Справа № 2/0109/4024/2012
Номер провадження 2/123/429/2013
11.01.2013 року Київський районний суд м. Сімферополя в складі:
головуючого судді Тонкоголосюка О.В.,
при секретарях Селезньовій О.А., Чьорненької Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Київського відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції в АР Крим про зняття арешту з рухомого майна та виключення його з акту опису,
ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування якого вказує, що між ним та ОСОБА_2, 22 червня 2010 року, було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу, автомобілю марки та моделі MITSUBISHI L.200, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1.
В рахунок вартості вказаного автомобіля він в присутності свідків передав відповідачу грошові кошти в сумі 22 000 доларів США, що в перерахунку на гривні на момент укладення правочину становило 176000 гривень, про що останній видав розписку про отримання грошових коштів. Відразу після цього, в день передачі грошей, ОСОБА_2 передав йому в користування та володіння вказаний автомобіль, що підтверджується генеральною довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_3, від 22 червня 2010 року за № 4333.
Відповідно до вищезазначеної довіреності ОСОБА_2 уповноважив його користуватися та розпоряджатися проданим автомобілем, з можливістю передоручення своїх повноважень. З 22 червня 2010 року по теперішній час він, позивач, фактично володіє та користується зазначеним автомобілем. В зв'язку з тим, що для договору купівлі-продажу автомобіля нотаріального посвідчення не вимагається, його не посвідчували нотаріально, вважаючи, що достатньо генеральної довіреності. Повне переоформлення документів за усною домовленості повинно було здійснено не пізніше закінчення строку генеральної довіреності на автомобіль.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12 жовтня 2011 року по справі № 2-3650/2011, було прийнято рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4, за договором позики загальної суми у розмірі 153668,02 грн. Після чого був виданий виконавчий лист та відкрито виконавче провадження на стягнення боргу, тому Державним виконавцем ВДВС Сімферопольського ГУЮ Турчинскою К.М., був накладений арешт на автомобіль, який до цього часу зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2, а саме: MITSUBISHI L.200, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Позивач просить звільнити з арешту, виключити з акту опису й арешту рухоме майно та зняти з розшуку MITSUBISHI L.200, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1 накладений Київськім Відділом Державної виконавчої служби управління юстиції АР Крим.
В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав в повному об'ємі.
Відповідач проти позову не заперечував, підтвердив той факт, що між ним та позивачем фактично був укладений договір купівлі-продажу спірного автомобілю, тому він видав останньому відповідну довіреність.
Представник Київського ВДВС в судове засідання не явився, про дату та місце слухання справи повідомлений належним чином, надав на адресу суду письмові пояснення по справі, просив розглянути їх за його відсутності.
Вислухав сторони, дослідивши матеріали справи всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.
За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Стаття 213 ЦПК України вимагає від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи, 22 червня 2010 року ОСОБА_1 домовився із ОСОБА_2 про придбання в останнього автомобілю MITSUBISHI L.200, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1. За умовами цієї домовленості позивач передав продавцю 22000 доларів США, що станом на 22.06.2010року складало 176000 грн., на підтвердження чого останній видав ОСОБА_1 власноруч написану розписку, копія якої додана до матеріалів справи ( ас. 5).
В свою чергу ОСОБА_2 на підтвердження досягнення домовленості про продаж ним автомобілю видав ОСОБА_1 довіреність від 22.06.2010 року із наданням останньому право користування та розпорядження зазначеним вище автомобілем, строком дії до 22.06.2013 року (ас.6).
Крім того, як пояснили в судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2, домовленість також включала намір протягом строку дії довіреності здійснити переоформлення права власності на спірний автомобіль на ім'я позивача, з приводу чого ОСОБА_2 було отримано дозвіл АКБ «ЧБРР»від 22.06.2010року № 1731 на переоформлення ним права власності на автомобіль MITSUBISHI L.200, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, придбаний в кредит, який був оформлений в зазначеному банку (а.с. 30).
Між тим, в силу життєвих обставин зазначена угода досі не була оформлена.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12 жовтня 2011 року по справі № 2-3650/2011, було прийнято рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суми в розмірі 153668.02 грн.
Вказане рішення набрало законної сили, тому було видано виконавчий лист, на підставі якого було відкрите виконавче провадження.
Державним виконавцем Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ Турчинська К.М. в межах зазначеного виконавчого провадження 06 лютого 2012 року прийняла постанову про накладення арешту на рухоме майно, що належить на праві власності боржнику ОСОБА_2, а саме леків автомобіль -MITSUBISHI L.200, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1. Останньому було заборонено відчуження зазначеного рухомого майна (а.с.13).
25.03.2012 року було складено акт опису й арешту майна зі змісту якого вбачається, що 25.03.2012року на автодорозі Харків -Сімферополь - Алушта-Ялта було вилучено та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_1 автомобіль MITSUBISHI L.200, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1 (ас. 27-29).
Згідно ст. 208 ЦК України, правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, належить вчиняти у письмовій формі.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст.ст. 316, 317, 319, 325, 334 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 655 Цивільного Кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з вимогами статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України, визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
В підтвердження своїх доводів надано: оригінал розписки щодо сплати коштів в розмірі 22000 доларів США в рахунок купівлі-продажу спірного автомобіля та нотаріально посвідчена довіреність від 19.01.2009р.. Таким чином, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 з 22 червня 2010 року позивач виконував усі необхідні дії щодо утримання майна, як його власник та вважав себе його власником.
Увесь цей час позивач вільно та відкрито користувався спірним майном на підставі нотаріально посвідченого доручення.
Під час судового засідання судом також встановлено, що на момент укладення сторонами усного договору купівлі-продажу спірного автомобіля, жодних обмежень щодо користування та розпорядження даним майном у ОСОБА_2 не було, а отже він міг розпоряджатися ним на свій розсуд.
На день розгляду справи позивач не має можливості оформити відповідні документи в МРЕВ ДАІ ГУ МВС України в АРК щодо автомобіля на своє ім'я, оскільки постановою Київського ВДВС на нього накладений арешт.
Виходячи з дат доручення та розписки, слідує, що домовленість щодо видачі доручення і наміру переоформити автомобіль на своє ім'я у позивача відбулась раніше ніж було прийнято постанову про накладення арешту.
З боку відповідача не надано будь яких заперечень щодо позову.
Посилання позивача у тексті позову на дійсність договору купівлі -продажу, суд, з огляду на відсутність обов'язкового нотаріального посвідчення угоди та необхідності його реєстрації в МРЕВ ДАІ, вважає помилковими.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.08.1976 р. "Про судову практику в справах про вилучення майна з опису" за правилами, установленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.
Згідно ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на майно і про звільнення майна з під арешту.
Під час судового засідання встановлено те, що позивач користувався та розпоряджався спірним майно на законних підставах, на правовідносинах, що виникли між ним та відповідачем -власником майна, раніше ніж було прийнято постанову про накладення арешту.
Таким чином суд вважає, що вимоги позивача про зняття арешту автомобілю MITSUBISHI L200, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 та виключення його з акту опису та арешту від 05.03.2012 року є законними, обґрунтованими, а тому вони підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про зняття з розшуку зазначеного автомобілю, то в цій частині вимоги задоволенню не підлягають, оскільки суду не було надано доказів того, що він перебуває в розшуку.
На підставі викладеного, ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження», керуючись ст. ст. 3,10,11,57,60, 61, 212-215 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Зняти арешт з автомобіля марки MITSUBISHI L200, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 накладений постановою Київського відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції від 06 лютого 2012 року.
Виключити з акту опису й арешту від 05.03.2012 року автомобіль марки MITSUBISHI L200, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.
В іншій частки позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Тонкоголосюк Олександр Володимирович