23.02.2004р., копії листів № 0116/878 від 20.07.2004р., № 98 від 22.07.2004р., копію постанови про поновлення виконавчого провадження від 18.02.2005р., копію постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 24.02.2005р., копію рішення Орджонікідзевського районного суду від 18.01.2005р., копію договору на юридичне обслуговування № 28/07/04 від 28.07.2005р., копію протоколу погодження договірної ціни від 28.07.2005р., копію протоколу погодження договірної ціни від 01.09.2005р., копію рахунку-фактури № СФ-00000031 від 01.08.2005р., копії актів здачі-прийняття робіт, копії платіжних доручень, копію листа НБУ від 09.08.2005р. № 14-011/2644-7872 та інш.
20.07.2006р. суддя господарського суду Донецької області Будко Н.В. звернулась із заявою про самовідвід її від розгляду справи № 36/245.
Ухвалою Заступника голови господарського суду Донецької області заява про самовідвід судді Будко Н.В. задоволено, а справу передано на розгляд судді Чернота Л.Ф.
Від позивача через канцелярію суду надійшла заява за № 103 від 20.07.2006р. про відвід судді Будко Н.В., посилаючись на ст.20 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Заступника голови господарського суду Донецької області від 21.07.2006р. відмовлено у задоволенні заяви позивача, у зв'язку із задоволенням заяви про самовідвід судді.
Ухвалою від 24.07.2006р. справу було призначено до розгляду на 21.08.2006р.
Відповідач надав відзив за № 09-9/12отз від 11.08.06р. та заперечує проти позовних вимог, посилаючись на порушення позивачем строків позовної давності.
Представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Ст.33 Господарського процесуального кодексу України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Слухання справи було відкладено, згідно ст.ст.69, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що 14.05.1998р. між сторонами був укладений договір № 2385 купівлі-продажу металопродукції.
В якості гарантії платежу за металопродукцію в 1998р. було підписано акт прийому-передачі векселя № 66334389203885 від 22.05.1998р., держателем якого був ЗАТ “Нафтохімімпекс» , на суму 200 000грн.
В 1999р. відповідач здійснював поставку продукції на адресу позивача в рахунок погашення прийнятого від ЗАТ “Нафтохімімпекс» в заставу власного векселя. 30.03.1999р. сторони провели звірку взаєморозрахунків і встановили, що станом на 30.03.1999р. сальдо складає 39662,14грн. на користь позивача. Дана заборгованість була підтверджена листом відповідача від 03.11.1999р. за № 08-488.
18.05.2001р. відповідач звернувся з листом № 107/349 до Корпорації “Індустріальний союз Донбасу» про згоду на видачу векселя на суму 39764,94грн., яка залишилась непогашеною від попереднього векселя № 66334389203885 від 22.05.1998р. Листом від 12.10.2001р. вих. № 337/9251 Корпорація “Індустріальний союз Донбасу» дала згоду ВАТ “МК “Азовсталь» на видачу векселя.
12.10.2001р. відповідачу було видано вексель на користь ЗАТ “Нафтохімімпекс» за № 66334389466939 на суму 39764,94грн.
Таким чином, вексель № 66334389466939 на суму 39 764,94грн. від 12.10.2001р. зі строком платежу 22.05.2003р. був емітований ВАТ “МК “Азовсталь» як заборгованість з погашення попереднього векселя № 66334389203885 від 22.05.1998р.
Між сторонами був підписаний акт прийому-передачі даного векселя, а також видана оферта про зобов'язання достроково прийняти і сплатити номінальну вартість векселя. Термін оплати даного векселя - 22.05.2003р. в м.Маріуполь.
14.02.2002р. позивач, відповідно до виданої оферти, листом № 23 звернувся до відповідача з проханням прийняти вексель до оплати, але отримав відмову.
Відповідно до ст.38 Уніфікованого закону “Про переказні векселі та прості векселі» 22.05.2003р. векселедержатель - ЗАТ “Нафтохімімпекс» - пред'явив вексель на суму 39764,94грн. до оплати векселедавцю - ВАТ “МК “Азовсталь», але отримав відмову в прийнятті векселя до оплати, про що свідчить відмова у підписанні акту про пред'явлення векселя до оплати.
22.05.2003р. представник позивача звернувся до державного нотаріусу Четвертої Маріупольської державної контори про вчинення протесту векселя. На адресу відповідача була направлена телеграма з пропозицією сплатити вексель не пізніше 23.05.2003р. Однак відповідач відмовився.
23.05.2003р. нотаріусом був учинений протест векселя, про що був складений відповідний акт. 28.01.2004р. був вчинений виконавчий напис № 3-64 щодо вищевказаного векселя.
23.02.2004р. Державною виконавчою службою Орджонікідзевського районного управління юстиції м.Маріуполя було відкрите виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 3-64 від 18.02.2004р. про стягнення з ВАТ “МК “Азовсталь» на користь ЗАТ “Нафтохімімпекс» суми 40162,59грн. (сума векселя 39764,94грн. і державне мито 397,65грн) та зупинено на підставі п.8 ст.34 Закону України “Про виконавче провадження», у зв'язку з порушенням справи про банкрутство боржника.
20.07.2004р. на адресу позивача надійшов лист, в якому відповідач визнав борг в сумі 40162,59грн. за договором ДГ-965 від 10.06.1999р. та пропонує погашення заборгованості з дисконтом 60%, однак позивач не погодився.
18.02.2005р. виконавчою службою була винесена постанова про поновлення виконавчого провадження, у зв'язку з припиненням справи про банкрутство ВАТ “МК “Азовсталь».
Відповідач не погодившись з постановою виконавчої служби від 23.02.2004р. про відкриття виконавчого провадження звернувся до Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя про оскарження дій державного виконавця, посилаючись на невідповідність виконавчого напису вимогам діючого законодавства.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 18.01.2005р. скарга Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь» була задоволена: державну виконавчу службу Орджонікідзевського районного управління юстиції м.Маріуполя було зобов'язано скасувати постанову від 23.02.2004р. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріусу 3-64 від 18.02.2004р. Рішення вступило у законну силу.
24.02.2005р. виконавчою службою на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 18.01.2005р. було відмовлено у відкритті виконавчого провадження.
Відносини, які виникли між сторонами носять вексельний характер і регулюються положеннями вексельного права.
Згідно з вимогами ст. 21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
Випускаються такі види векселів: простий, переказний.
Простий вексель містить такі реквізити: найменування - "вексель"; просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен здійснитись платіж; найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений; дату і місце складання векселя; підпис того, хто видає документ (векселедавця).
Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, вказаних у частинах третій і четвертій цієї статті, відповідно для простого і переказного векселів, не має сили простого або переказного векселя, за винятком таких випадків: а) вексель, строк платежу по якому не вказано, розглядається як такий, що підлягає оплаті по пред'явленні; б) при відсутності особливого зазначення місце, позначене поруч з найменуванням платника (місце складання документа - для простого векселя), вважається місцем платежу і одночасно місцем проживання платника (векселедавця - для простого векселя); в) вексель, в якому не вказано місце його складання, визнається підписаним у місці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця.
Такі ж самі положення містить ст.75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.
Векселі (переказні і прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені). Вексель підписується: від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою (Стаття 5. ЗУ «Про обіг векселів в Україні»).
Згідно положень ст.77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів та індосаменту (ст.11-20); строку платежу (ст.33-37); позову у випадку неакцепту або неплатежу (ст.ст.43-50, 52-54); давності (ст.70-71) та інш.
Згідно ст.43 Уніфікованого закону векселедержатель може звернути свій позов проти індосантів, векселедателя та інших зобов'язаних осіб: при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений.
Відповідно до ст.70 Уніфікованого закону позовні вимоги векселедержателя проти індосантів та проти векселедателя погашаються спливом одного року з дня протесту, здійсненого у встановлений строк.
Враховуючи вимоги ст.ст.43, 70 Уніфікованого закону вимоги позивача за опротестованим простим векселем № 66334389466939 до відповідача могли бути заявлені протягом 1 року з дня протесту, тобто до 23.05.04р.
Позовна заява за опротестованим простим векселем № 66334389466939 направлена позивачем 22.06.06р., тобто за межами строку позовної давності.
Відповідно до ст.267 ч.4 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно ст.266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відповідач просить застосувати строк позовної давності.
У судовому засіданні було досліджено питання щодо застосування строку позовної давності. На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано клопотання позивача про відновлення строку позовної давності.
Із матеріалів справи вбачається, що вексель № 66334389466939 є опротестованим.
Тому, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Витрати по оплаті адвоката в сумі 14700,00грн. не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить послуги адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались.
Поняття особи, яка є адвокатом наводиться у статті 2 Закону України “Про адвокатуру».
Стаття 49 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
при задоволенні позову - на відповідача;
при відмові в позові - на позивача;
при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Господарські витрати підлягають розподілу в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на вищевикладене та керуючись Законом України «Про цінні папери та фондову біржу», Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі, Законом України «Про обіг векселів в Україні» та на підставі ст.ст.42, 43, 22, 33, 36, 49, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Чернота Л.Ф.
Надруковано 3 примірників
Вик.Єрохіна В.В.