Справа № 2/0109/3283/2012 Номер провадження 2/123/1208/2013
27.09.2012 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя в складі:
головуючого судді Тонкоголосюка О.В.,
при секретарі Селезньовій О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Сімферопольського житлово-будівельного кооперативу № 82 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті за утримання будинку та при домової території,
Сімферопольський житлово-будівельний кооператив №82 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по квартирної платі та комунальним послугам з 01.03.2009 року по 31.12.2011 року. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що він є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_2 власником квартири НОМЕР_1 в якому є відповідач. Однак, відповідачем обов'язки, пов'язані зі сплатою наданих послуг не виконуються, у зв'язку з чим за період часу з 01.03.2009 року по 31.12.2011 року виникла заборгованість, яка складає 5939,61 грн. На підставі наведеного, позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості, стягнути судові витрати.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному об'ємі.
Представник відповідача ОСОБА_2, який також є третьою особою по справі, в судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на те, що ОСОБА_1 звільнена від сплати послуг за утримання будинку та прибудинкової території, як член ЖБК-82. Що стосується оплати послуг з подачі води, відведення стоків, в квартирі АДРЕСА_1 встановлені лічильники, по яких проводиться оплата та станом на 01.01.2012 року малась переплата в розмірі 878,49 грн. Тому підстав для задоволення позовних вимог немає.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про те, що позов не заснований на законі, а тому не підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.
За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Стаття 213 ЦПК України вимагає від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.
Як вбачається з наданих суду документі ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою голови правління ЖБК №82 від 14.03.2012 року. (а.с 19), що не було оспорено сторонами по справі.
Згідно ст. 10 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР), громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.
Стаття 24 ЖК УРСР визначає, що житлово-експлуатаційні організації забезпечують схоронність житлового фонду і належне його використання, високий рівень обслуговування громадян, а також контролюють додержання громадянами правил користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території.
Відповідно до ст. 67 ЖК УРСР, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Як визначено ч. 1 ст. 68 ЖК УРСР, наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно до ст. 179 ЖК УРСР, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 7 Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 592, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний, зокрема, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил; використовувати приміщення житлового будинку і гуртожитку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання.
Як визначено у п. 1 та п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В ході судового розгляду справи було встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 встановлені водолічильники, по яких відповідачем проводиться розрахунок оплати за постачання холодної води ( ас. 63).. Це не було оспорено сторонами по справі, а отже в силу ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню. Між тим, представник позивача наполягає на тому, що відповідач повинен надавати йому данні про кількість використаної води для надання необхідної інформації у відповідні служби, що не робиться, тому він змушений обраховувати цю комунальну послугу в загальному порядку. Проте, позовних вимог про зобов'язання відповідача до вчинення певних дій не заявляв, доказів обґрунтованості свого розрахунку не надав, в той час коли представником відповідача був наданий вичерпний розрахунок проведення оплати з надання холодної води (ас. 47-49), у відповідності до якого відповідачка має переплату станом на 01.01.2012 року в сумі 878,49 грн.
Таким чином, на порушення приписів ч. 3 ст. 10, ст. 57, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, суд вважає що позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з водопостачання.
Що стосується вимог про стягнення заборгованості з обслуговування будинку та прибудинкової території, то в цій частині суд вважає вимоги обґрунтованими, оскільки відповідачем не було надано належних доказів того, що ОСОБА_1 звільнена від сплати цих комунальних послуг.
Протокол правління ЖБК-82 від 27.04.2009р. № 2, який був наданий представником відповідача, не звільняє відповідача від сплати комунальних послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території, ним лише зазначено, що обновлюється рішення правління кооперативу про преміювання співробітників ЖБК-82 шляхом погашення квартирної плати за рахунок житлового фонду (а.с.51), в якому ОСОБА_1 не зазначена , як особа , яка звільнена від сплати комунальних послуг.
Також суд не приймає до уваги копію лицевого рахунку, який був наданий представником відповідача, з якого вбачається, що відповідальним квартиронаймачем є ОСОБА_2, оскільки квартира перебуває у власності, тому саме власник є відповідальною особою, з утримання квартири. Більш того, зазначена копія не засвідчена у встановленому законом порядку, а сам документ не містить реквізитів, які є обов'язковими для такого роду документу.
Враховуючи викладене, відповідно до ст.ст. 10, 24, 67, 68, 179 Житлового кодексу Української РСР, п. 7 Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 88, 212-215, 223, 224-228 Цивільного процесуального кодексу України, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Сімферопольського житлово-будівельного кооперативу № 82 суму заборгованості у розмірі 2988,75 грн. та судових витрат пов'язаних із спалою судового збору 107,30 грн. Всього 3096,05 грн. (три тисячі дев'яноста шість гривен п'ять копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду АР Крим через Київський районний суд м. Сімферополя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя