Провадження № 22-ц/774/72/13 Справа № 0417/2-1462/12 Головуючий у 1 й інстанції - Зосименко С.Г. Доповідач - Басуєва Т.А.
Категорія 27
2013 року січня 23 дня апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Басуєвої Т.А.
суддів Слоквенко Г.П., Демченко Е.Л.
при секретарі Книш К.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до Публічного акціонерного товариства «Акцент Банк», ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У серпні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк»звернувся до суду із позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2012 року позов було задоволено в повному обсязі та стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»заборгованість за кредитним договором в сумі 1 815 738 грн. 59 коп. та стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства «Акцент Банк», ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»суму у розмірі 200 грн., та стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»суму у розмірі 1950 грн. за надання юридичних послуг.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові в частині стягнення заборгованості з поручителів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»- відмовити , оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні було встановлено, що 15 листопада 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до якого позивач надає відповідачу кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у договорі(ар.с.18-23) .
З метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору між позивачем і відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_5 був укладений договір поруки, відповідно до якого поручителі зобов'язалися перед банком відповідати за невиконання позичальником усіх його зобов'язань, в повному обсязі, що виникли з кредитного договору.
Оскільки відповідач порушив свої зобов'язання з повернення кредиту, у нього утворилась заборгованість перед позивачем.
Суд першої інстанції правильно встановив, що згідно ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов*язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Доводи апеляційною скарги про те, що судом безпідставно було застосовано положення ЖК України не відповідають дійсності (ар.с.136), оскільки дані правовідносини не регулюються житловим законодавством, суд першої інстанції не застосовував їх при ухваленні рішення (ар.с.125-126).
Не можна погодитись з доводами апелянтів, що строк виконання зобов'язань за кредитним договором настав 17.03.2009р., у зв'язку з подачею позову про звернення на майно та відповідно з твердженнями щодо пропуску 6-ти місячного строку пред'явлення претензій поручителям.
Згідно з умовами договору позичальник зобов'язувався повертати кредит щомісячно періодичними платежами, відтак, при неналежному виконанні позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя про повернення отриманих в кредит коштів повинен обчислюватися з моменті настання строку погашення чергового платежу. Банком не пропущено шестимісячний строк для пред'явлення вимог до поручителя по всіх періодичних внесках, ураховуючи те, що банком неодноразово надсилались повідомлення поручителю про наявність заборгованості за кредитним договором у основного боржника, а позов до суду подано до настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором, тому поручителі не звільняються від відповідальності.
Посилання відповідачів на те, що позивачем не доведено вірності розрахунку суми боргу не можуть бути взяті до уваги. Оскільки позивачем надавались до суду першої інстанції розрахунки за кредитним договором, які відповідають дійсності (ар.с.10).
Доводи апеляційною скарги про те, що суд безпідставно стягнув з відповідачів витрати на правову допомогу також не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач 02.07.2009р. уклав з ТОВ «ЕЛ ТІ Груп»договір № 13/11 про надання правової допомоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача (ар.с.14-17).
Умови вказаного договору сторонами виконані. Тому суд першої інстанції, відповідно до ст.88 ЦПК України, обґрунтовано стягнув з відповідачів судові витрати.
Інші доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не дають підстав для скасування ухваленого рішення.
Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, апеляційний суд вважає, що згідно ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 -відхилити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2012 року -залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду чинна з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: