Справа: № 2а-14981/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Василенко Я.М
Іменем України
15 січня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Приходько О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою закритого акціонерного товариства «Баско»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2012 у справі за адміністративним позовом закритого акціонерного товариства «Баско»до відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві, за участю третіх осіб - малого колективного підприємства «МЖК Поділ», закритого акціонерного товариства «Поділ»про зняття арешту з нерухомого майна,-
ЗАТ «Баско»звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило звільнити з-під арешту належне ЗАТ «Баско»нерухоме майно - частину об'єкту незавершеного будівництва за адресою: місто Київ, вулиця Спаська, 6 літера Б шляхом скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.04.2004, постановленої щодо МКП «МЖК Поділ»державним виконавцем ВДВС Подільського РУЮ у місті Києві Сколовською Я.П., затвердженої начальником ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві 02.04.2004 як таку, що втратила актуальність; звільнити з-під арешту належне ЗАТ «Баско»нерухоме майно - частину об'єкту незавершеного будівництва за адресою: місто Київ, вулиця Спаська, 6, літера Б шляхом скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.12.2005, постановленої щодо ЗАТ «Поділ»державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві Дерех М.Р. як таку, що втратила актуальність.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2012 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши в засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
ЗАТ «Баско»за договором купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва від 14.07.2000 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, номер запису в реєстрі нотаріальних дій 2550 придбало у МКП «МЖК Поділ»об'єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою: місто Київ, вулиця Спаська, 6 (шість), літери Б, В, Г, Д (надалі -Об'єкт).
Вказаний об'єкт відповідно до акту приймання-передачі об'єкту незавершеного будівництва від 14.07.2000 передано МКП «МЖК Поділ»до ЗАТ «Баско».
В серпні 2012 року ЗАТ «Баско»виявило бажання зареєструвати своє право власності на вищезазначений об'єкт нерухомого майна та звернулось з цією метою до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».
В процесі реєстрації права власності ЗАТ «Баско»в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»з'ясувалось, що на вказаний об'єкт накладені арешти, що, на думку позивача, позбавляє його права зареєструвати право власності в реєстрі прав на нерухоме майно.
ЗАТ «Баско»звернулось до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»із заявою від 19.10.2012 № 35, у якій просить повідомити про наявні відомості про будь-які арешти чи заборони на відчуження об'єкту, які перешкоджають подальшій реєстрації права власності ЗАТ «Баско»на цей об'єкт нерухомого майна.
Як вбачається із листа, наданого КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», станом на 22.10.2012 згідно даних книг реєстрації бюро на об'єкт накладено арешти на підставі: постанови ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві від 02.04.2004 про арешт майна боржника МКП «МЖК Поділ» та постанови ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві від 13.12.2005 про відкриття виконавчого провадження і накладення арешту на майно боржника - ЗАТ «Поділ».
Встановлено, що юридичні особи, що які виступали боржниками по зазначеним виконавчим провадженням ліквідовані, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 078958 від 18.10.2012, згідно з якою 16.08.2005 державним реєстратором Подільської районної у місті Києві державної адміністрації проведена державна реєстрація припинення юридичної особи - МКП «МЖК Поділ»у зв'язку з визнанням її банкрутом (запис 3), витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 441091, згідно з яким станом на 14.06.2012 стан юридичної особи - МКП «МЖК Поділ»зазначено як припинений, та довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 078956 від 18.10.2012, згідно якою 26.06.2006 державним реєстратором Подільської районної у місті Києві державної адміністрації проведена державна реєстрація припинення юридичної особи -ЗАТ «Поділ»у зв'язку з визнанням її банкрутом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем при зверненні до Окружного адміністративного суду міста Києва з вимогами про звільнення з-під арешту об'єкта шляхом скасування постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.04.2004 та від 13.12.2005, обрано неправильний спосіб судового захисту.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідачем протиправно накладено арешт на майно, що належить ЗАТ «Баско»на праві власності.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження»особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до частини другої ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу»державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження»визначає, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини 8 статті 54 Закону № 606-XIV примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
Приписами частин 1, 2 статті 182 Цивільного кодексу України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 182 КАС України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Визначаючи суд, до юрисдикції якого відноситься розгляд та вирішення такого позову колегія суддів керується наступним.
У відповідності до ч. 1 ст. 181 КАС України часники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Таким чином, оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця в порядку, визначеному ст. 181 КАС України, мають право лише сторони виконавчого провадження.
Натомість, апелянт не є стороною виконавчого провадження, у зв'язку з чим не наділений правом звернення до суду, який видав виконавчий лист, зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця.
Зазначеною нормою передбачено, що звернутися до адміністративного суду із позовною заявою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця має право виключне коло осіб учасники виконавчого провадження та особи, які залучалися до виконавчих дій.
У зв'язку з цим при визначенні юрисдикції даного спору необхідно керуватися п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, відповідно до якого юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Колегія суддів зазначає, що даний спір стосується визнання права власності на майно та зняття з нього арешту, а тому, відповідно до ст. 114 ЦПК України, належить до виключної підсудності суду за місцезнаходженням цього майна.
Тобто, позивачем при зверненні до Окружного адміністративного суду міста Києва з вимогами про звільнення з-під арешту об'єкта шляхом скасування постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.04.2004 та від 13.12.2005, обрано неправильний спосіб судового захисту, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Баско»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2012 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.,
Шурко О.І.
Повний текст постанови виготовлено 21.01.2013
Головуючий суддя Василенко Я.М
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.