24 січня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючої -судді Чернусь К.П.
суддів: Капелюхи В.М., Стуковенкової Т.Г.,
за участю прокурора Грамми О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 1 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_1, -
Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 1 жовтня 2012 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця с. Піщанка Новомосковського району Дніпропетровської
області, громадянина України, раніше судимого:
-2 червня 2009 року за ст. ст. 122 ч. 1, 70 ч. 4 КК України до позбавлення
волі на строк 3 роки 8 місяців, звільненого від відбування покарання 6
грудня 2011 року умовно -достроково на 6 місяців 23 дні,
засуджено за ст. 187 ч. 1 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднана не відбута частина покарання за вироком суду від 12 червня 2009 року і остаточно до відбування ОСОБА_1 призначено 3 роки 1 місяць позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально - виправному закладі.
Вирішена доля речових доказів.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Дніпропетровській області 168 гривень 84 копійки за проведення експертизи.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він, 7 лютого 2012 року, близько 14 години 30 хвилин, знаходився в приміщенні відділення № 281 поштового зв'язку УДППЗ «Укрпошта», розташованого по вул. Жукова, 5 в с. Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області, і в нього виник умисел, направлений на вчинення розбійного нападу.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, о 14 годині 40 хвилин достав із карману свого одягу балончик з сльозогінним газом «Терен - 4 - М» та діючи умисно, з метою подавлення можливого спротиву, направив його та бризнув газ з балончика в голову ОСОБА_2, яка знаходилась спиною до нього за прилавком -перегородкою біля столу.
Після цього ОСОБА_1, подавивши спротив ОСОБА_2, став вимагати у останньої передачі йому всіх грошових коштів, які знаходились у відділенні поштового зв'язку, при цьому застосовуючи психологічне насильство, а саме, вказав, що буде стріляти.
ОСОБА_2 сприйняла погрози з боку ОСОБА_1 як реальні погрози для її життя, боячись за своє життя, передбачаючи, що у нападника ОСОБА_1 мається вогнепальна зброя, хотіла зробити телефонний дзвінок із свого мобільного телефону «Соні Еріксон»з метою покликати допомогу. ОСОБА_1, побачивши у ОСОБА_2 в руках мобільний телефон, діючи умисно, з метою присікти дії ОСОБА_2 а також викрасти телефон, вихватив у неї з рук мобільний телефон «Соні Еріксон» вартістю 200 гривень з сім -картою «КиївСтар»вартістю 10 гривень, та поклав йог в карман свого одягу.
Після чого ОСОБА_1 став вимагати передачі йому грошових коштів, які знаходяться в поштовому відділенні і діючи умисно, з корисливих спонукань з ящика столу з картонної коробки викрав грошові кошти в сумі 2 693 гривні, які знаходились на балансі УДППЗ «Укрпошта».
Після цього ОСОБА_1 став вимагати щоб ОСОБА_2 показала йому сейф в поштовому відділенні. ОСОБА_2, боячись за своє життя, сприймаючи погрозу нападу з боку ОСОБА_1 як реальну погрозу своєму життю, провела та показала йому в кладовому примішенні відділення сейф, в якому були відсутні будь -які товарно -матеріальні цінності.
З метою присікти дії ОСОБА_2, а також позбавити її можливості швидкого виклику міліції та повідомлення про його злочинні дії, ОСОБА_1 закрив двері в кладове приміщення поштового відділення на замок і таким чином позбавив ОСОБА_2 можливості вийти з кладового приміщення в поштове приміщення відділення та повідомити про вчинений злочин.
Після цього, ОСОБА_1 умисно із корисливих спонукань з ящика в робочому столі викрав карточки поповнення рахунку мобільного оператора «КиївСтар»в кількості 6 штук номіналом по 40 гривень кожна, з місця злочину втік, розпорядившись викраденим на свій розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 шкоду на суму 210 гривень а УДППЗ «Укрпошта» шкоду на загальну суму 2933 гривні.
На вирок суду засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій не оспорюючи фактичні обставини справи просить змінити вирок суду в частині призначеного йому покарання: застосувати до нього положення ст. ст. 69, 66 ч. 1 п. п. 5, 6 КК України та пом'якшити призначене судом покарання, посилаючись на те, що при призначенні покарання суд не врахував наявні по справі обставини, що пом'якшують його покарання: а саме повне визнання вини, та відсутність обставин, що обтяжують покарання. Просить також виключити з вироку вказівку суду про стягнення з нього судових витрат за проведення судової експертизи, посилаючись на те, що в колонії не має можливості працювати та отримувати гроші та виплатити зазначені кошти.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Грамму О.А. про залишення апеляції засудженого без задоволення, а вироку суду - без зміни, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляції засудженого, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого підлягає частковому задоволенню з таких підставах.
Судова колегія при розгляді даної кримінальної справи виходячи з п. 13 Перехідних положень КПК України в редакції закону від 13 квітня 2012 року керувалась Кримінально -процесуальним кодексом України в редакції 1960 року.
Висновки суду про винність ОСОБА_1 у скоєнні злочинних дій при обставинах, викладених у вироку є правильними, відповідають фактичним обставинам справи, та повністю грунтуються на розглянутих в судовому засіданні і приведених у вироку доказах.
Дії засудженого ОСОБА_1 судом правильно кваліфіковані за ст. 187 ч. 1 КК України.
Фактичні обставини справи та юридична оцінка дій ОСОБА_1 апелянтом не оскаржуються.
Істотних порушень вимог кримінально -процесуального закону, діючого під час розгляду кримінальної справи, які могли б потягти за собою скасування вироку, по справі не встановлено.
Що стосується міри покарання, призначеної судом ОСОБА_1 то як вбачається з вироку, суд при призначенні йому покарання враховував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу ОСОБА_1 який раніше судимий, задовільно характеризується та визнав вину, обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_1: щире каяття, явку з повинною та часткове відшкодування спричиненої шкоди, а також обставину, що обтяжує його покарання, до якої відніс вчинення злочину в стані алкоголького сп'яніння.
При цьому суд, необгрунтовано визнав обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1 - вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння, оскільки органи досудового слідства не встановлювали факту находження ОСОБА_1 під час скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння та не зазначали про це в постанові про пред'явлення обвинувачення та в обвинувальному висновку.
Виходячи з наведеного, колегія суддів, вважає за необхідне виключити з вироку вказівку суду як на обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_1 -вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Виключення з вироку суду обтяжуючої покарання ОСОБА_1 обставини не є підставою для пом'якшення йому покарання з застосуванням до нього ст. 69 КК України, оскільки ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин в період умовно -дострокового звільнення від відбування покарання за вироком від 2 червня 2009 року і злочин поєднаний з погрозою насильства.
Обране судом покарання засудженому ОСОБА_1 відповідає меті покарання зазначеній у ст. 50 КК України, співрозмірне ним вчиненому і є необхідним і достатнім для його виправлення та для запобігання вчинення нових злочинів.
З урахуванням обставин, які пом'якшують покарання, а також даних про особу ОСОБА_1 суд першої інстанції обгрунтовано призначив йому мінімальну міру покарання, передбачену санкцією ст. 187 ч. 1 КК України.
Як вбачаєтся з вироку, виходячи з усіх обставин справи, суд мотивував своє рішення про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 ст. ст. 69, 75 КК України і колегія суддів погоджується з таким висновком суду 1 інстанції.
Що стосується рішення суду в частині стягнення з засудженого ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Дніпропетровській області 168 гривень 84 копійки за проведення експертизи не відповідає вимогам закону.
Відповідно до вимог ст. 92 ч. 3 КПК України в редакції 1960 року експерти мають право на отримання винагороди за виконання своїх обов'язків по проведенню експертиз лише у випадку, якщо доручена їм робота не входить в їх службові обов'язки.
Експертизу по справі проводили спеціалісти НДЕКЦ при УМВС України в Дніпропетровській області, тобто співробітники зазначеної установи, а відповідно до ст. ст. 15, 18 Закону України «Про проведення судових експертиз»проведення експертиз науково -дослідними установами фінансується за рахунок державного бюджету, а оплата праці працюючих в цих установах експертів проводиться згідно з трудовим законодавством.
Крім того, як убачається із довідки експертної установи № 12/33/44 від 24 лютого 2012 року, ніякі затратні матеріали чи реактиви при проведенні по даній справі експертизи використані не були, оскільки сума 168 гривень 84 копійки вирахувана виходячи із вартості експертизи із розрахунку 1 години праці експерта та ПДВ ( а. с. 129).
Виходячи з того, що експерти при проведенні 24 лютого 2012 року експертизи № 33/01 -37 виконували свої службові обов'язки, а установа не понесла додаткових витрат на матеріали чи реактиви, у суду не було підстав для стягнення з засудженого на користь НДЕКЦ при УМВС України в Дніпропетровській області 168 гривень 84 копійки за проведену їх співробітниками експертизу.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України в редакції закону 1960 року, колегія суддів, -
Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 1 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_1 змінити:
виключити з мотивувальної частини вироку вказівку суду про визнання обставиною, що обтяжує покарання -вчинення ОСОБА_1 злочину в стані алкогольного сп'яніння та вказівку суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Дніпропетровській області 168 гривень 84 копійки за проведення експертизи.
В решті вирок суду залишити без зміни.
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Судді: