"10" січня 2013 р.
10 січня 2013 року м. Харків
Ленінський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Бородіної О.В.
при секретарі Алімурадовій Т.Я.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання дійсним домашнього договору купівлі-продажу та визнання права власності на 36/300 частин житлового будинку, -
У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просить визнати дійсним договір купівлі-продажу частини житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, визнати за ним право власності на 36/100 частин житлового будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що у березні 2003 року до нього звернулася відповідачка з пропозицією купити в неї частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Інші співвласники не заперечували проти цього. 28.03.2003 року він запалатив ОСОБА_2 обумовлену сумму у розмірі 24000 грн, отримавши розписку, відповідно до якої ОСОБА_2 зобов'язалася протягом трьох місяців підготувати документи та укласти договір купівлі-продажу . З проданої частини будинку відповідачка вивезла свої речі та передала позивачу ключі, однак надане у розписці зобов'язання вона не виконала. Для укладання договору купівлі-продажу не з'явилася та зникла на тривалий час. У 2012 році позивачу вдалося знайти відповідача, яка також на підтвердження укладеної угоди написала розписку та пояснила, що оформленню вказаного вище договору в нотаріальній конторі перешкоджають самовільні будівлі інших співвласників. Викладені обставини позбавляють позивача можливості оформити договір купівлі-продажу частини житлового будинку у встановленому законом порядку, ці обставини змусили його звернутися до суду.
Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просили суд позов задовольнити.
Відповідач позовні вимоги визнала.
Треті особи проти задоволення позовних вимог не заперечували.
Суд, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
28.03.2003 року між сторонами був укладений договір купівлі продажу 36/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 гроші у розмірі 24000 грн . та зобов'язалася оформити документи та укласти договір купівлі-продажу у нотаріальній конторі.
Відповідно договору купівлі-продажу від 27.11.1987 року ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 на праві власності належить 36/100 частин будинку з відповідною частиною надвірних будівель.
1/3 частин цього будинку з відповідною частиною надвірних будівель належить ОСОБА_3, 12/100 -ОСОБА_7 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1), 13/100 -ОСОБА_5, 89/300 -ОСОБА_4.
Відповідно до ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю
Домовленість між сторонами відповідно до договору відбувалася, однак даний договір не був посвідчений нотаріально, оскільки, як пояснив позивач в судовому засіданні, відповідач не виконала свої зобов'язання щодо оформлення документів. Після звернення до нотаріальної контори він дізнався, що оскільки іншими співвласниками були самовільно побудовані прибудови у спірному будинку, оформити договір купівлі-продажу у нотаріальній конторі неможливо.
Згідно ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Згідно ч. 2 ст. 47 ЦК Української РСР (1963 р.), який діяв на час укладання правочину, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, та визнано відповідачем, домовленість між сторонами відбулася, гроші за частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, у розмірі 24000 грн. відповідачка отримала, на що видала розписку позивачу.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності придбається на підставах, не заборонених законом, зокрема, по угодах. Право власності вважається придбаним правомірно, якщо інше прямо не витікає з закону про незаконність придбання права власності не встановлена судом.
Таким чином, суд вважає, що позов в судовому засіданні доведений і підлягає задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 10-11, 60, 61, 209, 212-218, 224 ЦПК України, ч. 2 ст. 47 ЦК Української РСР (1963 р.), ст. ст. 209, 220, 328 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати дійсним домашній договір купівлі-продажу 36/300 частин житлового будинку по АДРЕСА_1, укладений 28.03.2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 36/300 частин житлового будинку по АДРЕСА_1, що складають кв. 5 : кімнату 5-2 пл. 13,3 кв.м., кухню 5-1 пл. 10,4 кв.м., комору Х пл. 0,7 кв.м., сіни ХІ пл.. 7,4 кв.м., сіни ХІІІ пл. 7,0 кв.м., а також надвірні будівлі: сарай літ. «И», льох літ. «Л», ? частини вбиральні літ. «С».
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, через суд першої інстанції.
Суддя О.В. Бородіна