15.01.13р. Справа № 16/5005/10045/2012
За позовом Публічного акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь Дніпропетровської області
до відповідача-1: Державного підприємства „Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Шахта Садова", м. Алчевськ Луганської області
про стягнення 3 901 грн. 00 коп.
Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.
Представники:
від позивача: Бойко Н.Л. - представник, дов. від19.04.2011р. №197- 4016;
від відповідача-1: Шляєв І.В. - представник, дов. від 01.01.2012р. №80;
від відповідача-2: не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Позивач просить стягнути з належного відповідача 3 901 грн. 00 коп. - вартості майнової шкоди, завданої внаслідок недостачі вантажу.
Відповідач-1 у відзиві (вх. №71679/2012 від 13.12.2012р.) на позов просить в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки: - якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер); - докази вжиття заходів щодо запобігання просипанню вантажу під час перевезення відправником перед навантаженням в матеріалах справи відсутні.
Відповідач-2 у відзиві (вх. № 71338/12 від 12.12.2012р.) на позов просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю за безпідставністю та недоведенністю, оскільки: - фактично ні причина виникнення несправності вагона, ні причина виникнення недостачі не вказана ні в комерційному акті, ні в акті загальної форми, ні в акті про технічний стан вагона; - недостача вантажу виникла з вини залізниці, яка не забезпечила збереження вантажу при перевезенні; - позивачем не підтверджено належним чином факту недостачі вантажу з вини вантажовідправника та відповідно не має доказів наявності підстав для матеріальної відповідальності вантажовідправника- відповідача-2.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представниками позивача та відповідача-1 заявлено не було.
У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача-1 господарський суд, -
Як вбачається відповідачем-2 - Товариством з обмеженою відповідальністю „Шахта Садова" (відправником) позивачу - Публічному акціонерному товариству „Нікопольський завод феросплавів" (одержувачу) зі станції відправлення - Янівський Роз'їзд Донецької залізниці було відправлено на станцію призначення - Нікополь Придніпровської залізниці у вагонах №66634718 та №60208204 навалом вантаж - антрацит АМ у загальній кількості 138 000 тн, про що свідчать залізничні накладні №52825973 та №49138498.
Відповідно до положень статей 2, 3, 6, 37 Статуту залізниць України (далі - Статут) Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, підприємств, які користуються залізничним транспортом; Статутом регламентуються організація та основні умови перевезення вантажів; дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом, в тому числі і вантажів; під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, яка визначається останнім.
Накладна - основний перевізний документ, який надається залізниці відправником разом з вантажем, вона є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Уклавши з залізницею угоду на перевезення вантажу, відправник визнав тим самим обмеження та особливості, що встановлені Статутом, щодо меж відповідальності перевізника і вантажовідправника та погодився з ними.
За положеннями статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами і актами загальної форми, які складають станції залізниць; комерційний акт складається для засвідчення в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
04.06.2012р. у доповнення до акту загальної форми станції Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці від 03.06.2012р. №6004 та акту станції Нікополь №13 про технічній стан вагону складено комерційний акт АА №042191/141, з якого вбачається, що при комісійному зважуванні, на 100 т тензометричних вагах вантажоодержувача, перевірених органами Держстандарту; виявлено менше проти документа на 4 600 кг антрациту, який у вагоні вміститися міг; у документі вказано - завантажений нижче бортів на 200 мм, поверхня вугілля промаркована рожевою фарбою; у дійсності навантаження тотожно акту загальної форми №6004, нижче бортів 50 см, вантаж маркований, крім наявного поглиблення над 5, 6 люками розміром 300х220х120; з одного боку вагона нещільне прилягання кришки 5-го люка до армировочного листа до поперечної балки; на моменту прибуття течі вантажу не було, зазор вже був закладений шматтям; згідно тех. акту №13, експлуатаційний знос по старому; вантажовідправник зазор бачити міг, не прийняв мір, втрата вантажу можлива; з моменту прибуття до комісійного зважування вагон знаходився під охороною чергових прийомоздавальників.
24.07.2012р. у доповнення до акту загальної форми станції Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці від 23.07.2012р. №6568 складено комерційний акт АА №046026/178, з якого вбачається, що при комісійному зважуванні, на 100 т тензометричних вагах вантажоодержувача, перевірених органами Держстандарту 17/08-11р. контроль придатності 15/05-2012р.; виявлено менше проти документа на 1 900 кг антрациту, який у вагоні вміститися міг; у документі вказано - завантажений нижче бортів на 200 мм, поверхня вугілля промаркована жовтою фарбою; у дійсності навантаження тотожно акту загальної форми №6568, нижче бортів 40 см, вантаж маркований жовтим кольором, крім наявного поглиблення лійкоподібного з одного боку вагона між 5-6 люками діаметром 150 см, глибиною 50 см; нещільне прилягання армировочного листа 5-го люка, зазор довжиною 30 см, шириною 4 см; згідно тех. акту №18, експлуатаційний знос по старому, вагон технічно справний; навантаження вантажовідправник зазор бачити міг, не прийняв мір, втрата вантажу можлива, вагон бездверний, люка були закриті, на моменту прибуття течі вантажу не було, зазор вже був закладений шматтям.
Відповідно до частин 1, 2, 4 пункту 27 Правил видачі вантажів вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто; при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: •2% маси, зазначеної в перевізних документах, а саме: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокро солона; тютюн; м'ясо свіже; • 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах, а саме: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; • 1% маси, зазначеної в перевізних документах, а саме: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'які всякі; • 0,5% маси всіх інших вантажів; норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
Згідно з залізничними накладними №52825973 та №49138498 антрацит було здано для перевезення у вологому стані, а тому відповідальна недостача з урахуванням природної втрати у вагоні №66634718 становить 3 220 кг, а у вагоні №60208204 - 520 кг.
Таким чином, згідно наданого розрахунку загальна сума вагової недостачі становить 3 901 грн. 00 коп.
За обставин, зазначених в комерційних актах, оскільки вантаж прибув з ознаками втрати, відповідальність за недостачу цієї кількості вантажу повинна бути покладена як на перевізника, так і на вантажовідправника з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало; перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини; у транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника; за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
Статтею 23 Закону України від 04.07.1996 № 273/96-ВР "Про залізничний транспорт" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України; перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України; за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Згідно статті 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству; обов'язки збереження, супроводження та охорони особливо цінних та небезпечних вантажів, перелік яких встановлюється Правилами, покладаються на відправника.
Відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери; оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття; вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари; саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні; згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження; отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер); у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання; якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника; винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу; прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера; у такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю; якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника; для правильного вирішення питань щодо відповідальності за незбереження вантажу внаслідок технічної несправності рухомого складу господарський суд повинен провести досконале дослідження не тільки комерційного акта, але й акта про технічний стан вагону або контейнера і дати їм відповідну оцінку (пункт 3.9 роз'яснень Вищого господарського суду від 29.09.2008р. №04-5/225 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею").
Згідно статті 4 Правил приймання вантажів до перевезень (у редакції наказу Міністерства транспорту та зв'язку від 01.12.2008р. №1454 "Зміни до Правил приймання вантажів до перевезення") вантажовідправник зобов'язаний до пред'явлення до перевезення підготувати вантаж так, щоб забезпечувати транспортабельність та схоронність його на шляху прямування та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно з законодавством; при завантаженні дрібних штучних вантажів відправник повинен об'єднати дрібні місця у більш великі шляхом ув'язки в зв'язки чи упакування у відповідну тару.
Перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу; якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів; у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"); такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу; поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої; (пункт 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу в редакції наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.09.2005 р. №540).
Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала; при цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
З урахуванням викладеного, з відповідачів-1, 2 підлягає стягненню по 1 950 грн. 50 коп. - вартості вагової недостачі
Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі розподіляються між відповідачами-1,2 порівну.
Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства „Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108; ідентифікаційний код 01073828) на користь Публічного акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів" (53200, м. Нікополь Дніпропетровської області, вул. Електрометалургів, 310; ідентифікаційний код 00186520) 1 950 грн. 50 коп. - вартості вагової недостачі та 804 грн. 75 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Шахта Садова" (94204, м. Алчевськ Луганської області, вул. Московська, 6; ідентифікаційний код 21822479) на користь Публічного акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів" (53200, м. Нікополь Дніпропетровської області, вул. Електрометалургів, 310; ідентифікаційний код 00186520) 1 950 грн. 50 коп. - вартості вагової недостачі та 804 грн. 75 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Видати накази.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,
„21„ січня 2013р.