справа 11/774/149/13
24 січня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючої -судді Чернусь К.П.
суддів: Капелюхи В.М., Стуковенкової Т.Г.,
за участю прокурора Грамми О.А.
засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 6 листопада 2012 року щодо ОСОБА_1, -
Вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 6 листопада 2012 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця с. Хащове Новомосковського району Дніпропетровської
області, громадянина України, раніше судимого:
-21 червня 2004 року за ст. ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 186 ч. 3, 70 КК
України до позбавлення волі на строк 2 роки;
- 3 листопада 2006 року за ст. ст. 186 ч. 2, 71 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць;
- 10 серпня 2010 року за ст. ст. 185 ч. 3, 71 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць, 16 грудня 2011 року на підставі ст. 81 КК України звільнено умовно -достроково на 9 місяців 2 дні;
засуджено за ст. 186 ч. 3 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки, за ст. 185 ч. 3 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань призначено до відбування 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання, не відбуте за вироком суду від 10 серпня 2010 року і остаточно до відбування ОСОБА_1 призначено 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 15 800 гривень матеріальної шкоди та 10 000 гривень моральної шкоди, а на користь потерпілого ОСОБА_4 20 00 гривень матеріальної шкоди.
Вирішена доля речових доказів.
Вирок щодо засудженого ОСОБА_2 ніким із учасників розгляду справи не оскаржується.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за вчинення таких злочинів:
16 квітня 2012 року, ОСОБА_2 вступив в злочинну змову з ОСОБА_1, направлену на таємне викрадення чужого майна, з цією метою, вони в той же день, близько 20 години 30 хвилин, прибули до двору будинку, який належить ОСОБА_3 та розташований по АДРЕСА_1 Після чого перелізли через огорожу в двір домоволодіння та стали через вікно спостерігати за діями ОСОБА_3 який перебував в будинку, так як достовірно знали про те, що в кімнаті, де перебував ОСОБА_3 знаходяться грошові кошти. Близько 23 години 15 хвилин, побачивши, що ОСОБА_3 дивиться телевізор і не збирається покидати зазначену кімнату, у ОСОБА_2 та ОСОБА_1, раптово виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого ОСОБА_3 Після цього ОСОБА_5 з метою проникнення в житло, підняв з землі камінь з допомогою якого розбив стекло у вікні, через яке ОСОБА_6 та ОСОБА_1 проникли всередину жилого будинку, де вимагаючи від ОСОБА_3 передачі їм грошових коштів застосували до нього фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя. ОСОБА_2 наніс ОСОБА_3 кулаком руки не менше двох ударів в обличчя, чим спричинив фізичну біль, тим самим подавив спротив ОСОБА_3, який після цього вказав місце знаходження грошових коштів в носку під стільцем. Після чого, знаходячись в будинку, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 умисно, відкрито з корисливих спонукань викрали чуже майно, яке належить ОСОБА_3 -гроші в сумі 15 800 гривень.
Після цього, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з місця вчинення злочину втекли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши тим самим потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 15 800 гривень.
Крім того, повторно, 28 квітня 2012 року, ОСОБА_2 вступив в злочинну змову з ОСОБА_1, направлену на таємне викрадення чужого майна і з цією метою в той же день, близько 6 години 20 хвилин вони прибули в с. Першотравянка Магдалинівського району Дніпропетровської області, де через не закрите вікно проникли в приміщення жилого будинку ОСОБА_4, розташованого по АДРЕСА_2, звідки таємно викрали належні ОСОБА_4 гроші в суму 20 000 гривень.
Після цього, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з місця вчинення злочину втекли, розпорядившись викраденим у ОСОБА_4 майном на власний розсуд, спричинивши тим самим потерпілому матеріальну шкоду на суму 20 000 гривень.
На вирок суду засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить змінити вирок щодо нього та пом'якшити призначене судом покарання, посилаючись на те, що він подав явку з повинною, активно сприяв слідству, в повному обсязі визнав вину та щиро розкаявся у вчиненому і потерпілий ОСОБА_3 в суді просив, щоб його суворо не карали.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію, засудженого ОСОБА_2, який підтримав апеляцію засудженого ОСОБА_1, думку прокурора Грамми О.А. про залишення апеляції засудженого ОСОБА_1 без задоволення, а вироку суду - без зміни, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляції засудженого ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що його апеляція не підлягає задоволенню з таких підставах.
Судова колегія при розгляді даної кримінальної справи виходячи з п. 13 Перехідних положень КПК України в редакції закону від 13 квітня 2012 року керувалась Кримінально -процесуальним кодексом України в редакції 1960 року.
Висновки суду про винність ОСОБА_1 у скоєнні злочинних дій при обставинах, викладених у вироку є правильними, відповідають фактичним обставинам справи, та повністю грунтуються на розглянутих в судовому засіданні та приведених у вироку доказах.
Дії ОСОБА_1 судом правильно кваліфіковані за ст. ст. 185 ч.3, 186 ч. 3 КК України.
Фактичні обставини справи та юридична оцінка дій ОСОБА_1 апелянтом не оскаржуються.
Істотних порушень вимог кримінально -процесуального закону, діючого під час розгляду справи, які могли б потягти за собою скасування чи зміну вироку по справі не встановлено.
Що стосується міри покарання, призначеної судом ОСОБА_1, то як вбачається з вироку, суд при призначенні йому покарання враховував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які законодавцем віднесені до тяжких злочинів, дані про особу ОСОБА_1, який вчинив нові злочини до закінчення строку умовно -дострокового звільнення, за місцем проживання характеризується позитивно, суспільно -корисною працею не займався, на обліку у лікаря - нарколога та психіатра не перебував, раніше судимий, обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_1 явки з повинною, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також обставину, яка обтяжує його покарання, до якої відніс рецидив злочину.
Обране ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, співрозмірне ним вчиненому і є необхідним та достатнім для його виправлення та для попередження вчинення нових злочинів.
З урахуванням обставин, що пом'якшують покарання, а також даних про особу ОСОБА_1 суд першої інстанції обгрунтовано призначив йому мінімальну міру покарання, передбачену санкціями ст. ст. 185 ч. 3, 186 ч. 3 КК України, за сукупністю злочинів правильно застосував принцип часткового складання призначених покарань, а також правильно застосував положення ст. 71 КК України, оскільки ОСОБА_1 вчинив нові злочини в період умовно -дострокового звільнення від покарання за вироком від 10 серпня 2010 року.
Як убачається з вироку, виходячи з усіх обставин справи, суд мотивував своє рішення про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 ст. ст. 69, 75 КК України і колегія суддів погоджується з таким висновком суду 1 інстанції.
Виходячи з наведеного, доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що суд призначив йому суворе покарання і не врахував подані ним явки з повинною, щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочинів безпідставні, оскільки суперечать вироку суду.
Як вбачається з протоколу судового засідання, в судових дебатах потерпілий ОСОБА_3 підтримав промову прокурора і не просив призначити ОСОБА_1 менш суворе покарання, як зазначає в апеляції засуджений. Крім того, суд призначив ОСОБА_1 за ст. 186 ч. 3 КК України мінімальну міру покарання, а підстав для застосування до нього ст. 69 КК України - не вбачається( т. 3, а. с. 46),
Виходячи з наведеного колегія суддів не вбачає підстав для зміни вироку суду щодо ОСОБА_1 та для задоволення його апеляції.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України в редакції 1960 року, колегія суддів,-
Вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 6 листопада 2012 року щодо ОСОБА_1 -залишити без зміни.
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Судді: