Провадження № 22-ц/774/286/13 Справа № 2-1433/12 Головуючий у 1 й інстанції - Маймур Ф.Ф. Доповідач - Романюк М.М.
Категорія 27
23 січня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Романюк М. М.
суддів Болтунової Л.М., Петренко І.О.
при секретарі Грендач Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 жовтня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення, -
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 23.01.2006 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №DNK0AE20560200, за яким відповідач отримав кредит та зобов'язався його повернути до 20.01.2011 р. Виконання зобов'язання було забезпечено договором застави рухомого майна. У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору просив звернути стягнення на предмет застави шляхом його продажу позивачем із укладенням від імені відповідача договору купівлі -продажу будь -яким способом з іншою особою -покупцем, зі зняттям предмету застави з обліку в органах ДАІ України, а також шляхом надання позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Заочним рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 жовтня 2012 року позов задоволено частково: звернуто стягнення на предмет застави у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 142 846 грн. 39 коп. шляхом реалізації предмета застави через публічні торги. В решті вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення суду змінити і надати позивачу права на зняття з обліку в органах ДАІ заставного автомобілю, шляхом продажу позивачем із укладенням від імені відповідача договору купівлі -продажу будь -яким способом з іншою особою -покупцем, з наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що запропонований позивачем спосіб реалізації майна не передбачений ані законом ані договором, тому звернув стягнення на предмет застави шляхом реалізації через публічні торги.
З даним висновком судова колегія погоджується виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 23.01.2006 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №DNK0AE20560200, за яким відповідач отримав кредит в розмірі 22 068,74 долари США зі сплатою відсотків в розмірі 15,96 на рік, з кінцевим терміном повернення 20.01.2011 р.
Станом на 05.10.2011 р. у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 17 923,01 долари США, яка складається з: 8 365,62 долари США -заборгованість за кредитом; 5 861,66 долари США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 356,40 долари США -заборгованість по комісії; 3 339,33 долари США -пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 23.01.2006 р. між позивачем та відповідачем укладено договір застави рухомого майна -автомобіль AUDI -А6, рік випуску 2000, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Згідно ст.20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.
Відповідно до ст.21 вищезазначеного Закону реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором.
Згідно ст.24 вищенаведеного Закону звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Відповідно до ст.25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду, в тому числі, зазначаються: спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону. Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.
Аналогічні вимоги містить і ст.591 ЦК України.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог про звернення стягнення на предмет застави шляхом реалізації через публічні торги.
Посилання апелянта на те, що ст.26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачає можливість продажу предмета застави шляхом укладення договору купівлі - продажу з іншою особою -покупцем не може бути прийнято до уваги, оскільки вищезазначена стаття передбачає позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Посилання апелянта на порушення судом норм процесуального права не може бути прийнято до уваги, оскільки відповідно до ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до особистого тлумачення апелянтом норм права.
Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 жовтня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: